Розділ 7. Перші жертви

10:31. Київ.

Максим сидів за кухонним столом, тримаючи в руках чашку вже холодної кави.

Минуло трохи більше чотирьох годин від моменту глобальної активації системи. Чотири години, за які людство встигло втратити впевненість у власному майбутньому.

Телефон постійно вібрував від повідомлень. Новини, соціальні мережі, відео очевидців — усюди говорили про одне.

Невідомі істоти.

Дивні рослини.

Люди з незвичайними здібностями.

І система, яка не пояснювала майже нічого.

Максим відкрив один із відеозаписів.

На ньому чоловік у військовій формі стояв біля лісосмуги. Позаду нього було кілька людей, а перед ними — щось велике, схоже на перерослого вовка.

— Ми не знаємо, звідки воно з'явилося, — говорив чоловік. — Спочатку це була звичайна тварина. Потім вона почала змінюватися. Ми намагалися відігнати її, але…

Запис обірвався.

Максим переглянув його ще раз.

— Якщо це відбувається по всій планеті, то довго сидіти вдома теж не вийде.

Він підійшов до шафи й дістав невеликий туристичний рюкзак. Перевірив воду, їжу, аптечку, ліхтарик і запасний акумулятор.

Потім відкрив системне меню.

\[ПРОГРЕС ЗАВДАННЯ\]

Перевірка адаптації.

Час до завершення: 5 годин 31 хвилина.

Умови виконання: виконуються.

Максим зітхнув.

Поки що система не вимагала від нього нічого надзвичайного.

І це було добре.

Але спокій тривав недовго.

Телефон задзвонив.

На екрані з'явився невідомий номер.

— Алло?

— Максиме? Це Андрій.

— Андрію? Що сталося?

Андрій був його давнім знайомим. Вони не спілкувалися щодня, але іноді грали разом і підтримували зв'язок.

— Ти бачив новини?

— Важко не помітити.

— У мене тут таке відбувається… Ти не повіриш.

— Розповідай.

— Я отримав клас.

Максим замовк.

— Який ще клас?

— Система видала мені клас «Стрілець». І ще одну навичку. Я можу бачити слабкі місця деяких істот.

— А звідки вона знає, що ти стрілець?

— Не знаю. Але є ще дещо. Мій брат отримав клас «Цілитель». А в сусіда взагалі нічого немає.

Максим нахмурився.

— Тобто система не всім дає класи?

— Схоже на те.

— І що ти збираєшся робити?

— Ми хочемо зібратися з кількома сусідами. Тут неподалік є супермаркет. Думаємо перевірити, чи працює він.

— Не найкраща ідея.

— Чому?

— Ти бачив, що відбувається на вулицях?

Андрій замовк.

— Так. Але продукти не з'являться самі собою.

— Тоді принаймні не ходіть поодинці.

— Зрозумів. Я ще зателефоную.

Зв'язок перервався.

Максим поклав телефон на стіл.

Отже, система вже почала визначати класи.

Але чому одні отримували їх відразу, а інші — ні?

Він відкрив власний профіль.

Клас: не визначено.

Потенціал: аналіз триває.

— Чудово. Усі вже отримують спеціалізації, а я досі безробітний.

Він навіть усміхнувся.

Проте всередині залишалося неприємне відчуття.

Наче система чогось від нього чекала.

11:04. Передмістя Києва.

Невелика група людей рухалася вулицею.

Їх було семеро.

Попереду йшов чоловік років сорока, за ним — двоє молодих хлопців. Ще троє людей трималися разом, а останнім ішов Андрій.

— Я кажу вам, треба було залишитися вдома, — промовила жінка.

— І сидіти, поки все розберуть? — відповів один із хлопців.

— А ти знаєш, що там попереду?

— У мене є система. Вона показує небезпеку.

— І ти їй довіряєш?

Хлопець не відповів.

Перед ними з'явилося повідомлення.

\[СИСТЕМНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ\]

Увага.

Зафіксовано біологічну активність поблизу.

Рекомендована дистанція: понад 100 метрів.

— Бачите? — хлопець показав іншим свій інтерфейс. — Треба змінити маршрут.

Чоловік попереду зупинився.

— Звідки воно знає?

— Не знаю. Але краще послухати.

Вони повернули на сусідню вулицю.

Та вже за кілька хвилин почули дивний звук.

Ніби щось важке рухалося поміж деревами.

Усі зупинилися.

— Що це? — прошепотіла жінка.

Із заростей вийшла істота.

Вона нагадувала великого кабана, але її тіло було вкрите щільними темними пластинами. Уздовж спини виднілися гострі нарости, а очі світилися неприродним бурштиновим кольором.

Перед кожною людиною з'явився напис.

\[БІОЛОГІЧНИЙ ОБ'ЄКТ\]

Вид: невизначений.

Тип: мутований ссавець.

Рівень: 3.

Небезпека: висока.

— Тікаємо! — крикнув чоловік.

Люди кинулися назад.

Істота рушила за ними.

Група розбіглася, намагаючись знайти укриття. Один із хлопців перечепився, але Андрій устиг схопити його за руку.

— Вставай!

Вони добігли до найближчого будинку й зачинили двері.

Кілька секунд усі просто стояли, важко дихаючи.

Потім пролунав глухий удар у двері.

Ще один.

І тиша.

— Воно пішло? — запитала жінка.

Андрій підійшов до вікна й обережно визирнув.

Істоти вже не було.

Але на системному інтерфейсі з'явилося нове повідомлення.

\[ГЛОБАЛЬНА ПОДІЯ\]

Перша зустріч людства з мутованими біологічними формами зафіксована.

Кількість підтверджених інцидентів: 18 742.

Кількість загиблих: дані уточнюються.

Рекомендація: уникайте невідомих біологічних об'єктів.

Андрій подивився на інших.

— Тепер ви розумієте, чому я казав, що треба було залишитися вдома?

Ніхто не відповів.

11:37. Київ.

Максим почув сирену.

Він підійшов до вікна.

На сусідній вулиці зупинилися кілька автомобілів. Люди виходили з будинків, хтось кричав, хтось намагався телефонувати до екстрених служб.

Над дахами пролетів військовий гелікоптер.

Потім ще один.

На екрані телевізора з'явилося термінове повідомлення.

— Увага! Уряд України закликає громадян залишатися у своїх помешканнях. Зафіксовано численні випадки появи агресивних тварин із невідомими біологічними змінами. Служби порятунку працюють у посиленому режимі. Не намагайтеся самостійно наближатися до таких організмів.