РОЗДІЛ 24. ПРЕДТЕЧІ ФІЛЬМУ.

24 травня 1989 року.

Текст, зображений на екрані перед показом фільму Стівена Спілберга:

«На превеликий жаль, вектор розвитку сучасного суспільства, який знайшов свої витоки з давніх часів, є максимальне скупчення матеріального капіталу в елітарної частини його, яка, своєю чергою, не згодна частково, безумовно, в ім'я власного ж блага, розлучитися з чомусь довіреними їм самою долею, часто за правом спадщини, привілеями, правами і цінностями (у фізичних аспектах значення цього слова). Як і тисячу років тому «елітарна» частина суспільства прагне зміцнити своє становище шляхом вкраплення власних нащадків у ті чи інші державні механізми та апарати, наївно вважаючи, що в цьому світі щось може бути встановлено на віки – а особливо, коли це стосується людського життя, репутації та роду: вони неспроста надають чималого значення словам «рід», «прізвище», «звання» і «нагороди», бо це, на їхню думку, здатне стати надійною підмогою у вирішенні тих чи інших нагальних конфліктів і проблем – вони готові купувати вигадану історію минулого своїх кровних предків лише для того, щоб виправдати власні ниці вчинки мірилом аристократичності... благо, нині існує чимало таких людей, які здатні продати їм запитуваний ними товар. Тим часом ті ж, хто представляє більшість, плебс або, якщо завгодно, маси, безперервно бачачи повсюдну несправедливість, а тому і перманентно відчуваючи негативні почуття, що цілком пов'язані з цим явищем, поступово, крок за кроком, об'єднуються у своєму нещасті, незважаючи на те, що елітарна частина суспільства всілякими шляхами прагне їх протиставити одне одному. Так у цьому світі й виникають революції – час, коли маси починають проявляти невдоволення, що накопичилося за роки гноблення, щодо перших-ліпших представників еліти: згодом, після закінчення безлічі років, коли все знову стає на свої місця, історії називають подібні події «безрозсудним терором», нібито в єдину мить народ збожеволів, нібито ніщо не спонукало його до подібних, несамовито завзятих, дій – так історія і рухається вперед у своїй циклічності, разом із сучасним людським суспільством, «нова» еліта якого знову наївно вважає, що вона на віки!»

Текст, зображений на екрані перед показом фільму Стівена Спілберга:

«З самого народження ми тією чи іншою мірою оточені тих чи інших властивостей пропагандою – у дитячому садку, у школі, в університеті, на роботі й навіть у власній родині: пропагандою соціальною, економічною, політичною та культурною – ці процеси неминучі хоч би як ми того не робили, бо ми, люди, нездатні народжуватися з власною думкою, а проявитися вона може, немов зуби в немовляти, тільки лише після певного болісного болю у відповідну годину. На одну й ту саму подію в тій чи іншій соціальній комірці тієї чи іншої держави дивляться по-різному: для когось Друга світова війна, Перша світова війна, компанії Наполеона і хрестові походи є незворотними процесами, що виникли в цьому світі через обставини, що склалися, а для когось кожна з цих подій – найбільша трагедія, що з особливою жорстокістю і безцеремонністю забирала людські життя. Однак, незважаючи на мережі пропаганди, що навмисне бажають заплутати свободу об'єктивної істини, всякий агресор, той, хто вдаряє першим, незалежно від виправдань свого вчинку, завжди буде являти собою абсолютне зло в підмісячному світі – хоч як називай цю агресію, будь то війною, акцією, операцією чи ж благодійністю, вона завжди залишиться агресією: її ж назва залежить від ступеня лицемірства, порочності та безкарності агресора. Фізичній агресії в нашому світі не існує і не повинно існувати виправдань – ніякі інші погляди на історичні процеси, ні національна самоідентифікація за рахунок прояву сили щодо того, хто свідомо фізично слабший, ні «утиск», цілком озброєних на принципах брехні й омани, чиїхось божевільних та аморальних почуттів. Всякий агресор у нашому світі перманентно, незалежно від ідеї, цілей і принципів, на яких він споруджує свої злочини, буде лиходієм – той, хто переходить загальновизнаний і загальновстановлений кордон чужої держави заслуговує понести юридичну відповідальність у її найтяжчих аспектах, бо те є не простим пограбуванням або ж порушенням недоторканності житла, а плювком в обличчя всіх існуючих у нашому світі в загальновизнаних кордонах держав».

Текст, зображений на екрані перед показом фільму Стівена Спілберга:

«Знаєте, ми помітили, що останнім часом для того, щоб здійснювати порочні дії та реалізовувати свої глобальні цілі, більш владні руки обирають найбільш чесних і чистих людей, часто без майнових благ, єдиною, а тому і головною перевагою яких є їхня білосніжна репутація – ці «владні» руки не дивитимуться на їхні розумові здібності, а також на їхню чутливість: їхнє, чесних і чистих, найголовніше багатство – репутація. Такими нам видаються тренди політики найближчих років – у суспільства виникає нині попит на чистоту, доброчесність і порядність, а такі люди зараз мешкають лише в провінції: у ту годину, в годину сходження чесних, багато хто побачить, як фактично реалізовуються слова з Біблії і багатьом це буде надаватися істинними чудесами – і перші стануть останніми, а останні стануть першими. Так, незабаром «незаплямовані» пороком з'являться новими обличчями влади для того, щоб продовжувати традиції влади минулих днів – ці нові обличчя необхідні для того, щоб люди увірували в їхні чесні та щирі наміри, обрали їх і пішли за ними: свідомістю і думками цих нових правителів будуть представники все того ж елітарного ланцюга, ланкою в якому неможливо стати, як і неможливо старій ланці з нього випасти, бо вона є замкнутий уроборос. Часом справжня свідомість цих нових правителів намагатиметься витіснити перш згадану свідомість «зовнішню» – саме в такі хвилини до них приходитиме осяяння і розуміння, в якого роду процесах вони беруть участь, але змінити ситуацію вже буде неможливо: скориставшись чистотою цих «нещасних», ті, хто справді верховодить, здійснять те, що їм потрібно зробити, тим самим перетворивши «чесних» на порочних, а тому і навіки вкинувши їхні душі в надра пекла...»