РОЗДІЛ 16. СКРИЖАЛІ ІСТОРІЇ.

16 травня 1943 року.

Текст, написаний на запорошеній вітрині одного з магазинів у Варшавському гетто:

«Незважаючи ні на що, вам не позбавити нас життя – ми будемо жити! Ваші таємниці щодо нас – секрети Полішинеля, бо занадто багато людей заплямували свої руки й душі кров'ю, здобутою справді вовчими злочинами щодо нашої нації та нашого народу! Ви шукаєте вигоду в кожному вбивстві – навіть для римлянина життя раба мало в багато разів більшу цінність, ніж для вас, рівних нам, наше життя! Віднімаючи речі в кожного вбитого, ви тим самим кладете собі в кишеню не тільки частинки їхньої душі, а й, що куди важливіше – вічне прокляття, бо кожна така річ просякнута передсмертними муками. Ви не змусите нас мовчати – чим більше ви заливаєте багаття водою, тим більше воно розгоряється! Вас очікує опір! Ми будемо не менш жорстокі щодо вас, ніж ви щодо нас – незабаром ви будете волати до нашого милосердя: воно буде виявлено до вас такою ж мірою, якою ви виявляєте його до нас... З нами сила і ви навіть не маєте ані найменшого уявлення яка – у нас є засоби, щоб дати вам відсіч: незважаючи на антисемітизм, ми маємо чимало союзників, бо ваша влада вже вдосталь усіх напоїла кров'ю! Багато хто сприяє вашим злочинам з доброї волі, але, повірте, ще більше здійснює ті лише для того, щоб вижити – злочинцям, на кшталт вас, слід постійно, до кінця життя, озиратися і понад усе страшитися ночі: часу, коли почуття сплять, а кинджали та мотузки не сплять! І нехай усі країни мовчать, і нехай усі країни не діють, ми змусимо весь світ почути наші слова, наші крики та нашу волю – глас Варшави досягне Лондона, Вашингтона та всіх інших столиць, які відносять себе до числа союзників, а відповідно і тих, хто проти нацизму, фашизму та інших радикальних течій, що скидають загальновстановлені принципи людського... Часом бездіяльність під час того, коли скоюється злочин, містить у багато разів більшу суспільну небезпеку, ніж протиправна дія...»

Текст, написаний на запорошеній вітрині одного з магазинів у Варшавському гетто:

«Щодо нас скоювалися справді найжорстокіші злочини – більшість із вас, тих, хто підтримував або ж не підтримував ці звірства, байдуже спостерігали. У той самий час, як наших дітей позбавляли життя – повідати вам як? – ваші діти віддавалися ніжним і солодким снам у своїх колисках: але так буде не завжди – Бог у нашому світі все бачить, Бог у нашому світі справедливий. У нашій трагедії винні не тільки ваші солдати – не менша провина покладена і на вас, «мирних» жителів: тож читайте щодня те, що тут нині написано, дивіться ж на цю вітрину, проходячи тут щодня – усвідомлюйте ж, що у вас немає нічого людського. Ви звинувачуєте в нашій трагедії нас самих – але в чому ж наша провина? У тому, що ми були народжені в цьому світі та наділені диханням? Ви знищуєте нас своїми діями – армія і політичне керівництво союзників, зі свого боку, позбавляє нас життя своєю бездіяльністю. Усюди нам не раді й немає нам усюди місця на землі – уособленням нашого народу і є Агасфер. Але чому ж ви та інші люди так чините? Небо все пам'ятає – як і те, що нас виганяли нацисти, так і те, що жодна держава не бажала прийняти нас під час найтяжчого часу для нашого народу. Наші дії відчайдушні – і тим ми небезпечні. У будь-якому разі ви несете нам смерть, а чи не краще здобути її шляхом опору, що ґрунтується на захисті своїх власних і невідчужуваних прав: право на життя, право на свободу, право на рівність! Ви створили сотні адоподібних концентраційних таборів, але вам так і не вдалося створити благоденствуючу державу – все, що ви створили і створюєте, здатне нести і несе тільки смерть: ось, погляньте на вулиці європейських міст, на обличчя нині існуючих людей – усе це і є ваш новий світовий порядок... страх, вогонь, розруха і хаос!»

Текст, написаний на запорошеній вітрині одного з магазинів у Варшавському гетто:

«Сотні ваших солдатів загинули, щоб відвоювати кілька метрів нашого гетто – у вас автомати, танки та артилерія: ми ж володіємо тільки думками та почуттями, що найбезпосереднішим чином пов'язані зі свободою – сильною волею і жагою боротьби. Здійснюючи свої злочини, ви почуваєтеся не тільки впевнено, а й, тим важчий ваш гріх, переконано! Крики, зойки, рев – ось, що ви породжуєте! Називаючи себе Третім Римом, ви забуваєте про те, що навіть Рим із його «світочами» Нерона не був настільки божевільний у своїй порочності, якими є ви – ні, ви не Третій Рим, ви перше пекло! Усюди палають люди: мертві – плоттю, живі – серцями! Ваша єдина релігія – нацизм: скринька Пандори, яка відкрила в усіх його адептах первісні інстинкти – він дав вам змогу скоювати перш те, що не дозволяв певною мірою розумний закон! Нацизм зробив вас справжніми дияволами, а межі землі він перетворив на пекло – ви повернули Європу в епоху Середньовіччя, де єдиним мірилом істини були сила та вогонь! Нацизм з усіх боків підпалив Європу і в цьому багатті він загине сам: Перший Рим упав через те, що він став нескінченно багатонаціональним, Третій же Рим упаде через виняткову однонаціональність. Як би ви того не бажали, нацизму не вижити в цьому світі – наше Варшавське гетто є маленькою прелюдією до того, що очікує ваші релігії, нацизм і фашизм, у майбутньому: ви будете молити про пощаду, але ви не почуєте подібних слів, бо у своїй наріжній основі ви відмовилися від Бога».