ТАК? ТАК!

- Привіт друзяки! З вами шалений і крутий Маркіян Север! І сьогодні я буду робити просто крейзі експеримент! Я цілий день говоритиму оточуючим «тАк», як той божевільний герой Джима Керрі! Хто ще не бачив цю комедію – посилання в описі  під цим відео! Ну, що готові разом зі мною пройти цей шлях відсутності опору? Подивитись до чого це приведе? Зараз ми розвінчаємо цей романтичний міф. Сподіваюсь, що мені на вечір не доведеться розгрібати три кредити і продану квартиру!

Я вимкнув камеру, зітер життєрадісну і трішки пришелепкувату посмішку з обличчя, і потягнувся. Ранок почався просто фантастично цікаво. Вчора мати дивилась кіно по телеку, і я сам завис на ньому – там у фільмі головний герой підписав угоду погоджуватись з усім, що йому запропонують. Ну і отримав купу плюшок, типу коханої дівчини і підвищення по службі.

Звісно це все романтична дурня. І я в своєму відео це зараз розвінчаю. Мій канал якраз спеціалізується на всіляких стрімах про психологічні експерименти. Чи просто якісь божевілля, як то «На що ви готові заради 100 гривень?», де пересічні люди їли гірчицю, і давали помацати себе за зад, або те відео, де я цілий день їв тільки шоколад, щоб переконатись обсипе мене чи ні.

Ну ок. Перше відео набрало майже сто п’ятдесят тисяч переглядів. Друге зафукали, невдячні фанатки. Треба було той шоколад на пузо мазати, чи що.

Так, якщо сидіти в кімнаті, то звісно цікавого не на знімаєш. А на вулиці здається дощ починається. Щось я погарячкував, вирішивши проводити експеримент сьогодні. Та же запізно. Дівчатка-підлітки з числа моїх підписників налаштували свої телефони слідкувати за Маркіяном Севером.

Я вийшов із своєї кімнати, і наткнувся на хитрющу посмішку свого братика. Малий засранець що, все чув? Це погано. Це дуже, дуже погано! Зараз придумає такі квести на мою дупу, що мені мало не покажеться. Захотілось миттю скасувати всі стріми, і сидіти вдома.

- Маарк, - протягує братюня. – Я вірно чув, що ти сьогодні моя власність?

- Не вірно! Якщо ти й щось чув, то це не значить, що я буду говорити «так» тільки тобі! – обламую я малого паразита. Ну як малого – ростом то воно вже шпала, ледь не така як я. Але Славко менший од мене на вісім років. Тому його доля завжди бути «малим». – І взагалі, погода не льотна. Я передумав знімати те відео. Піду посплю краще.

- Ну так не піде, - насупився «паразит». – Зніму я відос шо ти справжнє брехло. Тебе твої малявки задизлайкають. Повідписуються від твого каналу.

- Ну добре, - погроза справді страшна. – Зараз камеру ввімкну. Тільки благаю давай без відвертих знущань, типу жіночих підборів чи червоної губної помади.

- А це думка, - хитро прищурюється брат. І спритно ухиляється від підзатильника. - Та добре! Добре! Джекі Чан, - він відверто регоче із спроб дістати його копняком.  – У мене за годину відкритий урок з танців. Марк, ти підеш зі мною?

- Так, - приречено відповідаю я. Камера ввімкнута. Ну ви зрозуміли. Онлайн трансляція продовжується.

Я казав, що мій брати займається різними танцями? Брейкдансом там якимось. Ну що там може бути за урок? Але по хитрющій посмішці малого розумію, що якийсь підступ мене таки чекає.Хоч би не зламані ноги.

- Супер! – радіє на камеру засранець. – Дай п’ять!

Я плескаю його по долоні, а воно відзивається:

- Дав п’ять – будеш вонять!

 І з дитячим реготом тікає на кухню. Мамчин підспідничник! Я згадую про ввімкнену камеру, і повертаюсь до роботи:

- Схоже почалось! – з захватом повідомляю я підписникам. – Біжу збиратись на танці. Я ніколи не танцював хіп-хоп, тому відчуваю пригода буде цікава. Якщо я звісно  не зламаю собі ноги! Кому цікаво що буде далі – не забудьте поставити лайк під цим відео та підписатись на мій канал.

Ну хоч підбори одягати мене не змусив малолітній гад, радів я. Рано, мушу вам сказати.

- Марк! – гукає мене  Славко за годину. – Я запам’ятав нашу угоду про підбори і помаду. Але ж ти одягнеш на танці оце?

І він протягує мені татові запасні окуляри, краватку і невідомо з яких антресолі витягнутий дідів старий капелюх, який він привіз як сувенір, коли їздив в гості до троюрідної тітки в Москву, здається в вісімдесят четвертому році.

- Так, - без ентузіазму відзиваюсь я.

До капелюха цей примурок змусив мене одягнути костюм з випускного, з відверто короткуватими штаньми. Виглядав я як опудало.

На щастя по дорозі  в будинок культури зі мною не трапилось нічого страшного. В холі я вмикаю камеру.

- Хей! Вам мабуть цікаво, чому  я виглядаю як вчений з шістедисятих?  - я поправляю товсту оправу окулярів, в яких я виглядаю ботаном,  і зсуваю на лоба дідів капелюх. – Ставте лайк цьому відео,  і я все вам розповім! Я одягнув цей прикид, тому що  не мав права відмовитись! Зажди кажи так! Еге, це відео саме про це! А я вже заходжу в зал, де я буду танцювати нижній брейк в цих окулярах і краватці! Такого ви ще не бачили, так? Пишіть в коментарях, як думаєте, я щось бачу через ці лінзи?

Славко хитро посміхається. Ми заходимо в зал. Правда все трішки розпливчасте через окуляри. А від капелюха змокріло чоло.

- О, Славік, ти не сам! – радіє мила дівчина в таких обтягуючих лосинах, що я миттю прощаю братику всі приколи за сьогоднішній день. Але потім згадую, що я окулярах, капелюсі і коротких штанях, і від бажання придушити поганця аж кулаки сверблять. Ну що ця краля про мене подумає?

- Це мій брат, Маркіян, - охоче озивається брат. – Він дещо старомодний у нас, і сором’язливий. Я подумав, що йому цей майстер-клас припаде до душі.

- Вітаю, - дівчина подає мені руку, відкрито посміхаючись. – Я Славковий хореограф. Він не казав, що у нього такий…. Такий цікавий брат! – знаходиться з епітетом дівчина. На вигляд моя однолітка. – Мене звати Ірина Станіславівна.