Глава десята: Робота і відпочинок

 Була уже дев'ята година. Арнольд Лахновский, як і завжди в цей час працював. Вся рiзниця полягала в тім, що зараз він був в салоні авто. 

 Як і обіцяв Катi, з ранку приїхав на об'єкт, але не сам. Підозрюючи що будівельники, які займаються ремонтом, хочуть його розвести на бабки (що, власне кажучи,  і трапилося) він здзвонився з чоловіком який реально розумівся на цій справі. Спеціаліст швидко розкусив хитрих будівельників, а так, як на переправі  коней не міняють то обмежилися доганою. 

 І тут в Арнольда задзвонив телефон. Вiмкнув гучний зв'язок,  зі слухавки донеслось запитання:

- Ти взагалі нормальна людина?

- Нічого собі наїзд. Маша поясни хоч з чого це раптом?

- В тебе сьогодні прийом...

- Скажи мені те, чого я не знаю. 

- Та ні, якраз таки те чого я не знаю. 

- Давай відразу до суті 

- У вечорi захід...

- Ну?

- Не нукай, не запрягав. Ти мені список гостей лишив? Скільки народу буде. Я то запаслась винцем, шампанским, але багато, мало. Зараз ось бутерброди - салати роблю, але чорт тебе забирай можливо я дарма карячусь. Прийде п'ять - шість чоловік, поговорили півтори годинки і розійшлись, а якщо прийде чоловік двадцять, та зависнете до ранку. 

- Згодний, мій косяк. Я зараз прийду, і все поясню.

- А телефоном ніяк?

- Розумієш серед гостей є  язвинник,  є не питущі,  є діабетики. Також окрім знайомих вже тобі сестер,  є декілька персон що на дух один одного не переносять. Так що телефоном це не поясниш. 

 Натиснувши відбій, набрав номер свого начальника: 

- Сергій Вікторович, як я і думав, нас просто на бабки хотіли розвести. Я там все владнав, але мені доведеться відлучитися, і можливо на довго.

- З якого це дива?- не приховував роздратування шеф. 

- Ви ж знаєте що в мене сьогодні прийом. Там все підготувати треба. 

- А в тебе ще все не готово?. Слухай Арнольд, склероз у твоєму віці це не нормально. 

- Тобто відпускаєте?

-БІГОМ ДО ДОМУ!!!

 Арнольд під'їхав до дому. Перед домом був припаркований мікроавтобус, з якого кур'єри виносили якісь ящики. Зайшовши в дiм, він відчув запах їжі що готуються  Трохи далi Маша розглядала якусь пляшку, чи то вино, чи то шампанське. Залишившись задоволена, дівчина розрахувалася. 

- Приємного вечора - сказав кур'єр, забираючи готівку - Якщо ще щось знадобиться, наша компанія з задоволенням вам доставить. 

- Та я думаю - вона кивнула на ящики. 

 Кур'єр пішов. Арнольд підійшов, взяв одну з пляшок. Прочитав етикетку сказав:

- Маша, в тебе гарний смак.

- Дякую. Ти зголоднів? 

- Знаєш, дуже. 

 Після того як трапеза завершилася, посуд було поміщено в раковину, дівчина почала розмову:

- Я в тебе трохи похазяйнувала, але не знайшла ні келихів, ні чарок...

- Чорт забирай.

- Ти чого?

- Розумієш я доволі замкнута людина. Вечірок не влаштовую. І в мене їх просто немає.

- Нормально. І що робити накажеш? Гостям в долоні наливати?

- Слухай Маша, не перегинай. Зараз в магазині все куплю. 

- Менi просто цікаво, от раніше цього не можна було зробити? Не в останній день. 

- Ну забув я. 

- Забув отже. Слухай Арнольд, тобі ніхто не говорив, що склероз у твоєму віці це не нормально. 

- Та ви всі змовилися сьогодні? 

 Вечір, до якого готувалися цілий день, був в розпалі коли з тарілкою в руках  до Арнольда Лахновского підійшов Аркадій Глинский, глава рекламного відділу. 

- Пощастило тобі - відправивши чергову виделку до рота продовжив він -  Гарна, розумна, готувати вміє. Був би я вiльний, і по молодше, ех я б...

- Але ви одружені. До того ж на чемпіонцi по тайському боксу серед жінок.

- І примудрився ж я так влипнути.

- Ну знаєте є категорія жінок, відмовляти яким просто небезпечно. 

- Ти жартуєш, і підколеш! Юначе ви хто, і де діли нашого Вундеркінда? Ну а якщо без сміху - твоя Маша на тебе гарно впливає. 

 В самої ж  Маші цей вечір видався, хоча і напруженим, але доволі гарним. Красива сукня, вишукані вина, світські бесіди. Якби не дві неприємності, то вечір можна було назвати вдалим. 

 Першою була поява віцепрезидента "НашеналТехноЕкспорт", і одного з постійних клієнтів Маші. На щастя цей незручний момент, залишився просто моментом. Благо клієнт був без якихось збочень,  і жодних негативних емоцій не викликав. Подолав збентеження від незручности ситуації, вони вдали незнайомців. 

 Другою неприємністю стала нога, яка знову почала боліти. Після того як випровадили гостей, Маша вже відверто кульгала. 

- Йди до себе - сказав Арнольд, взявши дівчину під руки  допомагаючи їй  піднятися - Тобі відпочити треба. 

- А новий посуд напевно викинеш.

- Та помию я твій посуд. Згадаю молодість. 

 Після того як прибирання було завершено, Арнольд Лахновский піднявся до себе. Зайнявшись справами, він навіть не помітив як зайшла Маша. 

- Слухай зомбі - з порога кинула вона, Арнольд прям підскочив від несподіванки - ніч на дворi. Ти взагалі колись спиш?

- Я не зомбі, я Носферату. Сплю двадцять чотири години, через кожні двадцять чотири дні. 

- Носферату? Носферату? Це вампіри в Дракулі. Я, хоча і  давно дивилася, але дещо пам'ятаю.  І там вони в день, в трунi спали. 

- Це дещо  інший фільм. " Носферату в Венеції". Якщо хочеш, в мене на ноутбуку можемо зараз подивитися. 

- Добре. Я тільки зараз на кухню збігаю. Візьму щось пожувати. 

- Я сам схожу. Ти ногу не напружуй. 

- Слухай Арнольд я не каліка.  Можу сама про себе подбати. 

- Як хочеш. Тоді й мені пару бутербродів захопи. 

Після того як фільм закінчився, Маша сказала : 

- Подивись на мене. 

 Арнольд подивився, і зрозумів що вираз "волосся стало дибом" це не метафора. 

- Дивлюсь.