Подарунок на різдво

Віктору пощастило. Нарешті його призначили директором. Директором першого представництва Ферст Інком Банк в новій країні. Він наполегливо працював, йдучи до цієї мети, від керівника департаменту з повернення заборгованості в Бонні до фінансового директора представництва банку в Берліні. Їх представництво посіло перший рядок в трьох квартальних звітах, і нарешті щасливий Віктор виходив з чергового засідання ради директорів з новим направленням.

- Ми оцінили Ваші успіхи, і вважаємо, що можемо довірити налагодження мережі наших банків на новому ринку, - потиснувши руку Віктору промовив Голова правління. – Єдина вимога, подати пакет документів необхідно до нового року, тому раджу вам пакувати валізи, юридичний департамент центрального офісу вже підготував пакет документів.

Віктор тут же запевнив, що гер Шуттенберг може цілком на нього розраховувати, і він, себто Віктор, вже замовляє таксі до аеропорту. Залишилось лише ощасливити Кріс.

Але, наречена не поділяла Вікторових захватів.

- Ісусе, нам доведеться жити в третьому світі, Вік! – роздратовано заявила вона. – Невже у них своїх іванів не вистачає щоб управляти банком? Так там ще і війна. Уявляєш, танки їздять по столиці…

- Це велика довіра, - спробував переконати кохану Віктор. – Необхідно з нуля створити команду, звісно що Правління не може доручити це комусь із місцевих.

- Пха, аборигени, - скривила нафарбовані яскраво малиновою помадою губи Кріс. – Уявляєш, вони не святкують Різдво.

- Що за нісенітниця? – здивувався Віктор.

- А, ось! – Кріс ткнула йому блакитний екран  смартфону під ніс.  –Я погуглила.

Цієї миті телефон завібрував, і Кріс прибрала його від Вікторових очей, не давши дочитати. Хто б там їй не телефонував, та Кріс не відповіла. А продовжила потік незадоволення:

- За два тижні Різдво, і я б хотіла зустрічати його в сімейному колі, Вік. Це цінності, наші європейські цінності, які не можна проміняти на поїздку до Києва - вона додала в голос співчуття.  – А ти звісно можеш їхати і корчити з себе велику рибу в маленькому ставку.

- Я думав ти поїдеш зі мною.

- Тільки не на Різдво! – Кріс була категоричною. – Їдь сам.

Подивившись на змарніле чоловікове обличчя, дівчина змилостивилась, і пообіцяла:

- Як облаштуєш нам гніздечко, я обов’язково прилечу.

Віктор видихнув з полегшенням. Було гірко, що кохана не розділяє його погляди на кар’єру. Але Кріс можна зрозуміти – її батько власник мережі кафе, гроші у них водяться чималі,  тому дівчина ніколи ніде не працювала. Віктор познайомився з нею більше року тому в клубі, і до цих пір був вдячний Гансу, що той витягнув його на танці. Якби не цей спонтанний випадок, то вважай Віктор проворонив би свою долю.

Крісті увірвалась в його життя яскравим вихором, витіснивши звичну рутину. Вона сяяла і переливалась, як коштовність, і навіть милуватись нею вже було болючим задоволенням. Шалена блондинка з уміло збільшеними грудьми. Завжди в тренді – макіяжу, моди, парфуму.

Віктор щоразу дивувався як така красуня вибрала його – нудного і педантичного кар’єриста. Він був звичайним від кінчиків темного волосся на голові до носків начищених до блиску черевиків. Без усіх цих модних зачісок чи бороди. Без шопінгів на вихідних в Італії. Без диких паті у клубі. Єдина розвага в житті – оплачений банком спортзал, один для всіх співробітників. І любов до своєї роботи.

Але одне про що коли-небудь шкодував Віктор в своєму житті, так це що робота відбирала в нього надто багато часу, який можна було проводити з Кріс.

Чоловік потягнувся обійняти наречену. Але вона вивернулась із його року, наповнивши вітальню несправжнім сміхом.

- Ти зіпсуєш мені макіяж! – надувши і так пишні губки, промовила вона. – Ти пакуй валізи, а я в клуб. Бач, Еллі вже в третє телефонує.

- Бажаю гарно розважитись! – звично побажав Віктор дівчині. Вона часто з подругами зависала в нічних кубах, допоки Віктор затримувався в офісі. Чоловік довіряв нареченій як собі самому.

Переїзд, валізи, юристи, місцеві бюрократи, круговерть цілими днями. Співбесіди, меблі, звіти. Сил у Віктора ледве вистачало на короткі відео дзвінки,  коли він розсіяно слухав щебет Кріс, попутно додумуючи, що ще не встиг зробити за день. Він чекав Різдва. Квитки на літак до Берліна Віктор замовив ще в день прильоту в Київ. Танків на вулиці тут не було. Військові не влаштовували паради під вікнами парламенту. На Майдані не палили шини. Місто готувалось до свят, прикрашаючись гірляндами і бутафорським сніжинками у вітринах магазинів, інсталяціями камінів і великим ялинками у супермаркетах і торгових центрах.

А Віктор рахував дні, і встиг зазирнути в кілька місцевих ювелірних салонів. Треба було придбати для Кріс щось особливе, щоб підкреслило як сильно Віктор за нею скучав на чужині.

День за днем, неначе білка в колесі. І раптом, відчув що механізм зрушив з місця. Важкі коліщата німецького банку поступово завертілись, і можна було дозволити собі скинути напругу, роздати більше повноважень помічникам, і навіть перепочити на вихідних.

- Завтра субота робоча? - запитала секретарка. – Чи ні?

- Тобто? – не зрозумів Віктор. І повненька, але симпатична Ксю, пояснила, що в Україні виявляється рекомендували зробити суботу робочою, а понеділок перед Різдвом навпаки вихідним. Зрозумівши, що так він отримає не один а три дні в компанії Кріс, Віктор гаряче закивав. – Так-так, субота робоча.

А сам вже подумки нісся обмінювати квитки. Щоб вилетіти в неділю. Він вихопив смартфон, щоб зателефонувати Кріс, але потім передумав. А що як квитків не буде? Або рейс відмінять через сніг? Навіщо дарма тривожити кохану. Та і зрештою,  Кріс так часто звинувачувала його в педантизмі і відсутності романтики, що конче необхідно її здивувати.