РОЗДІЛ 18. НОВИЙ ВИД

Повернення на поверхню

Технічний тунель виявився довшим, ніж Максим очікував.

Вузький коридор поступово підіймався вгору. На стінах світилися блакитні лінії, які час від часу згасали, залишаючи групу в напівтемряві.

Попереду йшов незнайомець із золотими очима. За ним — Максим, Олена, Денис, Роман і Микола Петрович.

Астра супроводжувала їх у вигляді невеликої голограми, яка з'являлася на стінах.

— Скільки до виходу? — запитав Максим.

— Приблизно триста метрів.

— А мисливці?

— За останніми даними, вони розділилися на три групи. Одна рухається до головного входу, друга — до північної частини комплексу. Третя втратила координати.

— Чому?

— Не знаю.

Золотоокий незнайомець озирнувся.

— Тому що хтось змінив їхній наказ.

Максим зупинився.

— Ти знову щось знаєш і не говориш?

— Я знаю лише те, що мисливці не діють самостійно. Хтось керує ними.

— Еволюція?

— Можливо. Але я не впевнений.

Денис раптом показав на стіну.

— Там щось рухається.

Усі повернулися.

На металевій поверхні з'явилася темна пляма. Вона повільно розросталася, утворюючи тонкі відгалуження.

Максим активував аналіз.

АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА

Об'єкт: біологічна структура.

Походження: невідоме.

Стан: активний.

Функція: передача сигналів.

ВИЯВЛЕНО ЧУЖОРІДНИЙ КАНАЛ

Структура не належить стандартній мережі EVOLUTION.

— Це не Еволюція, — сказав Максим.

— Правильно, — відповів незнайомець. — Це слід тих, хто її шукає.

Темна пляма раптом завмерла.

Потім із її центру виступила маленька золота точка.

І голос, який Максим уже чув раніше, промовив:

— Кандидат... знайдений...

Олена відступила.

— Це той самий голос?

— Так, — відповів Максим.

Але цього разу голос продовжив:

— Не довіряй... першому...

Максим повільно повернув голову до незнайомця.

Той стояв нерухомо.

— Що це означає? — запитав Максим.

— Воно намагається тебе заплутати.

— Ти знаєш, хто говорить?

— Ні.

— Тоді чому я маю тобі довіряти?

Незнайомець нічого не відповів.

Темна структура на стіні раптово розсипалася на дрібні частинки.

Астра повідомила:

— Зв'язок перервано.

Максим продовжив рух.

Але тепер він уважніше стежив за своїм супутником.

### 2\. Сімдесят три людини

Коли група нарешті вийшла на поверхню, небо вже почало темніти.

Поблизу входу до комплексу стояли люди.

Максим одразу помітив, що їх значно менше, ніж він очікував.

Він почав рахувати.

Двадцять.

Тридцять.

Сорок.

Потім зупинився.

— Де решта?

До нього підійшов чоловік середнього віку.

— Вони пішли до лісу.

— Хто віддав наказ?

— Ми не чекали. Тут з'явилися якісь істоти. Спочатку одна, потім інші. Частина людей побігла до дороги. Інші пішли шукати укриття.

— Скільки залишилося?

— Тридцять один.

Максим озирнувся.

Люди виглядали виснаженими. Дехто сидів на землі, інші тримали дітей за руки. Кілька людей намагалися зібрати речі.

— Ви бачили мисливців?

— Так. Вони не нападали одразу. Просто рухалися навколо нас. Наче чекали.

Максим подивився на карту.

Червона зона вже охопила всю територію навколо комплексу.

Але найбільше його здивувало інше.

На карті з'явилася нова позначка.

Не червона.

Не жовта.

Біла.

Вона рухалася разом із групою.

— Астра, що це?

— Невідомий біологічний сигнал.

— Де він?

Максим озирнувся.

Біла позначка перебувала зовсім поруч.

За кілька метрів від нього стояв маленький хлопчик років десяти. Він тримав у руках металеву деталь і уважно розглядав її.

— Як тебе звати? — запитав Максим.

— Артем.

— Ти бачив щось незвичайне?

Хлопчик похитав головою.

— Ні.

Потім підняв очі.

— А чому ви всі мене боїтеся?

Максим не відразу знайшов відповідь.

— Ніхто тебе не боїться.

— Тоді чому вони відходять, коли я підходжу?

Максим подивився на людей.

І справді, кілька дорослих трималися від хлопчика на відстані.

— Що з ним? — тихо запитала Олена.

Астра наблизилася до дитини.

Її голограма раптом почала мерехтіти.

— Неможливо...

— Що?

— Я не можу визначити його біологічний статус.

Максим подивився на Артема.

— Він теж кандидат?

— Ні.

— Тоді хто?

Астра замовкла.

На екрані з'явився новий запис.

НОВИЙ БІОЛОГІЧНИЙ СТАТУС

ОБ'ЄКТ: АРТЕМ

Вид: невідомий.

Початкове походження: Homo sapiens.

Еволюційний статус: активний.

Клас: не визначено.

Рівень: не застосовується.

Сумісність із EVOLUTION: 0%.

Висновок: виявлено нову форму життя.

Максим перечитав повідомлення.

— Нуль відсотків?

— Так, — відповіла Астра.

— Але він же людина!

— Його початковий генетичний профіль людський. Проте тепер він не підпорядковується жодній відомій класифікації системи.

Артем подивився на Максима.

— Я нічого поганого не зробив.

— Я знаю, — відповів Максим.

Але сам він уже розумів: перед ними стояло щось значно важливіше за звичайну мутацію.

### 3\. Той, хто не належить системі

Людей розмістили біля входу до комплексу.

Роман організував чергування. Микола Петрович перевіряв укриття, а Олена допомагала тим, хто потребував відпочинку.

Максим залишився з Артемом.

— Коли ти помітив зміни? — запитав він.

— Не знаю. Мабуть, ще вчора.

— Що саме відчув?

— Я почав чути дерева.

Максим нахмурився.

— Чути?

— Не словами. Просто знаю, коли вони рухаються. Коли їм холодно. Коли вони хочуть пити.

Хлопчик опустив погляд.

— І ще я бачу світло.

— Яке світло?

— У людях. У тваринах. Навіть у камінні.

Максим не став одразу ставити нових запитань.