Глава четверта: Декілька розмов

 В той день вони обдумали "версію знайомства". Зійшлись на тім що Арнольд підвіз Машу, по дорозі вони розговорилися, ну і закрутилось. Неозброєним оком було помітно що версія не досконала, але правдоподібна, та цілком має право на життя. Як мінімум за відсутністю іншої. 

 Уже була третя ночі коли вони розійшлись по своїм кімнатам. Машу розбудив ввічливий стук у двері. 

- Хто? - пролунало геніальне питання з ліжка, на яке було дано не менш геніальну відповідь;

- Я. 

 Маша дотягнулась до свого телефону, який уже не  подавав ознаки життя. 

-  Чорт забирай! Знову на зарядку поставити забула. - вилаялася дівчина. Коли телефон ожив, то показав шосту ранку. 

- Якого біса в таку рань? 

- Ми так і будемо через двері розмовляти?- пролунав голос з того боку - В тебе не замкнено, я захожу. 

- Зачекай!!!- прокричала Маша, накидуючи халатик на своє оголене тіло, ловлячи себе на думці що соромиться. 

 Відчинила двері. На порозі, в чорно - білому діловому костюмі стояв Арнольд Лахновский.  

- Слухай Машо в тебе є офісний костюм?- відразу перейшов до справи господар дому. 

-  І заради цього мене треба було підіймати в таку рань?- невдоволено відповіла дівчина. 

- Ти відповідай.

- Ну немає. Вони якось мені ні до чого. 

- Я так і думав. Тому ось - Арнольд передав Маші конверт. Відкривши його вона дістала кредитну картку. 

- Що це?

- Накладні витрати. 

- Слухай Арнольд, я з просоння, в мене все це до купи не в'яжеться. Ти поясни що тут до чого? 

- На сьогоднішній захід тобі буде потрібен діловий костюм. 

- Нащо? Сьогодні день народження в Абагейл, дочки британця. 

- Це лише привiд. На справді там будуть обговорені ділові питання. Тому і  зовнішній вигляд має бути відповідним. Моя помічниця допоможе тобі вибрати щось пристойне. 

- Дуже дякую. Хай зайде години о десятiй.- сказавши це Маша прямо перед носом в Арнольда гепнула дверима.

 Всю дорогу, добре хоча б в таку рань заторів немає, Арнольд Лахновский ніяк не мiг зрозуміти що найшло на Машу. З чого вона дверми грюкнула? Та так що в Арнольда дзвін пролунав у вухах. Прокручуючи в котре розмову вiн зачепився за фразу "І заради цього мене треба було підіймати в таку рань". Правда направила вона зовсім в інший бiк. 

 Робочий день в "НашиналТехноЕкспорт" починався о восьмій годині, але багато хто приходив на сьому. Воно коли народу менше працюється спокійніше, та і в заторах багато не стоїш. Але коли шеф дзвонить мало не о шостій ранку з текстом - Негайно в офіс.- це мало б насторожити. 

  Стоянка була пуста. Піднявшись на ліфтi Арнольд пройшов до кабінету шефа. Секретарки не було, двері відчинені. Зайшовши в середину він побачив шефа, з кам'яним обличчям сидівшим у своєму кріслі. 

- В скляну кімнату. - скомандував  Сергій Вікторович Качан

 " Скляна кімната" це місце для особливо важливих переговорiв. При вході весь вміст кишень залишали в спеціальнiй скрині. В середині все було зі скла. Підлога, стіни, стеля. Також там був стіл,  і два стільці. Всі виготовлені з якогось прозорого матеріалу. 

- Сідай - наказав шеф і буквально кинув в нього якісь папери. Арнольд правда їх впіймав, не давши розлетітися. 

- Подивись, і поясни що це означає. 

 На паперах був якийсь текст, який Лахновский навіть не прочитав. Основою були надруковані фотографії Маші в спідній білизні, і в доволі відвертих позах.

- Що це? 

- Ти що, читати розучився?- ледве стримуючи гнiв питанням на питання відповів Качан. - Рекламний буклет твоєї Маші з ескорт агенція... - шеф вирвав з рук сторінки, але не встиг прочитати як ззаду пролунало:

- "Солодка ніч"

 Арнольд підскочив як вiд удару струму. Ззаду нього стояв чоловік з зовнішністю типового тілоохоронця середнього росту, підкачаний, в діловому костюмі та сонцезахисними окулярами. 

- Дякую "Чекіст". 

- А як ви дізналися?

- По вашому служба безпеки могла проігнорувати нову людину?- відповів Чекіст. 

 Повисла пауза. 

- Я чекаю пояснень. В тебе взагалі мозок є ? Чи ти американських комедій передивився? - розірвав тишу Качан. 

- Взагалі ви мене самi змусили...

 Виправдатися Арнольду не дав істеричний регіт начальника. 

- Чекіст - шеф подивився на керівника охорони - Ти уяви собі картину - Стоїть собі "Вундеркінд", нікого не чіпає. Тут я до нього підхожу, приставляю пістолет до голови  та кажу -" Якщо не підеш в бордель,  і не знімеш повiю я твої мiзки по стінi розмажу"- перевівши погляд на причину істеричного реготу запитав - Так по твоєму було? 

- Шеф ви сами виставили зжаті строки. 

- Добре. Знаючи тебе я не здивований чому ти собі нікого не знайшов.  Але хiба з офісу не мiг когось попросити? Та хоча б свою секретарку?

- Але ж ви проти службових романів. 

- Тобто зараз я на сьомому небі від щастя? Але все, жарти в бік. Від сьогодні за тобою буде наглядатиме "Чекіст". 

 Кивок у відповідь.

- А це нащо?

- Та і Машу перевірити треба - проігнорував питання шеф - Чи не заслана бува?

- Зачекайте. Я просто  найняв. Вона людина з боку, в наших справах ні до чого - на гранi істерики пролепетав Арнольд Лахновский. Про "Чекіста" була не добра слава. 

- Без істерик - була коротка відповідь, перевiвши погляд на керівника охорони додав - Просто перевір. Біографія, зовнішнє спостереження, контакти. Не мені тебе учити. Але без своїх "Гебешних" методів. 

 Знову сухий кивок у відповідь. Арнольд Лахновский зітхнув з полегшенням. 

 Рівно о десятiй нуль - нуль Маша Нерет зустрілася з секретаркою Арнольда Лахновского. Звали її Катя. Сiрий піджак, біла блуза, спідниця до колін, окуляри, і тугий хвостик на головi, на який навіть дивитися боляче. Словом звичайна "сіра мишка", і як виявилося з великими проблемами зі смаком. У будья-якому разi тими ганчірками що вона пропонувала Маша навіть підлогу мити не стала.  Закінчився їх шопінг тим, що Маша просто послала свою супутницю, не підбираючи слова. Вона була дуже зла на Арнольда Лахновского,  і зірвалась на нічому не винній секретарці.