У пошуках виходу

Ася, Кріс та Катерина дійшли до школи. Ситуація була дуже напруженою…

• Асю, щоб не сталось, я завжди буду поруч. – пообіцяв Кріс.
• Дякую, що ти в мене є. – тихо відповіла вона.

Катерина, побачивши цю сцену, згадала свою молодість. Як вона познайомилась з Ігорем, як її маму так само викликав директор…

• Ну що, голубки… Андрій Михайлович нас вже зачекався.
• Можна зайти? – спитала мама Асі, постукавши у двері та відчинивши їх.
• Добрий день! Що ж повідомлю вас, що Ася сьогодні вночі пробралася до кабінету заступника директора та викрала бранки завдань підсумкового екзамену. Вона хотіла їх повернути сьогодні зранку, сказавши, що знайшла їх. Але по дорозі до кабінету, папери випали з її наплічника. Альма знайшла їх та принесла мені.
• Мені дуже прикро, що моя донька так вчинила, Асю, навіщо ти це зробила?
• Я…я, - вона замовчала, їй бракувало слів.
• Доню, тебе хтось попросив? Змусив? Чи це твоя ідея?
• Це все Альма… Вона мене підставила. – заїкаючись почала Ася.

Вона розказала усю історію своєї нічної пригоди. Усі мовчали, уважно слухаючи.

• Що ж, я навіть не знаю, кому вірити. Та гаразд, бланки лежать на місці, тож я не вигоню тебе і Альму зі школи, але ще хоча б одна така витівка і ви зі швидкістю світла вилетите з мого учбового закладу.
• Дякую, за другий шанс! – промовили Кріс, Ася та Катерина одночасно.
• Немає за що! Але нагадую, щоб більше такого не було!

На наступний день уся школа гуділа від цих новин…

Ася сиділа за партою, біля вікна, на алгебрі, намагаючись зосередитись на темі. Кріс сьогодні не прийшов, а Альма сиділа позаду та грала в якусь гру на своєму смартфоні.

Альма відірвалася від свого телефону та покликала Асю.

• Ей.
• Ммм, привіт. Я зайнята і я не хочу більше з тобою розмовляти…
• Ой! Ой! Ой! Які ми злі…
• Я зайнята.

На цьому їхній діалог обірвався. Пі

До кінця уроку лишалось декілька хвилин, Ася вирішила написати Крісу.

Привіт, з тобою усе гаразд? Чому тебе сьогодні немає у школі? Я сумую…

Ася відправила повідомлення. Кріс одразу відповів…

Хай, та прихворів трохи. Завтра  буду вже у школі. Не сумуй :)

        Продзвенів дзвінок, учні почали виходити з кабінету. Ася навіть не помітила, що лишилась лише вона й Альма.

• Це був тільки початок. – хитро мружачись, втішно мовила колишня подруга.
• Не сумніваюсь. – не розгубившись, швидко відповіла Ася.

Дівчата спішно склали свої речі й поспішили кожна на свій урок. В Асі – музика.

        Що ж чудово! Хоч можна буде у телефоні залипнути. – думала вона.

        Раптом на її телефон прийшло дивне повідомлення від невідомого номеру.

А це ще що таке? – пронеслось у голові. – Можливо, переплутали номери? 

Та повідомлення було адресоване саме їй…

«Привіт, Асю. Не довіряй тим, хто поруч»

Цікаво чому? – подумала Ася – Кому не довіряти? Крісу? Батькам? Альмі? Хоча з нею я і так більше не спілкуюсь…

Надрукувала відповідь…

Хто це?

Але ніхто так і не відповів, Ася поклала телефон у кишеню. Відсидівши усі заняття, пішла додому. Ася повільно йшла порожньою вулицею. Осінній вітер розкидав жовте листя під ногами, але вона майже нічого не помічала.

У голові знову й знову крутилися слова з повідомлення.

«Не довіряй тим, хто поруч»

• Дурний жарт. – прошепотіла вона собі під ніс.

Ася відкрила чат ще раз. Незнайомий номер. Жодної фотографії. Жодного імені… Її повідомлення вже було прочитаним, але так і лишилось без відповіді. Ася вже хотіла прибрати телефон до кишені, як екран знову засвітився. Нове повідомлення.

«Почни з тієї, кого ти називала найкращою подругою»

Ася завмерла.

• Альма? – ледь чутно вимовила вона.

Після цього вона прийшла додому. Цілий вечір думала лише про ці загадкові повідомлення… Їй так і кортіло дізнатись, хто ховається за маскою цього аноніма. Вона взяла телефон до рук. Зайшла у чат із Крісом. І раптом помічає… Останній раз він був у мережі саме в ту хвилину, коли їй прийшло те загадкове повідомлення. Вона завмирає. Невже це він?

• Доню, йди вечеряти!
• Гаразд, зараз.

Після вечері Ася прийшла у свою кімнату. Взяла до рук телефон, хотіла відкрити чат із невідомим, але його не було.  Він просто зник, ніби ніхто їй не писав. Ася вирішила, що зранку обов’язково піде до Кріса і поговорить із ним. Але, згадавши, що завтра потрібно йти до школи, вирішила обговорити це завтра, у школі.