Глава вісімнадцята: Примирення

 Не зважаючи на клятвенну обіцянку дану Маші не висовуватися з готелю, Абагей Ван Вуйц вешталася містом. У неї не було ні певного маршруту, ні певної цілі. Вона просто брела разом з усіма. 

 В готелі була типова обстановка останніх років. Обстановка в якій дівчина вже не могла знаходитися. В батька, як завжди, справи. Мачуха кудись звалили , чи то на фітнес, чи на пілатес (єдина обставина якiй вона була щиро рада). А в братів любов - амури. 

  I до цього їм якось не до неї було. Маленькій дівчинці не так просто знайти спільну мову з вже дорослими чоловіками, особливо коли один постійно в хмарах літа, а інший корені квадратні в умі вираховує. 

 Була ідея списатися з кимось в інтернеті, але це швидко їй набридло, тому вона  вирішила прогулятися. 

 Вона брела наче зомбі, нікого не бачучу і не чуючи. Аж раптом почула звук гальм, і відчула удар. 

- Абагейл ! Отямся!- почула вона чiйсь голос. Отямившись, вона побачила Аркадія Гвоздя. 

- Ти!!!- закричала вона на всю вулицю - Ти що мене переслідуєш?!!

- Та дуже треба. Не знаю, може у вас в Британії прийнято черепашачим кроком переходити дорогу на червоне світло, але в нас це небезпечно. 

 Тут вона огляділася, і зрозуміла що сидить на переднім сидінні його авта. Вскочив, дівчина замахнулася рукою, яку без жодних зусиль було перехоплено.

- Годі на мені зриватися. Я розумію що ситуація, м'яко кажучи, не гарна. Але я також жертва.

- Жертва, жертва.- передражнила його Абагейл.- Та відпусти мою руку. Обіцяю - бити більше не буду. 

- Дуже дякую панi за таку милість - сказав Аркадій Гвоздь, кланяючись до землі. 

- Клоун - сказала дівчина, не зумів стримати посмішку.

- Радий старатися. Слухай тут кафе поруч.  А то на дорозі не зручно розмовляти

- Іде. 

 Поговорив за чашкою кави, вони цілком знайшли спільну мову. В Абагейл став надзвонювати телефон, але вона постійно скидала. 

- Може там що важливе?- поцікавився Аркадій. 

- Брати з жінками протверезiли. Пишуть "Де ти?", "Що с тобою?".

- Так  візьми слухавку. Хвилюються ж вони. 

 Але зробити вона цього не змогла. Телефон пискнув, і вимкнувся. 

- Чорт забирай. 

- Ти чого? 

- Та телефон на зарядку забула поставити. Розрядився повністю. 

- Я тебе зараз підкину.- встаючi сказав він. 

- А зручно? Я в тебе і так стільки часу забрала. 

- Та годі тобі. Коли ти кігтики свої в хід не пускаєш, з тобою приємно розмовляти - Аркадій старався як міг приховати посмішку, вийшло не дуже. 

 Уже приїжджаючи до готелю Аркадій  Гвоздь сказав:

- Слухай Абагейл...

- Можна просто Абі.

- Добре. Абi приходь сьогодні до мене в клуб. Менi буде приємне твоє товариство. 

- Дякую за запрошення. Менi також добре з тобою.