Перед бурею

Ася вибігла із вбиральні, в очах блищали сльози.

Як він міг? Я ж йому довіряла… Він був єдиним, хто мене справді розумів. Та зрадив мене, покинув саму. Тепер я без подруги, без хлопця… - Ася вже не могла спинити свої думки, адже їх було забагато в її голові.

Перед очима була лише одна картинка – Кріс цілує Альму.

Як же це підло з його боку… - ця думка ще сильніше в’їлася в її голову.

Ася хотіла втекти від  реальності, закутатись у плед й проплакати увесь день. А найбільше їй хотілося кричати від болю. Ася втекла з уроків, прибігла додому й ридала цілий день..

Я втратила усе… Як мені жити далі? Чому вони так вчинили зі мною? – розмірковувала вона…

Думками Ася досі перебувала у тій вбиральні й згадувала той зловісний поцілунок знову й знову, знову й знову. Асі пощастило, що вдома нікого не було. Батьки поїхали у столицю.

Ася впала у депресію. Їй не хотілося щось робити, розмовляти. У школі вона уникала зайвої уваги, вдягалась у непримітний одяг, ні з ким не спілкувалась. За декілька тижнів Ася дуже змінилась. Від дівчинки, яка обожнювала вчитись, жартувати, обговорювати усе підряд не лишилось нічого. Лише болючі спогади…

Анонім продовжував надсилати їй повідомлення щодня. А тим часом Нора постійно намагалась поговорити зі своєю новою подругою та через декілька днів, після декількох невдалих спроб, Ася почала уникати й її.

Йшли дні, тижні, місяці.

1 грудня, кімната Асі.

Ася сиділа вдома, виконуючи своє домашнє завдання. На вулиці йшов перший зимовий сніг. Дітлахи будували фортеці та сніговиків. Асю це тільки дратувало.

Чому їм усім весело, а мені ні? Чому? Чому? Чому? – думки знову й знову накривали її.

Катерина дуже переймалась за стан своєї доньки, тому вирішила записати Асю до психолога. Вона бачилася з ним двічі на місяць. Психолог порадив писати їй листи на неіснуючу адресу та це їй не надто допомагало.

Альма

Після того поцілунку, вона почала зустрічатись із Крісом. Однокласники постійно бачили їх разом. Що ж, план Альми спрацював. Ася лишилась без хлопця, без подруги, без репутації, без надії на гарне майбутнє. У той час, коли її колишня подруга переживала найгірші часи свого життя, Альма насолоджувалась найкращою його частиною. Поки Ася сиділа вдома, вони з Крісом сиділи у його гаражі й співали пісні.

1 грудня, гараж Кріса.

• Крісе, я так тебе кохаю… - промовила Альма, розтягаючи слова, явно насолоджуючись ними.
• Я тебе також, моя чорна дівчино. – ласкаво відповів Кріс, поправляючи волосся Альми.

Вона розпливлася в усмішці, цього разу не фальшивій, а справжній. Альма так довго вигадувала план помсти для Асі, що навіть ніколи не уявляла, що це їй буде казати не Макс, а Кріс. Кріс про якого вона мріяла. Якого вона так хотіла відбити в Асі.

• Ходімо, прогуляємося містом? – запропонувала Альма.
• А чому б і ні? З тобою піду, хоч на край світу. – І з цими словами він узяв її за руку й повів на вулицю.

Нора

Увесь цей час вона сумувала за Асею. Норма щиро сподівалась, що її нова подружка врешті отямиться. Та час йшов, нічого не змінювалось. Нора шукала інформацію, будь-що, що могло б допомогти.

Ася

Вона дивилась у вікно, згадувала неприємності, які зламали її життя й які вона безуспішно намагалася сховати глибоко у собі. Раптом екран смартфону засвітився. Нове повідомлення від невідомого.

« Ти дійсно лишиш усе, як є?»

Ця фраза дещо збентежила Асю.

А й справді. Годі витрачати марно час. Потрібно зібрати себе до купи, слід поговорити із Норою, разом ми точно щось придумуємо. – ці думки трохи заспокоювали її.

На наступний день у школі.

Почати Ася вирішила зі свого страху до вбиральнь. Спустившись сходами на перший поверх, штовхнула ті самі двері. У голові знову маячила сцена того поцілунку.

Асю, зберись. – намагалась заспокоїти сама себе.

Вона роздивлялась усе навколо, простоявши там декілька хвилин. Вийшовши звідти, видихнула.

Страх поборено, а що далі? – мізкувала вона.

Повернулась до класу. Сіла за свою парту. Засвітився екран мобілки – нове повідомлення від невідомого.

« У тебе усе вийде!»

Знову одне коротке речення. Нічого особливого та ці слова мали величезну силу. Прочитавши це повідомлення, Ася аж засяяла.

Невже хоч хтось вірить у мене. – Ця думка зігріла її розбите серце.

Після школи Ася наздогнала Нору, яка сумно пленталася до свого будинку. Побачивши Асю, Нора аж засвітилась.

• Привіт. З тобою усе гаразд?
• Привіт, вибач, що уникала тебе. Я просто хотіла побути самотньою. Але зараз я готова до спілкування.
• Я дуже рада, що з тобою усе гаразд. Мені дуже приємно це чути. Знаєш, я дуже сумувала за тобою…
• Розумію…
• Е… І ще… Я давно хотіла тобі сказати. Після завершення першого семестру, я зі своєю сім’єю переїжджаю в інше місто… Мені прикро, що ми не встигли з тобою провести багато часу разом…
• Пообіцяй мені, що навіть, якщо ти переїдеш, ти не перестанеш зі мною спілкуватись. Ми могли б з тобою чатитись, або розмовляти по дзвінку…
• Гаразд, обіцяю.