43 глава

43 глава 
*Майкл 
—Бармен ,ще віскі...—промовив я і завалився на диванчик поруч .
—Яке ще віскі ?—тут з'явився Нік .—Сем ,більше йому не наливати .
—Ей ...—обурився я. 
—Ти хоч знаєш скільки ти вже випив за ці декілька днів?
—Яка різниця скільки ?Легше ж все одно не стає .—я піднявся і пішов до барної стійки. Нік за мною .
—Ворнер ,зупинись .Ти ледве стоїш на ногах .Універ закинув ,танці теж ,вливаєш в себе літрами алкоголь. Ти здурів ?
—Здурів і вже давно. А точніше від тоді як вона поїхала. Як вона могла так зі мною вчинити ?—я подивився на Ніка .Той поклав руку на моє плече і присів поруч. 
—Не знаю .Я бачив як сильно вона переживала ,коли тебе викрали .Бачив ,як сильно вона закохана в тебе. Не вірю ,що вона просто так поїхала. Ворнер тут є щось інше. 
—Так ,є ,але вона мені цього ніколи не розкаже .Кейт кинула мене ,її більше немає ,нас немає.Я напиваюсь і думаю ,що мені з часом стане легше ,та не стає.Жодна дівчина ще не робила мені так боляче. Я не можу більше так .—сказав я і піднявся зі стільця .
—Куди ?—запитав Нік ,перегороджуючи мені шлях .
—Додому .Таксі вже чекає .—збрехав я і пішов .Насправді ж поїхав до хлопців. Сьогодні гонки. І я теж братиму участь .Чи я божевільний ,щоб сідати в такому стані за байк ?Напевно що так. Вона зробила мене божевільним .
—Ти впевнений ,що хочеш брати участь?
—Так . —сміливо відповів я .
—Ти ж ледве стоїш на ногах .
—До біса.Я все одно поїду .—сказав я і сів за байк .
Хлопці сіли за свої і ми рушили на старт .
Красива дівчина вийшла на середину з прапорцем в руках .
—На старт ,увага ...
—Стоп!!!—на трасу вибіг захеканий Браян .
—Ей!—обурився я ,коли він підійшов до мене .
—Дебіл ,ідіот ,придурок...Ти вбити себе вирішив ?!Я думав ,що не встигну .Ти ж п'яний ,Ворнер!!!Ану злізай з байка .
—Ні !—відповів я.
—Негайно!—від крику Дерека в мене розболілась голова. 
—Хлопці ви можете їхати ,а цей пасажир сьогодні зі мною .—всі поїхали ,лише ми з Браяном залишились .
—Дереку ,якого біса ?—сказав я ,злізаючи зі свого залізного коня .
—Це ти мені скажи якого ,Майкле .Ти хотів себе вбити ?Ти нормальний ?
—А яка зараз різниця ?Кейт більше немає ,а отже й мене теж .
—Придурок. Вона б ніколи собі не пробачила ,якби ти помер. 
—А мені здається їй байдуже ,якщо вона мене залишила .Браян ,ну чому ?—я знесилений глянув хлопцю в очі .
—Я не знаю ,але обов'язково дізнаюсь ,а зараз ми їдемо до тебе і ти лягаєш спати. Ти чуєш мене ?Ніякого більше спиртного ,ти повертаєшся до нормального життя ,Ворнер .
Я лише гірко подивився на небо ,яке було заповнене зірками і пішов за Браяном. Він допоміг мені дойти до квартири .Я вдячний йому за допомогу. 
—Ти не йдеш ?—запитав я ,коли Дерек всівся на моєму дивані .
—По-перше ,я не залишу тебе в такому стані ,а по-друге ,я таки найду її .Кейт для мене не чужа людина і я впевнений ,що в неї якісь проблеми. Я хочу їй допомогти. Якщо для цього прийдеться перевернути цей світ ,то я це зроблю .А ти лягай ,щось дізнаюсь —розбуджу. 
—Ок .—я влягся на своє ліжко ,та сон все одно не приходив. Де вона ?З ким вона ?Як себе почуває ?Стільки питань і жодної відповіді. Невідомість мене вбиває. 
—Вставай !—я почув крик Браяна в сусідній кімнаті. 
—Дереку, ти що здурів ?Ти бачив яка зараз година ?Я ще спати хочу ...—сказав я і ще сильніше накрився ковдрою .
—Ворнер ,якщо ти за 10 секунд не будеш стояти біля мене я обіллю тебе холодною водою .—суворим голосом промовив Браян.
—І цю людину я ще вважав своїм другом .—я одягнув свої спортивки і пішов в вітальню .—Чого тобі  ?—запитав я ,сідаючи біля сонного Дерека. 
—Ми летимо в Чикаго .—викрикнув той. 
—А чому не на Мальдіви ?Я хочу на пляж ,покупатись .—саркастично промовив я .
—Ідіоте ,Кейт в Чикаго .Я натиснув на Ріверу і вона сказала. 
—Звідки вона знала ?
—Кейт їй розказала .Вони були близькими подругами і тому я подумав ,що вона може щось знати .Та й поводилась Бланка дивно при прощанні з Кейт .
—І що ми будемо робити ?Чикаго —це не маленьке село. Як ми її знайдемо ?
—Подивись на екран. Пам'ятаєш я взламував її телефон .Так от я не стер всю цю інформацію .І сьогодні їй прийшло таке от цікаве повідомлення від Ніка .
—Це той Нік ,що зараз в тюрмі?
—Так ,але його випустили під заставу. Читай .
—Привіт ...Ну що ж твоє минуле знову знайшло тебе ,Катя. Ти думала ,що просто так посадиш мене в в'язницю ?Хах...Звісно застава була не маленька ,але я зробив все ,щоб вийти. Хотів знищити тебе .За те ,що Аліса кинула мене ,за те ,що ти забрала моє перше місце на конкурсі ,за те ,що ти запроторила мене в в'язницю. Хотів стерти тебе з лиця землі ,та дізнався одну цікаву річ .До цього часу я все ніяк не міг додуматись ,як же ти вилізла з тих боргів ,в які я тебе втягнув. А тепер все стало ясно. Так нашу принцеску заміж віддають за багатенького мажора. Хах...Тобі сьогодні 18 ,люба ,і ти одружуєшся через розрахунок .Думаю ,що доля і так тебе покарала. Тому ,я вирішив не бруднити свої руки,а тобі , Катя , бажаю щастячка і багато діточок з новим чоловіком. Тепер ти до кінця життя страждатимеш ,як і я. Та ти цього заслужила !!!Бувай ,ЛЮБА ...—я прочитав це в голос і просто осторопів .—Який ж я ідіот !—я взявся за голову .—Я мав догадатись!!!—перейшов на крик я .—Через цього придурка вона має вийти заміж за іншого .—під руку мені попалась лампа .Я кинув її об стіну і вона розбилась .—Я вб'ю цього виродка !
—Не смій .Його й так посадять ,але тоді тебе ще разом з ним .Нам потрібно знайти Кейт ,поки не пізно ,а цей ненормальний єдиний ,хто знає яку суму вона винна .
—І де ми його знайдемо ?
—Я вже все дізнався .В мене є його адреса .Бігом збирайся. Ми їдемо до нього ,а тоді скоро на літак .Білети я вже забронював .Я швидко накинув на себе куртку і ми поїхали .Добре ,що цей ненормальний живе не далеко. Ми постукали і він відкрив нам .Я не стримав себе і відразу врізав йому кулаком по лиці і припер до стінки .
—Геть ненормальний ?—почав кричати той ,тримаючись за свій ніс ,з якого вже текла кров .
—Я закатаю тебе під землю за декілька хвилин ,якщо ти не розкажеш в якій борги ти втягнув Кейт ,недоумку !!!
—Ох...—той почав сміятись ,як ненормальний .—Принц вирішив врятувати свою принецеску ?Та пізно ...Ти запізнився Ворнер. Вона вже не твоя .—він ще голосніше почав сміятись. Я знову не витримав і ще раз йому врізав .
—Ти називаєш суму ,інакше ти труп !—викрикнув я.
—І так не знайдеш стільки. —єхидно промовив той. 
—Сума!!!
—10 лямів ідіоте.10 лямів !!!Ти ніколи не знайдеш стільки грошей за декілька годин. Змирись з тим ,що ти її втратив.—відповів той. 
—Євро ?—запитав я .Той кивнув. —Це тобі за Кейт!—сказав я і врізав йому втретє .Він впав на землю і залився диким сміхом .
—Залиш його ,Ворнер .В нас і так мало часу .—ми вибігли з квартири на вулицю .
—10 лямів йомайо і декілька годин. Навіть якщо банк пограбую ,то все одно не вистачить. 
—Який банк ?Ти що головою вдарився ?—подивився на мене ,як на божевільного ,Браян .
—Точно ,як я не додумався до цього раніше .
—Що ?
—Машина .Вона коштує більше 10 лямів .Мені вистачить .Але як мені її продати так швидко ?Це ж неможливо. 
—Ворнер ,це найдорожча машина в світі .Я думаю ,що ми знайдемо покупця .Я знаю ,що батьків бізнес-партнер нею цікавився .Я можу до нього передзвонити і запитати як ще вона йому потрібна .
—Дзвони ,негайно .—швидко відповів я ,сідаючи в таксі. 
—Ти впевнений ,що готовий продати машину своєї мрії ?
—Якщо це поверне мені Кейт ,то так.
Ми поїхали назад до мене ,а Дерек почав дзвонити.  
—Ну що там ?
—Все супер .Я пояснив йому всю ситуацію .Він чекатиме нас біля своєї фірми .Бери всі документи і машину. Він готовий заплатити 12 лямів за неї .Гроші—готівкою .Все переоформлення —потім .
—Гаразд .Браян я твій боржник до самої смерті .—сказав я ,обнімаючи друга. 
—Та задушиш мене ,Майкле. —ми обоє почали усміхатись. —Головне ,щоб ми встигли. 
Ми вибігли з таксі і поїхали на фірму. Все швиденько оформили і забрали гроші .Я не уявляю ,що б і робив без Дерека. Напевно б навіть не дожив до сьогоднішнього ранку .
—Так. Літак через 20 хвилин. Побігли .
—Добре,але як ми дізнаємось де саме проходитиме весілля ?Я вже почав обдзвонювати всі відомі ресторани в Чикаго .Та поки глухо ,але я дізнаюсь .Ми встигнемо.
Ми прибігли якраз вчасно .Добре ,що встигли на рейс.Я щохвилини з острахом дивився на свій годинник і розумів ,що часу стає все менше й менше. Хоч би встигнути. 
—Вставай ,ми на місці .—почав я будити Дерека .Він ж через мене цілу ніч не спав. 
—Добре ,встаю.
—Що там з ресторанами?
—Залишилось ще 2 перевірити .Думаю в одному з них ми їх і знайдемо .
—Ок .—я забрав наші речі ,а Браян тим часом шукав якусь інформацію в своєму комп'ютері. —Ми схожі на якихось циган ,Дереку .
—А що ти хотів ?Ми після перельоту ,не виспані і втомлені. Ти хотів ,щоб я зараз був схожий на принца з казки ?
—Ні звісно ,але треба привести себе в порядок. Я так перед Кейт не з'явлюсь .
—Ой які ми чистоплотні .—почав покривлятись Дерек. 
—Тут поруч ТЦ.Я швидко куплю нам щось ,поки ти шукаєш якусь інфу. 
—Ок .—Дерек присів на лавочку і далі продовжив роботу. Я швидко побіг в магазин. Добре ,що в нас з Дереком одинакові розміри. Я побачив красивий класичний костюм в клітинку. Він ідеальний. Дереку взяв схожий. На весілля все ж зібрались і що що зривати .Я вибіг з магазину з одягом і побіг .Та одна вітрина зупинила мене. В Кейт сьогодні День народження ну і ще весілля .А я зібрався його зривати. Сьогодні вона таки вийде заміж. . Питання :За кого ?Я хочу їй освідчитись .За цей короткий період ,поки її не було в моєму житті я зрозумів ,що мені потрібна лише вона .Я кохаю її і хочу бути з нею до кінця свого життя .
Я швидко вибрав найкрасивішу ,на мій погляд ,каблучку і побіг до Браяна. 
—Я знаю де вони .Нам пощастило. Це дуже близько .
—Я купив нам костюми і ще дещо ...—я дістав маленьку коробочку і відкрив її .
—Ти вирішив їй освідчитись ?—невпевнено запитав Дерек. 
—Так .Я більше не можу без неї .
—Молодець .
—Головне ,щоб і вона цього хотіла. 
—Я впевнений ,що вона тебе любить .
—Гаразд.Пішли переодягнемося і поїхали . 
—Побігли .
—Ти шикарно виглядаєш .—заговорив Браян .
—Дякую ,ти теж .Таксі вже чекає .Ходімо .
Вгадайте що з нами трапилось ?Правильно —ми потрапили в затори .
—Дереку ,ми не встигнемо .—почав панікувати я .
—Дякую ,далі ми самі .—Браян розплатився з таксистом і ми вибігли з таксі .—Тут вже не далеко. Пішки добіжимо. 
—Ок .—і ми з усіх сил побігли до ресторану. На вході нас не дуже хотіли пропускати ,але коли дізнались хто наші батьки ,то люб'язно пропустили. Я побачив свою Кейт в розкішному білому платті ,з красивою зачіскою і макіяжем .Вона була схожа на принцесу .Така ніжна ,мила і надзвичайно вродлива .На мить я зачарувався її вродою ,та Браян швидко повернув мене в реальність. 
—Стоп !!!—голосно прокричав я і цим налякав адміністратора. 
—Ворнер ,що ти тут робиш ?—здивовано запитала в мене Кейт .
—Я знаю все.Тепер я знаю абсолютно все і причину того ,що ти поїхала. 
—Майкле ,вже нічого не змінити .—сумно промовила вона .Я розумів ,що ще трохи і вона заплаче. Важко дивитись на дівчину ,якій боляче.
—Ні ,не пізно .Я знаю ,що це все через  фірму. Олександр ,ми можемо домовитись ?Я знаю яку суму ви віддали і я готовий дати 12 мільйонів і купити цю фірму. 
—Майкл ,не твори дурниць !—ввірвалась в нашу розмову Кейт. 
—Цей бізнес не принесе тобі жодного прибутку .Ти розумієш це ?Там одні борги...
—Мене байдуже .Я просто хочу ,щоб Кейт була щаслива...Я не хочу ,щоб вона до кінця життя розплачувалась за якогось козла .
—Майкл...—по щоці Кейт покотилась одинока сльоза .—Звідки в тебе така сума ?
—Не переймайся за гроші .Вони в мене є .—я дістав кейс з банкнотами .
—Ні юначе .Ми так просто не віддамо нашу наречену. —втрутився якийсь чоловік ,напевно тато Олександра  .
—Батьку ,це не тобі вже вирішувати. Ти любиш її ?—запитав в мене хлопець .
—Дуже люблю. —чесно відповів я .
—Тоді я згоден. —відповів він. 
—Олександр !—знову обізвався той чоловік. 
—Ні тату .Цього разу не буде по-твоєму .Вони кохають один одного і я не стану псувати їм їхнього щастя .В нас з Кейт немає ніякого майбутнього ,бо я люблю Мері ,ніколи не забуду її .—різко відповів він .—Кейт. —він обернувся до дівчини. —Завтра ми підпишемо всі папери і ця фірма більше нам не належатиме...Я ніколи б не став для тебе люблячим чоловіком і ми обоє це розуміємо ,але за цей час я зрозумів ,що ми можемо стати хорошими друзями. Дякую за підтримку ,за все .Я бажаю тобі бути щасливою і коханою ,бо це в житті найголовніше ,повір—тоді хлопець повернувся до мене в сказав—а ти бережи її .—я схвально кивнув .
—Дякую тобі Саша .Я теж бажаю тобі щастя і я щиро вірю в те ,що ти ще знайдеш свою другу половинку. —вона міцно обняла хлопця ,а тоді рушила до мене.