Розділ 21

Мерівой стрімко вийшов за двері й, не зачиняючи їх, наче боявся, що принцесу викрадуть просто зараз, гукнув її компаньйонку:

– Леді Квентара! Будьте так люб’язні – не залишайте Її Високість саму ні на мить!

Майлін пройшла повз нього, окинувши ледь не зверхнім поглядом, всім виглядом даючи зрозуміти, що вона й без чиїхось вказівок знає, що робити. Двері зачинились, і Юннара ледь не зашипіла на неї:

– Я ж казала, що не варто йому говорити про це! А тепер до мене приставлять цілий полк охорони й очей не спускатимуть!

– Знаєш, – стишивши голос огризнулась Майлін, – обираючи між артефактом і твоєю безпекою, я оберу безпеку! Ти ж не… – вона втупилась в обличчя подруги, – …не збираєшся дійсно до Ґраетії?!

Склавши руки на грудях, Юннара нервово постукувала туфелькою по підлозі:

– Це найпростіший спосіб дістатись Серця Деміурга.

– Луніс…

– Луніс абсолютно не певен, чи йому вдасться відтворити рукавичку ксаргенів, – обірвала її принцеса, – тому я віддам перевагу отримати справжню.

– Ні!

– Так!

– Сподіваюсь, тебе добре охоронятимуть, – сердито пирхнувши, Майлін пройшла до ліжка й плюхнулась на нього, спираючись на бильце.

– Хочеш, щоб я стала рабинею демона?! – скривившись, Юннара впала поряд з нею. – Я – ні! І, що б він не казав, а я певна, що Серце Деміурга розірве цю кляту угоду й мені не доведеться його віддавати.

– А він сказав, що ні?

– Намагався запевнити, що справедливі угоди воно не розриває, а він цю угоду чомусь вважає справедливою, – принцеса змовкла й втупилась в очі компаньйонки, на що та, відчувши себе незатишно, завовтузилась на місці.

– Тільки не кажи, що у зв’язку з цим всім, ти вже вигадала якусь карколомну ідею, – покосилась вона на двері, запевняючись, що вони зачинені.

– Ти майже вгадала! – нашвидку складаючи в голові план, смішливо дивилась на неї Юннара. – Нам потрібно знайти один секретний стоп’ятдесятирічний документ в архіві. Мій кулон готовий?

Майлін дістала з кишені підвіс м’яко-помаранчевого кольору у вигляді трохи плескуватої півсфери в обрамленні променів, що робило його схожим на денне світило – Асвею. Застібнувши ланцюжок на шиї, принцеса сховала кулон в декольте і сяйнула радісним усміхом:

– Як він діє?

– Дозовано. Не можна впливати на людину надто довго, інакше вона це помітить. Спитала. Отримала відповідь й робиш перерву хоча б хвилин п’ятнадцять, – почувши кроки за дверима, Майлін змовкла.

Отримавши дозвіл, до спальні увійшов лорд Мерівой в супроводі двох явно магів:

– Ваша Високосте! Леді! Я б хотів попросити вас покинути це приміщення й зайняти мої апартаменти, як найбільш захищені після королівських.

– А що сталось? – не поспішала виконувати прохання Юннара.

– Те, що сталось, вам і так відомо, Ваша Високосте, й тепер, – він озирнувся на магів, – ваші покої облаштують додатковим захистом.

– Тобто, – обурено блимнула на нього принцеса, – мене оселили в погано захищених покоях?! Заздалегідь знаючи про це?!

– Ну, що ви, Ваша Високосте! – наблизившись, він подав їй руку, допомагаючи підвестись. – Ваші покої прекрасно захищені. Але, будь-який захист можна зламати. Тому, тут зараз все перероблять. А ви, як я розумію, практично не спали. Тож, в моїх апартаментах ви зможете спокійно відпочити.

В Юннари страшенно чесались руки перевірити кулон просто зараз, але було надто багато свідків, до того ж, магів, котрі з відстані могли щось відчути. Тому, довелось своє шпигунство відкласти до більш зручного моменту. Тим більше, що в неї ще мав відбутись сніданок з Мерівоєм. Там вона його і розпитає.