Розділ 6

Розділ 6

Величезний скандал спалахував просто на вулиці. Я сиділа на зеленій траві в тіні гіллястого тисового дерева, відчайдушно поглядаючи убік. Розмова з ректором, ставлення Маринки та не надто приємна розмова з прийомними батьками змусили мене закритися від зовнішнього світу, щоб хоч якось захистити своє раниме серце.

Мадді була іншою. Вона биту годину розпорошувалась перед Каєм, який був шокований новиною про те, що всю кварту виключать, якщо ми не складемо іспити. Вони так голосно з'ясовували стосунки, що за скандалом уже спостерігали роззяви.

Рінка підійшла і сіла біля мене.

— Як гадаєш, вони поб'ються? — спитала фарві.

— Якщо так, то я ставлю на Мадді. Впевнена, вона покладе його однією лівою, — ми розсміялися.

Засунувши два пальці в рот, Ринка голосно свиснула, привертаючи увагу склочників.

— Давайте відкладемо всі розбірки на потім, є важливіші завдання, — фарві дістала з рюкзака невелику книгу і з цікавістю почала її розглядати. Мабуть, їх роздали, поки ми були з Мадді у ректора. — Це факультативи. Є обов'язкові та які вибираєш за бажанням. Що більше факультативів, то більше балів приносить кварта своєму братству.

— Нагадай, навіщо мені переживати за якісь бали для братства? — запитала Мадді, яка, як і я, була не в курсі справ.

— Академія нараховує бали братствам. Що більше балів, то більше кварт отримують стипендію. Не знаю, як у вас справи з фінансами, але я не відмовлюся від зайвих грошей, — сказала Рінка.

— Найуспішніші кварти одержують вигідні пропозиції роботи. Може, ви хочете бути квартовими статистами, але я мав більш амбітні плани на майбутнє, — підтримав Рінку Кай.

— Добре, давайте свої факультативи, — невдоволено пробубнила Мадді.

Вчотирьох, штовхаючись головами, ми намагалися розглянути, що за додаткові заняття пропонує нам академія. Вибір був різноманітний: заклинання та зілля, розведення магічних рослин і тварин, астромагія та менталістика. У мене просто розбігалися очі.

— Чи можна вибрати будь-який факультатив? — уточнила я.

— В принципі так. Головне, щоб у тебе була здатність до цього предмета.

— А як дізнатися, чи маєш дар до цього предмета? Як узагалі дізнатися, чи прокинулася в мені магія? Адже професор Сін сказав, що часто буває магія в кварті розподіляється нерівномірно і один з її учасників може залишитися без дару.

Моє запитання нагнало на нашу четвірку тривожні думки. Першою заговорила Рінка:

— Я маю магію. Я керую природною стихією.

Вона провела долонею над зеленою травою, яка стала неприродно швидко рости.

— Тільки сьогодні це виявила, — погляд Рінки полетів у мій бік, немов попереджаючи, щоб я не розкрила її секрет.

І коли Ринка почала розповідати про себе, я вирішила відкрити і свої карти.

— Я, здається, можу літати. Я правда не пробувала, але думаю, якщо потренуюсь, у мене вийде.

Кай притих. Мадді, слухаючи нас, засумувала. Мені згадалися слова про те, що її дід теж був у кварті, але магічний дар у ньому так і не прокинувся. Вона взяла книжку з переліком факультативів і, не помічаючи нашої розмови, сказала:

— Я, мабуть, піду на магічне малювання. У мене непогано виходять скетчі. А в кресленні у своєму класі я була найкращою. Хто зі мною?

***

Я дивилася на бібліотеку із розчаруванням. На тлі головного корпусу з усією його величчю вона виглядала похмуро і неабияк: одноповерхова будівля з кількома вікнами та табличкою «Бібліотека академії кварт». Уява малювала картину, в якій сонна бабуся видає затерті до дірок книги. Я відчинила вхідні двері, і в очі вдарило яскраве світло. Зовні неприваблива будівля всередині захоплювала своєю пишністю: художній паркет, безліч високих — у три поверхи — масивних стелажів з книгами, спіральні сходи з ажурними кованими перилами, під куполом — картини з історії Квадрату світів та мільйони книг! Їхні погляди вчепилися в мене, щойно я увійшла до бібліотеки, змушуючи почуватися ніяково. А ще вони розмовляли, і їхні голоси зливалися в один сверблячий гомін, що здавалося, десь під стелею гуде величезний бджолиний рій. Маленькі феї, що світилися, пурхали між полицями і розмовляли з книгами — їхні голоси нагадували трелі дзвіночків, і складались у ніжну мелодію.

— Ось тобі й тиша у бібліотеці.

— Чим можу допомогти шановній гарпії?

Я настільки задивилася на всю цю пишність, що не помітила, як до мене підійшов бібліотекар. Єнот ростом з людини в синій картатій сорочці, кавовому жилеті та штанах якось дивно на мене дивився.

— Мені потрібні підручники, — я простягла список книг, які нам видав секретар, щоб підготуватися до вступного іспиту.

— Зараз зберемо, — він узяв папір, і разом ми пішли поміж рядами окористих підручників.

Єнот-бібліотекар підняв мій листок, і тут же кілька фей підхопили його і почали щось обговорювати. Чи не до бійки вони лаялися, хто триматиме список.

— Їм нудно, — пояснив бібліотекар-єнот, — от і не знають, чим зайнятися. На всіх фей-помічниць не вистачає читачів, а тут їх так багато, що може трапитися скандал.