Розділ 4. Та що ви знаєте про дивні пари

На дошці була зображена вона. Себе Анна впізнала тільки по кафедрі, за якою розташувалося кудлате круглоголове щось, що підняло руку-палку в агітаційному жесті. Над усім цим неподобством, завалюючись до правого кута, розгорнувся кривий напис: «Даєш владу некромантам!».

На мить в аудиторії стало тихо. Тільки за останнім столом якось підозріло зашелестіли, не поспішаючи проявляти особливе каяття.

– Ну, загалом із загальним настроєм я згодна… – наче замислившись помітила Анна і взяла в руки крейду, закрутивши її в пальцях. – Звичайно, це заклинання вивчається трохи пізніше, але думаю, що буде корисно ознайомити вас із характером його дії.

Піднявши погляд до аудиторії, котра якось підозріло стихла, Барс тонко посміхнулася. Страхати нікого вона не збиралася. Ну хіба трохи.

– Багато некромантів використовують за шпигунів малюнки. Так, звичайнісінькі малюнки. Деякі навіть застосовують кістковий порох, але я не прихильник цього. Навіщо витрачати час і сили, якщо крейда загалом теж підходить для цієї справи. Оживити крейдяний малюнок може будь-який некромант. Навіть маг будь-який, але ось утримати його або перехопити управління…

Погляд жінки зупинився на монаршій парті, якій викладачка й адресувала ще одну посмішку. Принци, які до того поважно облаштувались на місцях, якось непомітно для себе підібралися. Надто вже спокійною та милою була усмішка лектора. А разом із тонким ножем, що з'явився в її руках, раптом вона видалася відверто загрозливою.

– Для цього треба вміти керувати енергетикою смерті, отримувати силу крові, – неспішно продовжила вона.

– Крові незайманої дівчини? – одразу зацікавлено подав голос Ерік.

Мората за сусіднім столом зневажливо пирхнула, а Журава залилася сором'язливим рум'янцем.

– Будь-якої крові. Але якщо ти хочеш перехопити керування, потрібна твоя кров, – повчально відповіла Анна, і надрізала палець, щоб капнути кров'ю на крейду. – Та й загалом забудьте про цю нісенітницю з кров'ю незайманих. Як некромант-практик я вас запевняю, що вибираючи між тендітною абстрактною незайманою красунею і повним сил міцним молодцем на вівтар для якогось кривавого ритуалу частіше відправляють останнього.

Настала черга бліднути вже Еріку. З усієї групи він більше за інших підходив під позначку «повний сил міцний молодець».

Тим часом Анна примружилася, посилаючи короткий імпульс через крейду до малюнка, змушуючи лінії заворушитись. Окремі білі порошинки почали рухатися, з тарганською спритністю розбіглися дошкою вже на два зображення.

– Ви що творите! – обурився Бастіан, поки дракон тільки-но стиснув долоні, похмуро дивлячись на дошку.

– А що, добре ж вийшло? Ваш внесок в історію я залишила, так що цю роботу все ще можна назвати співавторською, – посміхнулася Барс, із задоволенням ковзнувши поглядом по результату, котрий змусив Оберона безсоромно розреготатися.

Інші студенти виявилися стриманішими, а осі посмішки придушити було вже важче. Малюнок вийшов дуже вдалим. Схематичні лінії напрочуд точно передавали незадоволені вирази обличчя принців і навіть карикатурно перебільшені розміри голів проти тіл цього не псували.

– Ну гаразд… – ледь чутно пробурмотів Аттар, схрестивши на грудях руки.

Бастіан тільки невдоволено скривився. Здається, він не звик до того, що викладачі відповідали на його випади тією самою монетою. Це було щось нове та… Неприємне.

Тим часом Барс тільки різко ляснула в долоні, припиняючи веселощі.

– Так, гаразд, достатньо. Повертаємось до занять. Перший курс передбачає нагромадження загальних знань. Більшість часу, як я вже казала, у вас іде на факультативи. Журава, Еріку, вас це особливо стосується. Через три тижні я викличу вас до себе, перевірю, що ви засвоїли.

Глянувши на пару студентів, що одразу спохмурніли, Барс посміхнулася. Так, вона чудово пам'ятала, як мало радості викликають позаурочні заняття, але вибору вони не мали. Якщо решта учнів мали бодай якийсь базовий запас знань, то ці двоє були чистим листом.

– Ми відразу ж вчитимемося підіймати якихось немертвих? – голос Морати захоплено здригнувся.

Зважаючи на те, як заблищали чорні очі юної некромантки, вона вже бачила себе на чолі воїнства свіжо піднятих мертв’яків і штурмувала ворожі замки. Втім, ці солодкі мрії розбило похитування голови викладачки.

– Ні, Мората. Частина занять у вас проходитиме з цілителями, ви повинні знати, як влаштований живий організм.

– Щоб знати, куди бити, щоб напевно вбити? – фиркнув Аттар, зневажливо посміхнувшись.

Напевно, він хотів продемонструвати найвищий ступінь зневаги, але вийшло навпаки. Удавано пихате зауваження більш ніж яскраво продемонструвало інтерес дракона, що порадувало Барс. Хлопець виявився не таким вже телепнем, як можна було очікувати.

– Майже, щоб легше було підіймати. Щоб зрозуміти, як підняти будь-якого представника немертвих, потрібно знати, як працює організм живої істоти, а отже потрібно ідеально розумітися на роботі стихії життя.

Замовчавши, жінка обвела поглядом студентів, даючи переварити почуте.

– Але тоді виходить, що некромант одночасно має бути цілителем? – Уточнила з першої парти світловолоса красуня Северайн.

Погляд блакитних очей під білими віями блиснув подивом. На таке вона вочевидь не розраховувала.

– Звичайно, ми ж тут спарені спеціальності освоюємо. До п'ятого курсу ще й на менталістику замахнемося, – без особливої ​​поваги пирхнув Бастіан, заслуживши роздратований погляд дракониці.

Між представницею крижаних драконів та принцом золотих стосунки не склалися за визначенням. Ці два роди давно вже ворогували, не дивно, що й до друга Аттара дівчина ставилася із роздратуванням.

– Якщо буде бажання, Бастіан – саме так, – ніби не помітивши відтінку тиради принца, спокійно підтвердила Барс. – Хороший некромант – завжди чудовий цілитель і прекрасний бойовий маг. Тільки досконало знаючи роботу життя можна підняти немертвого. Ну а бойові маги...