Экватор

Поділ її сукні крилами розлітався по вітру, оголяючи довгі засмаглі ноги, що прямували до відділу алкогольних напоїв.

Рука автоматично потяглась до пляшки білого напівсолодкого. Хотіла розвіяти втомлену життям душу , влити у неї короткотривалий наркоз. Це ліпше, ніж вити вовком на місяць від болю.

Одна пляшка на вечір, інша – на частування новоспечених колег: - нова посада , нова робота і все таке інше.

Вона бездумно вкинула до кошика коробку цукерок і попрямувала до каси. Переминаючись з ноги на ногу, рукою розтирала затерплу шию, яка безперестанку турбувала невідомо чого два дні поспіль.

- Вам терміново потрібен масаж, - ніби витягнув з напівсну приємний чоловічий баритон. Два вогники в очах і посмішка демона. Він мовчки дістав з кишені чорну із золотим кантом візитівку. Масажний салон "Аїд", поруч номер телефону. Вона розглядала чоловіка з цікавістю. Гарні лаковані туфлі, чорний діловий костюм, біла сорочка з червоною краваткою, високий , худий, з чорними орлиними очима і посрібленим волоссям.

Він пропалював її хижим поглядом наскрізь. - До речі, пити на одинці – це погана прикмета.

- Ви медіум? - поцікавилася.

- Люцифер, - подав руку на знак знайомства.

- Власною персоною? - хмикнула і потисла холодні білі пальці своїми теплими.

- Беззаперечно...

Десь далеко віддавав луною неприємний голос касира. Дівчина перевела погляд на невдоволену рожеву пику жінки, і кивнула, ніби перепитуючи в її бік "ну що?" .

- Розвели тут клуб знайомств, - пирхнула. - Втретє повторюю , з вас триста вісімдесят п'ять гривень.

- Шановна, - втрутився в діалог Люцифер, - з вашим простоєм вам давно вже б пару потрібно було б випустити.

Жінка густо залилася червоною фарбою й витріщила на чоловіка свої великі сірі очиська. Дівчина склала свої закупи до пакету , виклала чотири сотні й мовчки попрямувала до своєї автівки.

- Заберіть решту, - вимахувала купюрами касир, та дівчина її вже не чула. Її думки зайняв незнайомець.

За кермом у неї знову з'явилося видіння. Його руки вправно ковзали по її спині і пружним стегнам, вони бавилися з її вологою мушлею, даруючи її тілу солодкий екстаз. Вона билася в судомах, кайфуючи від завзятих поштовхів Люцифера, хапаючи ротом повітря, мов риба, яку викинуло хвилею на берег. Вона належала йому, вся до крихти, кожною клітинкою, кожною ниточкою свого унікального єства. Він випивав її, смакуючи її солодом, топив у бухті свій корабель, бився хвилями об її оголений берег, обпікав пломенями вогню кожен сантиметр її молодого тіла. Її душа помалу темніла, зливаючись з його чорним єством. Ще вчора вона билася, мов птах, в шаленому любовному танці зливаючись з янголом. Ще вчора він збирав її розшматоване єство до купи. А сьогодні вона спускалася сходами з іншим до пекла, перетинаючи заборонений кордон. Янгол вирве її з волохатих лаписьк Люцифера, принаймні він докладе усіх можливих й неможливих зусиль. Вона важлива, важлива для них обох, бо вона екватор, екватор між добром і злом, тому боротьба за її прихильність триматиме вічно.