Стадія невизначеності?

Стадія невизначеності? Психічна подавленість? Тиск на себе самого?

Стадія невизначеності

Чи уявляли ви життя без розуміння зовсім нічого. Як ви з'явитися на світ. Що було в минулому. Що таке світ. Ці питання є нескінченними, оскільки у вас є нескінченна кількість відповідей. Невизначеність це нерозуміння себе як особистість, страх перед майбутнім. Порожнеча, прірва. Відчуття кінця. Залежність від минулого. Немає відчуття життя тільки (існування) тварині ідеї життя інстинктивне виживання немає жодного відношення до теперішнього часу. Постійні думки про майбутнє. Біль за минулим. Стадія невизначеності була або буде в кожного хто не хоче прожити життя "інстинктивним існуванням" Під час цього етапу ви переглядаєте все ваше минуле життя. Максимально шукаєте те життя яке вам сподобалося б. Під час цього етапу ви можете відгородитися від людей відчувати мерзкість до них. Або навпаки залежати від інших. Найбільший страх у всіх людей це залишитися сам на сам, але водночас це дуже затягує, цей затишок незалежна думка, можливість говорити зі своїми думками. Стає звичкою (наркотиком) ви можете відчувати страх до інших людей, мерзкість, або максимальну нейтральність. Самотність стає не звичкою. Стилем життя, це немов щось прекрасне. Без думок про інших, це і є та прірва між людьми та смертю. Етап невизначеності найбільш важливий ментальний етап розуміння свого життя, його проходження відкриває багато нових запитань так і дає багато відповідей. Що відбувається перед цим етапом? У вас може бути якісь важливі питання на які ви не маєте відповіді. Нахил до депресії, відчуття страхів... "Психічна подавленість" Це відчуття якого в реальності не існує, є тільки у вашій голові. Це відчуття ситуації, яка може відбутися і принести вам як фізичний, так і моральний біль. (Справи йдуть погано я досі не можу заснути). Це один із найстрашніших станів для людини перебуваючи під цим впливом ви вже не відчуваєте реальності ви хочете, щоб час ішов швидше думки з'їдають заживо, біль в грудях постійна тривожність страх перед чимось. Ослаблення характеру сили духу. Відсторонення від суспільства, відчуття мерзоті до людей. Що може вивести людину з цього стану? Як позбутися ненависті до людей? Психічна подавленість може зникнути на деякий час, якщо її перебити фізичним болем. Як ви вже читали біль це те, що повертає вас у життя. Якась рутина справа спричиняє на вас сильну тривожність, через свою простоту постійний біль десь всередині вас. Боротьба з емоціями. Все це спрямовує нас в бік алкоголю, наркотиків, тютюну. Але цей біль не зникне поки ви не приймете життя, або не зміните його. Підтримка це єдине, що вам потрібно для життя відчуття потрібності. Тепер згадайте батьків невже вони не варті знати ваші відчуття. Всім нам здається що наші батьки живуть не перше своє життя, але в них як і в нас воно одне тому цінуйте їх. Єдине що людство втрачає це час ми тільки знищуємо те що колись вважалося звичним повсякденним рутинним. Ціну життя, довіру, любов ... Справжня любов, довіра це риси людини з відчуттям часу, життя. Багато хто ставиться до людей з високу, сам лежить у ямі страхів і внутрішнього болю. Постійна моральна подавленість відсторонює вас від майбутнього ви просто падаєте в яму яка починає здаватися істиною. “Істина просто жити... Існувати”.

Психічний тиск на самого себе. Цей етап визначається тільки цими процесами: самотність, страх. Ці 2 процеси, мабуть, здаються дуже різними, але різниця тільки в їх розумінні. Як давно ви відчували страх? Самотність? Невже відчуття самотності не викликає в вас відчуття страху? Стресу? Навіщо люди пригнічують себе? Самі люди ніколи б не вирішили давити на себе. Для цього є зовнішні фактори: знову ж таки біль, як фізичний, так і моральний, відчуття неповноцінності, комплекси, непотрібність. 

Новий етап із мільйон минулих. Життя - це останній етап. що було перед ним? інше життя? тоді який сенс цього життя? 

Думки

Думки - це наш світ де все чого немає в реальному існуванні. ніхто не користується нашим уявним світом. Сон як було описано вище "те чого нам не вистачає в реальному житті" чому сон здається більш реальним ніж РЕАЛЬНІСТЬ багато хто падає в пастку з напрочуд реальною нереальністю. Навіщо нам життя в якому немає реальності є тільки минуле і мрії. Ми мріємо повернути минуле, бо воно здається щасливим. але чи насправді це було так невже життя з кожним днем стає все гірше і глибше в тьмі. Ось чому дитинство здавалось чимось потойбічним в нас не було МИНУЛОГО. Це не фантазійна книга це звичайна розповідь про думки. минуле і страх - це те що змушує нас...

Смерть - це те для чого ми живемо!?

По істині - це те перед чим постає кожний. Смерть це не тільки 6 букв це відчуття , яке наповнює нас в кожному моменті. постійні наші питання чи достойні ми життя., але це тільки під фактор, основне питання людства: чи достойні ми померти? Абож нам потрібно існувати без відчуття кінця. Не знаючи, що кінець може буть тільки початком. Це питання не є настільки висвітленим як питання про сенс життя, достойність життя. Достойне життя дорівнює достойна смерть. Не боятися смерті дорівнює існування. спробуйте згадати ті моменти коли життя відчувається по-іншому! В першу чергу це дитинство де ви не маєте страхів, переживань. В друге це відчуття смерті без повноцінності, без мети, без мрії, без минулого. 

Скільки разів помирає людина?

Звісно що правильна відповідь ОДИН але це друга смерть і вона кінцева. Перша це смерть себе як особистості (переломний момент життя). Коли вам відкривається багато відповідей на які ви не хотіли знати відповідь. Ця перша смерть може не вплинути на вас абож вона ще не відбулася. Але для когось ця перша смерть є народженням СВІТЛА в тьмі: постійний аналіз життя заштовхує нас в кут або виводить з темряви. Приклад: