Пролог

Пролог

Темний закуток огорнув Нефемський туман, приховуючи нашу присутність. Рінка сперлася на Вжика і дістала кишеньковий годинник. Стрілка показувала опівночі. Я вичікувально глянула на фарві, але та лише заперечливо похитала головою.

— Де його носить? — обурилася.

Вдалині з'явився перехожий. Ліхтарі, що висіли на невидимих нитках, загорялися над його головою, руйнуючи обумовлену конспірацію. Магік нервово оглядався, невдоволено бурмочучи на магічне освітлення.

Автомобіль загрозливо загарчав — неприязнь до Кая передалася йому від своєї господарки. Почувши звук живої техніки, магік сповільнив хід, боязливо обминаючи машину.

— Я запізнився. У мене були справи.

— Що може бути важливішим за долю свого соквартівця? — сердито спитала Рінка.

— Це ж Мадді. Що з нею може статися у своєму ж будинку?

— Нічого хорошого, коли її змусили забрати документи з Академії. Я нізащо у світі не повірю, що вона це зробила за власним бажанням.

— У чоловічка в голові гуляє вітер. Впевнена, вона навіть не читала, що підписувала. А післязавтра з'явиться на першу пару і щебетатиме про свої стрічки і бантики, як ні в чому не бувало, — наполягав на своєму Кай.

— А якщо ти помилився, і вона справді забрала документи? Тоді освітній процес закінчиться для всіх нас. Академія вчить кварти, а не тріо.

Кай важко зітхнув під вагомістю аргументу. Подітися було нікуди.

Особняк Коммер знаходився у найдорожчому районі. Розкіш тутешніх будинків шокував. Житло товстосумів було значних розмірів, до того ж кожна ділянка, була самостійним шматком планети, зв'язаний з іншими сталевими ланцюгами, який ширяв над Нефемською прірвою.

Перламутрове світло прожекторів висвітлювали шляхетні громади, коли ми пролетіли над темною алеєю, що вела до кінця вулиці. Вжик приземлився біля самого урвища.

Попереду урочисто літав палац із білого каменю, що став в’язницею для чоловічки.

— І що тепер? Постукаємо у двері і попросимо відпустити Мадді вчитися? — іронізував магік.

— Якби не спізнився, знав би, що буде далі.

Фарві кинула на мене багатозначний погляд, і я не змогла стримати посмішки. Це не вислизнуло від Каю.

— Чого ви так усміхаєтеся?

Рінка вийшла з машини, покликала нас до багажника і загадково подивилася на Кая.

— Зараз покажемо твою таємну зброю, — кажу я, відчуваючи її шок.

— Мені це вже не подобається.

— Та-дам!

На дні лежав чорний випрасуваний фрак і помпезний букет червоних троянд, а під ними — маленька оксамитова коробочка. Я відкрила її і не змогла стримати замилування — каблучка з білого золота, прикрашене блакитним діамантом.

— Я цього не робитиму, — категорично відмовився Кай. — Краще відразу стрибнути в Нефемську прірву, ніж узяти за дружину блондинисту людинку.

Він позадкував, але ми підхопили його під руки, не даючи втекти.

— Ти не зрозумів, одружитися з нею не треба, треба тільки зобразити нареченого Мадді, — умовляла я.

— Ми не зможемо таємно пробратися в особняк, швидше за все там божевільний рівень захисту. І ми вирішили: раз не можна увійти непомітно, треба увійти так, щоб про це довідалися всі, — гнула свою лінію Рінка.

Фарві взяла коробочку і всунула її магіку.

— Кільце справжнє, належало моїй бабусі. Не загуби! І давай, переодягайся, наречений, твоя кохана вже зачекалася.

Стримуючи хихикання, ми відійшли від магіка, не заважаючи йому перевдягатися.

— У вашому плані є один недолік, — казав Кай, міняючи каміс із золотим візерунком на грудях на білу парадну сорочку. — Що буде, якщо батько Мадді вирішить мене вбити? Врахуйте — тріо академія не вчить!

— Нам головне увійти всередину, а вже на місці зорієнтуємось.

Ще кілька хвилин ми обговорювали приблизний план дій. Рінка стане невидимкою і шукатиме в хаті. Ментально вона вже попередила чоловічка про наш план, Мадді нас чекатиме. Я ж сховаюся в багажнику Вжика, і як тільки машина переконається, що довкола безпечно, випустить мене, і я почну пошуки зовні.

— Мені ваша ідея не подобається. Знаючи магіко-фобію Мадді, мені страшно уявити міру ненависті її батька. Ви точно впевнені, що він мене не вб'є, а останки не продаватиме, як турнірні кістки у своєму магазині?

— Все буде добре, — я підбадьорливо поплескала його по плечу і вручила букет троянд.

— Я буду поряд, — сказала фарві, ставши невидимою. — Вважай, це репетиція. Досвід, який стане в нагоді, коли проситимеш руки своєї майбутньої дружини.

— Якщо я доживу до цього дня...

Я подумки подякувала Мадді, що у Вжика в багажнику не було запчастин, і зайняла своє місце, скрутившись у позі імбріона. Зі скрипом автомобіль розкинув металеві крила і піднявся в повітря. Плавно кружляючи, Вжик приземлився біля головних воріт будинку Мадді. Через невелику щілину стало видно, як до машини підійшов значних розмірів гарпій з бойовою палицею в руках. Він стримано поцікавився метою візиту, хоча вже було близько другої години ночі.