РОЗДІЛ 2. Золота доба Нідерландів

Для того щоб зрозуміти, як у XXI столітті транснаціональні фонди та банківські конгломерати отримали можливість диктувати умови суверенним державам, необхідно звернутися до витоків цієї системи. Перша масштабна лабораторія глобального капіталу виникла не у Вашингтоні, Лондоні чи Нью-Йорку, а в Нідерландах XVIII століття. Упродовж «Золотої доби» Нідерландів Амстердам перетворився на абсолютне фінансове серце Західного світу. Економічна потужність Нідерландської республіки спиралася на унікальне поєднання трьох інституційних елементів: нідерландську Ост-Індську компанію (VOC) — першу у світі публічну корпорацію з обмеженою відповідальністю та акціонерним капіталом; Амстердамську фондову біржу — перший організований ринок, де оберталися не лише фізичні товари, а й акції та суверенні облігації; Амстердамський обмінний банк ( Wisselbank) — створений у 1609 році централізований інститут, який упровадив концепцію безготівкового банківського грошового розрахунку (банківського флорина) зі 100% заставним забезпеченням дорогоцінними металами.

Боротьба Нідерландів за незалежність — в історії відома як Вісімдесятирічна війна (1568–1648) або Нідерландська буржуазна революція — стала унікальним прецедентом у світовій історії. Це була не просто війна проти іноземного панування, а перша у світі успішна соціально-економічна революція, яка скинула владу найбільшої абсолютистської монархії того часу — іспанських Габсбургів — і замість королівської влади створила Республіку купців, банкірів та підприємців.

У XVI столітті Нідерланди (17 провінцій, що охоплювали території сучасних Нідерландів, Бельгії та Люксембургу) були найбагатшою перлиною Іспанської імперії. Завдяки торгівлі, мануфактурам і судноплавству цей маленький регіон давав іспанській короні майже половину всіх її державних доходів (більше, ніж золото та срібло, привезене з Америки). Проте іспанський король Філіп II Габсбург розпочав політику, яка поставила під загрозу нідерландську економіку. Він постійно підвищував податки (зокрема запровадив непосильний 10% податок на кожен продаж — алькабалу), щоб фінансувати свої нескінченні релігійні війни у Європі. Нідерландські купці опинилися у ситуації, коли їхні прибутки вилучалися на користь чужої імперії. У Нідерландах стрімко поширювався кальвінізм (протестантизм), ідеологія якого чудово підходила підприємливим містянам (вона освячувала працю, накопичення багатства та прагнення до свободи). Філіп II, запеклий католик, направив у Нідерланди Інквізицію, розпочавши масові страти протестантів. Відповіддю протестантів стало Іконоборче повстання, під час якого хвиля погромів католицьких монастирів та церков прокотилася всією країною.

Для придушення заколоту Філіп II відправив до Нідерландів свій найкращий каральний корпус під командуванням герцога Альби. Він заснував так звану «Раду про безлади» , яку місцеві назвали «Кривавою радою», що без суду й слідства стратила тисячі дворян, купців і бюргерів, конфіскуючи їхні статки на користь іспанської скарбниці. Очікуваного покорення це не принесла. Опір очолив лідер дворянської опозиції — Вільгельм I Оранський («Мовчазний»). На морі проти іспанців розгорнули партизанську війну «морські гези» (від фр. gueux — «злидарі», як зневажливо називали повсталих іспанські дворяни). Вони грабували іспанські галеони, атакували гарнізони та контролювали гирла річок. Взяття морськими гезами портового міста Брілле у 1572 році стало іскрою. Північні провінції (Голландія, Зеландія, Утрехт тощо) відкрито повстали, проголосивши Вільгельма Оранського своїм штабгальтером (правителем).

Військова машина Іспанії була найпотужнішою у світі, але вона утримувалася на кредитах. Тут запрацював фундаментальний фінансовий закон: війна виснажила іспанську скарбницю.

Через невиплату платні іспанські найманці 1576 р. збунтувалися і піддали страшному розграбуванню та спаленню багате місто Антверпен. Це остаточно відвернуло від Іспанії навіть католицькі південні провінції. Північні протестантські провінції підписали військово-політичний союз Утрехтську унію 1579 р. для спільної оборони проти Іспанії. Генеральні штати Об'єднаних провінцій зробили безпрецедентний для тогочасної Європи крок, вони офіційно скинули Філіпа II з престолу, оголосивши Акт про зречення 1581 р., що монарх, який зраджує свій народ і порушує його вольності, втрачає права на владу. Спочатку повсталі шукали собі нового іноземного монарха (зверталися до французьких герцогів та англійської королеви Єлизавети I), але не знайшовши придатної фігури, вирішили взагалі скасувати інститут монархії. Так на карті світу виникла Республіка Сімнадцяти Об'єднаних провінцій Нідерландів.

Поки Іспанія намагалася приборкати повстання, голландці виявилися набагато гнучкішими та інноваційнішими. Син Вільгельма Оранського — Моріц Нассауський — провів військову революцію: створив дисципліновану, регулярну армію, упровадив нову тактику стрілецьких шеренг та артилерії, перетворивши війну на інженерну науку. Голландці створили Ост-Індську (VOC, 1602) та Вест-Індську (WIC) компанії, атакувавши колонії Іспанії та Португалії в Азії та Америці. Голландський флот став найбільшим у світі. Оскільки Нідерланди створили прозору банківську систему та біржу, вони могли залучати гроші під значно нижчий відсоток (3–4%), ніж Іспанія, яка регулярно оголошувала банкрутство і мусила позичати капітал під 12–15%. У 1609 році виснажена Іспанія була змушена підписати Дванадцятирічне перемир'я, де-факто визнавши існування Республіки.

Після закінчення перемир'я війна відновилася і згодом злилася з загальноєвропейською Тридцятилітньою війною (1618–1648). Голландський флот завдав нищівних поразок іспанським армадам на морі. У 1648 році в межах Вестфальського миру було підписано Мюнстерський мирний договір. Іспанія де-юре і остаточно визнала повну незалежність Республіки Об'єднаних Провінцій. Південні Нідерланди (майбутня Бельгія) залишилися під владою Габсбургів, а Північні (Голландія) вступили у свою «Золоту добу».

Нідерландська революція довела банківському та торговельному капіталу єдиний фундаментальний висновок: феодальна абсолютистська монархія є ворогом вільного ринку та недоторканності багатства.