7. Ніл. "Почалися перші випробування"

В приймальні було надто тихо, тож я вийшов майже одразу за Мел. Треба було попросити Валерію відвести її в відділ кадрів на оформлення. 

Але щойно я вийшов, то побачив Анастасію. Як завжди, розфуфирена, і сорочку не застібнула повністю. Думала, що так мене можна спокусити, але мене таке тільки відштовхувало на роботі. Мені треба була справжня помічниця, а для ліжка собі дівчину я і так міг завжди знайти. 

— Анастасіє, ви знову порушуєте дрес-код, — сказав я, щоб позначити мою присутність і звернути на себе увагу дівчат. 

Вона насупилася і застібнула ті гудзики. 

 — Можна увійти, у мене папери на підпис? — запитала, дивлячись мені в очі. 

— Давай тут, — я простягнув руку. — Зараз все перегляну.

Вона з явним розчаруванням на обличчі простягнула мені теку. 

Я забрав все і сказав: 

— Сядьте на дивані почекайте, а ви, Меланіє, ідіть за мною, — я кивнув в сторону кабінету. 

Мел пішла слідом за мною. Вона виглядала дещо розгубленою. 

— Ну от і почались перші випробування для тебе, — сказав я неголосно, коли ми сіли за стіл, я зі свого боку, вона з боку для гостей кабінету. Я почав переглядати папери і підписувати їх. — Багато хто хотів це місце. Але я не бачив жодної гідної кандидатури. Декільком, правда, давав шанс, але вони його не використали.

 — Я не боюся випробувань, — вона знизала плечима. — Звісно, хочеться працювати в спокійній атмосфері, але, можливо, тут не всі так негативно налаштовані до мене…

— Все тому що ти молода і красива, тому Настя та інші можуть і сказитися. Але  не міг же я відмовити тобі спробувати свої сили на цій посаді за те, що ти красива? — я зазирнув їй в очі. — Це було б несправедливо. 

— Не така я вже й красива, — вона знітилась. — Цілком звичайна… Я хотіла б, щоб у мені в першу чергу бачили професіонала, і зроблю все для цього. 

— Думаю, ми спрацюємось, — я усміхнувся. Все ж, Мел була красива, що б вона там не казала. Фігура була дуже витончена, а руде волосся привертало погляд своїм яскравим теплим кольором. Очі в неї були блакитні, як у більшості відомих акторок. Рудоволосі і блакитноокі — це найрідкісніший тип зовнішності, тож вона точно не була звичайна. Може, їй би навіть вдалося зробити якусь модельну чи акторську карʼєру, якби вона забажала. Ну, але я був радий, що вона зараз була тут, мені було комфортно поруч з нею. — Отже, дивись. Тобі треба буде переглядати документи перед тим, як я їх підписуватиму. Ти маєш дивитися, щоб там не було нічого дивного і незвичного. Якщо в документі я маю підписати щось на суму, більшу за сто тисяч, тобі треба класти ці документи першими і казати про це. 

— Зрозуміло, — вона кивнула. 

— Також ти маєш перевіряти, щоб в документах не було пропусків дат чи строків, щоб їх не могли потім вписати "заднім" числом, — додав я. — Це велика відповідальність. Я, авжеж, теж завжди читаю те, що мені дають на підпис. Але мені важливо, щоб ти переглядала все дуже уважно першою, бо я перевірятиму це тільки побіжно, часу мало. 

— Добре, буду все дуже уважно читати, — сказала Мел. — А  як щодо відвідувачів, я маю повідомляти вас про те, хто прийшов? Чи прийом відбувається лише по запису?

— Так, ми разом щоранку будемо коригувати мій розклад. Там в принципі зазвичай майже все записано. Ну, окрім випадків, коли до мене прийдуть інші двоє співвласників компанії, і за сумісництвом фіндиректор та креативний директор.

Саме коли я згадав про Алекса і Віка, ті, немов відчули, бо конкретно в цю мить двері до кабінету відчинились і до мене ввалились ці двоє:

— Ото ти вчора дав, друже, пішов з зустрічі з англійцем і… — Вік завмер, побачивши Мел за моїм столом…