12 глава

*Вероніка 
—Я залишила один жучок в їхній спальні ,а інший в вітальній .—промовила ,коли ми вже вийшли з будинку. 
—Молодець. Я залишив ще один в ванній .
—Нам пощастило,що вдома була тільки Іванна Іванівна. 
—Ага .Ти всі речі забрала ?
—Так .—відповідаю я ,кладучи сумки в багажник. 
—Тоді їдемо додому. 
—Ок.—ми рушили з місця .Надіюсь ,що наш план вдасться .Ми повечеряли і пішли спати.  Цього разу я вже спала окремо. Та сон все не йшов .Я підійшла до вікна і глянула на небо ,яке повністю було вкрите зірками. Розуміння того ,що одна з них моя мама робило мені боляче .Скоро вже річниця її смерті.Цілий рік вже не буде моєї ріднулічки. Важко це усвідомлювати і дуже боляче .Та я сильна і зможу все .Заради неї  буду жити далі ,я обіцяю своїй матусі ,що буду щасливою .З цими думками я й заснула. 
Стук в двері. Я підвелась і підняла очі .
—Заходь .—промовила я .На порозі побачила Марка. Він на таці приніс мені круасан і каву. Хлопець сів поруч і усміхнувся,а тоді з-за спини дістав букет з квітами. 
—Це мені ?—запитую я ,не розуміючи ,що зараз відбувається .
—Так .—сказав хлопець і ніжно поцілував мене в щоку .Я міцно його обійняла ,а тоді накрила пристрасним поцілунком .Хлопець усміхнувся і я перемістилась на його коліна .Він обвив руками мою талію .Поцілунок ставав все відвертішим ...
Я в холодному поті встала на рівні ноги .
—О Господи. —викрикнула я .Він навіть в сні мене знайшов. А ще кажуть ,що сниться те про що ти думаєш .Ем.Ніко ,тебе щось не туди занесло .Це ж просто жахіття ,хоча хіба це схоже на жахіття ,швидше на приємний сон ...Здається ,я щось не про те думаю .Покліпала очима і побачила перед собою Марка .Це що сон продовжується чи що ?Та ні ,вроді реальний .Він усміхався .
—Ніко ,з тобою все добре ?—запитав він. —То смієшся собі так миленько ,то вздригаєшся наче током вдарили .Що тобі таке снилось ?—підозріло запитав він. От питання прямо в яблучко. Та тільки правди від мене він не почує ,бо буде знущатись до кінця договору .Ненормальний. 
—Жахіття приснилось. —кажу я ,відводячи погляд .
—Ммм...а я думав щось приємне. Так усміхалась .—а в мене вже щоки від сорому почервоніли. Знав би він від чого я сміялась ...
—А ти що так спозаранку ?—запитую ,не розуміючи ,що він тут робить. 
—Нам в універ пора вже .Ти ще спала ,от і вирішив тебе розбудити. 
—А ,дякую .Я вже йду .
Після універу ми поїхали на тренування. Лізи ще не було і я вирішила поговорити з дівчатами. 
—Дівчата ,а в мене є одне запитання. —всі підняли голови і відволіктись від своїх справ. 
—Яке ?—запитала Настя .
—Вам справді подобається наша програма ?Вам не здається ,що це занадто просто і скучно ?—дівчата почали переглядатись. 
—Ну взагалі-то ми Лізі вже давно пропонували придумати щось нове ,але вона була проти і ми змирились .—сказала Марта. —Все ж таки вона головна .—всі решта просто покивали в знак згоди. Значить ,це все Лізка .
—Я знайшла в ютубі дуже класне відео. Тут рухи такі прикольні .Не хочете переглянути ?—запитала я .Всі підсіли ближче і я включила відео на своєму планшеті .
—Дуже класно .Мені подобається ,шкода ,що тільки Лізка буде проти. Вона каже ,що ми й цю програму нормально виконати не можемо ,не те ,що такі рухи. 
—Думаю ,що вона не права .—на цих словах в роздівалку зайшла Лізка і її шайка .Ми всі замовкли .
—Чого ви так притихли ?—здивовано запитала дівчина .
—Лізо ,а тобі не здається ,що в нас програма як в дітей з початкових класів ?—сміливо запитала я ,ставши навпроти неї. 
—Ні ,не здається .Нам би хоч ту нормально виконати .Ти бачиш ,що один в ліво ,а другий вправо .Її б ще спростити. —заявила вона .
—А я так не думаю. —сказала я ,ставши ще на крок ближче .
—Раджу тримати свою думку при собі .Принаймі поки я капітан цієї команди. —сказала вона ,і "нечайно" задівши мене плечем пройшла далі .
—Ну нічого ,це не надовго .—тихо промовила я ,вже сама до себе .
—Ти щось казала ?—запитала Ліза. 
—Ні .—з хитрою усмішкою промовила я .Протягом усього тренування вона намагалась мене якось задіти. То словами ,то казала ,що я погано рухаюсь .Та я старалась не реагувати ,хоч і дуже хотілось потягати за її біле волосся .
—Дівчата .—звернулась Мія до всіх. —В мене завтра День народження .Запрошую всіх в нічний клуб"Sweetie".Хто хоче беріть своїх бойфрендів.Буду рада вас всіх бачити в 18:00.
—Гаразд .—промовили всі хором .
Ми всі пішли в роздягалку. 
—Буду рада бачити тебе з Марком .
—Ем .—замялась я—А він завтра цей ...мав якісь справи .—почала викручуватися .
—Навіть не хочу чути. Я хочу нарешті познайомитись з твоїм хлопцем .Тому не думай мене розчаровувати .
—Ок .—погодилась я і обійнявши подругу вийшла .
—Іди вже ,он він вже тебе чекає .—кивнула мені Мія в бік Гавриленка ,який стояв біля виходу і залипав в своєму телефоні .
Я підійшла до нього і він обійняв мене за талію .Тоді ніжно поцілував в лоб і ми вийшли з будівлі. 
—Я маю для тебе одну новину. 
—Яку ?—хлопець зацікавлено глянув на мене. —Хорошу чи погану ?
—Ну залежно з якого боку подивитись .—сказала я .—В Мії завтра День народження і вона нас запросила. 
—Ясно.—з усмішкою промовив він .—Щось не так ?—запитав він ,побачивши моє занепокоєне обличчя .
—Просто хвилююсь ,а якщо нас почнуть щось питати про стосунки і ми якось спалимось .Там буде дуже багато наших знайомих. Та й Ліза з Тимуром теж ...
—Не переймайся так.Щось придумаємо .Не можемо ж ми вічно від соціуму ховатись .—з усмішкою промовив він .—Та й це гарний привід втерти носа твоєму колишньому .
—Ок .Якщо ти не проти,то добре ,але тоді нам ще зараз прийдеться заїхати в ТЦ ,бо я ще не купила Мії подарунок.Збиралась з Анею сходити ,але тоді саме батько мене під домашній арешт посадив ,а вона вже подарунок купила. 
—Добре ,поїхали .—ми сіли в машину і вже через 15 хвилин були біля нашого пункту призначення. Я точно знала ,що хочу .Ми з Мією недавно тут були і вона дуже хотіла одні туфлі .Чорні кашемірові лодочки з срібними камінцями на ремінці .Моя подруга просто мала манію на всякі туфлі і ці їй ну дуже сподобались .Ми зайшли в магазин і я побачила те ,що мені потрібно .Знайшла потрібний розмір і понесла на касу .
—Я заплачу .—зупинив мене Марк. 
—Ей ,ні .Це ж моя подруга!—заперечила я.
—Ніко ,не будь впертою дитиною .Я сказав ,що заплачу .—сказав той і простягнув карту продавцеві .—Твої подруги —тепер і мої. —сказав він ,з лукавою усмішкою .Ми забрали пакет і вийшли з магазину. 
—Ну і навіщо ?Я ж могла сама заплатити .—обурилась я .—Тепер мені якось незручно .—промовила я ,насупившись .
—Веронічко ,будь ласка ,втихомирся .Що це за напади а-ля я сильна і незалежна жінка ?Якщо тобі не зручно ,то давай взамін на якусь послугу ...—запропонував він .
—І яку ж ?Тільки в межах розумного .—пригрозила я пальцем .
—Ок .—сказав той з усмішкою на вустах .—Тоді з тебе вечеря .
—Гаразд ,але перед цим зайдемо в продуктовий .Він ,до речі ,тут на першому поверсі знаходиться .
—Ок .—і ми пішли по продукти. 
Я купила все для пасти з овочами і салату. Тоді ми понесли все до машини .
—Ніко,мені ще треба дещо купити. Почекаєш на мене в машині ?
—Добре. —відповіла я і запхавши навушники в вуха сіла на підставі переднє сидіння авто .Через декілька хвилин Марк повернувся і ми поїхали додому .Поки хлопець доробляв наш проект .Я приготувала нам вечерю .
—Сідай за стіл .Вже все готово. —промовила я.
—Добре .—він помив руки і присів біля мене .—Смачного .
—Тобі теж .—відповіла я.
—Ти класно готуєш. —промовив він ,відкладаючи стою виделку. 
—Дякую.Я взагалі рідко готую ,хіба коли в мене хороший настрій .Та до тебе мені ще далеко. —хлопець усміхнувся —Можна тебе дещо запитати ?
—Так...
—Марк ,а навіщо тобі договір ?Це через дівчину ?—той перевів погляд в бік .—Гаразд .Не хочеш відповідати ,то не відповідай ,але скажи, те що ми робимо дає хоч якісь результати ?
—Я не знаю.—тихо відповів він .
—А чому ти просто не знайшов собі іншу дівчину ,тобто справжню ?Ти ж міг просто завести нові стосунки і все .
—Не все так просто. —з гіркою усмішкою промовив він —Одного разу мені було достатньо по горло. Більше я так не обпечусь .—сказав він і пішов до себе в кімнату .Напевно мої слова його зачепили.Та я не буду ще більше ятрити його рану ,бо розумію його.В душі все ж було сумно ,що він не розказав мені ,але це його право. Я помила посуд і пішла спати. 
*Марк 
Я розлючений забіг в свою кімнату .Вдарив кулаком в стіну ,та легше мені не стало .Я все ще нічого не забув .Ніка думає ,що все так легко ,але ні .Нічого в цьому житті не просто ! НІЧОГО !Я вже ніколи не закохаюсь ,не полюблю .Пітьма охопила моє серце після всього ,що сталось .Аманда...Колись я промовляв це ім'я з такою ніжністю і любов'ю та зараз я просто боюсь його вимовити. А най би вона під землю провалилась і ніколи не появлялась в моєму житті.Нафіга я закохався ???Люди ,які кажуть ,що любов —це щастя дуже сильно помиляються. Ці бісові почуття залишають лише біль і рани ,які ніколи не загояться. І я ще після цього маю все забути і жити далі ?Ні !Я більше ніколи не полюблю !Нехочу ,щоб зі мною знову так вчинили ,бо всі дівчата одинакові. 
Після того поцілунку з Нікою я ніби щось відчув .На душі щось обірвалось ,та я це відчуття швидко придушив .Це лише договір і нічого більше .Через 2 місяці ми розійдемось як в морі кораблі і все .Я знову стаю турботливим і добрим ,та це нідо чого доброго не призведе .Треба триматись від неї осторонь ,а то другий раз на ці граблі я не стану. 
—Привіт ,Джеймс.—я підняв слухавку.
—Хай .Як ти там ?Бачив твої сторіс .Ти дівчину собі знайшов ?
—Фіктивну.—спокійно відповів я і побачив нерозуміння в очах друга—Ми уклали договір з тією дівчиною з аеропорту .Я хочу помститись Аманді. 
—Ти серйозно ?—сказав той ,розвівши руками. 
—Так. 
—Марк ,ти впевнений ,що тобі це потрібно ?
—Впевнений .Нехай і вона переживе те ,що пережив я .Як вона доречі ?
—Бачив її сьогодні. Вони з Робертом сварились .Так що можна сказати ,що твій план вдалий .А тобі дівчину свою фіктивну не шкода ?Можливо вона в тебе по-справжньому закохалась ,а ти в...—я не дав йому договорити .
—Ти ж знаєш ,що після вчинку Аманди я більше не вірю ні в яке кохання ,та й Ніка теж хоче помститись колишньому .Напевно ,вони зійдуться після закінчення договору .Він її ревнує .
—Ясно .Чесно кажучи ,я навіть не знаю ,що сказати .Удачі тобі ...вам .
—Дякую .Ти там як ?
—Норм .Останній матч був просто супер .Ми їх в суху розкатали .
—Я бачив .Круто було .
—Шкода тільки ,що тебе не було .
—Нічого. Після закінчення договору чекайте на моє повернення .
—Добре.
—Ну тоді бувай .
—Па.