11 глава

*Вероніка 
Я відкриваю очі і знову бачу перед собою Марка.Хлопець ще спить. Я беру в руки свій годинник і розумію ,що до пари ще півтора години .Спокійно видихаю і все пригадую .Так хочеться ще поніжитись в ліжку і поспати ,бо ми тільки в 5 ранку заснули ,та розумію ,що це не можливо .Обережно доторкаюсь до вилиць хлопця своєю долонею і він прокидається з легкою усмішкою .
—Привіт. —каже він .
—Привіт ,сонько .Ти в курсі ,що ми маємо бути в універі через 20 хвилин ?
Марк як ошпарений встає з ліжка і починає вдягатись ,а я просто не стримую сміху .
—Ніко ,ми ж запізнимось .—каже він ,а я просто зі сміху падаю з ліжка. Здається ,це доля мені помстилась за вчорашнє .Марк не розуміючи моєї реакції включає свій телефон і бачить годину. —Ах так .Вирішила значить зі мною пожартувати ?—злобно кидає він ,а я тримаюсь за лікоть ,який мене болить від удару .
—Марк. —я зупиняю хлопця ,простягаючи перед собою руку. Розумію ,що зараз він почне лоскотати ,та я цього не хочу. 
—Гаразд ,мала. Доля і так тебе вже покарала. Сильно болить ?—питає він ,сідаючи біля мене на коліна. 
—Ні ,не дуже .—він торкається ліктя .—Ай ...—виривається в мене .
—А ще кажеш ,що не болить. Я по лід. —він швидко підвівся і приніс щось холодне з холодильника і приклав до місця удару. 
—Дякую .—спокійно відповідаю я і дивлюсь в очі блондину.Він теж дивиться на мене та згодом відводить погляд в бік. 
—Менше болить ?—турботлиао запитує він .
—Так .—я підводжусь з колін. —Вже все добре. Ходімо збиратись в універ ,а то справді запізнимось .
—Гаразд .Ти збирайся ,а я приготую нам щось на сніданок. —я схвально покивала і Марк вийшов .Я підійшла до пакетів в яких лежав одяг ,що купив мені хлопець .Мені було трохи незручно ,через те ,що йому прийшлось витратитися на мене Проте ,вибору в мене не було . Сьогодні ж потрібно буде заїхати додому і взяти свій одяг. Хоча я боюсь зустрітись з батьком ,та прийдеться .В одному з пакетів я знайшла красиве чорне плаття до колін з невеличким вирізом на спині. Воно мені дуже сподобалось і я вирішила його одягнути. Ще знайшла до нього класні туфлі на шпильках. Волосся я просто розпустила ,а макіяж я не робила ,бо не мала з собою косметики .От тільки в сумочці знайшла бальзам для губ і нанесла його. Впринципі виглядала я досить привабливо. Природня красота це хіба не класно ?Подивилась в дзеркало і вийшла з кімнати .Спустилась на перший поверх і побачила Марка в білій сорочці і чорних джинсах .Волосся розбурхане в різні боки ,але це йому личило .Він готував щось на кухні. Я підійшла ближче і хлопець обернувся .Побачила на собі його зацікавлений погляд. 
—Це плаття тобі дуже личить .—промовив він ,ставлячи на стіл тарілки з вівсянкою та фруктами і дві чашки кави .
—Дякую .—промовила я ,сідаючи за стіл .Ми обоє почали ласувати сніданком .Він знову був дуже смачним . Хлопець готує дуже круто. 
—Марк ,я хотіла тобі подякувати. —сказала я ,відпиваючи трохи кави з чашки .
—За що ?—запитав він .
—За те ,що вчора заступився за мене перед батьком і що не залишив ввечері одну. —сказала я ,опустивши очі до низу .Було трохи соромно за все .
—Ніко ,престань .—він підійшов до мене ближче .—Я зробив так ,як повинен був.Не засмучуйся через вчорашнє. Все буде добре. —сказав він і доторкнувся до моїх плечей своїми мужніми ,але й водночас ніжними руками .
—Гаразд .—сказала я , усміхаючись. Я взяла всі потрібні мені речі і ми поїхали в універ .
—Ти готова ?—запитав мене хлопець ,перед тим ,як ми вийшли з машини .Я схвально кивнула ,важко видихаючи .Відкрила двері і побачила знайому будівлю. Хотіла вже піти ,та Марк впіймав мене за руку і притягнув до себе ,а тоді тихо прошепотів :
—Ми ж пара .—я ще ближче прижалась до нього і ми разом пішли ,тримаючись за руку .Як тільки зайшли в будівлю ,то одразу ж побачили на собі розгублені погляди студентів.Деякі з них почали перешіптувались. Та мені було байдуже .Я посміхнулась Марку ,а він мені і ми разом попрямували до потрібної нам аудиторії.Біля неї побачили чергу з наших одногрупників ,які чомусь сильно раділи .Та коли побачили нас ,то одразу сконцентрували свої погляди на нашій парочці .Я побачила Тимура ,який міцно зжав свій кулак і Лізочку ,яка просто вішалась на нього .Та мене вони зараз мало хвилювали ,бо я бачила ще Аню ,яка взагалі не розуміла що коїться . Підійшла до подруги ну і Марк звісно зі мною .
—Ніко ,можливо ,ти мені поясниш що сталось за ці кляті 2 дні ?—сказала Аня,схрещуючи свої руки на грудях. 
—Гаразд ,але давай після пар. —благально подивилась я .—Думаю ,що перерви буде замало. 
—Ну що ж ,Самойлова , сьогодні удача на твоєму боці ,бо викладач захворів і першу пару відмінили. Від мене не відвертешся .—і подруга прискіпливо подивилась на мене і на мого "хлопця" ,який все ще продовжував мене обіймати .
—Чую розмова буде довга .Ніко ,я тоді залишу вас удвох .Коли звільнишся ,напиши мені ,принцесо. —сказав він ,ніжно цілуючи мене в щоку ,так ,щоб це побачили всі наші одногрупники .От зараза .Мені аж соромно стало , приб'ю його вдома .Та зараз потрібно грати свою роль до кінця .
—Гаразд ,котику .—сказала я ,міцно обіймаючи хлопця .А насправді хотілось придушити цього засранця. 
—Ммм...і навіть не амеба одноклітинна. —тихо пробурмотів він мені на вухо ,щоб ніхто не почув. —Прогрес ,Веронічко. —сказав він з ласкавою посмішкою на обличчі .Я лише наіграно усміхнулась і покліпала йому. Коли мій "коханий" пішов до хлопців зі своєї команди ,Аня потягнула мене за собою .
—Ань ,прошу ,я все тобі поясню .Ходімо в наше кафе .
—Гаразд .—сказала подруга. По її голосу було зрозуміло ,що вона на мене зла ,але я її розуміла .Ми зайшли в наше улюблена кафе і замовили собі по чашці кави. Я все не знала як почати. 
—Ніко ,можливо ,ти нарешті мені поясниш що це за милі фото разом і нічні перегляди "Шрека" ?—запитала подруга,а я усміхнулась ,коли згадала ,як ми разом дивились мультик і ще сторіс про це записали .
—Добре ,але давай спочатку ...—десь за пів години я розказала Ані все ,що відбулось за ці декілька днів ,не приховуючи нічого .Вона має знати правду. Я відпила трохи кави і зі страхом глянула на подругу ,яка була просто ошелешена моєю розповіддю .Я боялась ,що вона мене не зрозуміє .Та дівчина підійшла до мене і міцно обійняла. По моїй щоці потекла самотня сльозинка ,яку я одразу витерла. 
—Тепер все стало ясно .—дівчина сіла на своє місце. —Гаразд ,Марк ,але твій батько .Я взагалі не розумію його поведінки .
—Це все Лідія .Думаю ,що вона весь час його проти мене намовляє .Тому я й погодилась на цей договір.  Хочу ,щоб вона зникла з мого життя назавжди і Марк обіцяв допомогти. 
—В вас вже є якийсь план ?—запитала подруга. 
—Ми ще про це не говорили ,але думаю ,що щось придумаємо. 
—Ясно. Чесно кажучи ,я просто в шоці .Думала ,що ви вже реально зустрічаєтесь ,а це все виявились грою .Чи в тебе є якісь почуття до нього ?—запитала Аня .
—Що ?Ні .З чого це ти взяла. Між нами й нічого бути не може. Я ніколи не забуду вчинку Тимура. Після цього я взагалі не можу нікому довіряти ,та й Марк теж комусь мститься .Я гадаю ,що в США в нього була дівчина і вони просто посварились. Напевно він хоче викликати в неї ревність ,щоб вона повернулась до нього і я йому в цьому допоможу. Після договору наші шляхи розійдуться і все .
—Ніко ,ти не обманюєш саму себе ?—з якоюсь підозрою глянула на мене подруга і запитала .—Він ж захищає тебе від батька ,від Тимура ,від Лідії ,навіть п'яну тебе з дому не вигнав,навпаки допоміг .Інший ж на його місці міг просто тобою скористатися. Та й живете ви разом .Ти ж сама попросила його залишитись з тобою на одному ліжку...—я задумалась над словами подруги ,але одразу ж відкинула ці думки. 
—Між нами нічого бути не може. —твердо промовила я —Це всього лише гра. 
—Добре ,як скажеш. Як я зрозуміла ,Мії ти правду не скажеш. —я схвально покивала. 
—Я не можу ,ти ж знаєш .Це умова договору. Для Мії ми закохані один в одного по-справжньому. Та й вона в нас така романтична персона. Думаю ,що повірить. Я справді не хочу їй брехати ,але мушу. 
—Ок .Це тій секрет і я його нікому не розкажу ,бо так вирішила ти. —з посмішкою сказала дівчина .
—Ань ,ти в мене найкраща . Дякую тобі .—сказала я ,обнімаючи її .
—Гаразд ,ходімо вже ,а то тебе вже там твій Марк напевно чекає .—саркастично промовила вона .
—Ей .—я штурхнула подругу в плече .
—А що тут такого .Правду ж сказала. Як я розумію ,на парах ти тепер з ним будеш сидіти ?—запитала подруга. 
—Ні .—заперечила я. Хоча ми з ним про це не говорили. —Я хочу з тобою сидіти .
—Я теж ,але думаю ,що це буде не правильно .Ти маєш сидіти з Марком. Ви ж тепер закохана парочка в нас .В інших виникнуть питання ,але я не ображусь. Я можу з Олегом посидіти. 
—Ммм...—я усміхнулась ,коли почула про це. —Снігова королева дала нашому воротареві шанс ?—сказала я ,заігруючи бровами. 
—Ще чого .Просто тобі допомагаю. 
—Добре. —я не стала розпитувати .Думаю ,це щось особисте .Ми прийшли в потрібну нам аудиторію якраз вчасно. Я побачила Марка і направилась до нього. Він здивовано глянув на мене ,коли я сіла біля нього. 
—Ммм...—він солодко поцілував мене в щоку і пригорнув до себе. Я опинилась впритул до хлопця .—Так скучила за мною ,мала ? —з єхидною усмішкою на обличчі промовив блондин .
—Звісно .Зараз тебе задушу ,так сильно я скучила. —промовила я ,міцно обіймаючи хлопця .Ну він навіть зараз мені нерви їсть. Як можна бути таким милим хлопчиком зранку і якоюсь єхидною заразою вдень. Ну от талант в нього просто.  
—Вдома мене так ОБІЙМАТИ будеш .Тут люба занадто багато свідків. —лукаво промовив він .
—Амеба ти погана. —прошипіла я .На цьому наші розмови закінчились ,бо ввійшов викладач. Я уважно все слухала і записувала ,а Марк усміхався і лише спостерігав за мною .
—Гавриленко ,такими очима дивись на викладача ,а не на мене .—злісно кинула я .
—Ей .Я тут по вуха закоханого вдаю ,а ти мені заважаєш. Писала собі там тихенько і пиши далі .—сказав той ,підперши рукою голову і ще більше усміхаючись .
—Ти на ідіота схожий ,а не на закоханого .—промовила я ,закочуючи очі.
—А так .—Марк ближче підсунувся до мене ,а тоді поставив одну руку мені на талію ,а іншу на моє коліно і повільно почав піднімати її в гору ,єхидно усміхаючись .
—Гавриленко. —я розлючено глянула на нього. —Ти порушуєш умови договору. —прошипіла я .
—Ні ,не порушую  ,бо ми зараз граємо перед всією аудиторією і здається твій колишній зараз закипить від люті ,тому вживайся в роль ,а то мені все самому приходиться робити. —ти подивись на нього. Він ще обурюється. Я обернулась і справді побачила злого Тимура ,який сидів через одну парту і все бачив. Мені хотілось ще більше його розізлити і я солодко усміхнулась Марку. Той одним рухом притягнув мене до себе і лукаво усміхнувся ...
Пара закінчилась і ми вийшли з аудиторії .Фух .Добре ,що сьогодні ще й останню пару відмінили ,бо викладач кудись поїхав .Оце нам сьогодні пощастило .Я попрощалась з Анею .Марк ж прощався з Олегом .Я хотіла підійти до нього ,але мене за руку спіймав розлючений Тимур і потягнув вбік. 
—Ей ,чого тобі ?—викрикнула я ,забираючи свою руку. 
—Ніко ,ти що знущаєшся ?—промовив він ,тримаючи мене за плечі. 
—Це ти здається знущаєшся .Відстань від мене нарешті. 
—А ти сама цього хочеш ?—запитав він ,дивлячись мені прямо в очі .—Ти ж кохаєш мене ще досі  .—сказав він ,проводячи пальцем ,по моїй щоці .Від кожного його доторку мені ставало гидко. 
—Відпусти мене. Я ненавиджу тебе .—сказала я ,вдаривши його в груди своїм кулаком .
—Хм ... Я не вірю ,що ти його любиш. Ти ж до кінця життя будеш сохнути за мною .—промовив хлопець з єхидною усмішкою на лиці .
—Негайно відпусти мене !—прокричала я .Та той лише лукаво усміхнувся .
—Я таки правий. —сказав той ,ще сильніше притискаючи мене до стіни .—Ти ж просто хочеш ,щоб я ревнував .Правда ,Веронічко ?Ти ж завжди будеш лише моя .—сказав той ,занурюючись в моє золоте волосся .Я відчула їдкий аромат його парфумів ,від яких в мене аж по шкірі мороз пройшов .Та я швидко прийшла до себе ,коли побачила ,що хлопець наближається до моїх губ .Різко вдарила його по щоці .І він притулився до місця ,де був удар. —Ти ображена через минуле ,я знаю ,але ...
—Ще є якесь АЛЕ!Ти що знущаєшся .Згинь нарешті з мого життя .Я ненавиджу тебе і все .Хочу щоб ти просто щез. Тут більше немає місця для тебе .—я вказала на своє серце. 
—Ніко...—я побачила розгубленого Марка ,який все побачив. Він наближався до нас .Я різко вирвалась з рук Тимура і побігла до свого хлопця  .Далі мною просто керували емоції .
—Я кохаю тільки тебе. —кладу руку хлопця собі на талію і впиваюсь в його губи з пристрасним поцілунком. Спочатку він просто стоїть і не розуміє ,що я творю ,та потім відповідає з такою ж ніжністю і запалом. Одна його рука опиняється на моїй щоці ,а інша ніжно погладжує мою спину. Я відчуваю ,як якесь тепло зігріває мене з середини. Дивні відчуття. З Тимуром я таких ніколи не відчувала. Від кожного доторку Марка щосьв мені здригалось. Тіло вкривалось мурашками ,а серце билось неначе за мною хтось біжить. Приємний аромат парфумів хлопця заставляв мою голову йти обертом. Я відчувала власне серцебиття. Було хвилююче ,але й водночас приємно. Я боялась сама собі признатись ,що мені не хочеться ,щоб цей поцілунок закінчувався. Та солодкі губи хлопця таки відсторонилась ,бо нам обом бракувало повітря. Я важко видихнула і подивилась в ці небесно голубі оченята ,які блистіли ...але від чого ?Марк обійняв мене за талію ,а тоді звернувся до Тимура:
—Ще раз тебе біля моєї дівчини побачу і тобі мало не покажеться. —колишній вдарив кулаком об стіну і забрався геть. Я ж лише опустила очі і відчула ,як мої щоки залились рум'янцем. Марк доторкнувся мого підборіддя і глянув прямо в очі. Дихання хлопця все ще було збитим. 
—Думаю ,він все зрозумів. —сказав той з усмішкою на обличчі. Тоді взяв мене за руку і ми вийшли з універу мовчки. Лише коли сіли в машину ,заговорили :
—Марк ...я —не знаю ,що сказати . Хлопець обернувся до мене з і  усмішкою промовив:
—Я що так погано цілуюся чи що ?—запитав він .
—Ем,ні .—розгублено відповіла я .Десь глибоко в душі я собі призналась ,що мені й справді було з ним добре в той момент ,але ...
—Ну тоді пропоную закрити цю тему .Ми ж підписали договір і знали ,що так буде .Проїхали ?—глянув на мене він .Я покивала головою .Думала,що він якогось негативно відреагує на те ,що я ось так от його поцілувала ,але здається все нормально .Пів дороги ми їхали мовчки ,а тоді заговорили. 
—Нік ,я дещо придумав на рахунок Лідії .
—І що ж ?—я з цікавістю глянула на хлопця. 
—Нам потрібно поїхати до тебе додому. 
—Ок .Мені й так потрібно там деякі речі взяти,а що ти задумав ?
—Давай залишимо підслушку в вашому будинку. Якщо Лідія така погана і їй справді потрібні лише гроші твого батька ,то думаю ,що вона якось та й спалиться.Можливо ,подзвонить комусь і скаже лишнього. 
—Добре,я згідна. 
—Я піду з тобою .—я схвально покивала. —А зараз їдемо додому. Обідаємо ,тоді на тренування і вже потім до тебе .Ок ?
—Бачу ти все й так запланував .Проте ,твій план мені подобається .—промовила я ,усміхаючись.