Есе до кави
13 день війни
❤️🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦❤️
Йшов тринадцятий день її розгрому та Вона не впала. Її стогін було чутно по всій Європі, а прискорене серцебиття вигупувало у скронях рідних дітей. Пошматована, зморена, розбомблена, але прекрасна. Жінка-воїн чинила опір царській Росії.
"Простолюдинка", - сміялися вони. "З характером", - відгавкувалася Вона. Україна омивала свої розтрощені окривавлені руки, збирала себе по шматкам й вперто продовжувала боротися з темними.
"Ти вистоїш", - запевняли її безстрашні леви.
"Відновимо", - гарчав їхній вожак.
Його ненависть труїла повітря всієї огидної Росії. Гнилий сморід бездухого тіла, що давно почало розкладатися, помалу витісняв весь свіжий кисень усього простору. По вулицях бродили зомбі збираючи рештки свого колишнього людського єства. Країна мертвих душ. Країна-вбивця... Цей статус клеймом уївся в їхні трухляві кістки на тисячоліття.
"Ти вистоїш", - нашіпували їй на вухо маленькі янголи, малюючи смайлики на небесах.
"Ти вистоїш", - мов мантру повторювали її діти.
Бог небо до неї хилив, поряд був, ні на мить Він Її не лишав...
#2357 в Молодіжна проза
#3605 в Сучасна проза
Відредаговано: 13.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
