Глава 1. Вступні тести

Скрип пера. Як я ненавиджу цей звук. Але що я роблю тут? Чому пішла на поступки та заповнюю зараз ці сторінки тим, що знаю й про те, про що знати не хочу?

Чому сиджу в цій кімнаті й пишу з усіма? Невже, мене настільки легко зламати та змусити робити те, що я не хочу?

Адже, ще тиждень тому я збиралася в найкращий інститут в своїй країні. І який результат? Татко підмовив декана за кругленьку суму, щоб той завалив мене. І, не дивлячись на те, що він був приголомшений такою несподіваною пропозицією, він погодився.

За один день всі мої плани рухнули, як картковий будиночок. Я готувалася два роки на інженера. Сиділа допізна в школі із занудним старим фізиком, якого оплачував мені мій хлопець. Засинала з підручником в руках.

Все заради того, щоб з Олексієм вчитися разом в столиці. Жити подалі від батьків та насолоджуватися студентськими роками в компанії з алкоголем, вечірками й тарганами, якими кишать, навіть, круті гуртожитки. Чого вже таїти?

 На жаль, мій тато, магістр магічного світу, Роберт Родд, хотів для доньки іншої долі й підстроїв все, щоб я навчалася чаклунству.

І ось, я тут. Сиджу й заповнюю анкету для вступу до академії трьох стихій, та поняття не маю, як я на це погодилася.

Може, тому що все одно не знала, чим зайнятися до наступних вступних іспитів? Або, просто, із цікавості?

- Есмі Джина Родд!

Хтось назвав моє ім'я, довелося перерватися від роздумів та поглянути на декана Вогняного факультету.

- Так, пані професорко? - я посміхнулася тією посмішкою, за яку багато чого мені пробачали. - Щось не так?

- Ви не заповнюєте анкету. А без неї ми не зможемо визначити, на який із трьох факультетів вас відправити.

Деканом вогняного факультету була жінка з моторошною старомодною зачіскою, начесаною вгору та в червоній сукні, приблизно, з тих саме епох.

- А я, всього на всього, задумалась. Чому стихій лише три? Де ви втратили повітря?

Декан невдоволено скривилася.

- Їх завжди було стільки з часів великої битви. Більше вам знати нічого. Пишіть відповіді!

- Але чому його не відновили? Будівельних матеріалів не вистачило, чи нема кого призначати на посаду декана? Або у вас всього три вчителі, які сидять зараз перед нами у всій красі?

Видно було, як декан ледве стримувала свій гнів. Від відповідей на питання вона утрималася й сіла назад в своє крісло. Після чого продовжила розмову з деканом Водяного факультету.

Варто віддати їй належне за такий контроль емоцій. А, ось, у її сусіда, єдиного чоловіка з вчителів, які перебували тут, витримка була слабшою.

Він гнівно став озиратися й поглядати на мене, немов, я йому мільйон заборгувала. Виглядав він в точності, як бик перед тореадором. Проте, це анітрохи не зменшило його репутацію серед тутешніх абітуєнток.

Здавалося, на професора, завідувача Земним факультетом, задивлялися всі дівчата.

Можливо, і було за що. Статний, темпераментний й достатньо міцний. У нього були чорні очі й такого ж кольору довге волосся, зібране на потилиці в хвіст. Шкіра, навпаки, була дуже блідою. На обличчі не видно було ні єдиної вади.

Тож, за такий зовнішній вигляд можна й пробачити слабкій статі, що зібралася тут, позіхання на нього. У будь-якому випадку, в мене є Олексій, а вони, якщо їм так хочеться, нехай, хоч, зараз приступають битися за серце цього сноба.

Він знову глянув на мене поглядом, що пропалюв наскрізь. Цікаво, що його так зачепило? Треба буде дізнатися. Ну а поки що, анкета. Треба порадувати тата й вступити не туди, куди він просив.

Роки, проведені за книжками з фізики та алгебри, навчили мислити. Тому я могла приблизно передбачити, як відповісти на питання анкети, щоб попався певний факультет.

Правди вони просили при заповненні? Ага. Правда в тому, що я тут вчитися не збираюся. Й покину академію, щойно дізнаюся, чим так зачепила цього статного красеня моя промова.

Відповіді були написані з урахуванням вибору факультету Вогню. Це, навіть, здалося забавним. По-перше, це протилежний Воді, на якому наполягав тато. А по-друге, допікати декана входило дивовижно в мої плани.

Тож, з почуттям виконаного обов'язку, я вийшла з головної будівлі та влаштувалася на вільній лавочці біля фонтану. Оголошувати результати повинні були ввечері, тож, часу було повно, щоб поспостерігати за всіма й вирішити, з ким можна познайомитися.

На жаль, моє тихе існування потривожили й біля мене з'явилися дві дівчини.

- Чи не зайнято? - запитала блондинка з нещадно попаленим волоссям від фарби. - Чого сумуєш? Я Тіффані!

- А я Дженні! - представилася інша, яку Тіффані, швидше за все, завела, щоб ще ефектніше виглядати на тлі цієї дівчини.

- Не зайнято, - довелося погодитися на їх присутність поруч. - Можете називати мене Есмі.

- Як тобі декан Земного факультету? - Тіффані дістала косметичку й почала рясно наносити пудру на лице. - Цікаво, багатьох доведеться засунути, щоб підкорити його?

- Для тебе це буде не складно, - мрійливо сказала Дженні, чим ледь не спричинила в мене блювотний рефлекс. - Хіба, є рівні тобі й твоїм здібностям.

- А які в тебе здібності, Тіффані?

- Я володію Русалчиними чарами. Варто мені заспівати, як багато хто втрачає голову й готов на все заради мене.

- У неї чарівний голос. Якщо ти почуєш, Есмі, то закохаєшся в її оксамитові вібрації з ніжними переливами.

- Обов'язково запишуся на найближчий концерт та буду сидіти в першому ряді, - не без іронії в голосі відповіла я, за що й отримала незадоволений погляд блондинки.

- Не перегравай, Ес. І пам'ятай, професор Земляного буде моїм! Пішли, Дженні, нам варто дізнатися, які уроки він веде.

- Хай щастить, Тіфф! - я не втрималася й засміялася в голос.

А нічого було скорочувати моє ім'я. Ось тепер і буде, чи то, болячкою, чи то цуценям. Мені яке діло? Загравати з тим брюнетом я не збиралася, тож, навряд чи Тіффані довго буде хвилюватися про моє існування. Он, скільки в неї суперниць.