Частина 1. Лестрейд шукає…

 - Доброго ранку, місіс Холмс. Ранок і справді чудовий, тож після сніданку ми з містером Холмсом плануємо прогулятися. Бажаєте до нас приєднаєтеся?

  - Дякую, докторе Ватсоне, але, боюся, прогулянка відкладається – щойно під’їхав кеб і з нього вийшла знайома нам кепка. 

  Ватсон виглянув у вікно і насмішкувато крякнув. За хвильку часу на порозі дійсно стояв інспектор Лестрейд. Не дивлячись на ранню годину він мав зовсім змучений вигляд й тому без запрошення безсило впав у найближче крісло. Нещасний навіть не мав сил відмовитись від рюмочки бренді.

 - А де містер Холмс? Справа надзвичайно термінова і заплутана, як італійські спагетті. У мене вже в голові паморочиться – всю ніч бігав… ще й секретна, нічого толком не добереш… Замотали мене в тому міністерстві.

 Місіс Холмс посміхнулася образності висловів інспектора Лестрейда і мовчки поставила на стіл ще один прибор. Тим часом, з горішнього поверху спустився той, про кого вже двічі згадали. Шерлок Холмс, а це був він, привітався з усіма, запропонувавши залишити розмови про справи до чаю.  Всі сіли за стіл. І, хоч якою була терміновою справа гостя, поки він жував - не зронив ані слова. Лише, коли перед ним поставили крихітну чашечку з чаєм, інспектор вирішив, що інтригуюча пауза витримана ним до кінця.

 - З міністерства ще вчора підняли на ноги весь Скотланд-Ярд, - відкинувшись на стільці й задоволено витираючи вуста серветкою, почав розповідь інспектор. Пропав якийсь старий, виконував для них термінове замовлення. Ми перерили його квартирку, обійшли весь район, допитали всіх сусідів. Фух. Я особисто двічі ходив по сусідам – дохлий номер, вбив весь день на тих старушенцій. Був старий - і зник. Жодної зачіпки, - інспектор широким енергійним жестом руки з серветкою підтвердив, що зниклого немає ніде. 

 Затим він втупив погляд у чашку, ніби відшуковуючи на її дні зниклого джентльмена, пару раз глянувши з-за неї своїми хитрющими очицями на господарів, аби перевірити ефект від своєї новини.

 Доктор Ватсон, відклавши свіжу «Таймс», відгукнувся першим:

  - Ніяких заміток чи некрологів в пресі немає. Ви в лікарнях, моргах цікавилися?

  - Я не сказав вам ще всього. Справа в тому, що це…військове міністерство, - трохи нахилившись вперед і притишивши голос сказав інспектор, - ну, ви ж їх знаєте. Вони всі ці процедури й самі швидко провели, по всій формі. Хотіли своїми силами, але куди їм? Нас запрягли в останню мить і ось бігай тепер, як ошпарений. Налякані вони там страшенно. Мені сам заступник міністра сказав, що знайти труп старого – це вже неабияка удача. Що він мав на увазі?

  - Елементарно, інспекторе. 

  - Га? Ну може вам, місіс Холмс і елементарно, ви ж тут сидите, в задачки граєтеся, а нам бігати по всьому Лондону й околицям, допитувати, записувати - голова обертом. Ну я вже здогадуюсь, що він мав на увазі.., а яка ваша думка? Цікаво просто.

 - Моя думка, що цей старий є носієм якоїсь важливої інформації, і в міністерстві дуже зацікавлені, аби вона не потрапила до чужих рук, тому труп для них бажаніший, аніж … живий зрадник. 

 - А, так. Я теж саме так і подумав. Вони так і сказали – справа виняткова, державної ваги. А то, за тридцять років моєї служби ще не було жодної нетермінової справи, - інспектор все тією ж серветкою сердито потер лоба, - хочете поглянути на квартиру того старого? Свіжим оком. Може ми щось прогавили? 

 Холмс, поставивши чашку на блюдце, потягнувся за трубкою. Лиш затягнувшись, своєю чергою запитав в інспектора:

 - На квартирі були якісь сліди чужої присутності, може - боротьби?

 - Та ні. Речей там і так небагато, або ж діяли дуже акуратно, або крім господаря до неї ніхто не заходив. Навіть близько 40 фунтів в шухлядці столу знайшли. Ніяких документів чи слідів того, чим він мав займатися ми не знайшли, або ж їх вже вилучили військові.

 - Обов’язково глянемо, але спершу потрібно влаштувати зустріч з кимось із фігурантів: свідками чи можливими підозрюваними. І чим швидше – то краще.

 - Ну, я так і сказав серу Уоррісону, - Лестрейд знов обтер спітнілого лоба вже добряче пожмаканою серветкою, на допомогу бейкерських сищиків він дуже розраховував, – якраз до обіду ми ще можемо заскочити його в міністерстві, а потім він їде на важливу нараду, тому спершу під’їдемо до нього, а вже потім я сам супроводжу вас на квартиру. Кеб чекає надворі.

  Заступник міністра при появі інспектора з двома джентльменами, задумливо дістав із сейфа папку, поклавши її перед гостями:

  - Доброго ранку, джентльмени, - розтягуючи слова та оцінююче розглядаючи гостей, привітався він, -  опустимо формальності, зараз не до цього. Ситуація близька до критичної. Мене попередив містер Лестрейд, що ви не візьметеся за справу, допоки не матимете всієї інформації. Ось вона, в цій теці. І я розраховую на ваше розуміння всієї делікатності…

 - Так, сер Уоррісон, справи такого роду нам з доктором Ватсоном не новина, тож можете покластися на нашу скромність. Це креслення … зброї?

 - Так. Абсолютно новий вид. Враховуючи міжнародну ситуацію… та, що там казати. Цей старий, що пропав – не простий старий. Це інженерний геній, за яким полювала не одна військова розвідка. Ми берегли його, як зіницю ока. Я особисто розпорядився щодо безпрецедентних заходів безпеки.

  Поки Ватсон продивлявся креслення, Холмс допитувався подробиць проведеного слідства.