27 глава

*Вероніка 
Ведучий оголошує правила конкурсу ,а я думаю лише про сон .Я ще досі стомлена ,та коли чую про безкоштовний похід в спа ,то в мене з'являється бажання виграти .Окидаю поглядом наших конкурентів .Крім Остапа і Мії та Олега і Ані в конкурсі беруть участь ще 4 пари .Ну нічого ,свій релакс у спа я нікому не подарую .Пара ,яка займе перше місце виграє ще й романтичну вечерю на даху цього готелю.Я чула ,що там є велика тераса ,з якої відкривається чудовий краєвид .Дивлюсь на Марка ,який вже стоїть напоготові .Перше завдання —подолати шлях з перешкодами ,але обов'язково разом і щоб ніхто часом не схалтурив руки скріпляють наручниками ,а це важке ускладнення .Ну нічого ,ми впораємось .
—На старт ,увага ,марш !—Каже ведучий і ми з усієї сили біжимо по доріжці .Марк тримає мене за руку ,ми рухаємось досить синхронно ,бо відчуваємо один одного і це надає нам велику перевагу .Вириваємось вперед .Далі йдуть перешкоди ,які потрібно перестрибнути. Намагаємось це зробити ,але наша спроба закінчується поразкою .Наручники таки заважають .Гавриленко бачить ,що це буде нам набагато важче зробити разом ,тому підхоплює мене на руки і стрибає вже зі мною .
—Мааарррккк!—Кричу я .
—Спокійно ,мала .—З усмішкою каже він .Стрибав хлопець ,до речі ,досить швидко ,незважаючи на те ,що ніс мене на руках .Опустив лише коли ми пройшли цю перешкоду .Одна пара встигла нас випередити .Далі разом сідаємо на самокат. Я ще на ньому в дитинстві каталась .Сама стаю обома ногами ,а Марк одною відштовхуєься ,бо він сильніший .Починаємо обоє сміятись .
—Здається ,людина ,яка придумувала цей конкурс застрягла десь в 4-річному віці .—Хлопець схвально киває і продовжує сміятись. Обертаюсь назад і бачу що конкуренти по трохи нас доганяють.—Швидше ,швидше .—Злазимо з самокату .Далі потрібно збити м'ячем 10 пляшок .Пробую перша .Збиваю 2 штуки .Далі черга Марка .Він збиває 5 .Знову пробую я і збиваю всі решта .Радію і обнімаю хлопця .Той радісно мене кружляє ,але скоро опускає ,бо немає часу .Залишилось 100 м до фінішу .З усіх сил біжимо і дихаємо в спину конкурентам .Перед самою фінішною прямою обганяємо пару ,яка випередила нас ще на початку .
—Єс!—Марк цілує мене в щоку .Чуємо оплески інших мешканців готелю і ведучого .
—Вітаємо переможців першого конкурсу —Марка і Вероніку !—Обнімаємось .—А зараз переходимо до другого етапу —танцювального. —Знову опиняємось в холі .Трохи переводимо подих і відновлюємо водний баланс. Знову слухаємо ведучого .Лунає музика і ми починаємо рухатись в її такт. Згадую той конкурс на весіллі .Надходять спогади від яких мій настрій покращується .Повністю віддаюсь мелодії і танцю .Головне —насолодитись цим прекрасним моментом .
—Я вже казав тобі ,що ти прекрасно танцюєш ?—Шепоче мені на вухо Марк .Мимовільно усміхаюсь ,хоча ще й злюсь на хлопця .
—Думаєш ,компліментами зможеш загладити свою провину ?—Тихо кажу і пропалюю його своїм поглядом .
—Звісно .—Лукаво посміхається ,я лише закочую очі .Мелодія стихає і ми всі сповільнюємось .Глядачі хлопають всім конкурсантам по черзі .В цьому конкурсі виграє Мія і Остап .Ну це й не дивно .Вони обоє прекрасно танцюють ,та й професійно займались танцями .Радію за друзів .
—Вітаю вас .—Обіймаю їх .
—Дякую.—Відповідає подруга. 
А тепер мій улюблений конкурс —музичний .Зараз на екрані появиться кулька і під нею слова .Ви маєте співати так ,щоб кулька втрималась над лінією .В кого буде найменше падінь ,той і виграє .В кожного своя композиція .
Поглядаю на Марка ,а той на мене .Розумію ,що ми з ним з тих ,кому слон став на вухо ще в дитинстві .Ні слуху ,ні голосу ,як то кажуть.Надія ,що ми виграємо цей конкурс по трохи починає згасати ,але спробувати потрібно . Зосереджуємося на конкурсі .А зараз слухаємо як його проходить Олег і Анька .За декілька секунд вже всі учасники ,глядачі і навіть ведучий заходяться сміхом .Ці двоє ,здається ,захотіли нас всіх оглушити .Як же кумедно в них це виходить ,та головна умова —щоб кулька не впала і в них це непогано виходить .Заряджають позитивом .Та коли чую ,яка пісня нам попадається ,то мене починає ще більше виносити зі сміху .Олег Винник —Вовчиця .Пам'ятаю як одного разу ми з Марком їхали в машині і по радіо грала ця композиція .Гавриленко тоді слухав її так ,ніби він звуки якогось НЛО чув .Це явно не в його стилі .Ну що ж, прийдеться викручуватися .Нам дають мікрофони і повільно починає грати мелодія .Спокійно видихаю і відкриваю очі .На екрані з'являються перші слова пісні. Марк перелякано дивиться на мене і ми починаємо співати .Хоча це важко назвати співом ,швидше криками ...криками про допомогу ,саме так .Ніби за нами ті вовчиці женуться десь по Карпатах .Чую сміх людей на фоні. Я в душі десь теж з себе сміялась .А мій молодий вовк робив все ,щоб ми виграли цей конкурс. 
—Це було шикарно .—Витираючи сльози від сміху каже Мія ,коли ми підходимо до неї .
—Дякую ,ми старались .—З усмішкою кажу .
—І так ...Найменше кулька падали в пари...—Ведучий робить паузу ,а ми всі затамовуємо погляд ,міцно стискаю руку Марка .—Вероніки і Марка .Вітаємо переможців .—Радісно обнімаю свого хлопця .
—Ура ,ми виграли .—Той починає  радісно кружляти мене на руках .Не можу стримати емоцій ,ніби я виграла щось значно більше. Забираємо свій приз в формі запрошення .Мія і Остап ,які виграли в другому конкурсі отримують друге місце і отримують в подарунок безкоштовну дегустацію сиру і вина .Решта учасників отримують корзину з фруктами і шампанським .Разом з друзями радіємо. Здається цей день не настільки поганий. Вирішуємо з друзями перекусити ,тому прямуємо в кафе ,що знаходиться на першому поверсі .Обговорюємо наші подальші плани . Сьогодні вирішуємо залишитись в готелі .Вчора ми запаслись пригодами мінімум як на місяць .Піднімаємось до себе в номер.Згадую про омріяний похід в спа. 
—Марк ,ти не проти якщо я в спа піду з Анею ,вона дуже цього хотіла .—Прошу я .
—Хм,я думав ,що ти хотіла більше часу провести вдвох.
—А я не думала ,що мені пів дня тебе в лісі прийдеться шукати. —Саркастично кажу .
—Гаразд ,твоя взяла .—З усмішкою каже той .Поки хлопець дивився телевізор я сповістила Аньку .Вона була цьому дуже рада .За декілька хвилин вже зустрічаємось біля ліфту. Спускаємось на перший поверх ,де і знаходиться спа. Спочатку на нас чекає шоколадне обгортання. Повільно розслабляюсь .
—Нік ,може поговоримо .
—Гаразд.—Обертаю голову до подруги .
—Ти нічого не хочеш мені сказати ?—Аня обводить мене своїм прискіпливим поглядом ,вона завжди знає коли її обманюють .
—Хочу...—Роблю ковток свіжого повітря і кажу —Ти була права ,це ніяка не гра .Точніше була колись ,але зараз —ні .Марк сказав ,що любить мене ,а я люблю його ...Ти не сердишся ,що я не розказала тобі раніше ?—Боюсь глянути їй в очі. 
—Нік ,ти що .Я за вас дуже рада.Ви така класна пара ,просто не хотіла ,щоб ти від мене щось приховувала.
—Більше не буду .—З полегшенням кажу .Ніби гора з плечей впала .Продовжуємо релаксувати. Нам роблять різноманітні масочки для лиця .Це так приємно.Після важкого вчорашнього дня нарешті почуваю себе повною сил і енергії .Останнє ,що чекає на нас сьогодні —масаж .Заплющую очі і чекаю поки прийде масажист ,Аня кудись відійшла .Чую чиїсь кроки .До мого тіла доторкаються чиїсь ніжні і теплі руки .Їх я впізнаю з тисячі .Піднімаю голову і зустрічаюсь з красивими голубими очима. 
—Марк ?—Здивовано запитую ,бо не очікую його тут бачити .
—Так .—Спокійно каже той і проводить рукою по моїй спині .По тілу проходять мурашки від яких я здригаюсь .—Аня подзвонила і сказала ,що для неї на сьогодні процедур достатньо ,тому я вирішив до тебе приєднатись .Ти ж не проти ?
—Ні .—Хитаю головою .
Тепер вже до нас приєднуються справжні масажисти .Двоє красивих дівчат. На душі з'являється якийсь дивний жар ,коли одна з дівчат торкається до оголеної спини хлопця .Здається мої щоки вже червоні ,як буряк ,а серце просто вискакує з грудей .Я ревную ?Не хочу сама собі в цьому признаватись ,але десь в глибоко в душі я це прекрасно усвідомлюю.Мені важко бачити інших дівчат поруч з ним ,тому весь цей час прискіпливо оглядаю блондинку ,яка робить йому масаж .Намагаюсь розслабитись ,але мої емоції стають перепоною на шляху до омріяної релаксації. Я неначе на голках. До кінця процедури я так і не витримую .
—Можете нас залишити ?—Стараюсь сказати максимально тихо і спокійно.
Дівчата схвально кивають і просто виходять з приміщення. Хлопець піднімається і йде до мене .Бачу на його обличчі лукаву посмішку .Підходить ще ближче. 
—Пробач .—Тихо кажу і опускаю очі .—Здається ,ти був правий .Я справді ревную ...—Він все ще не зводить з мене очей .—Але нічого з собою зробити не можу .—Розводжу руками і роблю великий ковток свіжого повітря ,щоб продовжити ,але хлопець мене випереджає .
—Нік ,—поправляє моє волосся .—Я розумію тебе ...—Спокійно каже він .—Але тобі не має про що хвилюватись. Мені не потрібен ніхто ,крім тебе ,зрозумій це .—Нахиляється до мого вуха і каже ,пропалюючи своїм теплим подихом мою шкіру —Я кохаю тільки тебе .Я ще нікого так сильно не любив ,Веронічко. Навіть якщо захочу ,то не зможу думати про когось іншого ,крім тебе...
Нахиляється до моїх губ і ніжно в них впивається .Огортає своїми мужніми руками мою маленьку талію .Здається по тілу проходить цілий табун мурашок ,а всередині присутнє дуже дивне відчуття ,ніби я вся горю з середини ,а головне ,що я не можу контролювати свої почуття і емоції .Обвиваю талію хлопця своїми ногами.Мої руки безсоромно блукають по його розтріпаному білому волоссі.Відчуваю чудовий аромат його парфумів ,який просто переміщує мене в іншу реальність ,де є тільки ми і більше нікого .Тону в його безмежних синіх очах ,в яких бачу іскорки. Мені бракує повітря ,тому я повільно відстороняюсь від хлопця .Серце не перестає вискакувати з грудей. Губи Марка ніжно цілують мене в шию .Дивні почуття опановують мене і здоровий глузд каже зупинитись .Доторкаюсь долонями до гарячих щік Марка.Той піднімає очі і дивиться на мене .
—Пробач ...Ем ,якщо для тебе це занадто швидко ,то я зрозумію .—Бере мене за руки .
—Марк ,справа не в цьому. Нам потрібно поговорити .Я маю тобі дещо розказати ,але перед цим мені потрібно побути трохи наодинці .
—Гаразд .Я все розумію .
—Я піду прогуляюсь .—Тихо кажу ,мені явно потрібно на свіже повітря .
—Добре ,тільки не йди далеко ,я хвилюватимусь .—З усмішкою каже він ,а я схвально киваю .Іду до номера і перевдягаюсь в джинси та ніжно рожеве худі .Волосся збираю в пучок .Беру з собою телефон і виходжу з номера .Марк напевно ще в спа ,бо по дорозі я його не зустрічала .Виходжу з готелю і беру на прокат велосипед .Включаю в телефоні одну з улюблених композицій і вирушаю .Намагаюсь зібратись з думками та в мене це погано виходить .Зупиняюсь на невеличкій галявині .Дивлюсь вверх і намагаюсь зосередитись .Тисячі думок зараз рояться в моїй голові. Чи правильно я зробила ,що зупинила Марка ?Як він сприйме те ,що я зараз йому скажу ?Блін ,ну чому все так складно ?Берусь за голову і закриваю очі .Переді мною з'являються спогади за весь минулий рік.Стільки всього сталось .Про дещо я дуже шкодую ,а дечому я так рада .Декілька хвилин переварюю інформацію і розумію ,що в будь-якому випадку я маю розказати хлопцеві правду .Він ж довірився мені ,а я маю довіряти йому .Ці постійні таємниці і брехня не дадуть нам спокійно жити ...Роблю великий вдих і відкриваю очі .Дивлюсь на красивий захід сонця .Спостерігаю за ним ,поки сонце повністю не заходить за гору .Сідаю на велосипед і повертаюсь назад в готель ,піднімаюсь в наш номер. Марка в ньому не знаходжу ,лише записку від хлопця :
"Надіюсь ,що з тобою все добре ,Нікусь ...Ти ж не забула про наше побачення на даху ?Я чекаю на тебе там .Твоя амеба..."
Усміхаюсь на останніх словах .Знаходжу біля записки, на ліжку,  велику коробку .Відкриваю її і бачу всередині красиве червоне плаття .Воно просто неймовірне .Одразу його приміряю .Ідеально мені підійшло. Кручусь в ньому перед дзеркалом .В косметичці знаходжу матову помаду в тон сукні. Наношу її на губи .Також підводжу вії і брови. Волосся просто розпускаю і розчісую .Наношу на зап'ястя улюблені парфуми і на ліфті піднімаюсь на велику терасу ,яка знаходиться на даху .Відкриваю двері і вітер солодко лоскоче мою шкіру .Поправляю волосся і йду до столика .Бачу Марка ,який дивиться на небо з тераси.Непомітно підходжу і закриваю йому долонями очі .
—Ніка .—З посмішкою каже і обертається .Опиняюсь в міцних обіймах хлопця. —Ти неймовірно красива.—Цілує мене в щоку .
—Дякую .—Розпливаюсь в усмішці. —Ти теж. —Бере мене за руку і ми сідаємо за красивий столик .Вся тераса прикрашена квітами і свічками ,які створюють особливу романтичну атмосферу. До нас підходить офіціант і подає нам закуски. Повільно ласую ними і споглядаю на свого хлопця. Марк одягнений в класичні чорні штани і такого ж кольору сорочку. Волосся охайно вложене гелем і це мене трохи дивує ,бо зазвичай воно в нього розбурхане. Цей хлопець не нагадує мені Марка в повсякденному житті ,бо зазвичай він ходить в порваних джинсах і худі. Та є дещо ,що його видає —білі кросівки ,замість класичних черевиків. Наша прекрасна вечеря продовжується .Страви дуже смачні і оригінальні .А ще їх дуже багато ,тому я відмовляюсь від десерту ,бо вже просто не зможу його з'їсти. На даху з'являється дівчина в красивому довгому чорному платті з скрипкою в руках .Дівчина вправно володіє смичком і вже за декілька секунд ми чуємо легку мелодію .
—Потанцюємо?—З усмішкою запитує Марк і простягає мені свою руку .Підводжусь з місця і йду до хлопця .Ставлю руки йому на плечі ,а він мені на талію .Притуляюсь головою до його грудей .В ніс вдаряє їдкий запах його парфумів . Рухаємось в такт музиці .Підводжу очі до гори і бачу синє небо ,на якому виблискують золоті вогники .Який прекрасний вечір...
Мелодія стихає і дівчина йде .Ми залишаємось наодинці .
—Дякую тобі за цей вечір .—З усмішкою каже Марк. 
—А я тобі .—Все ще тримаю його за руку .—Ми можемо поговорити ?
—Так.Тут з другого боку є невеликий кінотеатр під відкритим небом .Там можна присісти ,сьогодні там нікого немає .Ходімо ?—Схвально киваю і йду за хлопцем .Ми опиняємось на іншому боці тераси .Тут знаходиться великий екран на якому ,швидше за все, показують фільми ,а навколо нього є декілька крісел-мішків . Сідаємо один біля одного .Марк знаходить плед на одному з крісел і накидає його на нас .Стає набагато тепліше. Хлопець бере мене за руки і дивиться просто в очі .
—Нік ,це стосується твого минулого пов'язаного з Тімом ?
—Так .—Сумно кажу .
—Я не знаю що трапилось між вами ,але якщо тобі боляче про це говорити ,то ти можеш мені не розказувати. Мені байдуже на те ,що було в минулому ,бо я люблю тебе ,Нік .Завжди любитиму. —З усмішкою каже він .
—Я знаю ,але я хочу щоб ти знав правду .
—Гаразд ,тоді я слухаю .
Збираюсь з думками і починаю говорити :
—Я познайомилась з Тимуром в перший ж день ,коли вступила до цього універу.Спочатку ми не дуже спілкувались ,просто могли перемовитись словами ,але ми також зустрічались і на іграх .Я тоді була капітаном в групі підтримки .Одного разу я йшла до директора ,мала занести якісь документи і нечайно покотилась з сходів .Сильно вдарилась і навіть встати не могла. Я думала ,що мені кінець ,бо на той час в дворці рідко коли є люди .Тоді побачила трьох хлопців —Тимура ,Данила і Артура. Це його друзі .З ними ще була Ліза .Вони щось бурно обговорювали .Коли побачила їх ,то одразу покликала на допомогу .Першим підбіг Тім .Він відніс мене до медсестри .Потім підвіз додому. Я була йому дуже вдячна . Наступного дня він підійшов до мене в універі ,запитав ,як справи .Ми почали спілкуватись .Спочатку я думала ,що ми просто друзі ,та потім Тимур запропонував мені бути його дівчиною .Я погодилась ,бо він мені справді подобався .Ми зустрічались близько двох місяців .Дуже часто бачились в універі і в дворці , а ще часто зустрічались з його друзями .Та вони мені не дуже подобались .Здавались якимись підозрілими ,та я тоді не дуже  звернула на це увагу ,адже я була зациклена на Тимурі .Все було так добре і я була по-справжньому щасливою з ним.Та одного разу мені прийшлось скинути свої рожеві окуляри і зустрітись з жорстокою правдою .Я тоді сказала Тіму ,що затримуюсь на тренуванні і піду додому пізніше ,щоб не чекав мене .Йду собі спокійно по коридору і чую біля чоловічої роздягалки голоси .Підходжу ближче і розумію ,що це говорить Тім .Хотіла зайти і сказати ,що ми можемо йти разом ,але тут почула ще інші голоси .Це були Лізка ,Данило і Артур .Двері були відчинені і я почула всю їхню розмову .Вони говорили про мене .Ліза була моєю подругою .Принаймі коли я почала зустрічатись з Тимуром ,то ми дуже здружилися ...Я почула як вона запитала доки Тім ще буде зі мною ?Я нічого не розуміла тоді ,але розмова продовжилась .Заговорив Артур .Він сказав: "Гаразд ,Тім ,я признаю ,що ти виграв. Як і домовлялись 1 тисяча доларів .".Тоді заговорив Тім :"Я завжди отримую те ,що хочу .Казав ,що за два місяці я зможу вламати будь-яку дівчину, навіть таку недотрогу ,як Ніка ."Тепер до мене все дійшло .Він поспорив ,що переспить зі мною і він виграв спір .Я не витримала і ввірвалась в роздівалку. Побачила в Тіма в руках телефон .На ньому я була напів голою ,прикрита лише простирадлом .Він сфотографував мене .Я не витримала і кинула його телефон , розбила його на друзки .Почала плакати і водночас кричати на нього .Питала як він міг зі мною так вчинити ,чому він так зробив .Та єдине ,що почула :"Вибач ,мала ...Це була лише гра ."Вдарила його по щоці і обізвала тих недоумків ,тоді втекла звідти. Відчувала себе останньою ідіоткою .Як я могла довіряти такій людині ?Як могла повірити цій брехні ?Мені було так важко ,адже мене так підло використали і обманювали.Пізніше Тім як ні в чому не бувало прийшов в універ і сказав усім ,що він тепер зустрічається з Лізою.Стало ще болячіше .Та цього разу за мене помстилась Аня ,яка ходила раніше на змішані єдиноборства .Наставила вона йому тоді синців чимало .Та мені було його не шкода .Після цього ми більше не спілкувались. Я пішла з групи підтримки ,бо не хотіла так часто бачити Тіма і Лізку ,яка теж прийшла туди в ролі учасниці .В універі ніхто майже не знав про цей інцидент ,бо Анька пригрозила йому і Тимур замовк. Всі думали ,що ми просто розстались ,про те ,що він поспорив на мене знали лише найближчі мені люди .Я тоді довго страждала ,навіть впала в депресію ,та дівчатка ,як могли, підбадьорювали мене. Я зрозуміла ,що він не вартий моїх страждань ,адже життя продовжується і я маю змиритись з цим .І я змирилась ....
—Нік ,я...не знаю що сказати .—Бачу розгубленість в його очах .—Але я як ніхто розумію тебе і не осуджую .Тебе як і мене зрадили і мені боляче ,що тобі прийшлось таке пережити,але я , ні в якому разі ,не зроблю тобі боляче .Я дуже тебе люблю ,а та наволоч ще отримає своє .Я тобі це обіцяю .Жоден хлопець не може поводитись так з дівчиною !
—Марк ,прошу .Давай забудемо про нього .Я хочу ,щоб ця людина назавжди зникла з мого життя. 
—Гаразд .—Хлопець мене обіймає .Мені ніби камінь з душі впав .Нарешті він знає правду. —Нік,ти не винна в тому ,що довірилась такій людині. І мені все одно що було в минулому. Ніхто й ніщо не завадить мені бути поруч. —Ніжно цілує мене в чоло .В мене на очах з'являються сльози .—Нікусь ,ну не плач .—З усмішкою каже він.
—Я просто боялась ,що ти мене покинеш ,коли дізнаєшся правду .—З сльозами кажу .
—Дурненька , ти мене так просто не позбудешся .—Починаю усміхатись .
—Я люблю тебе .
—А я тебе .—Відповідає .Дивимось на зоряне небо. 
—Марк ,вже холодно .Ходімо в номер ,гаразд ?
—Звісно ,як забажаєш .—Бере мене за руку і спускаємось на перший поверх .Хлопець дістає з кишені ключі і ми заходимо в середину .Марк хоче включити світло ,та я зупиняю його .Беру за руку і тягну за собою .Ми опиняємось в спальні .Підходжу до хлопця ближче і стаю на пальчики ,щоб дотягнутися до його лиця .Ніжно цілую в губи .Починаю розстібати верхні гудзики сорочки. 
—Нік ,якщо ти не впевнена ...—Та я не дозволяю йому договорити .Прикладаю вказівний палець до його губей .
—Давай хоч на мить забудемо про те кляте минуле ... Мені байдуже на все ,бо я кохаю тебе ,Гавриленко. —Бачу як той розпливається в усмішці .Марк підхоплює мене на руки і я обвиваю ногами його талію.Сорочка летить на підлогу і завдяки місячному сяйві я бачу рельєфний торс хлопця .Повільно доторкаюсь до нього рукою .По тілу ніби проходить струм .Марк цілує мене в шию ,а тоді підводить погляд :
—Ніко ,я кохаю тебе понад усе ...
Впивається в губи з пристрасним і водночас ніжним поцілунком ...