35 глава

*Вероніка 
За декілька днів мене випишуть з лікарні ,уривками з'являються спогади за цей рік і я думаю ,що обов'язково все згадаю . Здається ,життя налагоджується . Замріяно чекаю на прихід Марка .Ніяк з голови не може вийти наш вчорашній поцілунок. Я знову в нього закохалась ?
В палату хтось стукає .Радісно кажу "Проходьте ." Надіюсь побачити там хлопця ,про якого щойно думала ,та бачу там зовсім іншу людину.
—Тимур ?—Можливо це якась галюцинація або мені приснилось жахіття ?Кліпаю очима та він нікуди не зникає .
—Так ,це я .
—Що ти тут забув ?
—Вирішив провідати .—Підходить ближче і вручає букет квітів .Відвертаюсь до вікна .
—Я не хочу тебе бачити .—Віддаю букет ,та він не приймає .
—Не дуйся ,сонечко. 
—Я хоч і не пам'ятаю все що трапилось за останній рік ,та твою брехню я не забуду ніколи .
—Ніко ,всі ми робимо помилки. Але хіба не потрібно їх пробачати ?Я зробив дурницю ,був ідіотом ,пробач мене .—Бере за руку ,та я швидко її забираю .—Ти ж все ще любиш мене ?
—Ні !Я люблю Марка.—Сміливо заявляю .
—Хах .А сама тут розказуєш мені про брехню .Я ж білий і пухнастий кролик в порівнянні з Гавриленком .
—Ти про що ?
—Глянь .—Розблуковує свій телефон і показує фото на якому Марк цілується з якоюсь блондинкою .На серці починає щось щеміти .—Сам клянеться тобі тут в коханні ,а поки ти була в комі він знайшов собі іншу і тепер крутить з вами обома .Я був сьогодні в центрі і побачив їх .Знав ,що на словах не повіриш і сфотографував .
—Марк не такий .Я не вірю !—Забираю телефон .
—А хіба ти пам'ятаєш яким він був ?Наплів тобі тут всяких казок і ти йому повірила ,а як було насправді ...—Слова Тимура заставляють мене нервувати .
—Це фотошоп ,не вірю .—По щоці починає котитись одинока сльоза .
—Ти просто не хочеш в це вірити ,але ця гірка реальність,краща ніж солодка брехня .
—Іди звідси ,я не хочу тебе бачити .
—Піду ,але знай ,що я кохаю тебе .—Зникає за дверима .Намагаюсь прийти до себе ,але ніяк не виходить .Цей ранок був таким світлим і радісним ,але Тім вмить все змінив .В голові з'являються сумніви .Як же важко не знати правди!Ти не знаєш хто тобі бреше ,а хто намагається донести істину .І кому мені вірити ?Буду слухати лише своє серце і зараз воно підказує мені ,що це ще не кінець всіх випробувань .Потрібно зібратись і подумати .
—Ніко ,привіт .—Заходить Марк . Усміхаюсь йому у відповідь.—Вибач ,я трохи затримався.
—Та нічого .—Сідає біля мене .
—З тобою все добре ?Виглядаєш якоюсь стурбованою .
—Ні ,все нормально .Просто трішки сумно самій .
—Ну тоді я прийшов піднімати тобі настрій .—Дістає з-за спини красиві повітряні кульки .
—Які вони класні .—Радію подарунку ,як маленька дитина. 
—Дякую тобі .—Обіймаю хлопця .
—Головне ,щоб ти усміхалась.Що там лікар казав ?
—Та нічого нового .Аналізи в нормі і скоро випишуть .Вже так хочу додому .
—Розумію ,сам колись лежав в такій палаті і божеволів від цих надокучливих білих стін .
—Що з тобою було ?—Схвильовано запитую .
—Травма ноги.—Ай...В голові знову спливають спогади .
"Так .В вашого хлопця розбита губа і ви не зможете з ним цілуватись деякий час ..."
Ці слова промовив якийсь лікар ,все неначе в тумані .Знову озвучую свої думки Марку і той усміхається .
—На одній з ігор Тім застосував силовий прийом ,але все обійшлось звичайним розтягненням.
—Ясно .
—А ці слова...Лікар просто вирішив пожартувати ,бо в мене була розбита губа.—Усміхається і я теж .—Ти обов'язково все згадаєш ,я вірю в це .—Обіймає мене. 
—Давай подивимось якийсь фільм .
—Я тільки "за".—Марк включає якусь мелодраму і сідає ближче до мене .Я стараюсь прогнати нав'язливі думки про ранішню розмову з Тимуром і зосередитись на перегляді фільму .Ми з Марком разом обговорюємо акторів ,сюжет ,спецефекти. Час від часу жартуємо .Мені з ним добре і весело .Минає близько двох годин і Марку потрібно йти .Так важко відпускати хлопця ,але я розумію ,що потрібно .
—Нік ,я прийду ще завтра. Надіюсь ти не ображаєшся ,мене потрібно на тренування. 
—Ні,ну що ти .Я все прекрасно розумію .І дякую ,що прийшов .—Обнімаю хлопця .
—До зустрічі .—Махаю рукою на прощання .Далі заходжу в соц.мережі і гортаю стрічку новин .До мене пише Мія ,яка зараз в Італії разом з Остапом .Вона хотіла відмінити поїздку і побути зі мною ,та я наполягала ,щоб вона не робила такої дурниці.Зі мною ж все добре ,а шанс відвідати улюблену країну є не завжди.Весело коментую фото Мії .Вона на них така щаслива і усміхнена .Рада ,що вона знайшла своє щастя.
До мене дзвонить Аня і тато. Розказую їм про своє самопочуття і ті раді чути ,що зі мною все добре .Потім приходить лікар і каже ,що післязавтра вже зможе мене виписати,якщо все буде добре .Розказую йому про ті уривки ,що часто бачу перед очима і він каже ,що це нормально .Я з полегшенням видихаю і потім залишаюсь одна .Знову стає скучно ,але тут раптом до мене заходить якась незнайома дівчина .Хоча...Ні ,я точно її вже десь бачила ,тільки не можу згадати де. 
—Привіт ,я Аманда .А ти Ніка ?
—Так .—Дівчина підходить ближче і ставить на стіл пакет з фруктами .—Вибач,але ми знайомі ?Просто я втратила пам'ять і не можу пригадати тебе .
—Ні,ти мене не знаєш ,але нам потрібно поговорити .Це дуже важливо. 
—Гаразд .—Аманда сідає на стілець біля мене .Уважно слухаю дівчину .
—Я почну здалека .Мене звати Аманда ,я з США .Близько року тому я почала зустрічатися з Марком .Не знаю чи розказував він тобі про мене ,але ...В нас все було добре ,поки він не отримав травму .Я тоді дуже злякалася ,що він стане інвалідом .Боялася ,що це якось зашкодить нашим стосункам .Була молода й недосвідчена, одним словом. Я побоялась випробувань і ми розстались. Після цього Гавриленко переїхав сюди і тут він познайомився з тобою .Ми були дуже добре знайомі і я впевнена ,що він це робив лиш би я ревнувала ,хотів помститись мені .Він дуже амбітний хлопець .І він був правий ,я справді почала ревнувати ,бо розуміла,що він досі мені небайдужий .Хотіла приглушити ці почуття ,але не вийшло. Я розстались з хлопцем ,з яким в нас були стосунки і приїхала сюди .Ти тоді якраз була в комі .Я знайшла Марка і захотіла поговорити .Спочатку він і слухати мене не хотів та згодом пробачив .В нас знову почались стосунки. Я думала ,що він кохає мене по-справжньому ...Але в нього все ще залишились якісь почуття до тебе .Коли він дізнався ,що ти вийшла з коми неначе став іншою людиною .Мені було боляче від цього .А тоді я дізналась ,що вагітна .В мене буде малюк від коханого чоловіка .—З усмішкою каже і простягає невеличкий знімок УЗД .—Я розказала йому ,але він сказав ,що не зможе залишити тебе .Що він не може відмовитись .—По щоці Аманди починає котитись сльоза .—Але я не розумію чому він тоді клявся мені в коханні ,а зараз знову з тобою ?Ніко ,ти дівчина ,ти маєш мене зрозуміти. Я не хочу щоб наш малюк різ без батька .Як я скажу йому ,що його дорогий тато кинув мене коли я була ще вагітною і пішов до іншої ?—Бере мою руку і притуляє до свого живота .В мене аж мурашки йдуть по тілу. —Прошу тебе ,залиш Марка ,заради цієї невинної душі .Я не хочу бути матір'ю-одиначкою .Я кохаю його і хочу щоб в нас була щаслива сім'я .Марк теж мене любить ,бо не став би робити все щоб я повернулась ,просто зараз він заплутався в своїх почуттях і не знає що йому робити .Благаю ,відмовся від нього .Я готова навіть заплатити .Будь-яка сума здаватиметься нічим в порівнянні з щасливим майбутнім нашої дитини. —Мені стає не по собі .Я все ще не відпускаю знімок УЗД ...Так от хто ця дівчина з фото ,яке показував мені Тім .Це була правда...По шоці котиться сльоза .Так гірко ,так боляче ...Він так мило ставився до мене ,казав що любить і я сліпо вірила .Я не згадала ,але знову закохалась ...Вже вдруге моє серце розбили на дрібні шматочки і їх ніяк не склеїти. От би зараз мені хотілось і справді все забути ,втратити пам'ять назавжди ,лиш би не страждати. 
—Не треба нічого .Я ніколи не зможу бути з людиною ,яка кохає іншу .
—Дякую тобі ,Ніко. Ти щойно подарувала моїй дитині тата і щасливе майбутнє .—Витирає сльози .
—Будьте щасливі .—Попри біль кажу. 
—І ти теж .Одужуй .—Махає на прощання і йде .Під руки попадає ваза в якій стояли квіти від Марка .Кидаю нею в сусідню стіну і та розбивається на друзки.Чому так важко ?!Чому так боляче ?Сльози котяться до низу і я відчуваю нестерпний біль в голові. Та той що в серці всеодно сильніший .
—Вероніко ,стійте ,зупиніться !—В палату забігає стривожений лікар. В мене ж все пливе перед очима і я втрачаю свідомість .
—Як ви?—Мружусь від світла і відчуваю неприємний запах .
—Вже краще .—Відповідаю .
—Ви перехвилювались ,але ми зробили вам укол і зараз стане краще .
—Дуже болить голова .—Кажу .
—Зараз подіє знеболююче .Тільки ніяких різких рухів і стресів.Ви ж знаєте ,як негативно вони впливають на ваш теперішній стан .—Схвально киваю .—До вас прийшов хлопець ,але  ми його не впустили .Він зараз в коридорі .Покликати його ?
—Так .—Кажу .Лікар виходить і в палаті з'являється Марк .
—Ніко ,все добре ?Як тільки дізнався ,що з тобою щось трапилось ,то одразу повернувся. 
—А як же тренування ?
—Та байдуже ,головне —це ти .—Зараз для мене ці слова звучать боляче і іронічно .Цікаво ,він Аманді теж так казав ?Дивлюсь в ці блакитні очі і не можу повірити що він мені брехав .Та краще жити з гіркою правдою ,ніж з солодкою брехнею .
—Марк...—Роблю ковток свіжого повітря ,наступні слова точно не дадуться мені легко .
—Так ,слухаю .
—Я хочу розстатись .
—Що ?—Здивовано дивиться на мене .
—Я не люблю тебе .І не хочу цих стосунків .Навіть цей договір ,я впевнена ,що зробила це ,щоб повернути Тимура і сьогодні він приходив .Я зрозуміла ,що ще досі люблю його і він клявся ,що шкодує про зроблене .
—Ніко ,що ти кажеш ?Ще ж зранку все було добре ,а той поцілунок ?Я не вірю ...
—Коли я поцілувала тебе ,то абсолютно нічого не відчула .Ніяких почуттів ,спалаху ...—Нахабно брешу ,навіть самій собі .—Для мене ти чужий ,а Тім—кохана людина. 
—Ні ,Ніко...—По його щоках котяться сльози .—Це не кохання ,він просто жаліє мене ...Та не потрібно ,нехай буде з жінкою ,яку кохає і з майбутньою дитиною .Я не стану псувати їм життя.А цими словами відштовхну Марка від себе назавжди .Та й він не вартий моїх страждань,якщо зраджував мені .Це було не кохання ,лише наша з ним гра ...Нехай тепер отримує те ,що хотів .
—Будь ласка ,більше ніколи не приходь і не згадуй про мене .—Голос починає тремтіти і я ледь стримую сльози .—Ми з Тимуром знову разом .
—Ні ,Ніко ,ні...—Махає головою .
—Це була лише гра ...—Бачу страх ,лють і нерозуміння в його очах .Я кохаю його ,але мушу відпустити .Колись він ще подякує мені ,що я не стала на заваді ...
В кімнаті з'являється лікар .Напевно почув нашу розмову на підвищених тонах і почав хвилюватись .
—Молодий юначе ,покиньте палату .Пацієнтці не можна нервувати .
—Ні ,нам потрібно поговорити .
—Немає про що. Я вже все сказала ...Я хочу відпочити. 
—Думаю ,ви все чули. —Марк виходить .
—Будь ласка ,не впускайте цього хлопця більше ніколи до мене .Я погано себе почуваю коли він поруч.
—Добре .Залишу вас саму.—Лікар теж зникає ,а я починаю плакати .Біль стискає моє нещасне серце . Я знову обпеклась ,залишилась сама ...