Глава пята: Свято з вогником

 Маша Нерест сиділа перед дзеркалом, доводячи губи. За вікном вже пролунав сигнал з автомобіля, згідно з яким вона мала виходити. Сигнал ставав все нетерплячішим.

- Нічого, нічого. Хай понервує - сказала Маша. 

 Піднявшись зі  стільця дівчина покрутилась перед дзеркалом. Бежевий облягаючий піджак, підкреслював фігуру і декольте. Такого ж кольору спідниця, з не надто глибоким вирізом, що разом з підборами підкреслювали стрункi ноги. 

 Коли вхідні двері  гримнули, Маша сказала:

- Пора. 

  Сказавши це, вона вийшла. Повільно, вiд стегна, карбуючi кожний крок, вона спустилася сходами. Вiд гніву на обличчі Арнольда Лахновского не лишилося і сліду. Він буквально остовпенів. 

- Ми здається поспішаємо?- запитала Маша у дверях. 

- Так - вичавив з себе Арнольд.

- Так може відчиниш дамi двері?

- Так, звісно. 

 Господар дому підбіг, і відчинив двері. До авто вiн підійшов першим, виправляючи помилку. 

 Весь шлях до місця призначення, ресторану в центри міста, вони мовчали. Маша зберігала позу цариці, не без задоволення ловлячи на собі погляди Арнольда. 

- А ти очі не зламаєш? 

- Та я нічого ...

- На дорогу дивись. 

 Маша відвернулася. З зовні залишаючись холодною і не приступною, але в середини все буквально кипіло вiд радостi. 

"Ну що  з'їв, iндик надутий". 

 Підземна стоянка була переповнена елітними авто. "Мерседес", "БМВ", "Бентлі" і ... чорна "Волга". Проїжджаючи повз неї, Маша не змогла приховати здивування: 

- А хто це на "Волзі"?

- Шеф. 

- Сергій Вікторович?- не повірила Маша. 

- Він ще при союзі, ледь чи не в ЦК починав. Звик до "Волги". 

- Так всі вже на іномарки давно пересіли. 

- Знаєш, плювати вiн на всіх хотів. 

- В сенсi? 

- Не настільки радикально. Вiн просто звик до цього авто, і не вважає за потрібне змінювати свої звички. 

- Людина з принципами.

- Знаєш скільки раз нам його принципи ледь угоду не зривали?- паркуючiсь на вiльному місці сказав Арнольд - Одні глумляться, мовляв, бомжі якісь. Генеральний нічого солідніше собі дозволити не може. А дехто його "Волгу" сприймав ледь чи не як особисту образу. 

- А це як?- здивувалася Маша.  

- Сергій Вікторович не хоче понти гнути - вiн зробив пальці віялом, в характерному бандитськім жесті. - Тобто ти вважаєш себе вище нас ? Але Англійці консерватизм цінять. 

 Вийшовши з авто Арнольд відкрив задні двері. Дістав звідти букет червоних троянд, якi передав Маші, а з багажника коробку, святково упаковану. 

- Слухай, а що там? - поцікавилась Маша, киваючи на подарунок. 

- Ваза.

- Що?

- Що? Що? Ваза. Китай, династія Мiнь.

- По твоєму їй буде діло династія Мiнь чи Цинь?

- Не зрозумів?

- Ваза - подарунок на повноліття! В тебе з головою все нормально? 

 Вдруге за один день Лахновскому ставили це питання. 

- Ходімо - була коротка відповідь. 

 Піднявшись на ліфті вони зайшли в ресторан. Вони опинилися в залi розділеному на дві протилежно пропорційні частини. В менший, по правий бiк, знаходилися столи,  і там було повно-повнісінько народу. По ліву було облаштовано дискотеку. Мерехтливе світло, танцювальна музика. Правда танцювало тільки три парочки, які просто губилися на фонi величезного, фактично порожнього залу. 

 Абагейл, яка як завжди була в чорному, явно не зрадiла тому що  ЇЇ  відірвали вiд танцю. Тим паче що була приведена одним з охоронцем за руку.  Після офіційного вручення подарунку музику вимкнули. 

- Панове - взявши мікрофон почав Геральд Ван Вуйц - Попрошу всіх пройти до своїх столиків. Зараз іменинниця розріже торт. 

- Ми що останні приїхали? - запитала Маша.

- Дехто б ще довше збирався - буркнув Арнольд. 

- Та пішов ти - дівчина образилася, і відійшла в сторону. 

 Світло погасло.  Везли торт, зі свічками. 

- Зараз іменинниця задме свічки, загадав бажання. 

  Повисла пауза. Старший Ван Вуйц, поки що ігриво, запитав:

- Доню, ти де?- коли відповідь не послідувало закричав у все горло - АБАГЕЙЛ!!!

 Коли світло погасло Маша з Абагейл пішли до службового ходу, який знаходився як раз напроти ліфту. Абагейл Ван Вуйц зробила величезну роботу. Вона дізналася місце проведення "свого свята", знайшла фотки ресторану в інтернеті, і навіть зуміла десь дістати план приміщення. 

 Тут то і з'ясувалося одна деталь - на планi ніякого танц майданчику не було, хоча на більшості фото вiн був. Промоніторив інтернет Абагейл знайшла перши фото майданчику, дворічної давнини. У зв'язку з чим було проведено перепланування,  і тепер службовий вхід для персоналу, з якого виходили офіціанти з кухні в зал, знаходився на проти ліфта. А буквально в кроці вiд нього - чорний хід. 

  Але рятівний чорний хід буде зачинений. Якщо самi не зроблять, то батько постарається, пам'ятаючи декілька ЇЇ фокусів. Тут без варіантів.  І в цей момент в гру вступила Маша. 

 Були там у неї знайомі, колеги по цеху. Вони зробили, не безплатно, ясна річ, так що двері були відчинені. Не велика сварка з Арнольдом мала дві причини. По-перше, - їй був потрібен привід аби опинитися спиною до ліфта, аби в суцільному мороку мати прямий напрям руху. По-друге - вона реально образилась. 

Буквально вилетів на сходи, Абагейл передала Маші завчасно принесені кросівки на липучках. 

- Швидше, швидше - підганяла іменинниця - Зараз очухаються, і все пропало. 

- Не метушись...- вона ледь не ляпнула "під клієнтом". 

  Коли Маша перевзулась, побігли в низ. Пробігши буквально один поверх, вони почули крик:

-АБАГЕЙЛ!!!

 Здавалося навіть вікна в рамах затряслися.  

- Скоріше. Скоріше - знову завела своє Абагейл - І нащо тільки потрібні ці ваші підбори? Ходити в них не можливо, і ноги потім болять. 

- Мала ти ще. Нічого  не розумієш по житті.