— Ну, добре, — погодився я. — Я збирався в бар. У мене тут ще іноземець сидить, партнер. І друзі чекають. Тож давай дійсно посаджу тебе в таксі, якщо ти не проти.
Зазвичай в такому випадку я б поїхав з дівчиною. А ще, зазвичай в такому випадку у мене був би секс.
Судячи з зовнішності Мел, секс був би дахозносний.
Але я обіцяв хлопцям, що допоможу комусь без сексуального інтересу.
— Дякую, — сказала вона. — Це дійсно був гарний вечір.
— Так, було прикольно, — я усміхнувся. — А Олега того пошли якнайдалі, якщо знову обʼявиться.
— Так і зроблю, — Мел усміхнулась. — Бажаю, щоб твоя зустріч пройшла добре.
— Зараз якраз розважу іноземця цією історією. Думаю, він буде в захваті. Давай свою адресу, щоб я викликав таксі.
— Вулиця Зарічна, будинок сорок, — сказала вона.
Я все ввів і додаток одразу показав, що машина буде за дві хвилини. Ну, принаймні, швидко.
— От і все. Зараз буде машина, — я поглянув на Мел.
— Тепер треба буде вигадати легенду для Віки, чому я розійшлася з таким крутим хлопцем, як ти, — вона усміхнулась. — Ну, щось придумаю…
— Вали все на мене, — я теж усміхнувся. — Наприклад, я всюди розкидаю шкарпетки і це тебе дістало. Або не опускаю кришку унітазу? Ну або класика зі зрадою, — я знизав плечима. — Де ти заходиш в нашу спальню, а я там когось ну… Щось в тому дусі. Тоді я точно буду козлом. О, припиши мені секс з секретаркою!
— Добре, — вона усміхнулась. — Скажу, що ти виявився ще тим Дон Жуаном… О, ось і моє таксі!
— Ага, — я перевірив номер за додатком, це дійсно була та машина, яку я викликав. — Тоді удачі тобі, Мел.
— Тобі теж! — вона помахала мені і сіла в машину. За мить таксі рушило з місця.
Я ледь усміхнувся і збирався повернутись до ресторану, але мої друзі і партнер якраз вийшли з будівлі. Коли вони мене помітили, Алекс сказав:
— Я не зрозумів, чого ти досі тут? Думав, ти вже давно поїхав до дівчини!
— Викликав їй таксі, — я знизав плечима. — Знаю вас, ви б не зарахували це за безкорисливу допомогу! А так я допоміг їй не втратити обличчя перед друзями! І навіть сексу не було! То що, я — хороша людина? — я усміхнувся.
— Що ж, думаю, ти пройшов випробування, — сказав Вік. — І це треба відсвяткувати!
— Отож, і бажано, з хорошим, я б сказав, щасливим, закінченням дня…
***
На ранок голова боліла страшенно. А ще затекло плече. Я насупився, відчуваючи вагу і біль саме в правому плечі.
Розплющив очі і побачив, що на моєму плечі лежала голова рудоволосої дівчини. Невже я таки поїхав за тією адресою і…
Дівчина трохи повернулась уві сні і я побачив її обличчя. Це була не Мел. У мене аж від серця відлягло, бо інакше я б подумав, що в мене вже “білочка”.
Вона розплющила очі і усміхнулась:
— Привіт, це було щось неймовірне! Може, повторимо ще?
— Яка зараз година? — я почав поглядом шукати чи то свій телефон, чи то штани, в якому телефон міг бути.
Побачив штани на підлозі і потягнувся за ними, телефон був в них.
— Майже десята… — сказав я спокійно, але потім… — Бляха, вже майже десята! Кандидатки в секретарки на десяту на співбесіду прийдуть!
— Ти шукаєш секретарку? — запитала вона. — Може, моя кандидатура підійде?
— Пробач, але я не змішую робочі і особисті стосунки, — я встав з ліжка і прямо в такому вигляді без нічого пішов до виходу з кімнати. — Можеш прийняти душ тут, я прийму в іншій ванній. Вихід за пʼятнадцять хвилин…