Глава дев'ята: Дві ображених дівчини

 Прокинувшись, точніше  її стан опише формулювання "прийшовши до тями", Маша Нерест з титанічними зусиллями встала з лiшка. Продерши очі вона побачила на столику стовбури в вазi, якi колись були букетом ромашок.

 Підійшла до дзеркала. Там, поруч з вазою лежала коробка цукерок з "рятівним набором" - декілька пластин активованого вугілля, пляшка мінералки, "Орбіт екстра м'ята",  і  чарка горілки. Остання лежала на записцi, перша частина якої була:

 " Не похмеляйся пивом, не допоможе..."

- Кому ти про це розповідаєш? - прокоментувала Маша. Подивившись на свою похмільну пику, додала - Треба поправити здоров'я. 

 Перехилив чарку, дівчина дочитала записку. Друга частина їй зовсім не сподобалася. 

 Спустившись сходами, в домашних майці з джинсами, Маша була шокована настільки що уступилася на хвору ногу, і ледь не впала. Вхопившись за поручні, дівчина піднялася  і пройшлась по дому. 

 Вона не впізнавала будинку. По всюди стояли гіпсові статуї грецьких богів, висiли ідіотські килими на стінах, а зайшовши на кухню  її ледь не знудило від  штор, кольору лайна. 

 У вікно вона побачила якихось чоловіків, які щось розставляли по подвір'ю. Вона вийшла на вулицю. 

- Привіт Машо - привіталася секретарка, що керувала процесом  - Як я тобі дім прикрасила ? 

 Пізніше вона сама собі не могла сказати що саме в ній пробудило звіра. Похмілля після вчорашнього, чи шок від сьогоднішнього. Словом вилетіла Катя з дому, як пробка з новорічного шампанського. 

- Словом так !!! Вигрібайте все що привезли, і геть з дому. - генеральським тоном віддала наказ Маша. 

 Увечері Арнольд Лахновский повернувся додому закипаючи від люті. Катя йому влаштувала "солодке життя". З раннім синцем під оком заявилася до нього в кабінет, і влаштувала справжню істерику. А потім весь день на мізки капала. Саме паскудне було те, що Арнольд не мав чим закрити їй рот. Секретарка була потерпілою,  і у своїх правах. 

 Він зупинив авто, і став випускати пар б'ючи кермо авто. Охолов, у всякому разi на стільки щоб не задушити Машу власноруч, Арнольд зайшов в дiм. 

 З порога він побачив змiни. Перше що він побачив це квiти. Не великі, в горщечках разом  з мушлями, якимись фігурками, рамками  для фотографій надавали обжитого вигляду приміщенню. 

- Чорт забирай, як вона це робить? 

- Що саме?- пролунало питання зi сходинок. 

 Повернув голову на звук, Лахноский побачив Машу. На ній була довга, чорна сукня з блискітками, з невеликим декольте і  відкритими плечима. Її волосся хвилями спадали на плечі. 

- Ти чого на людей кидаєшся? За що Катю побила? 

- За те що вона цей дім, в суспільний туалет хотіла перетворити. 

 Арнольду Лахновському довелося прикласти чимало зусиль аби залишитися спокійним. 

- Слухай Арнольд, ти б зуби не шкірив, а пішов би переодягнувся. А то знову запізнимося,  знову я в тебе винна буду. 

- Не запізнимося - заявив він, але помилився. 

 Вони все-таки запізнилися, і це був прокол Лахновського. В  прямому сенсi слова - на дорозі колесо спустило. 

 Здавалося нічого складного. Запаска є, інструменти також. Але як вже згадувалося Арнольд Лахновский був гуманітарієм. Заміна колеса, для нього була щось з розряду квантової фізики - десь, щось чув, але на практиці не стикався. 

 Такого цирку Маша давно не бачила. Особливо під кінець, коли Арнольд примудрився звалитися в калюжу на узбіччі. Брудний як  свиня,  лаючись так же, Арнольд дістав  з багажника якусь матерію не ясного призначення, простелив  її на місце водія. Сівши, Лахновский повернув авто назад. Бачучи Машу, яка була готова буквально зірватися від сміху, сказав:

- Одне тільки слово, хоч смішок, чи кривий погляд і дехто тут пішки піде. Все ясно? 

 Дівчина кивнула, відчувши що відривши рот не втримається. До чого ж Арнольд смішний був в цей момент. 

 Через п'ять хвилин Арнольд спустився сходами. 

- Як у вас зручно все у чоловіків - те що з шафи випало, те і надягнув. 

- А чим тебе мiй костюм не влаштовує?

- А в тебе немає щось менш консервативне, і  більш сучасне?

- Класика завжди в моді.

- Так то так, але в подібному ще мій дід на бабці одружувався. 

- Твій дід одружувався в італійському костюми? 

- Уяви собі. Він ще з Берлiну декілька трофейних привіз. 

- Ходiмо вже. Ми i так запізнюємося. Теж мені, модний експерт знайшлась. 

 Хоч би що там було, але вони доїхали до місця. На трапi, зусиллями Арнальда Лахновского відремонтованого корабля, їх вже чекав Сергій Вiкторович Качан. Давши парі  зайти, він взяв за лікоть Арнольда, і відвів в бік. 

- Що на тебе найшло? 

- Тобто?

- Почнемо з того, що ти вже на другий захід запізнюєшся. 

- Колесо спустило - в'яло виправдовувався Вундеркінд.

- "Колесо спустило"- передражнив Сергій Юрьевичь підлеглого - Раніше за тобою такого не водилося. Ну це ще дрібниці. Ти чого руки став розпускати?

- В сенсі? 

- Ідіотом не прикидайся - підійшов офіціант, вони взяли по бокалу шампанського,  і коли офіціант відійшов, шеф продовжив - Сьогодні, під кінець дня викликав твою Катю, бо ти, що вже також стало традицією, злиняв з робочого місця. зваливши все на свою секретарку. Заходе вона до мого кабінету, а в неї явно синець під оком замазаний. 

- Ну вона хоча б дізналася що таке косметика. 

 Сергій Юрьевичь похлинувся шампанським. Він хотів вже щось відповісти, і судячи з його виразу обличчя, для Арнольда це не було нічого хорошого, але повернув голову в бік трапу сказав:

- Господи помилуй!

  Арнольд Лахновский подивився в бiк трапу. На палубу піднялася його секретарка Катя. У вечірній сукні, з завитими волосами, і незмінними окулярами на носi. 

- Ви чого, шеф? 

- Вона в сукні. 

- Ну так. Сукня, макіяж, зачіска все це незвично трохи...