Розділ 13

Сніданок пройшов в дуже тісній компанії: Його Величність король Айверін Ейріконт, Її Величність королева-матір зі своєю головною фрейліною, і Юннара з Майлін. Він був недовгим й небагатослівним: обмін люб’язностями й нічого незначущими фразами, й багатозначними поглядами, що періодично кидала на принцесу леді Вейріґор. Хоча, вона й старалась робити це нишком, але не помітити їх було важко.

Юннара ж вирішила з ранку нікого не шокувати й одяглась доволі скромно: в темно-зелену оксамитову сукню, закриту під саме горло, і без жодних розрізів. Й, хоча вона облягала її так щільно, що фактично не приховувала нічого, все ж була не такою кричущою, як червона.

Королева побідкалась, що в них зовсім немає часу поспілкуватись, оскільки стан її здоров’я вимагає змінити столичний палац на більш скромну резиденцію на півдні, але посеред лісу на березі озера, де до більш теплого клімату додається й більш чисте повітря. А цього не можуть повноцінно забезпечити ніякі артефакти, чи зілля.

Поспівчувавши Її Величності, Юннара, ніби між іншим, поцікавилась – хто буде супроводжувати її в подорожі, та складати компанію там, й була дуже здивована, коли почула, що король також їде з матусею. Її, звісно, не запрошували, хоча, як наречена короля, вона мала б поїхати. Проте, свою радість від того, що досліджувати палац їй доведеться лиш під прискіпливим поглядом однієї пари очей, а не двох, вона замаскувала сутужним зітханням.

По завершенню сніданку, король все ж провів її до дверей наданих покоїв:

– Перепрошую, Ваша Високосте, але гра відкладається до мого повернення, як ви розумієте. Все інше залишається в силі: лорд Мерівой особисто супроводить вас до артефакторної майстерні й, взагалі, за моєї відсутності з усіма питаннями ви можете звертатись до нього.

– Дякую за вашу турботу, Ваша Величносте! – присіла вона в напівреверансі. – Але мені буде не вистачати вашої компанії, особливо в грі.

– Лорд Мерівой – чудовий гравець, тож, вам не буде сумно ці дні, – легка усмішка торкнулась гарних губ короля. – Пропоную вам його компанію – він буде не проти.

– Я обов’язково скористуюсь вашою пропозицією. Вдалої поїздки, Ваша Величносте! – мило усміхнувшись, вона пурхнула за двері.

За хвилину за нею до покоїв увійшла й Майлін, що мала триматись на відстані весь час їхньої розмови:

– Все гаразд? – напружено вдивлялась вона в обличчя своєї принцеси.

Торкнувшись кулона на грудях, котрий спотворював всі розмови в радіусі приміщення, принцеса радісно сяйнула очима:

– Його Величність їде супроводжувати свою матусю на відпочинок до місця з більш чистим повітрям. І разом з ними їде його коханка.

– Леді Вейріґор, – хмикнула компаньйонка. – Дуже необережна особа! Вона компрометує й себе, й короля своїм невмінням контролювати емоції.

– А це – погана ознака для мене, – заклавши руки за спину, пройшлась вітальнею принцеса. – Це означає, що вона була певна у своєму статусі, а я зіпсувала їй можливість отримати місце фаворитки – адже напередодні весілля це було б надто поганим тоном.

– Фавориткою вона цілком може стати й при наявності королеви, – не квапилась погоджуватись з нею Майлін. – А от, якщо місце королеви зайнято – то на нього вже претендувати не вдасться.

Юннара завмерла посеред кімнати, ошелешено втупившись в подругу:

– Ти ж не хочеш сказати, що король збирається одружитись з фрейліною своєї матері?

– Саме це я й хочу сказати.

– Ні! – принцеса замотала головою. – Він не ризикне!

– Справді? – примруживши очі, Майлін наблизилась до неї й взяла її руки у свої долоні. – Подивись правді в очі: Айверін Ейріконт – талановитий полководець. Сильний маг. І дуже імпульсивний гоноровий чоловік.

– Імпульсивний?! – Юннара ледь не підстрибнула на місці. – Та він же холодний, як… як…

– Він носить маску. Як і ти.

Пирхнувши, принцеса потягнула руки на себе й відійшла до вікна:

– Значить, моє припущення, що мене хочуть скомпрометувати, аби анулювати зобов’язання одружитись – було цілком вірним.

– Лорд Мерівой? – здогадалась Майлін.

– Його Величність дуже заповзято пропонував мені звертатись до цього лорда за будь-якими питаннями й, навіть, пограти з ним у «Фальшиву корону», – сердито пирхнувши, Юннара кинулась до шафи обирати вбрання на виїзд до міста. – Ну, що ж! Пограємо! Луніс все встигне зробити до нашої появи в нього?

– Сьогодні вночі сказав, що все, – вустами Майлін розпливлась така задоволена усмішка, що принцеса спиною відчула її й озирнулась.

– Я так розумію, – глузливо хмикнула вона, – ви там не тільки план обговорювали.

– Ну-у-у… – щоки її компаньйонки злегка порожевіли, видаючи легке приємне хвилювання: – План ми обговорили докладно. А більшість артефактів в нього вже були готові.

– Тоді, моя люба Майлін, – хижо всміхнувшись, Юннара кивнула на костюм, котрий дістала з шафи, – готуйся їхати верхи!

Приречено закотивши очі, Майлін кивнула на вбрання:

– Допомогти?

– Ми нікому не скажемо, що я вмію одягатись самостійно, – махнула в бік її кімнати принцеса. – Краще одягни щось зручне для поїздки й можеш йти сповіщати мого спокусника про те, що я готова.