7 глава

*Вероніка 
—Ніко ,так не можна !—в мою кімнату ввірвалась Аня .Я все ще продовжувала сидіти в себе на ліжку .—Чому тебе не було вчора в універі ?Чому ти не береш трубку ?Ми з Мією так хвилювались. —вони сіла біля мене і обняла .
—Я просто хочу побути сама. 
—Ти вже вчора цей зробила. Зберись нарешті .Де та Ніка ,що я знаю ?Ану витерла сльози і бігом збирайся в універ ,а потім ми йдемо на хокей .
—Я нічого не хочу .
—Так !—підірвалась на ноги дівчина .—Самойлова марш в душ і щоб за 5 хвилин була тут .Я знайду тобі за цей час одяг .Ніхто тобі не пробачить стільки пропусків. —я встала і пішла в ванну ,хоча мені цього зовсім не хотілось. 
Коли повернулась в кімнату ,то Аня стояла в руках з моїм одягом .
—Вдягни цей спортивний костюм .Потім ж ще на гру. Буде зручно і тепло .—я взяла його і пішла вдягатись .
—Можливо ,нікуди не підемо ?—ще раз запитала я .—вона грізно похитала головою .
—Сідай сюди .Я зроблю тобі макіяж і замаскую ці чорні кола під очима .—я тихо сіла і перестала спорити з подругою .За 15 хвилин перед дзеркалом сиділа вже зовсім інша людина .Аня молодець ...
—Дякую тобі .—сказала я .
—Немає за що .Та пообіцяй мені ,що ти більше не будеш плакати і себе жаліти .
—Гаразд.—сказала я і взяла свій рюкзак .
—А зараз швидко на пари ,бо запізнимось .—ми сіли на її байк і помчали в універ .На пару встигли якраз вчасно .Я побачила в аудиторії Марка .Та пройшла мимо нього навіть не привітавшись .Більше взагалі не хочу з ним спілкуватись .Він мене розчарував .Інколи ти бачиш людину і тобі здається ,що вона дуже погана ,та потім ви починаєте більше спілкуватись і ця людина відкривається перед вами і показує себе справжнього .Тоді ви розумієте ,що це була лише маска ,під якою ховається зовсім інша персона .На ковзанці я саме так подумала про нього ,та я помилилась .Він поганий ,самозакоханий хлопець і мені краще триматись подалі від нього .
Всі пари я намагалась зосередитись на навчанні і відволіктись від своїх проблем і в мене це непогано виходило .Здається ,Марк хотів зі мною поговрити ,але я уникала його на перервах .Весь час була з Анею ,яка намагалась підняти мені настрій.
—Нарешті відбули цю каторгу. —промовила дівчина ,коли ми виходили з аудиторії.—Гра вже через годину ,тому швидко їдемо в дворець .Там потім черги довгі будуть .
—Гаразд .—спокійно відповіла я .Протестувати ,що я не хочу їхати я вже не стала .Зрозуміла ,що це марно .
—Привіт .—до нас вибігла Мія і одразу накинулась з обіймами .—Яка ж я рада вас тут бачити .
—Мія ,ти нас зараз задушиш .—Анька почала вибиратись з її обіймів .
—Я просто дуже щаслива. Я вас зараз проведу і покажу місця .
—Та не потрібно .Якось самі доберемось .
—Ок .—відповіла я .Ми вже хотіли йти ,та Мія взяла мене за руку і відвела в бік .—Ніко ,я хотіла з тобою поговорити .—почала та .
—Мія ,де ти ?—почули ми в коридорі .Здається ,це Софія з групи підтримки її кличе .
—Ніко ,мені вже треба бігти .Поговоримо після гри. Я чекатиму тебе біля дівчачої роздягалки.Ок ?
—Та добре .—Мія побігла ,а ми з Анею пішли займати місця .
—Готова вболівати ?—запитала в мене подруга ,коли ми вже сіли на свої місця .
—Готова .
—Це перша гра Марка в цій команді .Ти вкурсі ?
—І ?Мені байдуже .
—Що між вами сталось?—подруга підозріло глянула на мене .
—Нічого .В нас як і була до цього ,так і продовжується взаємна ненависть. І взагалі чого це ми про нього говоримо ?Я тут щоб підтримати ...—я почала якось викручуватися. —Олега .
—Ага ,ага .Так я й повірила .
—До речі ,на рахунок Олега .Як там ваш проект ?
—Добре ,ми вже його доробили. А ваш як ?
—Блін .—і тут я зрозуміла ,що наш проект ще зовсім не готовий. Прийдеться ще раз з Марком зустрітись ,щоб його доробити .—Та нормально ,ще треба дещо доробити .
—Ясно .—на цьому ми перестали говорити ,бо команди почали виходити на лід .Мія теж вийшла на трибуни і помахала нам.Гра почалась і ми уважно спостерігали за нею .Чесно ?Я дуже скучила за цим всім.Дивно це чути ,але я дівчина якій дуже подобається дивитись хокей. Це в мене від мами .Ми з дитинства з нею разом ходили на матчі.І мені було добре на них. Я не віддавала перевагу подивитись ще мультики чи погратись лялькою ,а просто подивитись хокей .За це батько часто докоряв матері.От бачте надивиться цього хокею і ще хокеїстом захоче стати  ,а вона дівчинка і це не для неї .Проте ,мама його не слухала. І тому зараз я дуже добре розуміючи на цьому виді спорту. Знаю ,що таке офсайд ,буліти ,гра в меншості , овертайм... Для більшості ж дівчат цей набір слів невідомий ,а для мене частинка мого життя .Хокеїстом я так і не стала ,але мама записала мене на танці ,а потім я танцювала в групі підтримки в цьому ж дворці .Пізніше в мене ще й хлопець хокеїст з'явився. Ось таке от в мене веселе життя .Та потім все переврнулось з ніг на голову. Я покинула групу підтримки і забула про хокей ,який став для мене страшним спогадом .Зараз  ж я не боюсь подивитись страху в очі .
—Голлл!!!—почала кричати Анька з трибуни .—Наші забили!—радісно вигукнула вона ,а тоді почала свистіти. 
—Макс забив ,а передача була від твого Марка .
—Ей .Чого це він мій ?—обурилась я .
—Ну добре ,не дуйся. Усміхнись хоч трішки. —я ж далі почала спостерігати за грою .
На останній хвилині першого періоду суперники забили нашим .Та нічого .Це ж хокей .Навіть на останній секунді рахунок може змінитись,а попереду ще цілих 2 періоди .
—В мене аж в горлі пересохло .
—А ти навіщо так кричиш ?—зустрічне питання поставила я .
—Гра ж захоплююча .Ходімо в буфет. Я страшенно хочу пити. —навіть не дочекавшись відповіді ,Анька схопила мене за руку і потягнула за собою .В буфеті була дуже довга черга. Тому я присіла за столик і почала очікувати Аню .До мене хтось підійшов .
Я обернулась і побачила Лізу .
—Що на старе потягнуло ?—вона нахабно підсунула собі сусідній стілець і присіла біля мене. 
—Чого тобі?Іди куди йшла .
—Я то піду ,але запам'ятай —я тобі Тимура не віддам .
—Та пішла ти. —я встала з-за столу і пішла до Ані. Краще буду з нею в черзі стояти ,ніж цю божевільну слухати. 
—Чого вона в тебе хотіла ?—запитала подруга ,коли я до неї підійшла .
—Сказала ,що не віддасть мені Тимура .Ніби мені цей ідіот потрібен .Навіжена .
—Не слухай її .Ти ж знаєш ,що в неї "не всі вдома " .—ми з Анею почали сміятись. Підійшла її черга і вона купила нам води ,а тоді ми знову повернулись на трибуни,бо вже почався другий період .Гра ставала все цікавішою. Наша команда була сильною ,проте й суперники були не слабші .
—1:2.Та трясця ж їм ,а так добре починали. —вигукнула Анька. —Це все через того Олега ненормального. Ти подивись на нього .Він замість того щоб за шайбою дивитись мені шкіриться .Ну він взагалі ідіот чи що ?—на слова Ані почали обертатись інші фани і дивно на нас дивитись. Я ж почала смітись .
—Анька ,нас зараз виженуть. —тихо сказала їй я на вухо,а вона тим часом махала кулаком Олегу .2 період закінчився і Аня кудись пішла. Я почала залипати в своєму телефоні поки її не було. 
—Де ти так довго була ?—запитала я в подруги ,коли вона повернулась .
—Погрожувала цьому обовтусу. Сказала ,що якщо ще раз на мене гляне і пропустить шайбу ,то йому торба .
—Ясно .—з усмішкою на обличчі промовила я .
—Гол !—знову прокричала Аня .Наші закинули 2 шайбу на останній хвилині .Вгадайте хто її закунув ?Правильно —Марк .Залишилось 30 секунд ,та рахунок залишився 2:2 .
—Ну що ж , овертайм .—промовила я .
—Так .Думаю ,що наші заб'ють .
—Ну або по булітах .—додала я .
Гра ставала все напруженішою .Я з цікавістю спостерігала і тримала кулачки за наших .
І тут шайба летить в наші ворота. Мить і вона опиниться там .Де взагалі всі захисники ?Я думала ,що це кінець ,та побачила ,що Марк ліг під шайбу і вона не потрапила в ворота .Він лежав на льоду. 
Ми з Анею підвелись з місця ,як і більшість вболівальників. 
—Що з ним ?—запитала я .Та відповіді так і не почула .Минуло декілька секунд і хлопець таки піднявся .Фухх ...Я спокійно видихнула. 
—Ну він і молодець .—промовила Аня. 
—В цьому я з тобою погоджусь. Не кожен заради перемоги ляже під шайбу .Це ж небезпечно ...—чесно я трохи хвилювалась .Ніко і чого це б ?Хіба ти маєш хвилюватись за хлопця ,який так тебе образив?Нехай робить ,що хоче .Мені має бути байдуже .Гра продовжилась ,та в овертаймі так ніхто й не забив. 
—Ти таки була права .Буліти. —промовила подруга .З нашої команди першим бив Макс .Він не забив ,та й хлопець з іншої команди теж .Тоді від "Сокола " був Тимур і він теж не забив .Проте ,ще не все втрачено ,бо противник теж промахнувся.І момент істини .3 шанс свій противник теж профукав .Олег стояв на воротах непорушно. Чи то слова Аньки на нього так подіяли чи що ?А от Марк таки забив і це означало ,що "Сокіл " сьогодні переміг .Ми з Анькою почали обніматись .Класна получилась гра .
—Юху !—вигукнула подруга .—А ти ще йти не хотіла .
—Ну добре .Матч і справді був класний .
—Мені треба ще з Олегом на рахунок проекту поговорити та й привітаю одразу з перемогою . Все-таки заслужив .
—Добре ,йди,а я знайду Мію .Вона про щось хотіла зі мною поговорити. 
—Гаразд ,зустрінемось в холі .Я тебе наберу. 
—Ок .—подруга побігла ,а я пішла в бік  дівчачої роздягалки .І про що це цікаво Мія хотіла зі мною поговорити ?Заінтригувала вона мене ...Я йшла по цьому коридору і згадувала ,як раніше тут була .Пам'ятаю як теж танцювала в цих топах і коротких спідничках з цими помпонами... Ностальгія .Та не тільки приємні спогади пов'язані з цим місцем . Я йшла задумавшись і навіть не помітила ,як зайшла в чиїсь міцні плечі .Підняла очі і побачила перед собою Тимура .Хотіла просто пройти ,та він не дав мені цього зробити .
—Що в тебе з Марком ?—злісно запитав він .Питання ж мене шокувало .
—Тимуре ,чого тобі ?!Яке ти взагалі маєш право задавати мені такі питання після всього ?—обурилась я .
—Він не той ,хто тобі потрібен. —відповів той і взявши за плечі глянув мені прямо в очі .
—Та невже ?—я звільнилась від його рук.—І чому ж це цікаво ?Думаєш ,що вчинить так як ти ?—останнім часом всі намагаються вивести мене на негативні емоції .—Після того ,що ти зробив вже гірше не буде ,Тимуре .—я подивилась в ті очі .Колись я б віддала все ,щоб ці очі просто на мене дивились ,а зараз я хочу ніколи його не бачити .Чому мені знову стає так боляче ?Ну чому не минає ?
—Ніко ...—промовивив той ,зловивши мене за зап'ястя .
—Відпусти її .—за моєю спиною з'явився Марк .Що він тут забув ?Хоча якесь дивне питання .Я ж зараз стою біля чоловічої роздівалки .
Тимур відпустив мою руку і відійшов крок назад .
—То ви тепер разом ?Це правда ?—з іронічною посмішкою промовив Тимур .—Відповідай ж ,Ніко .—мені ж було боляче і я хотіла просто втекти ,та Марк не дав мені цього зробити .Я відчула ,як його рука опинилась на моїй талії і він міцно притис мене до себе .
—Так ,разом .Зрозуміло ?Я відповів на твоє питання ,а зараз забирайся звідси і щоб я тебе більше біля неї не бачив. —Тимур злісно подивився на мене і хлопнувши дверима пішов в роздягалку. 
—Що це в біса таке зараз було ?—сказала я ,звільняючись від обіймів Марка .
—Допомога .Ніко ,пробач ,та я не міг просто дивитись .
—Як же ви мені всі надоїли. Вирішив скористатись моїм становищем і таки зробити своєю фіктивною дівчиною ?Доки можна наді мною знущатись ?Як я хочу просто втекти звідси !
—Ніко ,пробач .—я побачила якийсь страх в цих бездонних голубих очах ,та я не могла пробачити. 
—Я не хочу більше нічого чути .—я просто побігла на пошуки Мії .Побачила її за рогом .Вона якраз виходила з роздягалки. 
—О ,а я якраз до тебе йшла .—весело промовила дівчина .Я ж заспокоїлась трохи і перевівши дух запитала :
—Про що ти хотіла запитати ?
—Ніко ,ти тільки одразу не кажи "Ні" .Вислухай до кінця і добре подумай .
—Гаразд .—відповіла я .
—Яна з групи підтримки зломала ногу і її не буде мінімум 2 місяці .Її місце вільне і нам потрібна ще одна дівчина. От я й вирішила запропонувати тобі це місце .Ти ж круто танцюєш ,Ніко .
—Мія ...—я подивилась на подругу. —Ти ж знаєш ,що я не повернусь ,поки там є Ліза .Я просто не можу .Вибач.—відповіла я.
—Ну хоч подумай.
—Ні .—я похитала головою в різні боки .
—Гаразд ,але якщо передумаєш ,то кажи ,а зараз йдемо до Ані .Вона вже мені дзвонила .Йдемо на морозиво ?
—З радістю ,бо я вже проголодалась .Ми з Мією знайшли Аню і пішли в наше улюблене кафе ,де ми часто зустрічались. Поїли улюбленого морозива ,поговорили про універ ,про хлопців та й взагалі про все на світі .Я так любила ці наші розмови. Після них в мене завжди покращується настрій .Ми з дівчатами попрощались і тоді я викликала таксі і ми поїхали додому. 
В вітальні я побачила батька .Лідії не було .
—Я хочу поговорити. —сказав він. 
—Я дуже втомлена .—відповіла я .
—Гаразд .Сьогодні не буду псувати тобі настрій ,але завтра я приїду з роботи швидше і на тебе чекатиме серйозна розмова ,Ніко .
—Добре .—безтурботно відповіла я і пішла до своєї кімнати .
Лягла на ліжко і почала прогортувати соціальні мережі .Раптом побачила повідомлення від Марка .
—Привіт  .Ми так і не доробили проект. Я чекатиму тебе в себе вдома в неділю в 18:00 .Адресу кину пізніше .—я лише переглянула і не стала відписувати .Передивившись всі історії в Інстаграмі і прийнявши душ я пішла спати .