Розділ 10. Ранкові новини

Айві прокинулась наступного ранку від наполегливого стукоту в двері своєї кімнати — не звичного, ввічливого стукоту, яким Брук зазвичай будила її для ранкової роботи, а швидкого, майже панічного, який миттю змусив Айві сісти в ліжку, серце її закалатало ще до того, як розум устиг остаточно прокинутись.

— Айві! — голос Брук пролунав із-за дверей, приглушений, але сповнений тривоги. — Айві, ти мусиш це побачити. Негайно.

Айві скочила з ліжка, накидаючи на себе халат, і відчинила двері, побачивши Брук зі своїм телефоном у витягнутій руці, обличчя її було блідим, очі широко розплющеними.

— Що сталося? — запитала Айві, відчуваючи, як тривога подруги миттєво передається і їй самій.

— Це, — сказала Брук, простягаючи телефон, на екрані якого світилась стрічка новин місцевого таблоїда.

Айві взяла телефон тремтячими руками, і серце її обірвалось, коли вона побачила заголовок, надрукований яскравими, привертаючими увагу літерами: "Загадкова красуня підкорила серце найзатребуванішого холостяка Флориди! Хто вона, таємнича супутниця Грейсона Хейла?"

Під заголовком розміщувалось фото — те саме, яке зробив фотограф минулого вечора, — Айві навколішках перед Грейсоном, з розгубленим виразом обличчя, серветкою в руках, притиснутою до плями на його штанах. Фото було зроблено під незручним кутом, який робив усю ситуацію ще комічнішою й водночас інтимнішою, ніж вона здавалась насправді того вечора.

— О ні, — прошепотіла Айві, відчуваючи, як паніка стискає горло. — О ні, ні, ні.

— Це ще не найгірше, — сказала Брук, забираючи телефон назад і прокручуючи стрічку далі. — Подивись на друге фото.

Друге зображення, розміщене нижче в тій самій статті, було зроблене вже під час танцю — Грейсон тримав її за талію, а вона дивилась на нього знизу вгору з виразом обличчя, який навіть сама Айві, дивлячись на власне фото, впізнала як щире, неприховане захоплення. Підпис під фото стверджував, що "джерела в готелі повідомляють про закохані погляди протягом усього вечора" і що "містер Хейл особисто відрекомендував молоду жінку як свою дівчину".

Айві опустилась на край ліжка, притискаючи долоні до обличчя, відчуваючи, як земля, здається, йде з-під ніг.

— Це кінець, — прошепотіла вона крізь пальці. — Хтось із гостей упізнає мене. Хтось скаже, що я не та, за кого себе видаю. Місіс Вітфілд дізнається, коли повернеться, і мене звільнять, і...

— Стоп, — перебила Брук, сідаючи поруч і обіймаючи подругу за плечі з тією рішучою турботливістю, яка завжди з'являлась у неї в критичні моменти, попри звичну легковажність. — Дихай. По-перше, стаття не називає твого справжнього прізвища — там просто "загадкова супутниця". По-друге, ніхто з наших знайомих не читає таблоїди про світське життя Палм-Бею, крім, можливо, місцевих пліткарок, з якими ми взагалі не перетинаємось.

— А місіс Вітфілд? — з тривогою запитала Айві. — Що, як хтось надішле їй цю статтю?

Брук на мить замислилась, а потім похитала головою з обережним, хоч і не цілком переконаним оптимізмом.

— Місіс Вітфілд подорожує Європою, насолоджуючись довгоочікуваною відпусткою. Навряд чи вона зараз читає флоридські світські шпальти. А навіть якщо хтось із її знайомих і побачить статтю, звідки їм знати, що загадкова "супутниця Грейсона Хейла" — це насправді покоївка з її власного маєтку?

Слова подруги трохи заспокоїли паніку, що охопила Айві, хоча тривожний вузол у грудях нікуди не зник остаточно. Вона підвелась, підійшла до вікна, дивлячись на ранкове флоридське сонце, що вже золотило верхівки пальм за вікном, намагаючись зібратися з думками.

— Мені треба спуститись і розповісти всім, — сказала вона нарешті. — Перш ніж хтось інший їм покаже цю статтю першим.

Коли вони спустились на кухню, де решта "родини" вже снідала за звичним ранковим ритуалом, Марта, побачивши обличчя Айві, миттю відклала виделку, її досвідчений материнський погляд одразу вловив, що щось не так.

— Що трапилось, дитино? — запитала вона стурбовано.

Айві мовчки поклала телефон Брук на стіл, розгорнутий на екрані зі статтею, і всі присутні — Марта, Тайлер, Дієго, навіть Маркус, який щойно повернувся з нічного патрулювання, — схилились над екраном, читаючи заголовок і розглядаючи фотографії.

— Ого, — присвиснув Тайлер, широко посміхаючись, попри очевидну тривогу, яка панувала за столом. — Ти на першій шпальті таблоїда, Айві. Це ж... насправді доволі круто, якщо подумати.

— Це зовсім не круто, — заперечила Айві, сідаючи за стіл, відчуваючи, як утома й тривога останніх дванадцяти годин нарешті наздоганяють її. — Це катастрофа. Якщо хтось дізнається правду...

— Ніхто не дізнається, — сказав Маркус твердо, і в голосі його з'явилась та практична впевненість, яка завжди з'являлась, коли йшлося про питання безпеки чи логістики. — Стаття не називає прізвища. Фотографії доволі розмиті для впізнання, якщо хтось не знає тебе особисто. І, наскільки я розумію, ти дала йому лише ім'я, без прізвища?

— Так, — підтвердила Айві. — Тільки "Айві".

— Тоді єдина реальна загроза, — продовжив Маркус, — це якщо містер Хейл вирішить продовжити спілкування й наполягатиме на зустрічі. Тоді тобі доведеться або зізнатись у правді, або продовжувати підтримувати цю... легенду.

Дієго, який досі мовчки слухав розмову, спираючись на кухонний острів із чашкою кави в руках, тепер озвався зі своєю звичною прямотою.

— А він продовжить, — зауважив він упевнено. — Судячи з фотографій і того, як швидко він назвав тебе своєю дівчиною перед пресою, цей чоловік явно зацікавлений. Такі, як він, не здаються легко.

Айві застогнала, опускаючи голову на руки, відчуваючи, як складність ситуації, яку вона сама необачно створила, продовжує наростати з кожною хвилиною.

— Що мені робити? — запитала вона, більше сама до себе, ніж до когось конкретного за столом.

Марта, яка досі мовчки слухала загальну дискусію, нарешті озвалась, її голос прозвучав спокійно й розважливо, як завжди в моменти, коли емоції інших загрожували взяти гору над здоровим глуздом.