КЛУБ - 2

21 січня 2025 р.

Сьогодні вперше був на зібранні Анонімних Алкоголіків. Не тому, що вірю в те, що мені це може допомогти. Виключно тому, що Мігель попросив прийти.

Трохи дивно там усе. Люди різні. Читають якісь молитви, хоч організація в них наче й не релігійна. Плескають усі в долоні. Не розумію для чого.

Хтось сказав, що він алкоголік – плескають. Хтось сказав, що не пив три дні — плескають. Хтось не п’є три роки - теж плескають. Плескають щиро, не жаліючи долонь.  

Потім говорили про Вищу Силу. Велику, абстрактну і дуже універсальну, як швейцарський ніж. Вони віддають свою волю і своє життя під опіку цієї Сили, бо вважають, що не в змозі самостійно справитись.

Це мені не дуже сподобалось. Якось не хочеться, щоб моїм життям керувала якась Сила. Хочеться ще трошки самому поцарювати, нехай і не в цілком сповненої розуму, але в своїй голові.

25 січня 2025

Ходжу далі на групи Анонімних. Перспективи поки що не бачу, але ходжу. Все одно вдома робити нічого.

27 січня 2025

Сьогодні на групі, під час перерви, до мене підійшов незнайомець. Привітався, представився Олегом, без зайвої урочистості, ніби ми були давні знайомі, та просто забули про це. Слово за слово, зав’язалась розмова. Олегу на вигляд близько 40 років, худорлявий, спортивної статури. Відвідує групу вже близько двох років, не п’є - чотири. Розповів про часи, коли був успішним бізнесменом: гроші, рух, амбіції. Потім про те, як алкоголь методично, без поспіху, виніс із його життя майже все. І про те, як йому все ж вдалося вискочити з цього ліфта, що летів униз з попсутою кнопкою «стоп». Його історія мене вразила, бо була дуже схожа на мою.

 Але, на відміну від мене, Олег був занадто спокійним. В ньому можна було розгледіти людину, яка вже не бориться. І не тому, що він здався, а тому що боротьба вже закінчилась.

У якийсь момент, між іншим, він сказав, що кинув пити завдяки «КЛУБу».

Я запитав: «Що то таке?»

І тут я зрозумів: Олег щойно ляпнув зайве. Він помітно занервував, очі забігали, руки ледь помітно затремтіли. Він швидко сказав, що розповість пізніше, бо перерва закінчилась.

29 січня 2025

Сьогодні попросив Олега розповісти про КЛУБ. Той неохоче, але погодився.

Загалом, способів допомоги алкоголікам у нас, як грибів після дощу. Бабки-шаманки, діди-шептуни, офіційна медицина, кодування по фотографії, АА, релігійні громади, реабілітаційні центри з мотиваційними гаслами на стінах. Обирай - не хочу. Якщо не допомогло - значить, мало віри, бажання бути тверезим або грошей. Або ще не допив своє, йди допивай.

КЛУБ, за словами Олега, не належить ні до чого з переліченого. Це щось інше, нове, має під собою глибоку філософсько-мотиваційну основу. І, як він сказав, дуже ефективне. Спілкування проводилось виключно через електронну пошту. Жодних дзвінків, зібрань, проповідей чи задушевних розмов. Ніхто не дивиться тобі в очі, не бере за руку і не питає, як минув твій день.

Платиш гроші. Заповнюєш анкету. Підписуєш контракт. І, цитую Олега - «насолоджуєшся тверезістю». Все просто, як білий день.

Олег каже, що КЛУБ працює по всьому світу. Що серед клієнтів чимало відомих людей. І що ефективність стовідсотківа. Гарантія - двадцять п’ять років.

Нічогісінько не зрозуміло, але цікаво.

Я слухав і ловив себе на дивному відчутті: це звучало не як лікування, не як допомога,  а як угода, як вирішення питання.