33 глава

*Марк 
Мчу світлим коридором неначе шалений .Ніка ,моя Ніка ...Вона жива .Минаю відстань за дуже короткий час .Лише на мить зупиняюсь біля дверей .Роблю великий ковток свіжого повітря і заходжу .Бачу ,що Вероніка про щось мило розмовляє з татом. Поруч сидить Мія і Аня .
—Нікусь ,я так хвилювався .—Швидко біжу до дівчини ,щоб її обійняти. Вона якась стривожена ,напевно ще досі в шоці ,але це все мине. Обіймаю свою красуню ,ніжно пригортаю до себе.Як же я скучив за нею .
—Ем...—Запинається дівчина .Повільно відстороняюсь від неї і дивлюсь в ці бездонні голубі озерця наповнені страхом і невпевненістю.
—А хто ви ?—Питання ,яке просто виводить мене з колії .Зі страхом дивлюсь на батька Ніки і він лише сумно махає головою .
—Нік ,це ж я.Твій Марк ,твоя амеба ...—З усмішкою кажу в надії ,що все це лише злий жарт. 
—Вибач ,Марку ,але я тебе не пам'ятаю.—Це прозвучало як смертний вирок .По щоці котиться одинока сльоза .Ні ,я відмовляюсь в це вірити. Вона не могла мене так просто забути .
—Марку ,Ніка не пам'ятає останнього року свого життя. —Хитаю головою і не можу повірити. Ні ,ні ,ні...Дівчата дивляться на мене з таким сумом.
—Останнє ,що вона пам'ятає —смерть матері і зраду Тимура .—Випалила Аня .
—Ні,Ніко ,ти не могла мене забути. —Беру її за руку та бачу ,що їй стає не по собі .До палати заходить лікар .
—Що з нею ?—Стурбовано запитую .
—Стан пацієнтки стабільний. Це велике диво ,що Вероніка прокинулась .Дівчино ,ви народились в сорочці .
—Але чому вона не пам'ятає ...
—Таке часто трапляється в подібних ситуаціях .Ніка пам'ятає до найважчих моментів в її житті ,а далі ...—Сумно зітхає.
—Невже з цим не можна нічого вдіяти?—З надією запитую .
—Все залежить від самого пацієнта .В деяких випадках пам'ять повертається ,а в деяких —ні .—Я просто відмовляюсь вірити в другий варіант ...—Але зараз пацієнтці потрібен спокій і я прошу покинути вас всіх її кімнату .Приходьте завтра і окружіть дівчину позитивними емоціями .Не забувайте ,що стрес для неї зараз дуже шкідливий .—Схвально киваємо і виходимо в коридор. 
—Марк ,не переживай ,Ніка обов'язково згадає тебе. —Мія ніжно гладить мене по плечу .
—Так ,вона ніколи не забуває нічого важливого .—Тихо додає Аня .
—Головне ,що вона жива ,а з часом і пам'ять повернеться .—Каже батько Ніки і я зараз з ним погоджуюсь .Ще декілька годин тому ми всі думали ,що це кінець ,а зараз ми бачимо Ніку живу й здорову.Прощаюсь зі всіма і їду додому . Сьогодні мене й так вже не впустять до неї .Цей день був настільки важким ,що коли я прийшов додому то одразу заснув .

Я знаходжусь в дивній білій кімнаті .Переді мною стоїть дзеркало .Я заглядаю в нього і бачу себе .Я не схожий на самого себе .На мені чорний класичний костюм ,біла сорочка і метелик на шиї .Волосся охайно пригладжене .Чую позаду чиїсь кроки .Обертаюсь і бачу дівчину в весільній сукні. Її обличчя закрите фатою .Вона повільно підходить і ставить свою руку мені на плече .По тілу ніби проходить струм .Хто вона ?Намагаюсь розгледіти її лице ,та все марно .Цупка тканина не дає мені жодних шансів .Бачу лише світлі пасма волосся ,що спадають по її плечах.Вона бере мене за руку .Я не хочу цього ,але не можу ніяк супротивитись і йду за нею .Ми разом виходимо з кімнати.В очі вдаряється яскраве світло .Мимовільно мружусь і прикриваюсь рукою.Бачу щасливі обличчя людей .Вони радісно вигукують нам .Це ж моє власне весілля !Та на душі я відчуваю страх і неспокій .Чому ?Холодна рука незнайомки опирається на моє плече .Намагаюсь усміхнутись ,але не виходить .
"Марку ,твої емоції завжди були справжніми ,навіть у сні ."
Ми ступаємо ще крок і опиняємось на білосніжній доріжці ,яка вкрита білими ліліями .І тут мене неначе осіняє .Злощасна квітка допомагає мені зрозуміти хто моя наречена .Я хочу втекти ,та ноги неначе заклякають .Ні !!!
В холоднім поту підриваюся з ліжка .Це лише жахіття .Воно не може стати реальністю !Струшую головою ,щоб прогнати погані думки і  піднімаюсь . В вікна вже пробиваються перші сонячні промені ,тому я приймаю душ і збираюсь до лікарні. Швидко снідаю ,насипаю корму Арчі ,а також спаковую в пакет деякі речі .Замикаю вхідні двері і спішу до свого байка ,та зустрічаю там не зовсім приємний сюрприз .Біля нього стоїть Аманда й розглядає "Пітьму".
—Непогана цяцька .—Оцінює вона мого залізного коня .
—Це не цяцька .—Покривляюсь їй .—Відійди.—Прошу ,та та лише лукаво посміхається і підходить ближче. 
—А якщо не відійду .—Закушує губу і пропалює своїм поглядом .Мені ж противно дивитись на неї .Тоді мій погляд зупиняється на її волоссі .
—Ти перемалювалась ?—Вирішую запитати .Пам'ятаю ,що її волосся було інше .
—Так.Подобається ?Все заради тебе любий. Тобі ж тепер більше подобаються блондинки .—Натякає на Ніку .
—Мені подобається лише одна блондинка на цьому світі і це не ти .—Випалюю і крокую до байка .Аманда ловить мене за зап'ястя і розвертає до себе.Різкий аромат парфумів заставляє відвернути голову. 
—Ти брешеш самому собі ,любий .Ти завжди любитимеш тільки мене. —Проводить рукою по моєму плечу .—Я знаю ,що вона тебе не пам'ятає .—Сильно зжимаю руку в кулак .—І ніколи не згадає ,тому не старайся і забуть. —Переможно каже і лише розпалює в мене вогонь.
—Амандо ,іди геть ,поки я ще добрий .—Попереджую дівчину .
—Ммм...Котику ,невже ти не скучив ?—Ніжно проводить рукою по моїй шиї і заставляє все моє тіло тремтіти .В голові з'являються спогади з минулого ,та я швидко їх проганяю і в голові з'являється план як швидко прогнати непрохану гостю.
—Арчі !—Кричу .Перед тим як виходив з дому випустив собаку в сад трохи погуляти і зараз він радісно біжить до мене .Коли бачить Аманду починає злитись і гарчати .В нас з ним дуже багато спільного і ненависть до цієї мадам теж. Арчі привик бачити біля мене лише Ніку ,а з непроханими білобрисими дівчатами ми привикли прощатись .
—Пішла звідси ,інакше Арчі покаже тобі де вихід !—Суворо кажу ,а собака починає гавкати. 
—Ідіот .А якщо він мене вкусить ?Або в нього взагалі сказ ?!
—Хах .Єдина скажена тут —ти .Боюсь ,щоб в Арчі після тебе сказу не було .—Хитро кажу,а собака радісно виляє хвостом .Що ж вона скаже на це ?
—В тобі говорить образа ,але вона скоро пройде і ти все зрозумієш ,Гавриленко .Я ще повернусь і ти пошкодуєш .—Рознервовано каже і йде в бік виходу .
—Попутного вітру тобі в ...—Стримуюсь .Це стерво не варте моїх нервів. Підходжу до Арчі і гладжу його .—Дякую ,хлопчику .Побачиш цю стерву ще раз біля нашого дому ,то можеш поправити їй страшну зачіску ,даю дозвіл. —Кажу і собака радісно гавкає в знак згоди .Тоді сідаю на байк і їду до лікарні .
—Нікусь.—Заходжу в палату і бачу ,що дівчина тут сама .
—Марк ?—Запитує .
—Так ,це я.—Ще не згадала .Сумно зітхаю і сідаю біля неї .Та сидить в топі,коли бачить мене ,то хоче максимально прикритись ковдрою,та я сів на її край і вона не може цього зробити .Стає трохи смішно з цієї ситуації .Невже вона мене соромиться,але в той ж момент згадую ,що я для неї чужий і така її поведінка не дивна .
—Можеш встати ...мені трохи холодно. —Безсоромницьки обманює і її щоки наповнюються рум'янцем .
—Нік ,можливо ти не пам'ятаєш ,але я твій хлопець і ми жили разом,тож...—Її щоки ще більше червоніють .
—Мені просто трохи не зручно .—Намагаюсь її зрозуміти і все ж встаю .—Дякую .
—Як ти себе почуваєш ?—Запитую і переводжу тему.
—Вже краще .—Мило усміхається .
—Я приніс тобі апельсинів .
—Ти добре мене знаєш .—Звісно ,хіба я міг не пам'ятати її любов до цього фрукту .
—Так .
—Марк,а ми давно знайомі ?—З цікавістю запитує вона .
—Більше двох місяців .
—А як ми познайомились ?
—Ти пролила на мене каву в аеропорту .Ми там дуже посварились ,а потім зустрілись в універі. Я переїхав сюди з США і ми стали одногрупниками .Спочатку наші стосунки були м'яко кажучи не дуже ,але потім все змінилось. 
—Як ?—Бачу її зацікавлений погляд на мені .
—Я запропонував тобі фіктивні стосунки .Ти звісно що відмовила ,але одного вечора прийшла до мене додому п'яною і заставила підписати договір .
—О Господи ...—Щиро дивується .Який ще договір?
—Пізніше ми його порвали ,але в мене десь було фото. Я просто хотів зберегти його на пам'ять .Зараз подивлюсь .—Шукаю в галереї потрібне мені фото і таки знаходжу. 
—Хто така Лідія ?—Запитує вона. 
—Аферистка ,яка вирішила одружитись на твоєму батьку і забрати всі його статки .Але ми показали твоєму батькові її справжнє лице і вона втекла за декілька днів до весілля .
—Ясно .—Читає далі. —То я хотіла помститись Тимуру ?
—Так ,а я своїй колишній .Ми перед всіма вдавали закохану парочку.Тоді я не дуже хотів підписувати договір ,бо розумів в якому ти стані ,але ти так наполягала.
—Який сором .Невже я це зробила ?—З переляком дивиться на мене .
—Нік ,спокійно .Тобі не можна хвилюватись .
—Та як тут не хвилюватись ?Якщо це взагалі не схоже на мене .Хіба нормальна дівчина погодилась б на таке ?Що було далі ?
—Ти впевнена що хочеш це знати ?Можливо досить на сьогодні ...—Не хочу ,щоб вона хвилювалась .
—Ні ,я хочу почути далі .Я ж нічого з цього не пам'ятаю .Ем...—Щоки знову палають рум'янцем .—Марк...а що було після підписання договору ?Тобто я була п'яна і ...—Опускає очі .Розумію на що вона натякає .
—Ти захотіла поплавати в басейні.
—Я ж не вмію плавати. —З острахом каже. 
—Я тебе тоді зупинив. Але ,на жаль ,твоє плаття таки скупалось .
—Жах .—Їх слова лише заставляють мене усміхнутись .
—Я намагався  тебе переконати ,що вже потрібно йти спати ,але ти запевняла ,що хочеш веселитись і прийшлось тебе взяти на руки і занести до гостьової кімнати. 
—Я точно ненормальна. —Я починаю сміятись .—Ей ...—Обурюється вона .
—Ні ,ти не ненормальна .Ти мила ...—Поправляю пасмо волосся ,що впало їй на очі.Наші погляди перетинаються ...Та дівчина скоро відводить погляд і перериває тишу .
—Що було далі ?
—Ти заявила ,що не будеш спати в вітальній і сказала ,що якщо я тебе не послухаю ,то почнеш плакати. На цей час це був вагомий аргумент ,тому я тебе послухав .Тому ми пішли до мене .
—Який сором...—Прикриває очі руками.
—Тоді ти почала стрибати на моєму ліжку як на батуті .Ти була така мила ,схожа на маленьку дитину. Ледве вмовив тебе припинити ,а тоді прийшлось тобі розказувати казочку на ніч,бо ти відмовлялась лягати спати .
—Здається за цей рік я стала ненормальною...А...
—Ні .—Випереджаю її і відповідаю на її німе запитання .—Тоді між нами нічого не було .Ти мирно заснула зі мною в обінімку.Напевно ще тоді я зрозумів ,що ти мені не байдужа.Така вольова ,смілива ,впевнена ,але й водночас така мила і ніжна .Я зрозумів,що це не ненависть ,а щось інше ,але ми ,здається, боялись один одному в цьому признатись ...Зранку я сказав ,що готовий розірвати договір ,бо це б було несправедливо ,але ти погодилась на всі умови  .І від тоді почалась наша гра ...з ось цього .—Дістаю фото з кишені ,де я цілую Ніку в щоку ,а вона тримає в руках великий букет троянд .
—Ми виглядаємо тут щасливі .
—Ага .—З усмішкою кажу .—Далі ми почали жити разом .
—А чому ?
—Бо ти була ображена на батька .Він сліпо вірив Лідії ,а не тобі .Прийшов потім і хотів повернути ,та я не дозволив .Але ти не сердься на батька ,він всього лише був засліплений коханням .Потім ж розкаявся і все було добре .
—Аж не віриться ,що стільки всього сталось за рік. Ти розказуєш мені неначе якийсь чарівний сон. 
—Це й справді схоже на якусь дивовижні історію ,але це була наша з тобою реальність.
—Можеш ще щось розказати ?
—Гаразд .Про наші стосунки знала лише Аня і мій друг Джеймс ,всі решта думали ,що це реальність і далі так думають ,бо ми нікому нічого не казали.Просто потім Аня і Джеймс дізнались ,що це вже не фікція і все...Ми почали шукати компромат на Лідію .А Тимур почав ревнувати .Не міг витерпіти ,що ти так просто його забула і проміняла на мене .
—То наш план вдався ?
—Можливо...Ми самі не знали цього ,бо потім все змінилось .З кожним днем ми розуміли ,що все це потрохи перестає бути фікцією .Я навіть подумав ,що ми можемо стати хорошими друзями ,та почуття були зовсім не дружні .Я скажу чесно ,що боявся нових стосунків  ,що знову мені зроблять боляче ,та й ти здається боялась .Тому ми спочатку просто дотримувались договору. Тоді  був батл і ти помстилась Лізці.Знову стала капітаном черлідерської команди ,а я тільки як переїхав сюди став капітаном хокейної команди .Здвинув Тіма з його престолу і він зненавидів мене ,за те ,що я забирав у нього все його .Гра продовжувалась .Потім ми знаходимо компромат на Лідію і віддаємо твоєму батьку. В той ж день я розказую тобі про своє минуле .Про дівчину ,яка колись зрадила мене і  ми цілуємось в моїй машині .Це ,мабуть ,був наш перший поцілунок ,який був не через договір ...Мало хто знав про те ,що сталось зі мною тоді ,але я довірився тобі ,бо хотів ,щоб ти знала все ...—До палати заходить лікар.
—Вероніко ,як ви себе почуваєте ?
—Вже краще .—Усміхнено каже Ніка .
—Бачу ,ваш молодий чоловік добре на вас впливає .Позитивні емоції —це звісно добре ,але не сильно втомлюйтесь .—Весело підморгує нам і виходить .
—Він правий .Я вже напевно втомив тебе своїми балачками .Тобі потрібно відпочивати .
—Насправді ,зовсім не втомив .В палаті так нудно. Самій не весело. А ти так цікаво розказуєш.—Мимовільно усміхаюсь. 
—Я розкажу тобі все .Обіцяю ,але зараз ти відпочивай .Мені потрібно на тренування ,а після обіду я знову приїду .
—Гаразд .—Не витримую і нахиляюсь до дівчини. Відчуваю її приємний аромат .Як же я скучив...Легко доторкаюсь губами до щоки дівчини .—Можливо ти й не пам'ятаєш мене ,але твоє серце ніколи не забуде мене,Ніко. —Бачу ,як по її тілу проходять мурашки .В кімнату заходить Аня з різнокольоровими кульками.
—Ой ,вибачте .Не хотіла вам заважати .—Весело каже вона .Швидко відстороняємось один від одного .
—Та нічого .Я вже збирався йти .—Підводжусь і йду до виходу .—Бувайте дівчатка .—Весело усміхаються мені.
Її усмішка заставляє мене знову повернутись до життя .Мабуть ,це і називається коханням .Коли інший стає для тебе повітрям ,стає твоєю залежністю ,без якої ти не можеш існувати ...