10 глава

*Вероніка
Ми разом з Марком зайшли в дворець .Одразу пішли до директора і від підписав зі мною договір .Тоді Гавриленко пішов на тренування ,а я до дівчат. Декілька хвилин боялась зайти до них в роздягалку ,але все ж наважилась .
—Привіт. —я зайшла в середину і одразу ж всі погляди були зосереджені на мені. Таке враження ,що примару побачили. 
—Привіт. —почали по черзі вітатись дівчатка .
—Самойлова ?—і Лізочка мене помітила .Яке ж в неї здивоване лице .—Що ти тут забула ?—подивилась вона на мене з якимось докором ,схрестивши на грудях руки. 
—Я повертаюсь в команду .
—Що ?—спочатку вона була шокована ,та скоро прийшла до тями. —Не думала ,що ти після всього повернешся .
—Після того ,що натворили ви з Тимуром я б і не наважилась ,та Марк вмовив мене. Я тут заради нього .—на моєму лиці з'явилась переможна усмішка .
—То ви правда разом ?—здається в Лізочки зараз очі вилізуть .
—Так ,тепер ми пара .—дівчата почали переглядатись ,а я пішла переодягатись .В команді мене прийняли по-різному .Більшість дівчат я тут вже знала .Ми танцювали з ними раніше і добре ладнали .Вони були раді моєму поверненню ,а от банда Лізи здається ,не дуже .Весь час переглядувались і про щось перешіптувались. Напевно ,перемивали мені з Марком кісточки. Та часу в них було не багато ,бо почалось тренування .На диво ,моє тіло було в хорошій формі ,хоч я не тренувалась. Я була задоволена собою .Тільки от програма мені їхня не дуже подобалась .Трохи скучнувато. Коли я була капітаном ,то ми завжди старались зробити чим складніші і красивіші рухи ,а зараз ...Та поки-що я не стала нічого казати .Всьому свій час .
Тренування завершилось і я прийнявши душ і переодягнувшись вийшла з гримерки. Попрощалась з дівчатами і пішла .В холі побачила Марка .В нас тренування одночасно завершуються .Я підійшла до нього .На нас дивилось багато хлопців з його команди і дівчат з групи підтримки теж .Та найбільше мене хвилював погляд Тимура ,який здається хотів нас обох ним спопелити. Він не любить мене і я це знаю ,та його бісить ,коли хтось бере щось його .Марк ж забрав в нього лідерство в команді і мене. Це його дуже розізлило. Я не втратила шансу і підійшовши до Марка міцно його обняла з широченною посмішкою на обличчі .Він радо прижав мене до себе і прошепотів на вухо :
—Невже так скучила за мною ,люба ?—і знову ця лукава посмішка .От тільки хотіла обійняти ,а тут вже вбити хочеться .Які ж дивні емоції викликає він в мене. 
Він теж вирішив підіграти і ніжно поцілував мене в щоку .Я трохи розгубилась та він одразу взяв мене за руку і ми направились до виходу ,залишивши всіх глядачів нашого спектаклю в "легенькому" шоці. Актори без Оскара .Візьміть нас в американські серіали.  
—Ну що ж .Думаю ми не погано вживаємось в ролі .—промовив Марк. —Ключові об'єкти побачили нашу велику любов і залишились в повному нерозумінні того ,що щойно відбувалось .
—Мені здавалось ,що дівчата з банди Лізочки зараз розплачуться від того ,що ти вибрав страшну кікімору ,а не одну з цих красивезних барбі .Ти взагалі бачив їх очі ?Я в душі так сміляась .—ми обоє залились сміхом .
—Облом ми їм влаштували. Та я радий ,що їх спекався ,а то вони вже мені писати почали ,то на парах вічно носа свого до мене пхають ,то після хокею ...
—Ммм...я думала ,що хлопцям подобається така надмірна увага від протилежної статі .—я зацікавлено глянула на Марка ,який все ще тримав мене за руку. 
—Можливо комусь і подобається, та не мені .Вони всі такі фальшиві і несправжні .Думають ,що я поведусь на їхні силіконові обличчя і нарощене волосся ?
—А що ні ?Вони ж і справді красиво виглядають...—мушу це признати .Більшість з них схожі на моделей .З ідеальними параметрами,завжди красиво одягнені і намальовані. Про себе я таке сказати не можу .Я звісно не страшко ,але до ідеалу мені далеко. Рідко малююсь і волосся в мене хвилясте таке. Чому Марк не вибрав одну з них ,а мене ?
—Але це лише картинка. Як дуже соковите на вигляд яблуко ,яке тобі хочеться з'їсти та всередині воно гниле і ще й черв'яком .Хіба ти з'їси його знаючи що воно красиве ,але несмачне ?
—Ні ,не з'їм .—тихіше відповіла я. 
—Так і з дівчиною ...
—Марк ,а чому ти вибрав саме мене ?Ти ж міг знайти на цю роль якусь красиву слухняну принецеску ,яка б сохла  від кохання до тебе і виконала всі умови ...—він усміхнувся .
—Навіщо ? Знаєш ,що тебе відрізняє від цього стада силіконових барбі ?
—Що ?—з цікавістю запитала я .Мені справді дуже хотілось дізнатись відповідь. 
—Ти справжня .Не всім подобається твоя чесність і прямота та саме це робить тебе особливою .—Марк відкрив мені дверцята своєї машини і ми сіли всередину. Я мимовільно усміхнулась ,почувши відповідь .Було приємно чути ,що хтось вважає тебе особливою ,хоча цей "хтось "—Марк. 
—Чесно кажучи ,то я дуже голодний після тренування .Пропоную сходити в кафе ,бо сил щось готувати в мене немає .
—Гаразд .—відповіла я .Погоджуюсь з ним . Тренування і мене дуже зморило .Гавриленко завів машину і ми поїхали .Припаркувались біля кафе .Марк відчинив мені двері і подав руку. Ми зайшли в середину і сіли за вільний столик. До мене почали писати дівчатка про те ,що в мене відбувається .Я пообіцяла їм пояснити все ,але завтра при зустрічі і вони погодились. Батько теж дзвонив та я не брала трубку. Мені не хотілось ні бачити його ,ні чути його голос .Я замовила собі чізкейк ,а Марк пасту з овочами .Ми трохи поговорили і поїхали. По дорозі я попросила його заїхати в одне місце .Він погодився .Я попросила почекати його в машині ,а сама пішла на кладовище. Могила матері була повністю засаджено квітами .Якраз весною вони почали розпускатись .Тільки підійшла до плити на якій виднілась її фотографія з очей одразу почали литись сльози. Як ж я сумую за нею .
—Матусю ,рідненька моя .Твоя , Веронічка ,тут .Я знову прийшла до тебе. Якби ж ти знала ,як мені тебе не вистачає .Як же я хочу побачити ще раз твою усмішку ,закутатись в твої обійми ...Та я знаю ,що цього більше не буде. Я буду сильною заради тебе ,ти б насварила мене за ці сльози.Я знаю це точно. —я усміхнулась згадуючи маму. —В мене все добре .Принаймі стає краще. Батько ,він...Він помиляється ,я впевнена ,але я відкрию йому правду і все буде як раніше .Я більше не буду тамувати в собі біль ,який завдав мені Тимур ,більше не буду ,мамо .А ще в моєму житті появився Марк. Знаєш ,ти завжди казала ,що зовнішність буває оманлива .Здається ,ти була права .Мамо ,я так заплуталась. Я не знаю ,чи все я роблю правильно .Чи добре ,що я втягнулась в цю авантюру ?Якби ж ти могла мені відповісти. —поруч на могилу сіла біла голубка. Вона зацікавлено глянула на мене ,а тобі ще ближче наблизилась. —Мамо ,я обіцяю тобі ,що все в мене налагодиться і пам'ятай ,що я дуже тебе люблю. —я прикрила лице рукою .Гіркі сльози стікали по моїх червоних щоках. Моя слабкість —те ,що я не можу стримувати емоції .Лише тут ,я можу бути справжньою і не приховувати їх. Мертві ж люди не завдадуть мені такого бою ,як живі і не осудять за мої вчинки в слова...
—Ніко .—до мого плеча доторкнулась чиясь тепла рука .Я піднягала очі догори і побачила Марка .Він виглядав трохи стурбованим .
—Що ?
—Я вирішив провідати свою бабусю.Вона теж похована на цьому кладовищі .Побачив тоді тебе і підійшов. 
—Ти чув те ,що я казала ?
—Трохи .—знизуючи плечима сказав він .
—Вважаєш мене божевільною ?—хто ж ще стане з померлими говорити. 
—Зовсім ні. —він присів поруч і глянув на мене .—Коли мені було 8 мій улюблений собака помер і ми поховали його в нас в саді під деревом. Він був для мене найкращим другом. Я приходив до дуба кожного вечора і розказував своєму покійному собаці про те ,як пройшов мій день,як в мене справи. Ділився з ним всім ,хоч він і лежав в сирій землі. 
—Але ти був ще дитиною .
—В душі ,кожен з нас—дитина ,просто дехто не хоче цього визнавати .Виростаючи ми забуваємо про це .Перестаємо вірити в казки і мрії ,думаючи ,що це лише для наївних малюків .Та це не так. Не потрібно боятись бути дитиною ,бо це частинка нас ,яку ми боїмось показати світу. 
—Напевно ти правий. —він подав мені руку і я піднялась з землі. 
Витерла сльози і посміхнулась попри все .
—Думаю ,що твоя мати пишалась б такою донькою .Не розчаровуй її своїми слізьми. —він взяв мене за руку і ми поїхали додому. Всю дорогу сиділи мовчки. Здається ,слова були зайві .По дорозі я заснула ,та Марк розбудив мене. 
—Ти стомлена ,іди лягай. 
—Я посплю трішки ,а тоді підемо робити проект. Гаразд ?
—Добре. Вітальня—сусідня від моєї спальні кімната. Ти можеш лягти там ,якщо хочеш .Хоча,здається ,вчора ти дуже полюбила мою кімнату. —Марк усміхнувся .Щось мені підказує ,що він мені це до кінця життя пригадувати буде. Аж соромно стало від одних спогадів. 
—Я краще в гостьовій ляжу. 
—Як хочеш. —сказав хлопець ,розводячи руками. 
Я поплентались догори. Сил взагалі не було .Мені потрібен відпочинок. 
Якийсь дивний звук розбудив мене .Я відкрила очі і побачила перед собою усміхненого Марка ,який тримав в руках свій телефон .
—Що ти робиш ?—запитала я .
—Встановлюю нові шпалери на телефон .—він обернув до мене екран свого гаджета —Як тобі ?
—Ну Марк...—я побачила на фото себе —Подивись яка я тут страшна .Волосся скуйовджене .Видали її.
—Не говори дурниць .Класна фотка. Ти тут така усміхнена ,напевно тобі щось хороше приснилось .І взагалі ,в мене взагалі-то дівчина появилась ,і це викличе багато запитань ,якщо в мене на заставці буде стояти моя машина .
—Ой .Ми що з тобою в Шерлока Холмса граємо ?Навіщо такі деталі?Думаєш ,хтось звертає на таке увагу ?
—Яка ж ти зануда .Це ж дівчата фанатки романтики ,а в нашій божевільний парочці все маю робити я .
—Ну так що ти дивуєшся ?Ми що були з тобою колись на нормальних схожі ?
—Гаразд.Давай свій телефон .
—Навіщо ?—з недовірою запитала я .
—Веронічко ,ти з просоння така чи що ?Заставку міняти будемо. 
—Ні .В мене там котики стоять .—заперечила я. 
—Ммм...Тепер в тебе тільки один котик на заставці буде —я .
—Ей.Сфінкс ти бродячий ,залиш мій телефон в спокої .
—А я й образитись можу. —він хитро глянув на мене. 
—То й ображайся . Тільки дай мені ще поспати .—я обернулась від нього і ще більше накрилась ковдрою .
—Ну все ,мала .Ти таки догралась .—Марк одним різким рухом сторочив ковдру і підхопив мене на руки ,а тоді з лукавою усмішкою кудись поніс.
—Відпусти мене !—почала кричати я. 
—Е ,ні !—ще швидше прискоривши темп промовив Марк. 
Ми вже спустились на перший поверх ,а тоді я зрозуміла ,що ми йдемо до басейну .
—Ні !—я вже перелякалася ,та Гравриленку було байдуже .Він разом зі мною стрибнув у воду .Від страху я закрила очі і довгий час боялась їх розплющити. Відчула ,як вода поглинула моє тіло з головою .Я затримала дихання ,щоб просто не наковтатись води ,та вже за секунду я піднялась на поверхню ,а точніше це зробив Марк ,який тримав мене міцно за талію.
—Ненормальний .Та я чуть не померла від страху !—почала лютувати я.—Марк !—я вдарила хлопця по плечу ,та він лише посміхнувся .
—Нарешті Веронічка прокинулась. —хитро глянувши на мене промовив він. 
—Я зараз тебе тут задушу !—обурено прокричала я .
—Ем ...Ну тоді я тебе відпускаю .—промовив хлопець і забрав одну руку з моєї талії .
—Ідіот !—я обвила його пояс своїми ногами .Я дуже боюсь води. Плавати я геть не вмію .От і прийшлось це зробити .Обвила його шию своїми руками і міцно прижалась до хлопця .На його лиці з'явилась усмішка .Він був так близько. Між нами затамувала мертва тиша .Я наблизилась до нього ще ближче і заглянула прямо в ці бездонні блакитні оченята. В них я побачила якусь розгубленість і страх ,але чому ?Ніяк не могла цього зрозуміти .Моє серце починало битись все сильніше й сильніше. Шкіра періодично вкривалась мурашками ,а в середині було якось тепло. Ніби полум'я з середини обігрівало мене .Я заплющила очі і піддалась просто своїм почуттям .Відчула важкий подих Марка ,який ніби обпікав мою шкіру .Однією рукою він тримав мене за талію ,а інша повільно перемістилась на мою щоку.Я відкрила очі ,хотіла ...
—Ніка !—до болі знайомий крик. Я знаю хто це .Марк з якимось нерозумінням глянув на мене .Через секунду в приміщенні появилась ще одна людина —мій батько. —Я шукав тебе цілу ніч ! Дзвонив до тебе ,писав ,а ти з цим пройдисвітом розважаєшся ?—я побачила гнів і ненависть в його очах .—Від коли ти стала такою ,Вероніко ?Де ділась моя чесна і порядна дочка ?Та ти потрібна йому тільки на одну ніч і все !Ану вилазь звідти і марш додому !—Марк прижав мене до себе і ми вийшли з басейну .Спочатку вилізла я ,а тоді Гавриленко .Батько одразу взяв мене за руку і шарпнув до себе. З моїх очей почали литись сльози .Хіба я на це заслужила ?Лідія геть отруїла його добре серце .Я підняла очі і глянула на батька .
—Та як ти смієш взагалі таке про мене казати після всього ,що зробив мені!Хіба не ти вчора вдарив мене ?Хіба не ти підняв на мене руку ?Та жінка геть задурманила тобі розум .І це ще ти мені про гідність говориш ?Поки я скорблю за матір'ю ти з іншою ,ти !!!—я вирвала свою руку. 
—Я бачу ,що мало ще тебе виховував. Та ще не пізно. —він впіймав мене за руку знову і потягнув за собою .Я почала пручатись ,та було марно. Тоді втрутився Марк. 
—Ану відпустіть її .—підійшов той і зупинив нас .Марк притягнув мене до себе і я сховалась за плечі хлопця .Було так боляче і страшно. 
—Ти смієш мені перечити  ?Вона моя донька і до твого відома вона неповнолітня !Хочеш розважитись —знайди собі іншу. І не чіпай її ,інакше опинишся в в'язниці .—ці слова просто душили мене з середини .Хотілось впасти на землю і розплакатись ,та Марк міцно тримав мене за руку і не давав цього зробити. 
—Моя совість чиста і я не маю за що опинятись в тюрмі ,а от ви за свою поведінку там опинитесь .Насилля в сім'ї карається законом .Якщо не хочете опинитись за гратами ,то йдіть звідси ,інакше в вас будуть великі проблеми !Як ви взагалі можете так говорити про свою доньку ?!Ви звинувачуйте її в тому ,чого вона ніяк не могла зробити .Забирайтесь з мого дому .
—Я піду звідси тільки зі своєю дочкою !А ти хто їй взагалі такий ?Брат , хлопець чи може чоловік ?Яке взагалі маєш право...
—Ніка залишиться зі мною ,бо я її хлопець !Я люблю вашу доньку і не дам нікому з нею так поводитись,а ви забирайтесь геть ,бо ще не знаєте з ким зв'язались .Я можу знищити вас за один день ,але не роблю це через вашу доньку .Геть звідси і не смійте її більше розчаровувати !!!
—Геть !!!—почала кричати я .—Забирайся звідси. Я не хочу тебе бачити!—поруч стояла скляна посудина і я кинула її на підлогу. Хотіла ще щось схопити ,та Марк впіймав мене за руки і міцно прижав до себе .Я почала пручатись ,та він не відпускав мене. Ще міцне тримав .
Злий батько забрався геть .Останнє ,що я побачила —його злий погляд. 
*Марк 
Я побачив ,що Ніка почала сповзати на землю .Знову втратила свідомість. Я легко підхопив її на руки і поніс в свою спальню .Стало якось лячно .Я справді переймався за неї .Дівчина була повністю мокра після басейну ,ще й такий стрес пережила .Я положив її на ліжко ,стягнув мокре плаття і накрив теплим пледом .Її руки були дуже холодні. Я почав їх зігрівати і Ніка почала приходити до тями. Вона відкрила очі і глянула на мене .
—З тобою все гаразд ?—запитав я .
—Так .—вона трохи підвелась .Її очі були такі сумні.—Він пішов ?—тремтячим голосом запитала дівчина. Я схвально покивав. —Я жахлива донька .Я...—вона закрила очі руками .
—Ні .Ти не погана .Тобі не має за що ховати свої очі ,Ніко .Твоя совість чиста ,а він ще пошкодує про свої слова. Я взяв її за руки і притягнув до себе .Відчув приємний аромат її волосся і просто потонув в ньому .Її руки міцно обняли мене за шию.В той  момент я забув про все ,просто хотів її підтримати. Доторкнувся до її підборіддя і вона заплаканими очима глянула на мене .Я бачив якусь гіркоту в цих очах .—Не ховай від мене очей ,бо тобі немає за що .Поки ти зі мною ,ніхто не посміє тебе чіпати. Думаю ,що він побачить яка ця Лідія насправді і ще попросить пробачення за все .Тільки ...
—Що ?
—Залишайся в мене .Знімати квартиру дорого ,а туди ти більше не повернешся. Будинок великий і мені самому так нудно не буде. 
—Гаразд .—на її лиці з'явилась хоч і легенька ,але усмішка .Я витер сльози з її очей .Яка ж вона мила зараз ,та...Стоп !Марк ти не можеш ,просто не можеш .
—Ти відпочинь тут ,а я сьогодні на дивані переночую .Одразу й проект наш дороблю .Зранку тебе розбуджу і поїдемо в універ .—вона схвально покивала головою .Я вже виходив з кімнати ,як Ніка заговорила. 
—Марк ...—не сміливо промовила вона. 
—Так.—я обернувся до неї .
—Залишся ,будь ласка .Мені страшно після цього всього самій бути .
—Гаразд ,мала .Куди ж я від тебе дінусь. —я присів на край ліжка. —Не сумуй ти так.Ми цю стерву швидко на чисту воду виведемо і все в тебе буде добре ,а зараз пропоную подивитись щось. Давай мультики .—я ще ближче наблизився до дівчини. 
—Мультики ?—здивовано запитала вона .
—Ну так ,мультики .А ти що не любиш  їх дивитись ?
—Люблю ,просто ти ...
—Не схожий на людину ,яка дивиться таке ?Зовнішність буває оманлива .Пропоную подивитись "Шрек" .
—Добре .—усміхаючись сказала вона .Я включив нам мультик і ляг біля Ніки. —Та посунься ти. Я на самому краєчку лежу .—я нахабно розлягся на ліжку .Та дівчина не збиралась мені поступатись і штурхнула мене. 
—Сам тут розлігся .—я впав на землю .Ще й головою гепнувся. Та вирішив поступити хитро і вдав ,що втратив свідомість .Закрив очі і ні на що не реагував. 
—Марк !Марк ,що з тобою ?—я відчув паніку в її голосі .Ніка зліза з ліжка і повисла наді мною .Я затамував дихання .Раніше я займався плаванням і робив це досить вміло. Взагалі перестав дихати ,а вона ще більше панікувати .—От зараза .Господи ,за що мені все це ?От навіщо я його штовхала ?Тепер ще йому штучне дихання прийдеться робити ?—чесно кажучи я вже не міг стримувати сміх .О так ,мала ,сама в цьому винна .Я відчув як Ніка наближається до мене. І тут я різко відкриваю очі і притискаю її до себе .
—Що ,мала ,перелякалася за мене ?—з лукавою посмішкою промовив я. 
—Ненормальний .—почала вириватись вона .
—А все так добре починалось .Мм...Поранений пацієнт ,лікар і штучне дихання .—промовив я. Ніка все ще виривалась ,та я ще міцніше прижав її до себе .
—Зараза ти така,а я справді подумала ,що з ним щось сталось .—вона хотіла вдарити мене ,та не вийшло . Я різко обернув її і тепер вже Ніка опинилась припертою до підлоги ,а я повис над нею .
—Сталось. Моя дівчина скинула мене з ліжка від страшної ненависті до мене. Уявляєш ,як мені серце розбили .—наіграно кажу —А я вирішив ,що вона пожаліє про те ,що так вчинила і хоч полікує мене. Та де там .А я так надіявся на штучне дихання...—з якимось розчаруванням промовив я.  
—Маркусику ,ти скільки разів вже тою головою гепався ,що так собі в тій макітрі все відбив ?Тобі вже жоден лікар не допоможе .—єхидно промовила вона. —І забери вже нарешті руки з моєї ...—обурилась вона. Мене це лише розсмішило. 
—Так ,можливо ,ти як майбутній лікар візьмешся за такого складного пацієнта ?—сказав я ,притискаючи дівчину до себе. Відстань між нами скорочувалась. Я...
—Договір .—зупинила мене Ніка .І добре ,що вона це зробила ,бо мій розум наче задурманений. Я піднявся і допоміг піднятись дівчині. Як пояснити те ,що між нами відбувається ?Я не знав .
Ми мовчки продовжили дивитись мультик.