14 глава

*Марк 
Я встав зранку і в мене був жахливий настрій. Вчорашня розмова ніяк не виходила .Та ще й голова розколювалась .Я включив свій смартфон і глянув на дату .Рівно рік тому я почав зустрічатись з Амандою. Тепер не дивно ,що я себе так почуваю .Ще й Ніка почала лізти зі своїми запитаннями .Сама нічого не розказує про своє минуле ,але хоче щоб я їй довірився .Та я не можу .Почував себе паршиво.Сьогодні ніякого універу. Я вийшов з будинку і йшов просто куди ноги несли .Все більше й більше лютував .Чи то на себе самого ,чи то на Аманду . Сьогодні я б був щасливим хлопцем ,який поруч зі своєю коханою святкує невеличку річницю .Дарував їй квіти ,ми б гуляли разом в парку і насолоджувались один одним ,та життя вирішило інакше .Вирішило показати мені ,що ніякого кохання не існує .І я добре зрозумів цей урок. Хотів переступити через весь біль і розчарування ,та не міг .Тягар минулого більше не давав мені цього зробити. Я не здатен більше на кохання .
Йшов по парку кудись у безвість. Потім почав блукати в вузьких вуличках .Ніби втікав від самого себе ,та легше мені не ставало. Коли схаменувся ,то зрозумів ,що я пройшов вже більше 12 кілометрів .Біль в ногах просто гудів ,та порівняно з душевним він здавався нічим .Де я взагалі зараз знаходжусь ?Почав шукати по навігатору в телефоні .Сів на трамвай і поїхав одразу на тренування ,бо часу до нього вже залишилось мало .Побачив пропущені від Ніки ,та я був не готовий з нею говорити. На тренування добрався якраз вчасно. Намагався зосередитись на грі та в мене це погано виходило .Думками я був десь далеко .Ледве дочекався закінчення тренування і одразу пішов навіть не попрощавшись з хлопцями .Ніка знову дзвонила. Мені почало це набридати і я виключив телефон. Попри весь біль я згадав ,що сьогодні лише снідав .Побачив відчинене кафе і зайшов всередину .Місце біля вікна було вільне і я сів туди .Замовив собі крем-суп з шампіньонів і медальйон. Поки очікував на замовлення спостерігав за іншими відвідувачами .Життя тут кипіло наповну. Навпроти сиділа жінка з двома дітьми .Молодший хлопчик виглядав приблизно на років 5 .Був дуже схожий на маму .Така ж сама ласкава усмішка і зелені оченята. Дівчина ж була старшою .Красива і дуже мила. Мати обережно погладжувала її золоте волосся і тримала за руку обох дітей .Ті ласували морозивом ,а мати раділа ,що  зараз поруч зі своїми янголятками .
В кінці залу сиділа бабуся і дідусь .Їм було приблизно по 55-57 років. Та душевно вони були схожі на закоханих підлітків. Чоловік тримав свою даму за руку ,а потім запросив її на танець .Та мило усміхнулась своєму кавалеру і взяла за руку. Поки ті танцювали вальс я помітив ще одну дівчину.Вона виглядала приблизно на років 20-21 .На лиці була досить струрбованою і весь час переминала якийсь листочок в руках.До неї вже декілька разів підходив офіціант ,та та лише нервово попивала свою каву. Тоді до неї хтось подзвонив. Підслуховувати звісно погано ,але дівчина сиділа поруч і говорила трохи голосно ,тож я поруч її розмову .Думаю ,що це була її подруга .Вони говорили про якого хлопця .Напевно коханого клієнтки.Дівчина ,сказала ,що це його останній шанс і вона вже чекає близько години .По її щоці покотилась одинока сльоза. Вона ледве стримувала емоції.Казала ,що більше не стане на нього чекати і це кінець. Дівчина покликала офіціанта ,щоб вже розплатитись ,та якісь невідомі почуття оволоділи мною .Щось мені підказувало ,що я маю втрутитись ,хоч це і не моя справа.Юначка вже хотіла піти ,вся в сльоза  бідолашна ледь трималась на ногах .Нагадувала мене 3 місяці тому .
—Дівчино ,почекайте ,будь ласка .—Вона обернулась і глянула на мене .
—Ви щось хотіли ?—запитала вона схлипуючи. 
—Я вам ніхто і це звісно не моя справа ,але щось мені підказує ,що вам потрібно залишитися .Думаю ,що ваш хлопець має на те вагомі причини ,щоб запізнитись ,інакше він повний ідіот. —та мимовільно усміхнулась і стерла лишню вологу .
—Або я просто йому не потрібна. Я нікчемна ?—вона глянула з таким жалем .—Навіть на щире кохання не заслужила ?Хіба я так багато прошу ?—вона в відчаї ,але зараз я бачу рідну душу .Нахлинули спогади ,як в той день ...
—Ні ,не смійте так казати .Ви заслужили на щастя ,кожен заслужив .Я розумію вас як ніхто .3 місяці тому в мене були такі ж думки. Тепер думаю ,що просто всьому свій час .Кохання не потрібно чекати ,воно прийде само. А життя ж продовжується ,просто живіть собі в радість...Не тікайте від кохання. Ви ж любите його ?—та схвально кивнула. —Тоді витріть ці сльози. Якщо прийде ,то в вас все буде добре ,а якщо ні ,то просто проведіть цей вечір добре за чашкою кави і насолодиться заходом сонця. 
—А знаєте ,ви праві. —промовила вона. —Я піду виправлю це неподобство. —сказала дівчина про свій макіяж і направилась в вбиральню. На душі стало якось легше .Дівчина пішла ,а за мить в кафе влетів молодик з великим букетом троянд .Той зловився за голову і нецензурно висловився на емоціях .Виглядав на років 20-23 .
—Лана ,я таки втратив тебе. —промовив той роздивляючись всіх відвідувачів .—Який ж я ідіот. 
—Вибачте ,—я підійшов до нього. —Висока брюнетка з сірими очима на вигляд років так на 20-21 ?
—Так .—промовив він. —Ви знаєте її ?—та відповідати мені не прийшлось ,бо дівчина якраз появилась біля нас. 
—Влад ,ти прийшов ?—звернулась вона до хлопця. 
—Хіба я міг не прийти ?Я боявся ,що втратив тебе .Просто на дорозі сталась аварія і я застряг в заторі ,а був я за містом .Пробач мене ,благаю. —в дівчини знову появились сльози на очах .Тоді він зробив ,те що жоден з відвідувачів кафе не очікував побачити. Хлопець став на одне коліно і дістав невеличку коробочку з кишені. 
—Лана ,я безмежно тебе кохаю .Я не ідеальний ,але мої почуття до тебе щирі. Я хочу щоб ти стала моєю дружиною .Ти вийдеш за мене ?
—Так. —хлопець встав і одягнув каблучку на палець дівчини. Вона поцілувала його і той почав кружляти її на руках .Всі присутні почали хлопати цій закоханій парі .Вони виглядали такими щасливими .
А я був безмежно радий ,що щось в душі підказало мені зупинити цю дівчину .
Мені якраз прийшло моє замовлення і я сів за свій столик .Минуло десь хвилин 15 і я нарешті був ситим .Хотів вже йти ,та мене зупинили молодята. Вони разом присіли за наш столик. 
—Перепрошую ,а як вас звати ?—першою звернулась дівчина. 
—Марк ,можна на ти. —відповів я .—Вітаю вас !—з усмішкою промовив я. 
—Марк ,Лана мені все розказала. Ну про те ,що ти її зупинив. Я такий тобі вдячний .Якби вона пішла , то не знаю ,що б тоді було. —промовив юнак ,тримаючи за руку свою вже майбутню дружину .
—Я нічого не зробив .Просто серце підказало ,що тобі краще залишитись. Радий ,що все сталось саме так .Бережіть своє кохання. Це велике щастя зустріти людину з якою ти готовий прожити все життя і в горі і в радості ,але головне ,що завжди разом .—з сумом промовив я ,згадуючи своє минуле. —Цінуте один одного .—гірко сказав я.
—Дякуємо .Марку, ми інколи не забудемо цього вчинку. Бажаємо і вам знайти справжнє і щире кохання. 
—Спасибі. —щиро промовив я. —Мені вже час.Думаю ,якщо я справді хочу бути щасливим ,то маю виправити одну помилку .Вибачте ,якщо це з мого боку трохи неввічливо .
—Ні ,що ви. Було дуже приємно познайомитись .Удачі вам .—промовив юнак .
Я попрощався з парою ,оплатив рахунок і швидко побіг. Глянув на мій смартфон і зрозумів ,що запізнююсь. Який ж я дурень. Цілий день пробивався за тим ,що вже неможливо виправити і цим наробив ще гірше .Забув про всіх і все. Ніка ...Я ж обіцяв їй ,що ми підемо разом і не виконав своєї обіцянки. Ідіот .Як я міг так її підставити ?Ще й зранку поводився як остання сволота ,а вона лише хотіла допомогти .Сам себе за це картав .Вона мені стільки разів дзвонила ,а я її ігнорив. І ще після цього хочу ,щоб вона до мене добре ставилась. Та я все виправю.
Швидко добираюсь до свого дому. В середині Ніки вже не було. Я швидко переодягнувся і поїхав в той клуб .По дорозі ще купив букет для іменинниці. Забігаю в клуб і бачу декілька наших одногрупників. Вони сказали ,що бачити Мію і Ніку на другому поверсі .Йду туди і бачу ,що вони сидять колом і про щось розмовляють .Серед всіх одразу помічаю Вероніку. Дівчина підвелась і глянула на мене. Я на мить зачарувався нею. В цьому платті вона виглядала дуже красивою .Та в її очах я бачив якесь розчарування і я її розумів. Привітав Мію і підійшов до своєї дівчини .Та все ще сердилась. Єдине ,що я хотів в той момент —це щоб вона мене пробачила. За ці декілька днів ми вже добре подружились і я не хотів втрачати її довіру. І тут я дізнаюсь про танець. До мене одразу дойшло ,що якби я не з'явився ,то їй прийшлось би танцювати з Тимуром. Як тільки думав про це ,то в мене одразу кров  в жилах почала закипати .Не знаю чому ,але я не хотів бачити його поруч Ніки.
В дитинстві ходив на танці ,тому сміливо повів свою партнерку. Танець наш був особливий. Та все ще ображалась ,та я бачив в її очах якусь вдячність. В кінці я вирішив її поцілувати. Побачив  злого Тимура і це ніби додало мені ще більше сміливості .Чи можливо ,справа була зовсім в іншому ?Та я скоро відігнав від себе ці думки і намагався розслабитись. 
Весь вечір був поруч з дівчиною і намагався довести ,що я шкодую про свою поведінку .Впринципі ми добре провели час. В Ніки класні подруги. Мія така позитивна і весела. Дівчинка сонечко ,біля якої самому хочеться усміхатись. Аню теж вдалось пізнати трохи більше. В неї класне почуття гумору і вона спаведлива та чесна. Це не можна не оцінити. Думаю ,що ми подружимось. Коли Мія на турецькій назвала мене зятем я в душі розсміявся. І звісно їй підтакнув. А от моя "майбутня дружинонька " вся почервоніла і почала все заперечувати. 
Ми всі попрощались і сіли в машину. Ніка хотіла поговорити і мені теж цього хотілось .Потрібно все їй пояснити і я неодмінно зроблю це завтра. А зараз я маю просто "перетравити " всі ті події ,що стались сьогодні. 
Сонячне проміння почало сліпити мені очі і я прокинувся .Потягнувся на ліжку і одразу пішов до Ніки. Вона ще солодко спала .Я присів на край ліжка і побачив що по її щоці котяться сльози .Їй було боляче .Вона міцно зжала рукою подушку. 
—Мама ...—дівчина різко підірвалась з ліжка .Я аж здригнувся. 
—Ніко ,спокійно .Це був лише сон .—спокійно відповів я і притулився до щоки дівчини ,де була сльоза. 
—Знову цей клятий сон. —вона закрила лице руками —Я так надіялась ,що він більше ніколи не присниться,але ...—я просто обійняв її .Мені було справді шкода її .Не уявляю як це пережити втрату найріднішої .
Її крихітні ручки обвили мою шию .На душі стало якось тепло ,але й водночас страшно. Між нами запанувала незручна тиша .
—В нас перша пара аж на 11. Давай поснідаємо і прогуляємось в парку .Нам потрібно поговорити. 
—Гаразд .—я пішов до себе збиратись. Тоді спустився на кухню .В двері подзвонили .Це була доставка піци. 
—Нідіюсь ,ти не проти ,якщо наш сніданок не буде сьогодні корисним ?—запитав я ,коли побачив дівчину .
—Ні .—промовила та .Ми сіли за стіл і почали снідати. 
—Тобі давно сниться той сон ?—вирішив запитати я .
—Після смерті матері .Кожного дня ,окрім...—дівчина запнулась .
—Окрім ?
—Окрім декількох днів .
—І яких ж ?—мені стало цікаво .
—Можна я не буду відповідати ?—якось дивно відповіла дівчина. Мабуть щось особисте. 
—Ок ,я розумію. —ми поснідали і пішли прогулятись .Поруч був красивий парк .Людей в таку ранню пору тут зараз немає ,тому ми сіли на одну з вільних лавочок .
—Ніко ,—я глянув прямо в очі дівчині —вибач мене .Я не мав права так з тобою поводитись .
—Інколи я взагалі не розумію твоїх вчинків. Ти то веселий і добрий ,то спалахуєш як вогонь і спалюєш все на своєму шляху. Чому ?—поглянула вона на мене. Я перевів подих і зібрався з силами. 
—Рівно вчора був рік ,як ми почали з нею зустрічатися .—кожне слово давалось мені з важкістю .—Її звали Аманда .—я відчув теплу долоню Ніки на своїх плечах. 
—Ти любиш її ?—запитала вона. Питання просто вибило мене з колії. 
—Раніше дуже любив.До зустрічі з Амандою я ніколи раніше не закохувався. Ми почали зустрічатись .Я був такий щасливий. Навіть мріяв про наше спільне майбутнє .Та вона...
—Вставила тобі ніж в спину ...—продовжила Ніка .На її очах я бачив справжні переживання .Їй було не байдуже. Вона мене розуміла .Я хотів продовжити ,але Ніка зупинила мене .Приставила свій вказівний палець до моїх губ .
—Тш...Я розумію тебе і бачу ,як боляче .Можливо тому ,що була на твоєму місці .Не кажи більше нічого .Не хочу ятрити тобі рану. —навіть зараз вона думала про мої почуття .Яка ж вона ...
—Попри все ,що я тобі вчора наговорив ти все ще добра до мене. Чому не кричиш ,не вдариш мене ,не назвеш противною амебою ?
—Ти ж все таки прийшов на вечірку ...Я не в праві тебе судити ,але не роби так більше .
—Я не підведу тебе ,Ніко .Та все ж я чекатиму на своє покарання ,бо це заслужено. —ми обоє усміхнулись ,а Ніка почала вдавати ,що думає зараз над тим ,як помститись мені. 
—Я хочу полуничне морозиво .—весело промовила дівчина .В неї аж очі загорілись  від згадки про солодощі .
—Що ?Ніко ,ти впевнена ?Зараз початок квітня .Яке ще морозиво ?
—Ну от ти знову стаєш нудною амебою .—обурилась вона. 
—Гаразд .—з усмішкою промовив я.—Почекай на мене тут. —я швидко побіг в магазин. Продавщиця дивилась на мене як на ненормального ,але це й не дивно. Хто ж купляє морозиво в таку пору ,та зараз я був готовий на все ,тільки щоб вона мене пробачила. Купив їй полуничне ,а собі з карамеллю .На обличчі дівчини засяяла усмішка ,як тільки вона побачила солодке. 
—Мир ?—запитав я .
—Мир. —радісно відповіла вона. —Але не думай знову мене нервувати ,Маркусику .
—Гаразд ,Веронічко .—і ми разом пішли в універ .