15 глава

*Вероніка 
Минув цілий тиждень після нашої розмови з Марком. Я бачила як йому було важко в той день і вірю ,що він говорив щиро. Я продовжую жити в нього ,хоча батько просив повернутись додому.  Думала над цим ,але слова ,які він сказав мені раніше сильно ранили мене. Я ніколи цього не забуду і не повернусь ,поки Лідія не зникне з нашого життя. Ми шукаємо на неї якийсь компромат ,але поки все безуспішно. Часу до весілля залишається все менше й менше ,та я вірю ,що ми щось знайдемо на неї .В Остапа і Мії все добре .Вони закохані і щасливі .Аня ж все ще пручається своїй долі і не дає Олегу шанс ,та я вірю ,що крига між ними скресне і вони будуть разом .Тимур тільки бачить нас з Марком разом одразу починає злитись. Та я стараюсь не звертати на нього уваги. Нехай відчуває те саме ,що колись відчувала я .З Марком ситуація ж зовсім інша. Він все ще бісить мене ,а ці його жартики .Здається я готова його за них придушити. Одного разу навіть помстилась і намазала йому лице зубною пастою ,коли він ще спав .Це все звісно дуже банально і якось по-дитячому ,та ми тоді добре насміялись .А немає чого бути такою заразою вреднючою .Та попри його токсичний характер ми добре ладнаємо. Він став для мене справжнім другом ,та що якщо я...Я боялась,дуже сильно боялась ...що в мене виникнуть якісь сильніші почуття до нього. Бо знала ,що рано чи пізно цей договір закінчиться і ми обоє можемо програти .Краще я викину ці думки з голови. 
Зараз ж потрібно зосередитись на нашому з Лізочкою змаганні. Вже через пів години ми дізнаємось хто з нас кращий .Один виграє все ,а інший залишиться з нічим .Я дуже ризикувала уклавши з нею це парі ,та я не з лякливих .І отримую або все ,або нічого. 
Мія як могла підтримувала мене .Заспокоювала і запевняла ,що кращої танцівниці за мене не знає .Я мимовільно усміхнулась. Глибоко вдихнула і видихнула .Всього лише три хвилини танцю ,а вирішать вони так багато .Я зроблю все заради цього. Ми з дівчатами направились на лід .Так саме тут ми будемо танцювати. Невеличке ускладнення ,та й хлопці зараз тут знаходяться .Ідеальне місце.
Коли хокеїсти побачили мене з Лізою в топах і міні спідничках ,почали стукати клюшками об лід і свистіти. Я переможно усміхнулась. Світло було приглушеним і лише центр освітлювався різнокольоровими світлами.Виглядало це просто чарівно .Ми ступили на лід .Решта дівчат з групи підтримки теж пішли за нами. До мене під'їхав Марк. На ковзанах він був ще вищим .Хлопець зняв шолом і я побачила його прекрасну усмішку. 
—Удачі тобі ,мала. —промовив він ,обнімаючи мене. Тоді ж почав швидко кружляти,а я відповідно кричати. Тільки гепнутись об лід мені бракувало. 
—Ей!—я вдарила хлопця по плечу .
—Ну все опускаю .—він з лукавою посмішкою оглянув мене з ніг до голови—Веронічка ,а ти не могла якось скромніше одягнутись ?—прискіпливо запитав він .
—Що ?—незрозуміло запитала я . Хлопець ж нахилився до мене і єхидно промовив мені на вухо :
—А те ,що так можеш вдягатись тільки для мене ,а не щоб ці маньяки тебе тут розглядали. —зараза така. Ще й усміхається .
—А може мені так подобається ?—закусивши губу кажу я .
—Зате хлопець твій проти. Не будеш слухатись,то будеш ходити в паранджі .
Я лише закотила очі .Ну я ще тобі це згадаю .Ти в мене сам в паранджі швидше ходити будеш .
Поцілувала свого бойфренда в щоку і відправилась до своєї конкурентки. Першою танцювала Ліза. В неї це непогано виходило ,я навіть почала переживати ,що програю ,та потім якось зібралась. 
—Не розбий свого і так страшно личка об цей слизький лід .—єдине ,що промовила вона мені ,відходячи в бік .От зміюка .Та навіть вона мені не зіпсує сьогодні настрій. Я вдихнула і видихнула декілька разів. Залунала музика і я повністю віддалась пісні. Бачила на собі зацікавлені погляди хлопців. Та мене це не хвилювало .Головне—танець. Я вибирала складні рухи і кожен з них я намагалась виконати ідеально. Та навіть не це головне в танці ,а почуття і емоції ,які ви під час нього відчуваєте і намагаєтесь передати своїм глядачам .Я старалась сама це все через себе пропустити і донести іншим. Діставала від цього неймовірну насолоду. Як добре ,що в мене є можливість займатись улюбленою справою .На моєму лиці з'явилась усмішка .Музика стихла і я зупинилась. Задоволена собою і результатом .Та чи оцінять мої старання інші ?Було присутнє легке хвилювання .Настя стала між мною і Лізою .Вона в нас сьогодні в ролі судді. 
—І так хлопці як вам танець Лізи?—вона взяла нас обох за руки. Хлопці почали висвистувати і бити клюшками об лід .Було досить голосно. Моє серце вже шалено калатало. Я навіть закрила очі ,з острахом задумуючись над поразкою .
—А тепер момент на який ми всі так чекали. Хто ж стане переможцем ?Хлопці ,а зараз оцініть танець Ніки. —і ті почали ще голосніше кричати ,свистіти і стукати клюшками. Все було і так зрозуміло. Настя радісно підняла мою руку догори. —І перемагає Ніка !Вітаємо її !—я ж просто закрила очі руками і присіла .Сльози почали котитись по щоках ,але це були сльози щастя. Ліза ж була не дуже цьому рада .Роздратовано фиркнула і забралась геть .Ну й нехай. І тут до мене підбігає той ,хто вболіваючи за мене встиг поломати свою клюшку об лід .Я була в шоці від його такої сильної підтримки ,та мені було страшенно приємно. 
—Вітаю ,мала .—він почав знову мене кружляти ,та цього разу я вже не пручалась. —Ну що ти плачеш ,все ж добре. —промовив він .Тоді поставив мене на лід і почав витирати сльози .В той момент я не бачила більше нікого .Тільки Марка. Сильно прижалась до міцного тіла хлопця. Він усміхнувся і обійняв мене ще сильніше. 
—Дякую тобі .—спокійно промовила я ,так ,щоб почув тільки Марк. 
—За що ?—хлопець здивовано глянув на мене .
—Просто ,що ти поруч .—я говорила максимально щиро .Гавриленко усміхнувся і поцілував мене в лоб. 
—Ну ти дивись на них .Задушиш мою подругу зараз. А може я теж хочу привітати ?—до мене підійшла Мія і міцно мене обняла. І всі дівчатка з команди теж . Здається вони були раді моїй перемозі. Отримавши від всіх привітання я пішла в роздівалку. Там побачила Лізу. Виглядала вона не дуже .Попри те ,що я її не переношу я не хотіла щоб все так закінчувалось .
—Ліза ,—я підійшла до неї .—якщо ти хочеш ,то можеш залишитись в команді. Я не проти.  
—Ні. —та лише єхидно усміхнулась .—Я не маю наміру залишатись в цьому болоті .Мені вже давно пропонували іти в групу підтримки баскетбольної команди .Ось це я й зроблю. А вам удачі .—вона обвела нас всіх своїм прискіпливим поглядом і забравши всі свої речі пішла геть.Я ж з полегшенням видихнула.Хотіла зробити як краще ,та їй це не потрібно .Ну й нехай.Я почала збиратись додому. Ще Анька подзвонила і привітала. Я була справді щасливою .Мія вже запізнювалась на побачення з Остапом ,тому вона сама перша побігла. Я ж спокійно вийшла в хол .Побачила Марка і пішла до нього.Той одразу мене обняв .
—Ще раз вітаю ,ти дуже круто танцюєш. 
—Дякую .—було приємно чути ці слова. 
—Ходімо святкувати твою перемогу ?—запропонував хлопець .
—І куди ж ?—здивовано запитала я. 
—Як куди ?В кафе !—сміливо заявляє Гавриленко. 
—Ем...—я зам'ялась. 
—Нічого не хочу чути. —той взяв мене за руку і потягнув за собою. Ми сіли в машину і поїхали в центр.
—Марк ,ти не зобов'язаний це робити. —переводжу погляд на хлопця. Той лише усміхається. 
—А якщо мені так хочеться ?—наші погляди перетинаються .Запанувала мовчанка. Та той лише натягнув на свої очі сонцезахисні окуляри ,усміхнувся і зосередився на дорозі. Я ж залишилась в повному нерозумінні. Що означає "хочеться "?Це я себе накручую чи він мав щось на увазі ?Ну все ,Ніко .Заспокійся. Здається в мене навіть тиск встиг піднятися .Та я відкрила вікно в машині і весь час дивилась в бік. Раптом ми припаркувались біля одного кафе. Спочатку вийшов Марк. Він відчинив мені двері і подав руку. Ем .Що б там не було ,але роль ідеального хлопця він грає бездоганно. Великий актор пропадає .Я усміхнулась на всі тридцять два і подала йому руку. Ми зайшли в красиве приміщення ,в якому пахло свіжозавареною кавою і солодощами. Я закрила очі і уявила ,що ми зараз десь в Парижі .Ах ,мрії ,мрії ...
Ми сіли за один вільний столик біля вікна. Який ж прекрасний вид з цього місця. Нічне місто лежало просто в нас на долоні. 
До нас підійшов офіціант і прийняв замовлення. Я захотіла рибу з овочами і полуничне морозиво ,а Марк замовив собі якийсь салат. 
—Тут дуже красиво .—кажу я. 
—Так ,дуже. —хлопець переводить погляд на мене. На його лиці з'явилась усмішка .Я мимовільно теж усміхнулась. 
—Марк ?—до нас підійшла якась дівчина і хлопець .Трохи старші від нас .Схоже це якісь знайомі хлопця. 
—Лана,Влад ?—ті схвально покивали. 
—А ми вирішили перед тим як іти додому замовити собі вечерю .Тут і з собою брати можна. Побачили тебе і вирішили привітатись. 
—Дуже радий вас бачити. —з усмішкою промовив хлопець. —Ой .Вибачте ,що не представив. Вероніка —моя дівчина .
—Можна просто Ніка .—з усмішкою кажу я .—Приємно познайомитись.
—Нам теж. —в унісон промовляють вони. 
—Як ви ?—запитує Гавриленко. 
—Готуємось до весілля .Вирішили довго часу не гаяти і одружитись вже наступного тижня. 
—Вітаю вас .—промовляю я .З вигляду можу сказати ,що ці люди закохані один в одного.
—Дякуємо. Марк ,ми будемо дуже щасливі,якщо ви з своєю дівчиною теж прийдете. Завдяки вам ми знову разом .—дівчина глянула в очі своєму коханому і взяла його за руку. Я ж перевела погляд на Марка. Що мала на увазі Лана ?
—Ну що ви. Я ж нічого не зробив,але дуже радий ,що все склалось саме так .
—Тоді чекатимемо вас в наступну суботу в нас на весіллі .Надіюсь ,що цього разу ви залишите нам ваші координати і я зможу вам скинути місцепроведення весілля. 
—Гаразд .Кохана ,ти вільна в наступну суботу ?—звернувся до мене Марк. Коли він мене так називав в мене мурашки по тілу проходили. 
—Так .—коротко промовляю .
—Тоді ніяких відмов. —промовив Влад. 
—Дуже раді були зустрітись. Удачі вам. —промовила Лана. Ми попрощались з ними і нам якраз принесли наше замовлення .
—Ви давно знайомі ?—запитую в Марка.Мені стало цікаво .
—Минулого тижня познайомились в цьому кафе .Тоді коли в Мії було День народження. До цього я був тут .Ну перед тим як в клуб приїхав .Лана сиділа тут і чекала на когось. Вона вже плакати почала. Говорила по телефону з кимось. Я почув розмову. Вона казала ,що якщо він не прийде ,то це кінець .Вона вже хотіла іти ,як раптом мені щось підказало її зупинити. Вона залишилась і вже за декілька хвилин з'явився Влад. Він зробив її пропозицію. І як бачиш тепер вони готуються до весілля. 
—Вау. —я була приголомшена розповіддю хлопця. —Тобто якби ти її не зупинив ,то вони б могли просто розлучитись ?Ти правильно вчинив. —я пишалась ним. Сама не помітила ,як накрила своєю рукою руку Марка. Той мимовільно усміхнувся. Я ж не знала ,що зі мною відбувається. Різко забрала руку і опустила погляд. Здається щоки вже давно залились рум'янцем. Я просто почала ласувати своїм морозивом. 
Трохи ще поговоривши в кафе ми поїхали додому. Дім Марка став для мене і справді рідним. Тут я вперше після смерті матері відчувала себе комфортно. Мені було завсім не страшно чи самотньо ,поки хлопець був поруч і цього я починала боятись. Одного ж дня він зникне з мого життя і я знову залишусь зі своїми страхами наодинці. Навіть кошмари ,які мучили мене вже близько року. Вони не з'явились мені саме в ті ночі ,які я була з Марком. Тоді коли вперше з'явилась в його домі і після приходу батька. Це дивно ?Я не знала як це пояснити ,але й признатись йому не могла. Чи навіть самій собі .Знала тільки одне ,що сильно заплуталась...