24 глава

В главі присутні дуже гострі і для когось страшні моменти.Дітям і чутлим особам раду не читати.  *Вероніка 
—Тимур ...—Хлопець сідає біля мене .
—А що ,вже не впізнаєш ?—Іронічно каже .Беру свою сумочку ,щоб піти ,але він бере мене за зап'ястя .—Ніка ,почекай .—Перелякано дивлюсь .
—Відпусти мене .—Вириваюсь ,та він не відпускає .
—Нам потрібно поговорити .
—Нам немає про ...—Він мене перебиває :
—Є !—Голосніше каже .Сідаю на крісло і дивлюсь на нього .Схрещую руки на грудях .—Я люблю тебе .—Я мовчу.—Я люблю тебе ,Ніко !—Ще голосніше каже і ставить руку на моє плече .
—Не чіпай мене. —Відвертаюсь .—Я люблю Марка .—Той починає сміятись .Мені стає лячно .
—Справді ?І де він зараз ?Чому не з тобою ?
—Я зустрічалась з дівчатами ,хоча чого я взагалі тобі це кажу ?—Обурююсь .
—Гаразд ,забудемо про це .Нік ,вертайся до мене .Нам ж було добре разом .
—Ти геть здоровий глузд втратив ?Я тобі кажу ,що іншого люблю !
—Ні ,не любиш .Ти робиш це ,щоб я ревнував .Ти все ще любиш мене ,Веронічко .—проводить рукою по моєму плечі ,від чого мені стає гидко .
—Я ненавиджу тебе .—Скидаю руку .
—Ні ,не ненавидиш ,а любиш ,завжди любила .
—Ні !—Той лукаво усміхається і наближається до мене .Я впираюсь в барну стійку. Тім впивається в мої губи. Намагаюсь його відштовхнути ,та в мене погано виходить .Все ж таки він хлопець .Як бридко .Хочеть втекти .По шоці котиться сльоза .Як можу супротивляюсь йому .Сильно вдаряю по щоці і він таки відступає .
—Навіщо ?Навіщо ти це зробив ?—Ледве стримую себе .
—Ніко ...—б'ю його в груди .—Перестань !Ти теж на це чекала.
—Та як ти смієш !—Ще раз б'ю його по лиці .Він стає злим і ловить мене за руку .—Ай ,боляче !—Намагаюсь вивертітись ,та виходить погано .
Телефон ,який я тримала в руці починає дзвонити .На екрані відображається "Маркусик ❤️".Хочу відповісти ,та Тім забирає телефон і відповідає .
—Так "Маркусику " ,забудь цей номер ,Ніка тепер зі мною.
—Марк !—кричу ,та Тім закриває мені рот рукою і вибиває виклик .Починають литись сльози .Тім бере мене за руку і тягне за собою .
—Відпусти !—Б'ю його по плечу ,та він не реагує ,тоді перекидає через плече і кудись несе .Ми піднімаємось на другий поверх .Мені дуже страшно .Він ставить мене на землю ,я хочу втекти ,на він не відпускає.Відчиняє двері якоїсь темної кімнати .Махаю головою ,що не зайду туди ,та він штовхає мене в спину і я опиняюсь там .Падаю на підлогу ,бо перечепляюсь через поріг .Ламаю каблук і вдаряюсь рукою об паркет .Боляче !На руці вже кров .Він піднімає мене .
—Тім ,прошу ,відпусти мене ,будь ласка. Я нікому нічого не скажу .—Витираю сльози .Той усміхається і підходить ближче.
—Нік,ти скучила,правда ?—Цілує мене в шию.Я ще більше ридаю .Відвертаю лице .
—Прошу ,відпусти .
—Перестань ,мала .Тобі сподобається .—Знімає шлейку мого плаття і припирає мене до стіни .
—Тимур !Я ніколи цього тобі не пробачу.—Знову б'ю його по лиці .На щоці залишається червоний слід .
—Дура !Доки можна ?Я стільки терпів !Ставився до тебе добре ,та до тебе бачу не дійшло !Ти будеш моя Ніко ,тільки моя !Скажи ,що любиш мене !
Опускає другу шлейку .Відпихаю його ,та він навіть не реагує .
—Роби що хочеш ,та я ніколи ,чуєш ...Ніколи не скажу ,що люблю тебе !Я кохаю Марка ,кохаю ,кохаю ,кохаю ...Лише його .І ніколи не полюблю тебе .Я буду думати лише про нього до кінця свого життя ,а тебе для мене не існує !
—Замовкни !
—Я кохаю його ,а тебе ненавиджу .—Знаю ,що для нього найгірше це чути .Такий егоїст як Тім ,не може витерпіти того ,що хтось не слухає його .—Я люблю Марка .
—Замовкни !—Б'є мене по лиці .З губи починає текти кров .Так боляче .Ледве стою на ногах .
—Ти можеш робити все,що хочеш .Хоч вбий ,але я помру з думкою про іншого .—Ще раз вдаряє мене .В цей момент я жалію лише про одне ,що не змогла признатись Марку ,що відчуваю до нього щось набагато більше ,ніж дружбу .Шкода ...Біль пронизує все мої тіло і душу .Розумію ,що більше немає сил ,та не здамся до кінця .Ще один удар .Я вже не можу підвестись .Тім тягне мене за волосся .
—Живи з тим ,що ніколи ніхто не полюбить таку тварюку як ти ,Тимур. —Крізь сльози кажу .Той замахується ще раз ,та його зупиняє чиясь рука. Підводжу очі і бачу Марка .На лиці з'являється кривава усмішка .
—Падлюка !Та як ти посмів !—Марк бере його за бари і відтягує від мене .Тоді вдаряє кулаком в лице .Тимур похитнувся ,але все ж встояв .—Мудак !—Б'є його ще раз .—Як ти взагалі посмів її чіпати ?—Лютує Гавриленко і ще раз його вдаряє .Цього разу Тім вже впав .
—Вона сама цього хотіла .—Каже той .
—Придурок !—Бачу ,що Марк готовий вбити його зараз і з останніх сил підводжусь і підходжу до хлопця .Як важко даються кроки .—Псих ,та я знищу тебе !
—Марк ,благаю .Залиш його .Ходімо .—Доторкаюсь до плеча хлопця ,та він не реагує. Останні сили покидають мене і я втрачаю свідомість .
—Нік ,Нікусь ,будь ласка ,розплющ очі мала .—Відчуваю на своїй щоці теплу долоню Марка .Я лежу на колінах хлопця .—З тобою все добре ?—Він хвилюється .
—Будь ласка ,їдьмо додому. —Через сльози кажу .Той підхоплює мене на руки і несе .Закриваю очі і притуляюсь до грудей хлопця. Я зараз вдячна долі ,що Марк таки знайшов мене і врятував. Той швидко заносить мене до машини і кладе на заднє сидіння .
—Можливо в лікарню ?
—Ні ,не треба .
—Гаразд .—Сам сідає за кермо і ми швидко їдемо додому. Машина зупиняється і Марк відкриває мені двері.Подає мені руку і я спираючись йду разом з ним .Сідаємо на диван в вітальній .Хлопець йде по аптечку .Швидко прибігає до мене. 
—Я оброблю рани.—Схвально киваю .Спочатку обробляє руку ,яка поцарапана ,потім щоку і тоді вже губу. Я зціпивши зуби тихо сиджу. Марк робить все максимально акуратно ,щоб не робити мені боляче. Де потрібно перемотує бинтом і наклеює пластир .—Твоє плаття порвалось ,я зараз принесу тобі піжаму .—Марк знову біжить догори. Підходжу до дзеркала. Бачу розкуйовджене волосся ,розтертий макіяж ,синці і порване плаття.Під очима мішки і все червоне через сльози .Я ніби з того світу на землю вернулась. Який жах .Сльози знову починають котитись. Марк появляється позаду .
—Я страшна ?—Дивлюсь в його сині оченята ,повні суму .
—Ні ,Ніко .—Підходить і бере мене за руки. —Для мене ти красива завжди. —Поправляє пасмо волосся ,яке впало мені на очі .Усміхаюсь крізь сльози .
—Нік ,він зробив тобі щось ?—Бачу в його очах страх .—Нікусь ,не мовчи .
—Тільки синці. —Знову починаю плакати. —Дякую ,що врятував мене .Марк ,якби не ти ...
—Тс...—Хлопець підходить до мене і міцно обнімає ,а я його .—Маленька ,все буде добре .—Гладить по голові .—Більше він ніколи не нашкодить тобі .
—Я так боялась .—Кажу схлипуючи .
—Все минулось.Ніхто тобі не нашкодить ,я не дозволю .
Ми стоїмо так близько хвилини ,тоді я відходжу .—Тобі потрібно переодягнутись .—Я схвально киваю .Хочу розстібнути блискавку ,але рука болить і я не можу цього зробити. 
—Дозволь допомогти.
—Гаразд .—Марк підходить ближче.
Повільно розстібає її .Плаття падає до низу ,а я продовжую дивитись в дзеркало .На правій нозі і на животі в мене синець . В цих місцях ще й болить .Закриваю очі ,щоб не бачити себе .
—Марк ,не дивись ,прошу .Я дуже страшна .—Через сльози кажу і намагаюсь закрити синці руками .—В відображенні дзеркала бачу ,що по щоці Марка котиться сльоза. Нам обом боляче .
—Нікусь ,благаю не кажи так .
—Чому ?—Обертаюсь до нього .
—Бо я люблю тебе будь-яку .—Каже мені блондин .Я не можу повірити власним вухам .
—Що ?—Перепитую.
—Коли я почув голос того мудака в трубці ,я одразу все зрозумів .В той момент ,я так переживав за тебе .Я боявся за тебе ,що він нашкодить тобі...Винив себе в тому ,що відпустив тебе .І нарешті зрозумів ,що кохаю тебе .Нік ,я люблю тебе.По-справжньому люблю .—Він бере мою руку і притуляє до свого серця .—Чуєш ?Воно б'ється в шатеному ритмі і лише тому ,що ти поруч .Воно б'ється заради тебе .—Здається я вже виплакала річний запас сліз .Мені ніколи не признавались в коханні в такому вигляді .На моєму лиці з'являється усмішка .—Нік ?Скажи хоч щось .Прошу. —Підходить ближче .Відчуваю його теплий подих .
—Марк ...—Набираю повні груди повітря .—Я ...Люблю тебе.—Він теж усміхається.І лагідно мене обнімає ,щоб не зробити боляче .Стаю на пальчики і ніжно цілую хлопця попри біль в губі .Відстороняюсь від нього і беру в руки піжаму .
—Можеш відвернутись ,я одягнусь .—Той розпливається в усмішці .
—Нікусь ,ти серйозно ?Ми щойно цілувались.Ти думаєш я там щось не бачив?
—Гавриленко ,ти не виправний .—Сама починаю сміятись. Той закочує очі і таки відвертається.Одягаюсь і тоді хлопець обертається до мене .
—Нікусь ,якщо все так склалось ,то пропоную дещо зробити .
—Що ?—Той іде в іншу кімнату і скоро повертається з якимось листком .Що він задумав .
—Думаю нам це більше не потрібно.—Обертає папір до мене і я бачу ,що це наш договір .Усміхаюсь ,коли згадую як ми його "складали " .
—Хм...—Іронічно. Задумуюсь .—А може ні ?
—Що означає ні ?
—Просто там є один пункт у цікавий. 
—Який ?—Хлопець ближче підходить до мене .
—Про те ,що жоден з нас не може мати інших стосунків ,а в разі чого покарання .—Марк усміхається .
—Обіцяю ,що цього пунктика я буду дотримуватись і без договору.
—Ага ,я вже сьогодні це бачила. —Згадую про тих дівчат .
—Нік ,ти справді мене ревнуєш до них ?—Той підходить ближче і бере мене в свої обійми .—Мала ,ти навіть в снах до мене приходиш .—Каже на вухо від чого в мене йдуть мурашки. —Коли ти появилась в моєму житті ,я забув про інших ,зрозумій це .—Цілує мене в плече .
—Не підлизуйся .—Вже суворіше кажу .
—Я сказав лише правду. —Закушує губу .—Так що на рахунок договору ?—Беру в руки листок і роздираю його на дрібні кусочки .
—А немає більше ніякого договору. —З усмішкою кажу і підкидаю листочки догори.Вони розлітаються по цілій кімнаті. 
—Ммм...Яке приємне відчуття.—Вдоволено каже Марк. 
—Яке ?
—Мати дівчину. —Каже він .
—Хм ,не пам'ятаю ,щоб я погоджувалась стати твоєю дівчиною .—Наіграно кажу і завертаю очі. Хочу його трохи позлити .
—Так ?В мене що амнезія ?Дівчино ,це не ви декілька хвилин тому мені в коханні признались ?—Підходжу ближче до хлопця .
—Ну можливо я .—Повільно відповідаю .
—А ти все та сама малесенька зараза ,Веронічко .—Проводить рукою по моїй щоці .—Бажання мене подражнити в тебе ніколи не зникає .—Хитро промовляє хлопець .Закочую очі і доторкаюсь руками до його щік .Ніжно його цілую ,але скоро відстороняюсь.—Я ж казав.Моя маленька зараза. —Вдаю ображену. 
—Мене взагалі-то губа болить. 
—Гаразд ,вірю.Ходімо вже спатки ,моя качечка побита. —Вдаряю його в плече .
—Я не качечка. 
—Нещастя ти моє ,ходи вже .
—Гавнюк .—Іду вперед. 
—Хм...—Підходить ззаду і підхоплює мене на руки .—Так до завтра йти будеш .—Обхоплюю його шию руками .
Марк несе мене на гору. Опускає на ноги лише біля своєї кімнати. 
—А ти нічого не перепутав ?—поглядом вказую на сусідні двері. 
—Ні .—Лукаво усміхається .—Сьогодні ти спиш зі мною... ну і всі інші дні теж .
—Ей ,а мою думку тут запитати не забули ?
—Нік ,я догадався ,що тобі жахіття не сняться ,коли я поруч .Можливо ,ти цього хоч заперечувати не будеш ?—Опускаю очі ,бо це правда .—Чому ти не сказала раніше ?
—А як я мала сказати ?Ми з тобою ще вчора фіктивною парою були. Я що мала сказати :"Марк ,а можна я з тобою посплю ,щоб мені кошмари не снились ?"
—Могла й так сказати .Повір ,я б нормально відреагував. —Розводить руками.
—Ага ,ти б потім знущався до кінця життя .
—Аякже .—Закочує очі .—Я просто хочу ,щоб тебе не мучили кошмари. —Бере за плечі.—Обіцяю ,що чіплятися не буду .—Дивлюсь в ці голубі очі ,які зараз схожі на небесні зірки .—Тільки якщо сама захочеш .—Вже тихіше каже і закушує губу .
—Невиправний .—Відкриваю двері в кімнату. Сідаю на килим біля панорамних вікон. Як я вже люблю дивитись на це зоряне небо .Марк сідає поруч .
—Як же ти мене сьогодні налякала ,Веронічко .—Хлопець лягає біля мене і кладе голову мені на коліна. Гладжу його розтріпане золотисте волосся. 
—Я теж боялась ,що більше тебе не побачу .—Чесно кажу. —Добре ,що ти встиг .
—Добре ,але більше я тебе нікуди саму не відпущу ,а особливу ,якщо знатиму ,що той покидьок знаходиться в радіусі кілометра від тебе .
—Давай не будемо про Тіма . Я навіть згадувати не хочу .—По тілу проходять мурахи .—Марк ,пообіцяй мені дещо .
—Що ?—Піднімає очі і дивиться на мене .
—Не чіпай його .Я бачила з якою злістю ти його бив .Я не хочу щоб ти постраждав і в тебе були через мене проблеми .
—Гаразд .—З сумом каже він .
—Давай забудемо про все ,що було в минулому .—Той схвально киває .
—Добре.—Міцно його обіймаю .