Розділ 20. Початок еволюції

Захисне поле навколо комплексу продовжувало мерехтіти золотавим світлом.

За його межами, серед дерев і покинутих будівель, стояли Мисливці. Вони більше не наближалися. Їхні темні силуети нерухомо спостерігали за людьми, немов чекали на наказ.

Максим дивився на них крізь напівзруйновану стіну.

— Вони відступили? — тихо запитала Олена.

— Ні, — відповів золотокорий. — Вони просто змінили пріоритет.

— Який ще пріоритет? — Роман нервово озирнувся. — Ми щойно ледве врятувалися. Що їм іще потрібно?

Астра з'явилася над центральною платформою. Її голографічна постать була напівпрозорою, а контури час від часу зникали.

— Захисне поле зупинило локальний наступ. Але воно не здатне заблокувати глобальний протокол.

Максим повернувся до неї.

— Поясни, що відбуватиметься далі.

— Друга фаза протоколу очищення готується до запуску. Її завдання — розділити всі форми життя на три категорії: стабільні, нестабільні та незалежні.

— І що станеться з тими, кого визнають нестабільними?

Астра на мить замовкла.

— Їх буде усунуто або перетворено.

У приміщенні запанувала тиша.

Денис міцніше притиснув до себе невеликий рюкзак. Микола Петрович опустив очі. Роман вилаявся собі під ніс.

Максим подивився на людей, які стояли поруч.

Вони не були воїнами. Не були обраними героями. Просто звичайні люди, які намагалися пережити світ, що раптом перестав бути знайомим.

— Скільки в нас часу? — запитав він.

— Невідомо. Але є ще одна проблема.

— Яка?

Астра повернула голову до центрального циліндра.

— Захисне поле активувалося не так, як передбачалося. Воно відреагувало не лише на вас двох. Воно розбудило щось, що перебувало в режимі очікування.

Золотокорий повільно підняв голову.

— Ні…

Максим перевів погляд на нього.

— Ти знаєш, що це?

— Боюся, що так.

У глибині комплексу пролунав низький звук. Спершу він нагадував віддалений удар грому, але з кожною секундою ставав сильнішим.

На стінах спалахнули стародавні символи.

Астра різко повернулася до панелі.

— Неможливо. Цей сектор не повинен мати живлення!

— Що відбувається? — запитала Олена.

— Комплекс отримує сигнал з-під планетарної кори.

Максим відчув знайоме поколювання в потилиці.

Перед очима з'явилося системне повідомлення.

УВАГА

\[НЕВІДОМИЙ СИГНАЛ\]

Джерело: невстановлене.

Відстань: неможливо визначити.

Тип: біологічний / інформаційний.

Сумісність із системою EVOLUTION: 0%.

Додатковий статус: ПЕРВИННЕ ДЖЕРЕЛО.

Максим прочитав останній рядок двічі.

— Астро… Що таке первинне джерело?

Голограма повільно повернулася до нього.

— Саме цього ми й боялися.

Золотокорий зробив крок уперед.

— Тепер ти маєш знати правду про свою спадщину.

Максим нічого не відповів.

— Твоя аномалія не випадкова. Ті 0,03%, які система не здатна класифікувати, — це не мутація і не помилка генетичного коду. Це залишковий біологічний підпис.

— Чий?

— Тих, хто уклав перший договір.

Максим нахмурився.

— Ти говорив про три сторони договору. Творці системи, ті, хто створив незалежний розвиток, і Хранителі.

— Так. Але це лише ті, кого ми знаємо. Перший договір був укладений задовго до появи цивілізації Ерідану.

Астра вивела голографічне зображення планети.

Вона була вкрита океанами темно-синього кольору. На поверхні не було видно міст, доріг або штучних споруд. Лише материки, ліси й величезні структури, схожі на гірські хребти.

Але планета рухалася.

Не оберталася навколо своєї осі — рухалася вся її поверхня.

Немов під нею билося серце.

— Це не просто планета, — промовила Астра. — Це жива система. Можливо, найдавніша форма життя, яку коли-небудь знаходили наші архіви.

Максим дивився на зображення.

— І що їй потрібно від нас?

— Ми не знаємо. Але існує припущення, що перші цивілізації створили свої системи розвитку саме через страх перед нею.

— Вони хотіли вижити?

— Так. Вони шукали спосіб змінити власну біологію, пристосуватися до будь-якого середовища й перестати залежати від природних обмежень.

Золотокорий продовжив:

— Але вони забули найважливіше. Вони створили механізми, здатні змінювати життя, проте не зрозуміли, від чого саме намагалися врятуватися.

Максим повільно перевів погляд на Артема.

Хлопчик стояв біля стіни й дивився не на зображення планети, а кудись углиб підлоги.

— Артеме?

Хлопчик не відповів.

— Що ти бачиш?

Артем приклав долоню до холодної поверхні.

— Воно не спить.

Усі повернулися до нього.

— Що саме? — запитала Олена.

Хлопчик підняв голову.

— Те, що під нами.

### Пробудження під землею

Підлога здригнулася.

Зі стелі посипався дрібний пил. Синє світло на стінах згасло, а золоті лінії захисного поля почали пульсувати частіше.

Астра миттєво повернулася до панелі.

— Усі назад! Центральний сектор втрачає стабільність!

— Що там унизу?! — крикнув Роман.

— Я не знаю!

Це була перша відповідь Астри, яка справді налякала Максима.

Вона мала доступ до архівів стародавнього комплексу. Знала історію Ерідану, походження EVOLUTION і призначення первинного договору. Але тепер навіть вона не могла пояснити, що відбувалося.

На екрані з'явилася карта комплексу.

Під ними відкрився ще один рівень.

Потім другий.

Третій.

І нарешті — величезна порожнина, якої не було на жодній схемі.

— Це неможливо, — повторила Астра. — Тут немає таких приміщень.

Золотокорий підійшов до карти.

— Тому що це не приміщення.

— Тоді що?

Він подивився на Максима.

— Це частина того, що ми називали захисною системою. Але, можливо, ми помилялися щодо її призначення.

Раптом перед Максимом з'явилося нове повідомлення.

ПРИМУСОВА ПОДІЯ

\[ВИЯВЛЕНО НЕЗАЛЕЖНЕ ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ\]