3 глава

*Вероніка 
Я була розбита вщент .Мені потрібна підтримка і чиясь порада. І тут до мене подзвонила Мія .
—Привіт ,люба .Як ти ?—весело запитала в мене дівчина. 
—Погано .—ледь стримуючи сльози відповіла я .
—Ніко ,ще сталось ?Тебе хтось образив ?—запитала дівчина .—Ти тільки скажи .Я зараз їм всім покажу ,як мою подругу ображати .Я крізь біль усміхнулась ,бо уявила як Мія буде "розбиратись " з Лізою і Тимуром .
—Мія ,а можна я до тебе приїду ?—запитала я.
—Звісно ,що можна .Нютик вже давно в мене і ти до нас приєднуйся .Ти ж знаєш ,я завжди рада гостям.
—Тоді чекайте .—я кинула слухавку і почала ловити таксі .По дорозі думала про слова Марка ,які точно надовго засядуть в моїй голові .Він справді вважає мене такою ? Може ,я і є така?
—Ми на місці .—вивів мене з думок водій .
—А ,дякую. —я дала йому грошей і вийшла з машини.  
Ми зупинились біля великої багатоповерхівки ,в якій і жила Мія .Вона тут сама живе ,бо її батьки з іншого міста .Квартиру орендує в знайомої .Я зайшла в ліфт і нажала потрібну мені кнопку .
—Ну привіт,нещастя ти наше .—зустріла мене своїми обіймами Мія .
—Привіт .—тихо відповіла я і почала знімати з себе пальто .
—Проходь на кухню ,я вже нам свіжого чаю заварила .
—Це те ,що мені зараз потрібно ,бо я ще сьогодні не їла .
—Бідненька.І навіщо себе так голодом морити ?Ти давно в дзеркало дивилась ?Одні шкіра і кості. Зараз я тебе швидко відгодую.Як на рахунок борщику ?
—Хіба я можу відмовитись від твого борщу ?—веселіше сказала я ,коли почула про їжу .
—От і правильно .—ми обоє зайшли на кухню і побачили там Аню ,яка щось дивилась в своєму телефоні. Я непомітно підійшла до неї і заглянула. Та те ,що я там побачила не дуже мене обрадувало .Це була історія Христі в Інстаграмі ,а  точніше бумеранг на якому я стою вся мокра .Мій настрій знову зник .
—Ну Христька .Я обіцяла їй повиривати те її страшне волосся ,от завтра я й цим займусь .—грізно промовила Аня ,виключаючи свій телефон .
—Та нехай робить ,що хоче .І так весь універ це бачив. 
—Я лише один день вирішила пропустити ,а вже стільки всього встигло статись. Що там взагалі сьогодні відбувалось ,бо я щось нічого не знаю .
—О ,і мені розкажіть .—до нас вже приєдналась Мія з цілою каструлею запашного борщу .
—Я навіть і не знаю з чого почати .—з якоюсь важкістю і втомою відповіла .
—То давай з початку .—підбадьорила мене Мія .
Я спокійно видихнула і почала свій довгий монолог .
—Коли я тільки зайшла в універ все пішло не так .Ще перед першою парою ми з Лізою встигли перекинутись теплими словечками .Мій настрій було зіпсовано ,та я ще не знала що на мене чекає далі .Пізніше в аудиторію зайшов декан і представив нам новенького .І вгадайте хто ним виявився ?Правильно ,той хлопець ,якого я облила кавою в аеропорту .Я надіялась ,що він мене не згадає ,але він явно мене не забув .Потім підсів до мене і написав на листочку ,що я від нього не втечу .Як тільки пара закінчилась я одразу рванула в коридор,щоб з ним не пересіктись і тоді почула розмову Лізи і її банди .Вони почали обговорювати Марка ,так звали цього новенького .Тоді почали обговорювати й мене .Чому від до мене сів ,я ж бачте страшна   кікімора .Я не витерпіла і зробила одну дурницю .Поруч йшов старшокурсник з горою книжок. Я легко підштовхнула його і всі ті книги впали на Лізу і тих її підлабузників .Тоді вона й дістала з свого рюкзака пляшку з водою і вилила весь її вміст на мене. Я хотіла їй помститись ,але мене зупинив Тимур ,який зловив мене за зап'ястя .Цей ненормальний ледь не звернув мені руку ,та тут вмішався той ,кого я до цього часу намагалася уникати .Марк сказав Тимуру мене відпустити .Пролунав дзвінок і всі пішли на пару ,а я думала як пошвидше втекти з універу .Та мої плани знову порушили .Марк затягнув мене в якусь аудиторію .Я не хотіла йти ,так цей божевільний відніс мене на руках .Далі в нас відбулась якась зовсім не зрозуміла розмова .В кінці він залишив мені свою футболку ,бо я була вся мокра ,і пішов ,через те ,що я йому нахамила. Я переодягнулась і побігла за ним .Хотіла вибачитись за те ,що йому наговорила ,та не вийшло .Він сказав ,що я така сама, як і ті красиві ідіотки. Я не стала терпіти ,розвернулась ,щоб піти ,та знову заснула .Коли розплющила очі,то побачила ,що я в його машині .Тоді я просто пішла ,пообіцявши заплатити за футболку. 
—Просто вау .—очі Мії здається збільшились вдвічі. Я ніби їй переказувала серії її улюбленого серіалу. 
—А я таки зробила з твоєї історії висновок. —додала задумана Аня .
—І який ж ?—з цікавістю запитала я.
—Не можна пропускати універ ,а то я так кінець світу навіть пропущу. 
—Ну Анька...—я жартома вдарила її в плече .
—В мене тут цілий бойовик ,а ти ...
—Скоріше романтична комедія .—додала Мія ,усміхаючись. 
—Ей .Яка ще романтична комедія ?—з докором промовила я.
—Ну як яка .Твоя і Марка .
—Ей ?Мія ?—я почала махати рукою в неї перед обличчям .—Ти мене взагалі чула ?Я тобі кажу ,що ми з ним 3 дня знайомі і вже встигли пересваритись рази  3 .Яка ще романтика ?
—А що я такого сказала ?Це ти просто песимістка ,а він тебе від Тимура захистив ,футболку свою віддав і як я зрозуміла ще й хвилювався через те ,що ти заснула .
—Мія ,ну перестань .Цей хлопець лише мене бісить .Він ж поводить себе як ненормальний. Аня ,ну скажи хоч ти їй !
—Мія ти як завжди все перебільшуєш ,але хто його там знає .Мені аж самій стало цікаво хто цей Марк .Завтра в універі й дізнаємось чи вартий цей недопринц уваги нашої принцеси .
—Ну ей .Я тут їм поплакатись прийшла ,а вони мені вирішили хлопця знайти. —я обурено схрестила руки на грудях .
—А ти не думала ,що можливо це знак ?
—Який ще знак ,Мія ?—про що вона говорить ?
—Що тобі вже давно пора забути про ту ситуацію з Тимуром і жити дальше. Нік ,вже рік минув ...Ти ще любиш його ?
—Ні ,ні .Я не люблю ,просто важко забути його вчинок .
—Люба ,я тебе розумію ...але вже досить мучити себе .Ти така красива ,розумна ,весела дівчина .Та після стосунків з Тимуром ти так і не оговталась .Забула про всіх і все .Пашка ж пропонував тобі зустрічатись і Женя ,а ти лише всіх ігнорила через цього козла .Ти пережила смерть матері ,потім весь час підтримувала батька ,та ти забула про себе ,про своє власне щастя .Не достатньо того що ти пережила ?Просто забий на всіх і живи так ,як нарешті хочеш ти .Не заради когось ,а заради себе .Усміхайся нарешті ,не крізь сльози ,а так щиро як ти вмієш .Ти ж вмієш бути щасливою ,Нік .—Мія обняла мене ,а  й справді ...Я весь час думала про когось ,про чужі почуття ,про чужі проблеми ,забуваючи про саму себе ,про те ,чого хочу я .Так було ,та це не правильно. Я хочу змінитись, хочу бути схожою на маму .Стати гідною її дочкою .Такою ж доброю ,радісною і люблячою .Просто щасливою дівчиною ,яка радіє життю ,незважаючи ні на що .І так і буде. Жоден Тимур ,Ліза ,Лідія не стануть цьому на заваді ,бо я сильна і зможу все .Тепер не дам нікому чинити зі мною так несправедливо. Кожен отримає по заслузі .
—Дякую дівчатка .Щоб я без вас робила ?
—А ми без тебе ?—ми почали сміятись.Як же я люблю проводити з ними час .Вони ті ,хто ніколи не зрадять ,ті хто завжди виручать ,ті хто допоможуть в будь-якій ситуації .
Трохи ще побалакавши я поїхала до себе додому ,бо вже була пізня година ,а завтра ще в універ .Початок тижня ,а я вже чекаю вихідних .
—Привіт .—я зайшла в вітальню і побачила там Лідію і батька ,які про щось мило розмовляли .
—Ніка ,привіт. Проходь до нас .Ми якраз збирались вечеряти. —лагідно сказав батько. Я сіла за стіл навпроти Лідії .Іванна Іванівна почала серверувати стіл .
—Як пройшов твій день ,Веронічко ?—запитала в мене Лідія .І чому вона мене так називає ?Хоче мене ще більше розізлити ?Я зжала виделку в кулаці і спокійно видихнула .
—Добре пройшов .—з награною усмішкою відповіла я .Не правду ж мені розказувати. Цей день явно не можна назвати добрим .—А ваш як ?—тільки щоб підтримати розмову запитала я.
—Чудово .—вона взяла батька за руку і солодко йому усміхнувшись промовила .—Ми сьогодні вже плаття весільне купили .—здається мої очі зараз з орбіт повилазять .
—Що ?—я здивовано глянула на батька .
—Ніко ,спокійно .Ми з Лідією вирішили одружитись через місяць .—ця новина мене просто добила сьогодні. 
—Так скоро ?—знову запитала я .
—А ви взагалі збирались мені казати ?
—Веронічко ,це все вийшло раптово. Ми от самі тільки дізнались ,але хіба це погано ?Ми ж так кохаємо один одного. —якось лукаво промовила Лідія .
—Я передумала вечеряти .Вам смачного .—останнє, що я сказала ,перед тим як вибігти з вітальні. Добре ,що хоч вони не бачили моїх сліз .Я забігла в свою кімнату і впала на ліжко. Поруч на столі стояв конверт з фотографіями мами .Я дістала їх і почала розглядати. Які ж вони з батьком на них щасливі .Такі радісні ,милі і закохані один в одного . Поруч з ним маленька світленька дівчинка з голубими радісними оченятами .Так виглядало моє щастя ,яке було розбито на уламки .Ще рік тому в мене було все ,а зараз я просто нещасна людина ,яка хоче лише одного —бути щасливою .Хіба я багато прошу ?
—Можна ?—сказала Лідія ,заходячи в мою кімнату .
—Можна ,ви ж вже й так зайшли .—відповіла я і почала складати фотографії назад в конверт. 
—Я хочу поговорити .—сказала вона і присіла на край мого ліжка .
—Давайте завтра. В мене справді немає настрою .—сказала я ,дивлячись на небо ,яке було повністю вкрите зірками. Найяскравіша з них —моя мама. 
—Я не заберу багато часу .Просто послухай мене уважно .—вже грубшим тоном сказала вона .Я знову перевела погляд на неї .—Твоєї мами вже немає ,вона померла і її не повернути .Ти як і будь-яка дитина не хочеш ,щоб твій батько був з іншою жінкою ,але життя таке непередбачуване .Тепер я стану його новою дружиною і навіть твої істерики не змінять цього ,бо він кохає мене!—гордо заявила вона. Переді мною стояла вже не та мила Лідія ,а зовсім інша людина .Вірніше ,не інша ,а справжня .Вона лише при батькові вдає з себе білу невинну овечку ,а тут.На мить я завмерла ,навіть не знаючи що відповісти .
—Мій батько завжди кохав лише одну жінку —і нею була моя мати ,а ви лицемірна брехунка .Коли батько дізнається ,яка ви насправді ,то він покине вас і зрозуміє ,що зробив помилку .
—Та невже ?—вона почала сміятись .—Ми одружимось ,хочеш ти цього чи ні і ти станеш моєю патчеркою .Тому не раджу псувати зі мною стосунки. 
—А я не раджу вам говорити зі мною в такому тоні. Це мій дім і я не дозволю нікому зі мною так поводитись. 
—Вже через місяць я стану офіційною дружиною твого батька і в мене будуть такі ж права ,як і в тебе. Ти краще не лізь до нас .Твій батько доросла людина і він сам вирішує з ким йому бути,а  ти краще займись своїм особистим життям і в чуже не лізь .Знайди собі хлопця і йому мозок проїдай .
—Та як ви смієте ?Ану забирайтесь з моєї кімнати!—я вказала їй на двері і та повільно вийшла на останок сказавши :
—Я все одно буду з ним ,а ти не наривайся ,а то полетиш з цього дому ,як корок від пляшки .—я підійшла і гримнула в неї перед самим носом дверима .З самого початку я виявилась права на рахунок цієї жінки .Їй потрібен не мій батько ,а його гроші і дім .Хіба він не бачить яка ця жінка насправді ?
Якби ж мама була тут ,якби ж вона була поруч ,то цього жахіття б з нами не сталось ,але я не дам їй те ,що вона хоче. Так просто вона не зруйнує моє життя .
Я була сердита і зла на всіх .Що це за день сьогодні такий ?Та доля вирішила ,що це ще не все.Я згадала про те ,що в мене на завтра не готова доповідь .Як ж я могла забути?Ну що ж ,Ніко ,на тебе чекає весела нічка .
Зараз на годиннику вже 4 ранку ,а я якраз закінчила працювати. Пішла прийняла душ і хотіла заснути ,проте не змогла .Через весь цей стрес не могла навіть очей закрити. Почала вертітись з боку на бік. Тоді взяла телефон до рук. Зайшла в Інстаграм і побачила нового підписника .По аві не зрозуміла хто це ,тому перейшла на сторінку. Це виявився Марк. Просто з цікавості почала гортати. І тут я зрозуміла ,що він до цього жив в США .Звідки він ж тоді знає так добре нашу мову ?Профіль він доведе на англійській. Фото були досить красиві ,як і сам хлопець ,та лайкати я їх не стала .І чого це я взагалі ?Навіщо він мені здався ?Слова хлопця ще тоді заділи мене...Та він просто невихований хам і все. Хоче війну ,то й отримає .Я виключила телефон і просто заплющила очі .Мені таки вдалось заснути. Та моя радість тривала не довго .Я проспала всього 4 години ,а зараз мені потрібно збиратись в універ .Швидко склала сумочку і пішла одягатись . Сьогодні мій вибір зупинився на білому худі і чорних джинсах .Волосся я зібрала в високий хвіст.Макіяж не стала робити ,бо в мене вже не залишалось часу .Хоча б треба було ,бо вигляд мій був не дуже .Я попросила ,щоб Аня заїхала по мене .Я вийшла на двір і чекала на неї.За хвилину дівчина під'їхала до мене на своєму мотоциклі і ми вже мчали по трасі в універ .Припаркувались і швидко побігли ,бо до початку пари залишилось менше хвилини. Та ми встигли до приходу викладача .
—Фуххх...—я з полегшенням видихнула і сіла за своє місце .Аня зробила те саме. 
—Так .Від сьогодні встаємо раніше,а то в мене так гнати здоров'я не вистачить .
—Гаразд .—усміхнено промовила я.
Більше нам поговорити не вийшло ,бо в аудиторію ввійшов викладач .Ми з Анею почали все записувати. Та ,чесно кажучи ,в мене взагалі не було сил. Так хотілось спати. Не знаю навіть як досиділа до кінця цієї пари. З полегшенням видихнула коли почула дзвінок і положила голову на парту .
—Ніко ,ходімо в буфет .Я ще сьогодні нічого не їла .—почала штурхати мене в плече Аня. 
—Ні .—простогнала я .—Я так хочу спати .Іди сама .—я подивилась на неї своїми милими оченятами. 
—Гаразд .Тобі кави взяти ?
—Так .Буду дуже вдячна .—Анюта взяла свою сумочку і пішла .Я ж вирішила хоч трішки відпочити.І чому моя дурна голова забула про цю доповідь ?
—Ніка...—хтось доторкнувся до моєї руки. Та це була не Аня .Її голос я б точно впізнала .Я розплющила очі ,щоб подивитись на того ,хто не дає мені поспати. 
—Чого тобі ?—сердито запитала я ,коли побачила перед собою Марка .В аудиторії нікого не було ,напевно вже всі розійшлись. В нас ж наступна пара в іншій аудиторії .
—Хотів поговорити. 
—Мені здається ,що нам немає про що говорити з тобою ,Марк. —я піднялась ,щоб піти ,та хлопець перегородив мені шлях .
—Ти завжди така вперта ?—запитав він.Нехай краще на себе подивиться .
—А ти завжди такий приставучий ?Відійди. —я взяла свою сумочку і піднялась з місця .Я в бік ,а він за мною ,я в інший ,а він все ще мене не впускає .Що це за ігри такі ?Ми що малі діти?Ще й усміхається ненормальний. —Марк ,відійди від мене. Я не хочу більше нічого чути.  Ти вчора все вже сказав !—більш грубим тоном промовила я .
—Ти теж вчора здається не мовчала .—вже суворіше мовив він. 
—І ?Ти вирішив мене повчити гарних манер ,юначе ?Так от ,вже пізно !—я штовхнула його і нарешті пройшла. 
—Е ,ні .Ми ще не закінчили .—єхидно промовив він і впіймав мене за зап'ястя .
Тут продзвенів дзвінок і зайшла Аня .
—Ніко ,якісь проблеми ?—запитала вона ,підходячи до нас .
—Ні ,жодних .—я лукаво усміхнулась і звільнила свою руку .
—Тоді ходімо .Василь Михайлович нас зараз четвертує за запізнення .
—Гаразд .—вона дала мені капучіно і круасан і ми пішли на пари ,а за нами  й Марк .В аудиторію ми зайшли майже одночасно .
—Василь Михайлович ,вибачте нас за запізнення .—промовила я ,коли побачила викладача в аудиторії .Походу ми влипли .
—Проходьте .Я якраз роздавав теми для проектів.Вероніко ,ти готуватимеш його з Марком ,а Аня з Олегом .—спокійно промовив чоловік .Це за наше запізнення він вирішив нас саме так поділити? Знає ,що я з Анею дружу і спеціально нас поділив. От зараза...Я побачила незадоволене обличчя Анюти,а от її Ромео просто світився від щастя .Оце так хлопцю підфартило. Надіюсь ,Аня його не покалічить.
—А можна я буду з Нікою ,а хлопці разом ?—з якоюсь надією запитала Аня. 
—Ні .—сухо відповів викладач .—Сідайте нарешті по парах і працюйте .—додав він. Ну просто супер .Єдине ,чого мені сьогодні бракувало—це з Марком спільний проект робити. Ну що ж ,прийдеться.І ми поплентались на останню парту ,яка все ще була вільною .Аня ж сіла біля Олега на самому переді. Супер !
Я почала діставати свої конспекти і книжки. Марк ж просто спостерігав за мною .На лиці хлопця з'явилась усмішка .Я ж просто на це не відреагувала. 
—Ну що ж ,партнерко ,в кого проект будемо готувати ?—єхидно запитав той. 
—В бібліотеці .—іронічно промовила я і закотила очі .
—Хм...А кращого місця не придумала ?Наприклад ,в тебе вдома або в мене ...—я кинула на нього свій злобний погляд .Його ж це лише смішило. 
—А я до незнайомих хлопців додому не ходжу ...—відповіла я .
—Так ми ж знайомі .—зараза ,так і хочеться його придушити. Я міцно зжала ручку в руці і видихнула. 
—Дівчат свої додому водити будеш ,а мене залиш в спокої .
—Ммм...яка ж ти зла ,Веронічко .Можна трошки спокійніше?Ти ж все таки дівчинка .—так і хотілось мені врізати йому по цьому красивому личку ,та стримала себе. 
—А ти ,Маркусику ,не міг би бути хоч трохи нормальнішим?Хлопчику ,ми ж не в псих-лікарні ...—солодко прошепотіла я ,поправивши своє волосся .Що ?Урила?Хоча й по його лиці все було видно .
—Не хочу тебе розчаровувати, Веронічко ,але в бібліотеці зустрітись не вийде ,бо в мене після пар є одразу тренування .Тож прийдеться нам зустрітись деінде .Тож повторюю ще раз :В тебе чи в мене ?
—А ти своє тренування перенести не можеш ?—запитала я .
—Я капітан хокейної команди .Яке ще перенести ?—що ?Від почутого мої думки перейшли в зовсім інше русло .—Ей ?Ти що зависла ?—Марк почав махати в мене перед очима рукою .
—Так капітаном ж був Тимур ...
—Був ,а тепер я .Це була одна з умов того ,що я переходжу в ваш хокейний клуб .В США я був одним з найсильніших нападаючих ,тож вони з легкістю погодились на всі мої умови,бо я зможу добре підсилити цю команду .А Тимур тепер асистент капітана .Правда ,він цьому не дуже радий. Та я б на його місці ще радів .Грає ж він посередньо .Я б його навіть в першу п'ятірку не поставив .
Ого .Так значить Тимур тепер вже не капітан. Уявляю як він зараз лютує .Він ж з дитинства капітан .Хм...Хоч комусь вдалось його поперти .Я цьому раділа .
—Ніка ?—Марк ще досі не розумів такої моєї реакції .
—Та чую я тебе ,чую .Не глуха ще .
—А таке враження ,що ти десь в космосі .—він почав сміятись.—Чи це в тебе на Тимура така реакція ?—хлопець почав мені підморгувати .Я ж була не дуже рада ,що ми зачепили цю тему .
—Думаю ,що тебе це не стосується ...—холодно відповіла я .
—Ах...Нерозділене кохання ?—саркастично запитав він .
—Тобі то що ? Ти взагалі таке слово знаєш ?—промовила я ,ледь стримуючи сльози .Здається ці хокеїсти мене переслідують. 
—Краще б не знав...—злісно кинув він і втупився в свій зошит. 
—Що ?—запитала я ,коли побачила як різко він змінився в настрої .Щось мені підказувало ,що ми з Марком в чомусь дуже схожі ,але от в чому ?
—А яка різниця ,Я ж на твою думку безсердечний хам ,який нічого про почуття не знає .—сказав він ,пронизуючи мене своїм поглядом .—Знаєш ,я був добрим ,але це ні до чого хорошого не привело .Краще я залишусь безсердечним хамом .—промовив він .
—Якщо тобі хтось в душу наплював ,то це не означає , що так зроблять всі інші. —спокійно промовила я.Марк лише іронічно усміхнувся. Після цього ми мовчки кожен займались своїм .Я почала шукати щось в Інтернеті,в книжках ...
Дзвінок продзвенів і я почала складати свою сумку .Мені помахала Аня і я пішла до неї .
—Ну що там ?—перша я запитала в неї .—Як там проект ?—весело запитала я ,натякаючи на Олега. 
—Я думала ,що приб'ю його ще до кінця пари. Та він якийсь маньяк просто. Замість того щоб проект готувати почав до мене чіпляти. "Коли я стану лікарем ,то вкраду твоє сердечко ,принцесо .В нас одна група крові і резус фактор. Хіба це не доля ?"—почала Аня цитувати Олега. Я ж почала заливатись сміхом. 
—А що ти йому ?—запитала я .
—Сказала ,що ампутую йому  одну з кінцівок ,якщо не заткнеться .—я вже здається аж присідала зі сміху .
—Ну що ти так жорстко з ним .Хлопчина ж здається закоханий в тебе. 
—Та він збоченець якийсь .Ти подивись на нього .—я перевела погляд на Олега ,який зараз стояв біля скелета і здається розмовляв з ним .
—Здається він назвав нашого секта Жору Аньою .—промовила я .Ніка теж це почула .
—Ну все ,Шпак ,тобі хана.—і дівчина відправилась на розборки з Олегом .Я пішла до них .
—Я тебе не попереджала ?Ти тепер скелета моїм іменем вже називаєш ?Зараз ти в мене пройдеш еволюцію в зворотному порядку. 
Вона вдарила його своєю сумочкою на плечах .
—Анюточка ,ну що ти .—хлопець почав тікати від неї по аудиторії. —Люба ,припини .—а я просто не стримувала сміх.
Смирнову вже було не зупинити .Олегу зараз не позаздриш. 
—Яка я тобі люба ,ненармальний ?Ще раз мене так назвеш і я зроблю з тебе євнуха .Тому не наривайся. —я зупинила Аню і взяла за руку. 
—Ну все ,ходімо ,а то він зараз ще від страху посивіє .—ми вийшли з аудиторії.
—Ненормальний .—здається Аня зараз через ці нерви вибухне .
—Але закоханий. 
—Ну все,досить про нього .Твій проект там як ?
—А ніяк .Ми просто навіть не говорили про нього. Я весь урок сама щось в книжках шукала і він окремо. 
—Ясно .А як робити разом будете ?
—Я хотіла в бібліотеці ,але він не може .Виявляється ,що він став новим капітаном команди "Сокіл " .Ти собі уявляєш ?
—Ого .—Анька теж була в шоці.—Ти звісно ,вибачай подруго ,але я вже в захваті від цього Марка. Людина ,яка змогла поперти Тимура—це вже мій кумир .
—Зрадниця .—кинула я і штовхнула її в плече .
—Ні ,не зрадниця .Та й що тут поганого .Нарешті Тимурчику хтось вказав його місце. Ти маєш цьому радіти .Можливо ,сходимо на матч ?Ти вже так давно не ходила .Та й Мію підтримаємо. Ти ж любила дивитись на гру...
—Любила ,поки ...ти знаєш .Я не можу дивитись ,поки там Тимур .І Мію я б дуже хотіла побачити ,але мені важко .Я боюсь ...
—Гаразд .Я не буду тиснути. Та я завжди готова скласти тобі компанію .
—Добре. 
Ми пішли на наступну пару. Все пройшло спокійно. Я навіть здала свою доповідь і отримала високу оцінку .
Потім Аня відвезла мене додому.