Глава двадцять перша: Шантажистка

 В скляній кімнаті вже були Сергій Вікторович, і Круг. 

- Нічого собі - в один голос сказали обидва, поглядом змірявши Арнольда  

- Шеф, ви ж самі мені вихідний дали.

- Тобі ніхто, нічого не каже. Просто не звично тебе "такого" бачити. Ну то пусте, сідай. 

  Арнольд відсунув перед Машою стілець. 

- Прямо джентльмен - прокоментував Круг. 

 Це  останнє що було сказано в жартівливому тоні. Сергій Вікторович перейшов до справи:

- Я вас зібрав аби доручити розібратися з ось цим. - він підняв руку, в яку тут же лягла тека від невідомо коли ставшому за спину Чекіста. 

 Це  був вже всім знайомий компромат на Машу. 

- З часу перехоплення, і до сьогодні власник компромату не вчинив жодних дій...

- Так нащо тоді його шукати? - не втрималася Маша. Арнольд ткнув її ліктем, але було пізно. 

- Для працівниць секс-індустрії пояснюю - коли на кону мільйони, не припустимі будь-які неясностi. А ми маємо людину, чи того гірше групу людей, які мають інформацію, здатну сильно підмочити нам репутацію на фінальному етапі перемовин з британцями. Але найголовніше те, чого ми не маємо. А ми не маємо жодного уявлення про їх наміри. Вам це і належить з'ясувати. 

- Але чому саме ми? - не вгамовувалася Маша.

- Та тихо ти - прошипів Арнольд. 

- Спокійно - підняв руку шеф, заспокоюючи свого підлеглого - Нам всім не потрібно аби про ваше місце роботи знав ще хтось. 

 Так от - звернувся Сергій Вікторович Качан до всіх - працювати будете з Чекістом, але на особливу підтримку не розраховуйте. Ваша справа надзвичайно важлива, але не першочергова. Всі ресурси кинутi на те, щоб зам'яти "Бійню на заводi", як охрестили вчорашні події новини. 

 Це не означає що ми вас кидаємо напризволяще. Але ресурси в нас обмежені, тому вам доведеться обходитися мінімумом. 

 Вийшовши з скляної кімнати Маша забрала свої речi. Від веселого, грайливого настрою не лишилося і сліду. Швидко, ледь не бігом, підійшла до ліфта. Арнольд наздогнав її, і взявши за руку сказав:

- Сонечко, зачекай...

- Я тобі не "Сонечко" - вона відірвала руку - Мене з брудом змiшують, при тобі ледь повією не назвали, а ти мовчиш як риба. 

- Він мій шеф. 

- I що з того?- дівчина буквально закипала від люті - Це дає йому право мене з лайном змішувати?

- Маша, ти сама себе накрутила. Ніхто тебе не ображав. Просто було підмічено галузь, в якій ти працюєш. Тобі взагалі настільки важливо що про тебе скажуть?

- А тобі ні? Тобі наче не все одно. От як ти мене представиш родичам, друзям, колегам з партнерами? " Он їде чоловік повії"- лунатиме з кожного рогу. Пересуди, плітки, шушукання за спиною. 

 Арнольд задумався, при цьому настільки поринув у свої думки, що не помітив як дівчина його мрій зайшла в ліфт. 

- От бачиш - голос Маші вивів його з цього стану. Хлопець кинувся до ліфта, але було пізно. Двері зачинилися прямо перед його носом. 

- Маша! Маша зачекай!- б'ючи кулаком об двері, кричав він їй у слід. 

 Коли Арнольд Лахновский обернувся, то побачив стоячого у дверях Круга. Обпершись об двері, схрестивши руки, він навіть не приховував задоволення від побаченого. 

- Слухай Машо, а чому ми взагалі сюди приперлися? - запитав Круг, припарковуючись біля багатоповерхівки. Прямо під вивіскою "Стиль". 

- Ти ж пам'ятаєш що сказав Чекіст - "Треба перевірити всіх хто міг дізнатися?" 

- Ну, так ми і перевіряємо. Взяли в оборот айтішників, бо цей ідіот твою контору через службовий ноутбук шукав - Круг не втримався від приниження конкурента - Його секретарку крутимо, людей з команди які теоретично могли залізти в комп'ютер шефа.

- Це все не те. Єдине місце, де сто відсотково знали про мого... мого ...- Маша зам'ялася, слово "клієнта" ніяк не бажало злітати з вуст. 

- Я зрозумів. - проявив тактовність співбесідник - Ти по суті давай. 

- Я списалася з дівчатами з якими працювала в ескортi...

- I що вони зараз роблять? Вашу "Солодка ніч" прикрили після смертi власниці.

- Якщо тобі цікаво - то справу Сніжани Карпової вже перевели в "глухарі". Потаскали менти дівчат на допити, і закинули справу в дальній куток. 

- Не здивований. Але ти давай якось ближче до суті. 

- Декілька дівчат вирішили зав'язати. Хтось з міста поїхав, хтось просто вирішив розпочати нове життя. Але в подавляючій більшості, без жодних зусиль  знайшли роботу в подібних закладах. 

 З усієї цієї сірої маси, виділяється Юля. Секретарка покійної. Буквальна на наступний день після смертi господині, вона отримала цей салон - Маша кивнула на вивіску -, а потім з своїм новим авто в соцмережах красувалася. 

 Дівчина подала свій телефон. Там були фото молодої дівчини на фонi червоного кабріолета.

- Дорога машинка. А звідки в неї бабки? 

- Оце я і хочу дізнатися. Ти зроби пику по страшніше, щоб розмова швидше йшла. 

 - Так. - скорчивши найлютішу гримасу сказав хлопець. 

- Не перегравай. Менi треба, щоб ти її трохи налякав, а не до інфаркту довів. 

 Круг задоволено підмітив тінь посмішки на вустах Маші. 

- Я до господині - сказала Маша, дівчинi при вході. 

- Як представити?- запитала вона, піднімаючи слухавку. 

- Маша Нерест.

 Через хвилину вийшла Юля. В спідниці до колін, діловій блузці, на підборах і в окулярах. 

- А ти змінилася. Прямо бізнес - леді. - почала розмову дівчина. 

- А ти, пробач звісно, але якась в'яла. Наче вижитий лимон. Сталося щось ? - вона покосилася на Круга. 

- В яблучко. Нам би поговорити, в трьох. 

- Ходiмо. 

 Зайшовши до себе в кабінет, вона відкрила шафу, дістаючи звідти пляшку коньяку, і пару чарок.

- Я не буду - сказала Маша, сівши на стілець біля столу. 

- А я вип'ю. Відчуваю розмова - вона покосилася на  Круга. який стояв при вході - буде не з приємних.