8 глава

*Вероніка 
Я прокинулась близько 11 . Сьогодні субота і я цьому дуже рада,адже в вихідні я можу довше поспати і відпочити. Я спустилась на кухню і попросила Іванну Іванівну приготувати мені панкейки. Та люб'язно погодилась .За годинку один з моїх улюблених десертів був готовий . Я щаслива наминала свою їжу і насолоджувалась цим сонячним ранком .Погода сьогодні й справді чудова ,тому я вирішила піти в парк і вигуляти Арчі. Той був безмежно цьому радий. Ми з ним проходили близько години ,а тоді повернулись додому. Я ще трохи з ним погралась ,а тобі пішла вчитись .З цими пропусками і зі всіма проблемами пора покласти край ,бо я вже геть закинула навчання .Взяла в Ані конспекти і як старанна учениця все переписала .Також закінчила роботу над своїм рефератом. Я сьогодні молодець .Зробивши всю свою роботу я хотіла пообідати і потім зустрітись з Анею .В Мії скоро День народження і ми хотіли їй щось купити. Мені потрібно швидко збиратись ,бо потім дівчата разом їдуть відпочити на вихідні. В мами Ані є ще один будинок за містом,а поруч дуже красиве озеро. Дівчата і мене кликали ,та я відмовилась.Хочу побути вдома та й проект потрібно закінчити. 
—Вероніко,це ти ?—запитав в мене тато ,який сидів на кріслі в вітальні .
—Так .—відповіла я. Заходячи в кімнату .
—Ходи сюди ,будь ласка .Нам потрібно поговорити .—грубим тоном відповів він .
—Гаразд .—я присіла на диван ,який знаходився навпроти крісла .
—Останнім часом ти поводиш себе дуже дивно .Я взагалі не впізнаю свою доньку .Що з тобою ,Ніко ?—батько подивився на мене такими очима ,що аж мороз по шкірі пройшов .
—Ні ,тату ,це не я змінилась ,а ти з появою тієї жінки в нашому житті .
—Ніко !—він грізно глянув на мене. 
—Тату ,та як ти не бачиш ,що їй просто потрібні твої гроші .Вона ж геть тебе не любить !—я вже підвелась з місця і перейшла на крик. 
—Не смій так про неї говорити. Вона в майбутньому стане моєю дружиною ,а тобі матір'ю .—я гірко усміхнулась .
—Матір'ю ?Тату ,ти що жартуєш ?Моя мати лежить в гробі !!!Твоя дружина зараз в сирій землі на тому темному кладовищі закопана !Року не минуло ,як ти викинув її зі свого життя ,зі свого серця .Ти не тільки її зрадив ,а й мене. Та як ти міг ?—я просто почала кричати вже крізь сльози .Всередині мене все просто розривалось від болю .
—Твоя мати б не пишалась такою донькою .
—Хах...Думаю вона і щасливою б не була ,якби дізналась ,що ти так швидко знайшов собі іншу .Так ще й таку стерву ...—вирвалось .Це були слова відчаю .Та й гіркої правди теж. 
—Не смій більше так казати про неї !—тато розізлився і підійшов до мене .—Це все твої друзі і той хлопець. Вони погано на тебе впливають ,тому ти під домашнім арештом .—він взяв мене за зап'ястя і повів в мою кімнату. Я хотіла вирватись ,та мої спроби були марні. 
—Тату ,я вже не дитина !Негайно відпусти .
—Ні .Ти ще неповнолітня ,а я твій батько і ти зобов'язана мене слухатись !—він вирвав з моїх рук телефон і відкрив двері моєї кімнати. —В універ тебе возитиме водій .Більше ніяких подружок .Ти покарана .
—Та як ти можеш взагалі ?Ти слухаєш ту ненормальну ,а не мене ?Тату !—батько був дуже злий .Зі злості він замахнувся на мене і вдарив по щоці .Я відчула приплив крові в місці удару. Він вперше підняв на мене руку. Фізичний біль здавався нічим ,порівняно з душевним .
—Я ніколи тобі цього не пробачу .—викрикнула я ,впіймавшись за щоку. —Ти не мій батько. Ти чужа мені людина .—та переді мною просто закрили двері на ключ ,навіть не вибачившись .Як же я в той момент хотіла опинитись в обіймах матері ,та це були лише мої мрії. Вона б мене зараз обняла ,приголубила і сказала ,що робити далі ,та її немає. Як шкода ,що найкращі люди завжди помирають перші .Я впала на своє ліжко і залилась слізьми .Я плакала близько години. Згадувала своє дитинство і не могла повірити ,що батько став таким безсердечним і жорстоким. Де той батько ,що водив мене в садочок і читав мені казки на ніч ,що піднімав мене при кожному моєму падінні і завжди підтримував ?Де він дівся ,де ?
Та я не стану більше плакати. Сліз просто вже не залишилось ...І миритись з цим не стану. Не хочу залишатись поруч з цими людьми. Поки тут Лідія мене тут не буде. 
Я почала придумувати план втечі. Та найгірше те ,що я не знала ,що буду робити ,коли виберусь з дому. Та тут в мене з'явилась божевільна ідея .В ній мені допоміг мій ноутбук. Тоді я почала вибиратись зі своєї кімнати. Другий поверх і стрибати було важко ,тому я пішла по старому методу. Зв'язала довгу мотузку з простирадл .Так і вибралась, і залишилась непомітною .З собою взяла трохи готівки .Дойшла до центру і зайшла в супермаркет. Я була така зла і розчарована ,що вирішила сьогодні взяти собі віскі .Мені його продали ,бо я на лиці виглядала досить дорослою .Касир нічого не запідозрив .Я сіла в таксі і поїхала. Подорожі я встигла зробити декілька ковтків ...
*Марк 
Я сидів собі спокійно і розмовляв з Джеймсом по відео-зв'язку ,як тут хтось почав стукати мені в двері .
—Добре ,бро. Я тобі потім передзвоню. 
—Ок .Бувай .—я завершив виклик і пішов відкривати двері. Коли відкрив ,то був шокований. На порозі я побачив Вероніку з майже порожньою пляшкою віскі .Та сперлась об двері і усміхалась .Думаю не важко догадатись в якому стані. 
—Маркусик .—вона широку усміхнулась і гикнула. Яка ж вона кумедна. Я просто не можу. Почала мене обнімати. В стані алкогольного сп'яніння вона поводить себе зовсім по-іншому .
—Ніка ,ти п'яна ?—запитав я ,хоча й так все було ясно .
—Я?—здивовано запитала вона. —Ні ,ти що .Я тільки трішки випила .Гик. —а мені здавалось ,що я в той момент помру зі сміху.Коли вона це зранку згадає ,то в кращому випадку мене вб'є .
—Ну і чому ти ТРІШКИ випила ?—запитав я .
—Я з дому втікла .Там горгона Лідія і король тато .Його Лідія зачарувала і він став злим .
—Ясно .—відповів я ,ледь стримуючи усмішку .
—А чому ти не до подружок пішла ?—запитав я .
—Бо вони ...Гик ...поїхали і їх немає в місті,а ти що не радий мене бачити ?—вона підозріло глянула на мене .
—Звісно радий .Проходь .—я впустив це чудо в середину ну і сам зайшов .
—Я взагалі-то прийшла серйозно поговорити. 
—Та невже ?—я схрестив руки на грудях.
—Так .Я прийшла тобі сказати ,що згідна стати твоєю фіктивною дівчиною. 
—Ніко ,в тобі зараз говорить алкоголь .Зранку ти мене вб'єш .
—Тс...—вона підійшла і приклала свій вказівний палець до моїх губ.—Від цих нотацій в мене вже голова розболілась ,Маркусику . В тебе є листок і ручка ?Гик .
—Є .
—Принеси ,будь ласка. —я пішов в свою кімнату і приніс те ,що вона хотіла .Краще з нею зараз не сперечатися .
—Прошу. Я згідна ,але є деякі правила. Ми напишемо їм і підпишемо .Гик .Порушувати їх не можна .
—Але ...
—Тс...—вона широко усміхнулась і взяла до рук ручку .По-перше ,ти допомагаєш мені позбутись Лідії .
—Я не готовий її вбивати. 
—Який ж ти смішний ,Маркусику. Ми не будемо її вбивати .Гик. Хоча мені дуже хочеться ,але ні .—вона помахала головою. —Ми знайдемо на неї компромат і покажемо його батьку. 
—А якщо ми нічого не знайдемо ?
—Я впевнена ,що знайдемо. 
—Гаразд .Я погоджуюсь на це .
—Тоді друге. Я хочу помститись Тимуру. Ми будемо перед ним вдавати закохану парочку. Нехай він бачить ,що в мене все добре і біситься .
—Добре. Я теж його недолюблюю .
—Ок .Скільки триватиме наш договір?
—Думаю ,що довше ніж на 2 місяці я тут не затримаюсь. 
—Добре. Тоді прикидатимемось парою до твого від'їзду .Під час цього терміну тобі заборонено мати стосунки з іншими дівчатами. Тобі зрозуміло ,Маркусику ?—єхидно промовила вона. 
—Добре. Тоді тобі теж. 
—Ок. Я й так не збиралась. Гик. —вона і це записала .—І ще ...Ти не маєш права цілувати мене чи доторкатись. Зрозуміло ?Тільки коли ми граємо пару ...—я схвально покивав .А що мені ще залишається ?—Тепер ти пиши .—вона дала мені ручку. —Ми маємо грати пару і в універі .Я хочу щоб від мене відстали одногрупниці .
—Гаразд .Давай далі. 
—Мені потрібно ,щоб наші стосунки було видно в соц .мережах .Спільні сторіс ,пости милі. Розумієш ?
—Гик. —вона схвально покивала. —Розумію .Сторіс з букетами квітів  .Ці ванільні підписи "Від мого пупсика" ,милі відео де ми разом ...
—Так  ,добре. Я хочу щоб ти повернулась в групу підтримки. Тим паче це ще більше злитиме Тимура. 
—Звідки ти дізнався ?—здивовано запитала вона ,розвівши руки. 
—Я чув твою розмову з Мією. 
—Ясно. Але я не хочу .Там Лізочка ця. Фу...Не хочу з нею...
—Ну тоді договору не буду. 
—Маркусиккк .—вона весело помахала пальцем в мене перед очима .—Вмієш ти вмовляти. Гаразд , повернусь. Ще щось ?
—Ти приїдеш в будь-який час ,якщо мені це буде потрібно і відмовити не не можеш .
—Добре ,але тоді це правило і тебе стосується.
—Ок .—я дописав .
—Підписуй. —я поставив свій підпис внизу ,а тоді Ніка забрала в мене ручку і поставила свій поруч .—Ну що ж ,вітаю тебе .—вона почала мене обнімати. —Тепер ми фіктивні хлопець і дівчина .Гик. Пропоную за це випити. —вона взяла пляшку і понесла її на кухню .Почала шукати бокали. Я підійшов до неї і відібрав пляшку. 
—Ніко ,ти вже сьогодні достатньо випила. 
—Єй .Віддай. —обурилась вона. 
—Ні. —я поставив пляшку на верхню полицю ,щоб вона її не дістала. 
—Який ж ти зануда, Маркусику. Знаєш хто ти?—вона тицьнула своїм гострим нігтем мені в груди.
—Хто?—з цікавістю запитав я.
—Ти—амеба...Одноклітинна амеба!—напевно б тверезій Ніці я щось відповів,а з цієї я лише посміюся.
—Гаразд. Інфузорія ти моя ,ходи спати .
—Ммм.—Вона похитала головою і лукаво усміхнулась. —Не хочу спатки. —вона вирвалась і побігла в іншу кімнату. —Не зловиш мене ,Маркусику ...—вона зняла свої туфлі на каблуках і побігла. Здається я зараз помру зі сміху .Та мені більше нічого не залишилось ,як її доганяти. 
—Ніко ,я все одно тебе знайду і зловлю .—я побіг її шукати ,поки вона не натворила дурниць . Побачив її біля басейну .—Веронічко ,будь ласка ,відійди від басейну і одягни своє плаття назад .
—Ні .—вона єхидно усміхнулась і продовжила його знімати. —Мені жарко і я хочу поплавати ,хоча я ж не вмію плавами .—вона на мить задумалась.—Та,йой. Зараз і навчусь .—вона остаточно скинула своє плаття і залишилась в одній білизні. Так ,Марк ,опануй себе і злови її нарешті ,бо ця дівчинка зараз натворить дурниць. 
—Ніко ,будь ласка, вдягнись .Ти ж зранку вбє'ш мене за те ,що я тебе не зупинив. 
—Бла бла бла .—вона почала покривлятись. —Маркусикууу...Я що тобі не подобаюсь ?Я що така страшна чи що ?—вога ображено глянула на мене. 
—Ніко ,перестань. Ти зранку будеш шкодувати .
—Це будуть проблеми Вероніки зранку ,а зараз я Веронічка і я хочу веселитись. —вона радісно усміхнулась. —Ти знову стаєш нудною амебою.Розслабся нарешті .Гик .В тобі просто накопичилась погана енергія. 
—Ніко ,стій там де стоїш і не підходь близько до води. Я зараз тебе заберу. 
—А я хочу плавати. —вона тупнула ногою ,як маленька незадоволена дитина. Я побачив ,що вона зараз стрибне і швидко побіг до неї .В останній момент спіймав за талію і притягнув до себе. Вона почала махати ногами .
—Амеба ,ти погана. Ану відпусти мене .Я хочу поплавати !Хочеш ,ти зі мною поплаваєш ,а ?
—Пропозиція звісно заманлива ,але відмовлюсь. Зараз ти чемно вдягаєш своє плаття і йдеш спатки .Добре?
—Ні !Я не хочу спатки і плаття я не вдягну. ГИК .Мені жарко в ньому .—я хотів їй допомогти одягнутись ,та вона викинула своє плаття в басейн. Ну молодець просто .І зауважте ,що вона це сама зробила .
—Добре ,обійдемось без плаття .Та спати ти все одно йдеш. 
—Ні .—значить все ясно з нею .П'яна ,але все одно вперта .Ну нічого .Я перекинув її через плече і поніс догори. 
—Маркусику ,а куди ти мене несеш ?—усміхаючись запитала вона. 
—В гостьову кімнату. На тебе вже там диван мій зачекався. 
—Ей. —обурилась вона. —Я не хочу там спати. —я підняв брову .—І де ж ти хочеш спати ?—з цікавістю запитав я .В неї аж очі загорілись ,коли вона почула питання. 
—Я хочу спати з тобою. 
—Ніка...—я просто почав сміятись .Якщо вона завтра згадає ,все що сьогодні говорила ,то мені точно капут. 
—Ну я боюсь сама спати. Раніше мама зі мною спала ,коли мені було страшно ,а її немає .Думаю ,мама б мене насварила якби дізналась ,що я з тобою спатки хочу ,але що робити. Мама буде бить попу ,але потім .
—Ходи вже моє нещастя ...—я знову залився сміхом .
—Ходімо ,але не в гостьову кімнату. Інакше я почну там плакати і ти все одно не заснеш .—та хитро усміхнулась .
—Ага ,а зранку ти мене четвернуєш. Я ж тебе знаю .
—Ні ,не четвертую .Ну хочеш я пообіцяю тобі—вона подивилась на мене очима кота з мультика "Шрек".Яка ж вона все таки зараз мила,як маленька дитина.  —Не залишай мене тут саму. 
—Добре ,але зранку ти будеш поводитись як чемна дівчинка .
—Добре .—радісно викрикнула вона .Я опустив її на землю і відчинив двері своєї кімнати. 
—Заходь нещастя моє .—весело промовив я і включив світло. 
Дівчина одразу лягла на ліжко. 
—В тебе красива кімната. —відповіла вона. —А ліжко яке класне. —Вона піднялась і почала на ньому стрибати як мала дитина. 
—Ніко ,злість прошу. Тобі ж потім соромно буде. 
—Ей , амеба ти нудна. Я хочу веселитись. 
—Ніко ,ми прийшли спатки. Ніч надворі. Злазь. —вона ображено глянула на мене і сіла .Я знайшов в шафі футболку і дав їй .—Одягни її. 
—Гик. Ще одна футболка ,Маркусика ?В мене скоро буде їх ціла колекція. Мені звісно ,не холодно ,але я вдягну як ти так просиш. —вона вдягнула її і лягла на ліжко. Я сів біля неї .—Розкажи мені казочку,будь ласка .—тихо попросила вона .
—Що ?Ні ,Ніко .
—Ну ,будь ласка. Мені мама завжди казочки перед сном розказувала. Прошу ,прошу ,прошу. 
—Добре .—погодився я .—Яку ти хочеш казочку ?
—А придумай сам .Нову ж слухати набагато цікавіше .
—Добре .—я почав думати ,над тим ,що розказати .—В одному королівстві жив принц .Він був дуже щасливим і хорошим хлопцем .В нього були люблячі батьки ,красивий дім , все ,що потрібно і навіть більше .Та хлопець виріс і змінився .Вірніше ,життя його змінило .Виявилось ,що за межами замку не все так ідеально .Одного дня принц зустрів принцесу і закохався в неї .Вона була така красива ,але зовнішність оманлива .Принцеса виявилась гіршою за зле чудовисько. Вона розбила принцу серце і він став страждати .Через її брехню принц став поганим і "холодним" до всього ...—я повернувся до Ніки ,і побачив ,що вона вже солодко спить .Накрив її ковдрою ,а вона мило усміхнулась і обняла мене .