1 глава

*Вероніка
Весна...Яка ж прекрасна ця пора року .Все навкруги розцвітає і радує наше око. Я раніше так любила весни .Для мене ця пора завжди була радісною ,поки не сталось однієї трагедії .Мама ...Її не стало минулого року. В неї була онкологія. Вона боролась до останнього ,але її життя обірвалось. В один момент моє життя ніби полетіло шкереберть .Я так її любила .Через якусь кляту хворобу я втратила найдорожчу мені людину .Біль і розпач—все ,що я відчувала в той момент .Батько теж дуже засмутився .Вони ж так кохали один одного. Я довго відходила від цієї трагедії. Здавалось ,що вже минула ціла вічність,а я все не могла змиритись з її втратою. Після цього батько замкнувся в собі .Мені було його дуже шкода .Він запропонував мені переїхати в іншу країну ,але я розуміла ,що від свого горя нікуди не втечеш. Що в Україні ,що в Китаї я все одно сумуватиму за мамою .Я дуже жаліла батька і бачила ,що він вже так потух в цих чотирьох стінах. І йому якраз запропонували роботу в Італії .Це був його шанс .Я наполягала на тому ,щоб він його не втратив і поїхав туди . Спочатку він навідріз відмовлявся ,адже я б тоді залишилась сама .Проте ,я таки його переконала ,що я відповідальна доросла дівчина і зі мною все буде добре .Батько підписав контракт на 2 місяці і я була щиро рада за нього .Надіюсь ,що йому стане краще,бо ми повинні жити дальше. Життя ж на цьому не закінчилось .
Кожного дня ми зідзвонювались ,а я тим часом жила сама. Лише наша домогосподарка Іванна Іванівна була в домі. Жінка приглядала за мною і доглядала за домом. Так і батькові було спокійніше, і мені. Ми з нею в хороших стосунках. В важкі часи вона мене підтримувала. 
Сьогодні ж батько повертається назад на Україну .Я з нетерпінням чекаю нашої зустрічі ,бо я вже так сумую за ним. За його жартами ,теплою усмішкою і ласкавими обіймами.
Ще він подзвонив мені і сказав ,що в нього є для мене якийсь сюрприз. Цікаво ,що він там вже придумав ?
Зараз ж я збираюсь в аеропорт. Хочу його зустріти .Сьогодні субота і це дуже добре ,бо мені не потрібно в універ .Я вже на 2 курсі .В майбутньому я хочу бути медиком .Хочу рятувати життя людей ,робити цей світ хоч трішки кращим . 
Розчесавши своє біле довге волосся я почала шукати в шафі якийсь підходящий одяг. Вже кінець березня. На вулиці сьогодні сонячно ,проте дує легенький вітерець .Я вдягнулась в сині джинси і боді лавандового кольору .Зверху накинула на себе пальто сірого кольору і взула коротенькі чорні чобітки на невеличкому каблучку. Зробивши легкий макіяж я направилась в аеропорт. Туди я добралась на таксі. Не вірю ,що скоро побачу батька. 
Я купила собі капучіно ,бо ще зранку нічого не їла і відправилась зустрічати тата .І от на горизонті я бачу знайоме мені лице .Я швидко підбігла до нього і кинулась з обіймами. 
—Тату ,татусику .Я така рада тебе бачити .—на радощах закричала я ,майже розливши вміст свого паперового стаканчика. Тато ж усміхнувся і теж міцно прижав мене до себе .
—Ніка .Моя люба донечка. Як же я скучив за тобою .—він опустив мене на землю і поцілував в лоб .—Яка ж ти красива. Лідіє ,ти бачиш яка у мене красива дочка ?Думаю ,що ви неодмінно подружитесь. —і тут я помітила біля батька жінку років 35 —40.Висока брюнетка з сірими очима оглядала мене .На радощах я і не помітила її. В мене на душі з'явилась якась тривога. 
—Тату...—сказала я і подивилась йому прямо в голубі очі ,які ніколи мені не брехали .
—Ой ,я ж не представилась. Лідія Василівна —наречена твого батька. —вона подала мені руку ,а я ніби заціпеніла .Наречена ?Мені причулось ?Скажіть ,що це сон ,що це якийсь злий жарт .Будь що ,але не правда .
—Батьку .Ти ...Ти одружуєшся ?—я відчула якийсь ком в горлі ,який ніби давив мене з середини. 
—Вибач ,доню .Я мав раніше тебе повідомити .В Італії я зустрів Лідію і знову закохався. —мої коліна почали трястись. Для мене це був шок. 
—А як же мама ?—з гіркотою спитала я .Лідія ж на ці слова лише грізно глянула на мене. —Хіба ти не любиш її ?—я чула як сльози навертаються на очі ,але з останніх сил трималась ,щоб не заплакати. 
—Я любив твою маму ,але і Лідію я теж люблю .Вона ніби знову навчила мене жити .—він глянув тій жінці просто в очі і взяв за руку. —Ти теж її полюбиш .
Слова були зайві. Більше я не хотіла нічого чути. Щоб не розплакатись перед усіма я швидко побігла в напрямок туалету. 
—Ніко ,постій.—кричав батько ,але я не чула його .Для мене він став зрадником. Ще навіть не повний рік пройшов після смерті мами ,а він вже знайшов їй заміну .Та як він міг ?Навіть ні слова мені не сказати .Я ж стільки разів дзвонила до нього ,а він нічого не сказав .
З мої думок в реальність мене повернули чиїсь широкі плечі ,в які я врізалась і розлила своє капучіно .Я підняла очі і зустрілась з його блакитними ,як небо очима. 
—Вибач .—хлопець розлючено глянув на мене .Вся його футболка була в каві .Я справді не хотіла ,щоб все так сталось,але він одразу налетів на мене .
—Ей. Мале невиховане дівчисько !Ти хоч знаєш скільки ця футболка коштує ?—випалив цей русявий юнак на одному подиху. Спочатку я стояла в шоці від всіх цих подій і навіть не знала як реагувати ,але його реакція вивела мене з себе. 
—Я ж попросила пробачення. Тебе що не вчили поводитись з дівчатами ?Невихований хам !
—Це я хам ?Та ти ж як ненормальна налетіла на мене .—сказав він .Це я значить ненормальна ?Звідки ці ідіоти з'являються на моєму шляху ?
—А ти що сліпий ?Під ноги взагалі не дивишся ?Це ще не зрозуміло хто на кого налетів. 
—Господи. Що за країна ?Навіщо я взагалі сюди їхав ,якщо тут одні божевільні ?—він взявся за голову і закотив очі .
—Єдиний тут божевільний —це ти !
—сказала я і тикнула своїм гострим нігтем йому просто в груди. Хлопець здається здивувався від такої моєї сміливості ,але підійшов ще ближче. Якщо я нижча від нього на дві голови ,то це не означає ,що я його боюсь.В цьому житті я вже пережила багато. І один невихований —це ще просто квіточки. —То вали туди , звідки ти сюди приїхав і бажано ніколи не повертайся!—сказала я і підійшла до нього ще ближче ,показавши ,що зовсім його не боюсь.Нехай знає ,що перед ним не хто-небудь .
—Не переживай , обов'язково повернусь ,але перед тим знайду тебе і ти поплатишся за кожен сказане слово ,мала. —звідки в ньому стільки наглості і сміливості ?В очах хлопця грали бісики .Здається ,що на секунду я зачарувалась його красивим голубими очима ,але це тривало не довго. Він спіймав мене за руку і прижав до стіни. Відстань між нами скорочувалась. Здається ,що я чула як б'ється його серце. Стало так гаряче в середині ...
Пора припиняти це все. Я вирвала руку і дала йому ляпаса. Хлопець зловився рукою за щоку ,яка залилась рум'янцем .
—А ти спробуй знайти. —сказала я наостанок і втекла. Цей хлопець змінив мої емоції з ніг на голову. До цього мені хотілось плакати ,а зараз просто вимістити  на комусь свою лють і я це зробила на ньому .Звісно ,що я хотіла з ним по-хорошому поговорити ,але він здається  і слів таких не знає .Сам винен у всьому ,що сталось .
До мене почав дзвонити батько .Я скидала виклики ,бо не хотіла зараз з ним говорити .Написала ,що мені потрібен час ,щоб сприйняти всю цю інформацію і що сьогодні переночую в подруги.
Я почала набирати номер Ані . В мене є лише дві близькі подруги —Аня і Мія .Ми просто нерозлий вода ,хоч дуже різні .Мія дуже спокійна ,добра і весела блондинка з сірими очима. На зріст вона приблизно як я .Аня ж висока брюнетка з карими очима .Знайомі називають її сніговою королевою через її їдкий характер .Вона холодна до хлопців і шопінгу ,часто носить чорний одяг і робить темний макіяж ,проте зовнішність оманлива. Батько покинув її сім'ю і після цього їй важко довіряти людям .Тільки зі своїми вона справжня .Я її дуже люблю за її простоту і чесність .Разом ми непереможні .Дівчата завжди мене підтримували ,а особливо після смерті матері. Тоді я й зрозуміла ,що таке справжня дружба .Я їх дуже люблю і ціную ,а зараз мені потрібна їхня підтримка і порада .
—Аня ,привіт. —похнюпленим голосом привіталась я. 
—Хай. А що в тебе з голосом ?Нік ,що вже сталось ?
—Все погано .Можна я в тебе переночую .
—Звісно можна .А що трапилось ?
—Довга історія . Розкажу на місці. Подзвониш Мії,щоб вона теж приїхала ?
—Так ,звісно .Влаштуємо собі піжамну вечірку .Ти там не переживай. Щоб там не сталось ,ми знайдемо вихід .
—Дякую .—попрощавшись з подругою я почала шукати таксі. Їхати доведеться на інший край міста ,але це дрібниці .Головне ,подалі від всього цього .Батько продовжував дзвонити ,тому я зовсім вимкнула телефон .В нього тепер є про кого піклуватись. Нехай залишить мене в спокої .Розплатившись з таксистом я зайшла на подвір'я Смирнових .Там на мене вже чекали дівчата .Я кинулась їм в обійми і тоді ми разом зайшли в дім ,а точніше в кімнату Ані . 
—Ну що там ?Розказуй. —одразу почала Аня. 
—Я поки сюди доїхала ,ледве від хвилювання не померла .—сказала Мія і сіла поруч на ліжко Ані.  
—Батько знайшов собі іншу жінку .
—Що ?—Мія аж догори підскочила. 
—Так ,вам не причулось. 
—Люба ,нам так тебе шкода .—дівчата підійшли і обняли мене .Від цього мені стало трохи спокійніше. 
—Як так сталось ?—налетіла з питаннями Мія.
—Я поїхала зустрічати його в аеропорт .А він мені сказав ,що знову закохався ,що дуже любить цю Лідію .
—Можливо ,вони і справді кохають один одного ...—сказала Мія ,від чого получила по плечу від Ані. 
—Нік ...Тобі боляче бачити батька з іншою жінкою крім мами і я тебе прекрасно розумію ,але він ж ще молодий .Можливо ,він справді її любить ?Ми ж не знаємо цього .
—Тато і справді виглядав закоханим ,але це так боляче,розумієте ?Ще й року за мамою не минуло .Найбільше мене образило те ,що він нічого мені не сказав раніше .Я ж стільки разів дзвонила до нього .
—Напевно боявся ,що ти не приймеш її .—почала Аня. 
—А так і сталось. —іронічно відповіла я .
—Твій тато вчинив не правильно ,що не попередив тебе ,але дай йому шанс на щастя .Хоча б заради нього .Можливо ,ця жінка не така погана ?—додала Мія .
—Надіюсь .Я дуже його люблю .Він єдиний ,хто в мене є і я боюсь ,щоб йому потім ніхто не розбив серце. Та Лідія здалась мені дивною і якось пихатою та злою .
—Зовнішність буває оманлива ...—додала Аня ,натякаючи на себе .
—Нік ,це звісно твоє життя і ти маєш сама вирішувати ,але я б на твоєму місці дала цим стосункам шанс .Твій батько заслуговує цього .
—Я подумаю над цим ...А зараз я просто хочу відволіктись від всього цього. Цей день і без того був занадто жахливим. 
—В тебе ще щось сталось ?—я задумалась над тим ,щоб розказувати дівчатам про того хама з аеропорту ,але потім все ж таки вирішила сказати .В мене немає від них таємниць .
—Один хлопець в аеропорту просто вивів мене з себе .
—І що ж він наробив ?—весело запитала Мія .
—Я нечайно розлила на нього каву ,а цей псих почав на мене кричати і ображати,а я на нього у відповідь .В кінці пообіцяв ,що знайде мене і я йому за все відповім .
—Нічого собі погрози. —Аня здається була в шоці від того ,що я щойно сказала. 
—А хлопець красивий ?—це вже Мія обізвалась. 
—Ну причому тут красивий ?Я на нього зла .Добре ,що більше ніколи його не побачу. 
—Ну чого ти так відразу? Помилився хлопець ,з ким не буває .Краще б знайшла собі когось і забула про того Тимура. 
Усмішка з мого лиця зникла ,коли я почула його ім'я. 
—Ну навіщо ти згадала про цього козла ?—з докором глянула Аня на Мію і штурхнула її в плече .Зрозуміла ,що зачепила мене за болюче .
—Дівчата з Тимуром все скінчено. Я навіть ім'я його чути не хочу ,а цей хлопець з аеропорту просто ще один хам і все. Я не потребую хлопця. Стосунків з Тимуром мені було достатньо .—від спогадів аж мурашки пішли по тілу. 
—Ну що ми все про проблеми !Хіба немає нічого хорошого ?Я зараз заварю нам чаю і повернусь. —сказала Аня і направилась на кухню .
—А я тобі скажу ,що все в тебе буде добре. Ніко ,ти й не таке пережила. Пам'ятай ,що ми завжди поруч. —сказала Мія і обняла мене. 
—Як добре ,що ви в мене є .
—Що тут у вас ?Пліткуєте без мене ?—Аня якраз повернулась з трьома чашками чорного чаю і моїм улюбленим шоколадним печивом .
—Вибачте ,що я вас так нагрузила своїми проблемами і навіть не запитала як у вас справи. Скажіть , що ваш день пройшов краще. —сказала я і взяла собі печиво .
—Ну в мене все пройшло досить добре. Я навіть встигла познайомитись з якимось таємничим хлопцем .Він почав мені писати з невідомого акаунту і надіслав букет квітів. Здається ,що я добре знаю цю людину ,але не можу догадатись хто це. —почала Мія. Вона завжди була такою романтичною персоною .
—Вау ,а ти тільки хлопців собі й шукаєш. А якщо це якийсь араб чи аферист ?—почала Аня читати Мії нотації .
—Араби українською не пишуть. Я впевнена ,що знаю цю людину...
—Надіюсь ,що ти не вляпаєшся в якусь халепу,бо з цими хлопцями одні проблеми. —ми почали сміятись з слів Ані. 
—По твоєму виразу обличчя видно ,що Олег все ще не здається .Та дай ти цьому бідоласі шанс. Він ж тебе любить,а ти корчиш з себе снігову королеву .—втрутилась в розмову я .
Олег—це наш з Смирновою одногрупник. Він вже десь рік бігає за Анькою ,а вона все його динамить. Каже ,що він не для неї ,а хлопчина так її любить. Шкода його .
—Я і він ?Та ніколи в житті .Я думала ,що приб'ю його після тих серенад .Такі і хотілось його перегріти вазою по голові. —ми всі почали голосно сміятись. Одного разу ми з дівчатами влаштували собі піжамну вечірку і вже пізно ввечері в вікно Ані хтось почав стукати. Це виявився Олег. Він перебрав зі спиртним і прийшов до неї з ромашками ,які вирвав в неї й на клумбі. Тоді хлопець почав щось нерозбірливо їй співати і казати як сильно її любить. Ми з Мією тоді так з нього сміялись,а Аня здається лютувала. Вона почала кричати на нього і він сказав ,що вона розбила йому серце ,що він ображений і пішов геть. Це було так кумедно ,ми тоді до ранку заснути не могли через напад сміху. 
—Дівчата ,навіть не згадуйте мені про це нещастя ,бо я колись приб'ю його .Хіба можна бути такою причепою ?
—А мені здається ,що наша Нютик закохалась ...—сказала Мія ,а Аня кинула в неї подушкою .
—Ніколи. —Мія почала кидатись подушками в Аньку .
—Ну все дівчата ,годі .Ви як ті малі діти в садочку. Давайте краще якийсь фільм подивимось. 
—А я за .—підтримала мою ідею Мія .
—Тоді я за попкорном. 
—Ура!Будемо до ранку дивитись якусь сопливу романтичну мелодраму як в старі добрі часи. 
—Відчула себе вже старою бабкою .Які там ще часи. Це ж тиждень тому було. —ми почали сміятись і шукати фільм ,а тоді до нас приєдналась Аня з попкорном. Ми з дівчатами весело провели час і заснули аж під ранок .
Від автора :