Абітурієнтка

Я приїхала в академії Буцеол для того, щоб вступити сюди, зараз заблукала й зайшла у сад. Оглядаюся навколо, на всі боки кручуся. Де ж тут вихід? Раптом я спотикнулася і упала прямо на якусь красиву квітку, темно - червоного кольору, підвелася, обдивилася кущ, квітка відпала, чомусь на всьому масивному кущі вона одна - єдина .

Раптом я побачила, як у сад зайшов чоловік, думаю, він викладач. Помітив, що сталося, руки схрестив на грудях і запитав:

- Що ви тут робите?! Ви хоч уявляєте, що ви наробили?!

- Вибачте, я випадково зламала це кущ. Я заблукала,  шукала вихід звідси, спотикнулася і упала прямо на цей кущ. Я розумію, що це неприємна ситуація, моя сім'я зможе відшкодувати збитки, тим більше, що вони не такі вже й великі. 

Ох, і злий же цей виклада, червоний, як буряк, здається, у мене будуть проблеми.

- Ви зіпсували квітку, яка цвіте один раз у тисячу років і лікує абсолютно від усіх хвороб, вона має цілющі властивості тільки коли засохне. 

Раптом я побачила іншого чоловіка, він побачив мене й сказав:

- Добрий день. Ви Сиваш Неллі Ростиславівна?

- Так, це я, заблукала тут, шукала вихід...

- І зіпсувала мартійю, квітку, яка цвіте раз у тисячу років і лікує від усіх хвороб, - грізно продовжив викладач.

- Ілле Тимуровичу, ми про це потім поговоримо, а зараз ми із Неллі підемо на розподіл.

Виявилося, що це був директор академії. Хоч би я не на факультет цілителів потрапила. На щастя, я буду навчитися на факультеті виробництва артефактів для зв'язку. Це стало для мене полегшенням.