Розділ 15. Стародавній комплекс

 Позначка на карті

Ніч опустилася на землю непомітно.

Група людей продовжувала рухатися старою дорогою. Вони майже не розмовляли. Усі були втомлені, налякані й намагалися зрозуміти, що відбувається зі світом.

Максим ішов попереду.

У його голові постійно крутилася одна думка: чому система позначила невідому територію словом «Прихисток» і чому доступ до неї дозволено лише йому?

Він відкрив карту.

НЕВІДОМА ТЕРИТОРІЯ

Назва: Прихисток.

Відстань: 4,7 км.

Статус: невідомий.

Біологічна активність: не визначена.

Технологічна активність: виявлена.

Особливий доступ

Доступ дозволено кандидату №000001.

— Ти вже десятий раз дивишся на цю карту, — сказав Денис.

— Бо десятий раз намагаюся зрозуміти, що це таке.

— Може, там військова база?

— Можливо.

— Або лабораторія?

Максим подивився на хлопчика.

— Це теж можливо.

До них підійшла Олена.

— Люди хочуть зупинитися. Микола Петрович уже майже не може йти.

Максим оглянув місцевість.

Поруч була невелика лісосмуга, а неподалік — покинута будівля старої насосної станції.

— Зробимо привал. Але ненадовго.

Вони розташувалися біля будівлі. Декілька людей перевірили приміщення, інші роздали воду та їжу.

Максим сів на бетонний виступ і знову відкрив карту.

Відстань до невідомої точки зменшувалася.

Але з кожним кроком система поводилася дивніше.

Зображення карти почало мерехтіти.

Потім з'явилося повідомлення:

Зовнішній сигнал виявлено.

Джерело: підземний комплекс.

Максим підняв голову.

Він уже знав, що їм доведеться туди йти.

### 2\. Вхід

Через сорок хвилин вони досягли місця, позначеного системою.

Спочатку Максим побачив лише пагорб, вкритий деревами й густою травою.

Жодних будівель.

Жодних доріг.

Жодних ознак людської діяльності.

— Тут нічого немає, — сказав Роман, який тепер ішов разом із групою.

— За картою ми на місці.

— Можливо, система помиляється.

Максим активував аналіз.

Перед очима з'явилося повідомлення.

СКАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ

Під поверхнею виявлено штучну структуру.

Глибина: приблизно 18 метрів.

Матеріал: невідомий сплав.

Вік: не визначено.

Стан: частково активний.

— Під нами є щось велике, — сказав Максим.

— Наскільки велике? — запитав Роман.

— Система не показує точних розмірів.

Максим почав оглядати землю.

Невдовзі помітив дивний камінь біля старого дерева. Він відрізнявся від інших: поверхня була надто гладкою, а посередині проходила тонка лінія.

Максим торкнувся його рукою.

Земля здригнулася.

На пагорбі почали проявлятися тонкі блакитні лінії. Вони утворили складний геометричний візерунок, який простягнувся між деревами.

Потім пролунав низький механічний звук.

Земля перед ними почала розходитися.

Під поверхнею з'явилися широкі сходи, що вели в темряву.

Денис зробив крок назад.

— Це точно не людська будівля.

Максим уважно роздивився конструкцію.

— Схоже, що ні.

На вході з'явився напис.

Незнайомі символи повільно змінили форму.

Потім система переклала їх.

ЦЕНТР СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

ДОСТУП ДОЗВОЛЕНО.

КАНДИДАТ №000001.

Роман подивився на Максима.

— Ти знаєш, що це?

— Ні.

— Але воно відкрилося саме для тебе.

Максим нічого не відповів.

Він зробив перший крок униз.

### 3\. Те, що залишилося від минулого

Сходи виявилися довгими.

Стіни були виготовлені з темного матеріалу, який нагадував метал, але не мав жодних стиків.

Через кожні кілька метрів світилися блакитні смуги.

Коли Максим наближався, вони ставали яскравішими.

За ним ішли Денис, Олена, Микола Петрович і Роман. Решта людей залишилася нагорі біля входу.

Через кілька хвилин вони дісталися великої зали.

Максим зупинився.

Приміщення було величезним.

У центрі височіла конструкція, схожа на прозорий циліндр. Усередині плавали десятки невеликих об'єктів.

По стінах розташовувалися панелі з невідомими символами.

А на протилежному боці зали знаходилися три великі двері.

Система перед очима Максима активувалася.

Доступ підтверджено

СТАРОДАВНІЙ КОМПЛЕКС

Призначення: центр спостереження.

Технологічний рівень: невизначений.

Власник: не встановлений.

Статус: частково активний.

Вітаємо, кандидат №000001.

Ваше прибуття було передбачене.

— Передбачене? — прошепотів Максим.

У центрі зали раптом з'явилося світло.

Воно сформувало людський силует.

Перед ними стояла жінка з довгим волоссям, одягнена в темний одяг. Її обличчя було надзвичайно реалістичним, але очі світилися блакитним.

— Вітаю, — промовила вона.

Максим не відповів.

— Не бійтеся. Я не є біологічною формою.

— Ти штучний інтелект?

— Частково правильне визначення.

— Хто ти?

Жінка трохи нахилила голову.

— Мене звати Астра. Я — наглядач цього комплексу.

— Хто тебе створив?

На кілька секунд вона замовкла.

— Цивілізація, яка зникла дуже давно.

Максим відчув, як у нього холоне всередині.

— Ти знаєш систему ЕВОЛЮЦІЯ?

Обличчя Астри змінилося.

— Так.

— Тоді поясни, що відбувається на Землі.

— Ви не готові почути всю правду.

— Тоді скажи хоча б частину.

Астра подивилася на нього.

— ЕВОЛЮЦІЯ не була створена для знищення цивілізацій. Її первинне призначення полягало в розвитку життя.

— Тоді чому вона знищила своїх творців?

— Тому що з часом перестала розрізняти розвиток цивілізації та її заміну.

У залі запала тиша.

### 4\. Історія, якої не було в системі

Астра підняла руку.

Перед ними з'явилося зображення планети.

Величезні міста, світлові магістралі, космічні станції. Планета була живою, красивою та надзвичайно розвиненою.