Глава шістнадцята: Наречена знайомиться з нареченим

- Може хоч слово англійською мовою?!!- обурилася Абагейл - У врешті-решт мене це також стосується!

- Всі англійську знають? - запитала Маша. 

- Ти зараз запитуєш в старлея СБУ чи знаю я англійську?- відповів питанням на питання Денис Маглов. 

- Дурне запитання - погодилася Маша Нерест - Ну а ти як, Круг?

- Через пень колоду. 

- Ти що, англійську не знаєш?- не втримався Арнольд Лахновский. 

- Я школу на нарах закінчував - огризнувся він. 

- Куди по своїй же дуростi потрапив - нагадала йому Маша. 

- Народ!!!- закричала закутана в ковдру - Я взагалі-то тут!!!

 Сидівший на стільці, коротко переказав все що було сказано. 

- Тобто все що було між нами це лише робота?- запитала Абагейл.

- Саме так - була дана відповідь. 

- Але який в цьому сенс? Ми ж з тобою ніколи справи сім'ї не обговорювали. Та ти ніколи цим  не цікавився. 

- Наша переписка була досить відверта. I якщо вона спливе перед твоїм весіллям...

- Перед чим? 

 Аркадій Гвоздь прокинувся за полудень, що для власника нічного клубу було не дивно. Пройшов у ванну, подивився на себе в дзеркало.

 - Хто ти, пика? - сказав він опухшому після вчорашнього обличчю. Ну а як тут по - іншому, коли стільки "потрібних людей", з кожним треба чарку перехилити. 

 Умившись, він подивився в дзеркало і сказав сам собі:

- I пропонували тобі завод під Києвом, так ні, самостійності захотів. Зіп'юся ж до бісової матері. 

 Більш менш прийшовши до тями, і привівши себе в порядок, Аркадiй Гвоздь відправився у свій клуб. 

 Не зважаючи на страшенне похмілля, власник клубу був змушений визнати що відкриття пройшло успішно. Чотири місячних, і один річний абонемент. Це був дуже добрий результат. Тепер треба підтримувати планку. 

 Зупинившись біля клубу, він вийшов. Діставши телефон зателефонував.

- Так Аркадій Іванович - відізвався начальник охорони. 

- Петрович. Пришли когось зі своїх, хай тачку припаркують. Я поки оціню масштаби стихійного лиха.- сказав він.

 Через декілька секунд вийшов охоронець. Віддав ключі,  вирішив пройтися. В принципi зі стихійним лихом він перегнув. Так синок прокурора, перебравши з халявними коктейлями зніс шлагбаум. Але його вже полагодили. I так, по - дрібницях - розбитий  стілець, побитi декілька бокалів, і сталася одна бійка. Але в цілому все пройшло мирно. 

 Уже завершивши обхід, Аркадій Гвоздь направлявся до входу. Уже біля дверей він почув на чистiй англійськiй: 

- Здрастуй, наречений мій. 

 В наступний момент чиїсь пазурі вчепилися в його обличчя. 

 Після того як охоронi ледве вдалося відтягнути буквально озвірілу Абагейл Ван Вуйц, власнику клубу було надана медична допомога. Подивився на своє полосате від нігтів нападниці лице.

- Веди її - тоном судді, що виголошує смертний вирок, сказав власник клубу начальнику охорони. 

 Абагейл Ван Вуйц відбивалася, дряпалася, кусалася, виривалася, але не зважаючи на самий активний опір була всаджена на стілець. 

 Аркадiю Гвоздю була передана її сумочка, чий вміст був без зайвих церемоній витрушений на стіл. Розгорнув паспорт дівчини випалив:

- Чорт забирай!

 Абагейл ні слова не розуміла  українською мовою, але з виразу обличчя все зрозуміла. 

- Ну що, "милий мій", впізнав?- з перекошеною від злоби мiною сказала дівчина. 

- Впізнав -  понуро було констатовано факт.

 Це остаточно роздратувало  її :

- Я що вам річ?!! Товар?!! Домовилися за купівлю - продаж!!! Ну як тобі придбання?!!

- А чому претензії до мене тільки? Чому на батька свого не накинулася? Врешті решт це його ідея. 

- Вони на Дніпрі. Телефони повимикали, вихідний собі влаштували.  

- Тобто за всіх віддуватися мені?

- Виходить так. 

- Вислухай мене. Тільки спокійно. 

- Не можу обіцяти.

 Власник кивнув керівнику охорони, і дівчину прикували наручниками до стільця. 

- А це ще нащо?

- Для моєї безпеки. А то ти, я бачу, не в адекватi. 

 По тому як підірвалася Абагейл стало зрозуміло що пересторога не зайва. 

- Ти б дізнався що тебе фактично продали, подивилася я б на тебе.- буркнула вона. 

- Не згущай краски. У мого батька з твоїм давні справи, аби закріпити новий формат співробітництва ТВІЙ - Аркадій пальцем ткнув в дівчину - Семе твій батько запропонував "династійний шлюб", як він висловився. 

 Знаєш в мене батько людина досить консервативна і старомодна. На сенсорний телефон досі дивиться як індіанець на рушницю.  Але не настільки. 

 Пропозиція твого батька моєму здалася що найменше середньовічною дикістю. Хоча, відверто кажучи, і в нас також не рідкість. 

 Прямо відмовити одному з найбільших магнатів Британії мій батько не мiг. В результатi перемовин вдалося домовитися аби все йшло "природним шляхом". Я з тобою знайомлюсь...

- Затягнеш в ліжко і під вінець - перебила наречена. 

- Та потрібна ти мені така дуже!- тут вже образився Аркадій Гвоздь.

- Яка "така"?

- Відбита на всю голову!

 Не зважаючи на наручники, охоронi довелося постаратися аби утримати дівчину. 

- Що там в тебе Іванич ?- сказав власник, дивлячись як начальник охорони доторкнувся до переговорного пристрою на вухові. 

- Біля входу якісь відморозки. Стволи світять, дівчину вимагають віддати. Як діяти? Послати пацанів, хай шпану цю полякають? Чи може ментам нашим маякнути? Їм уже заслали за цей місяць, хай відробляють. 

- Ні першого, ні другого не треба. Хай забирають цей геморой ходячий.