РОЗДІЛ 18. КРИЛА СВОБОДИ.

18 травня 1998 року.

Текст, написаний під мікроскопом на крилах жука:

«Усюди нас у цьому світі оточують символи і ми свідомо це жодним чином не розуміємо – усвідомлення тих доступне тільки нашому метафізичному погляду, який, прийнявши, визначивши й обробивши відповідного роду інформацію, посилає нашій суті імпульси та сигнали, більш відомі для будь-якої пересічної людини під «проявами інтуїції». Ось, креслячи справжні рядки, а також символи фарбою на агатовій спині цього маленького жука, більшість людей, тієї самої години, коли він буде свідком, можливо, найбільш великих або ж пересічних процесів і подій в історії людства і не помітить того, чия спина буде прикрашена цитатами з Біблії або ж символами християнства – ще ніколи Біблія і християнство не будуть так близькі до повсталих, до тих, хто повстає, і до несамовитих людей, як у цю годину. Здійснюючи свої дії – хтось визначить їх до числа позитивних, а хтось до низки негативних – ці люди, несамовито вимагаючи чогось у цьому світі, так і не зуміють розрізнити того, що написано фарбою на крилах тих самих богинь, які іменуються мойрами і безпосередньо пов'язані з їхніми життями. Будучи одягнені в різнокольорове, строкате вбрання, ви навіть не підозрюєте про те, що нині вам, втім, як і всім, хто не бачить справжнього знання і сенсу, слід вдягатися у вбрання Едуарда Уельського – світло, що виходить від сонця, ніколи не досягне надр кімнати, де немає вікон, а той, хто не має зору, ніколи не зуміє розрізнити ласкавий або ж гнівний погляд батька. Тієї самої години, коли більшість воліє дивитися в суть дзеркала і милуватися там тим, який він красивий, я волію творити красиве – тієї самої години, коли вони захоплюються творінням Господа, власною красою, присвоюючи заслуги Всевишнього самому собі, я волію захоплюватися власними творіннями, тим самим частково уподібнюючись Богові: так, саме в ці хвилини мені підвладне відчути кілька гранів тих почуттів, які панують у душі Вседержителя. Сотні, тисячі голосів звучать і поширюють свою природу біля єства цього жука, нагадуючи тим бджолиний рій – він же, немов справжній Творець Всесвіту... та й хіба немає в ньому Творця? – байдуже, без емоцій дивиться на щастя і нещастя людей, на їхні думки та емоції: у простоті своєї форми він досяг вершини розуміння цього світу – він, сторонній, байдужий спостерігач, чий жереб є безмовне споглядання, не являючи нікому, за винятком Творця, власних думок. З нерозумінням дивитимуться на нього подібні до нього побратими – його крила сяють кольором фарби тієї самої години, коли природі тих притаманні кольори темряви: але хіба зрозуміти їм, що ці крила є справжні крила свободи?»

Текст, написаний під мікроскопом на крилах жука:

«Слід тільки поглянути на цей світ за допомогою телескопа або ж мікроскопа і він уже здається нам нескінченно малим і нескінченно величезним: те ж саме відбувається і тоді, коли ти за допомогою сакральних знань дивишся в єство людини – тобі підвладне побачити в ній усе, починаючи від далеких зірок і закінчуючи ледь помітними атомами. Кожна фібра душі подібна до кожного волокна людської плоті та матерії – наше метафізичне єство зіткане з унікально глибинних процесів, які схожі на ті, що становлять сутність фізичну. Не в силах усвідомити сокровенне, будучи сліпими від народження і не бажаючи знаходити світло, більшість із існуючих людей вважають, ніби людське єство, і як його складова душа, є чимось матеріально безформним, яке всюди супроводжує плоть і тлінну оболонку. Щось на кшталт тіні – однак, вони помиляються, бо тінь існує тільки тоді, коли плоть освітлює світло, але душа ж супроводжує людину завжди і всюди, незалежно від обставин, умов, а також фізичного стану її сутності: заблудлі не усвідомлюють, що душа є головною над тілом, над своєю оболонкою і своїм вбранням – тіло гине, тіло тлін, тіло суєта суєт. Тіло – це всього лише одна з форм: і не має значення, яка саме це форма – птаха, людини чи мурахи. Часом і тварини бувають більш чуттєвими та розумними, ніж люди – це відбувається тоді, коли певна, більш усвідомлена, душа опиняється у формі менш досконалій і менш розвиненій, ніж та, яка, будучи менш зрілою, перебуває у формі більш фізично обдарованій можливостями. Тож чи буде справді освічене єство, усвідомлюючи потаємність тих знань, зводити в основу культ вбрання – культ краси та фізичних достоїнств? Стародавні греки, які запозичили ідеї та принципи християнства і передали ті далі історичною еволюційною сходинкою, будучи власниками унікальних знань, на відміну від матеріалістично налаштованих римлян, чудово усвідомлювали суть існуючого світобудови – стародавні ж римляни воліли звеличувати та вихваляти плоть, анітрохи, жодним чином не осягаючи того, що тіло, як і всяке вбрання, вразливе. Удар мечем і на твоєму обличчі вже перебуває незабутній шрам аж доти, доки те вбрання не згниє – чи залишає цей удар відповідного роду шрам на душі? Ідеальні образи, образи краси – тлінні: це обкладинки журналів, які згодом перебуватимуть у смітнику, на вулиці під дощем або ж у багатті – чи не все одно який спосіб, якщо підсумок усьому один і підсумок цей... смерть! Погляньте ж на цих людей! Визнайте в одну секунду те, що долар або ж будь-яка інша валюта в цьому світі більше не існують, знищіть модні журнали та телебачення... і всі їхні досягнення, вся слава та їхні імена, в одну мить зникнуть!»