42 глава (1)

1 частина
*Кейт 
—Ні !Ми будемо боротись до останнього .Побігли .—Майкл взяв мене за руку і потягнув за собою. —Я знаю коротший шлях .Вперед !
Ми блудили якимись темними і вузькими вуличками. Нас ледве не збило таксі ,бо ти перебігали дорогу на червоне світло. Я з острахом поглядала на годинник ,та все ще не переставала бігти .
"Якщо хочеш перемогти ,то завжди йди до кінця."—єдині слова ,що роїлись в мене в голові .Потрібно хоча б спробувати .
І от вже видно будівлю ,в якій ми маємо виступати .Ми швидко перебігли дорогу і забігли в павільйон. 
—Чорт !—прокричав Майкл .—Ми вже мали бути на сцені .
—Це кінець ?—з острахом запитала я .Та тут до нас підбігла Фелісія .
—Бігом в гримерку !Ваш виступ через 10 хвилин. 
—Як ?Ми ж вже мали виступити ?
—Так ,але вам допоміг один з суддів —Джозеф .Він мав виступати після всіх конкурсантів ,але він сказав ,що хоче зараз і йому ніхто не став перечити. Він врятував вас ,тож вперед !!!—ми швидко побігли в гримерку .Швидко перевдягнулись ,перевели дихання і дівчатка гримери за ці декілька хвилин в 6 рук встигли перетворити нас в нормальних людей. Я все думала про те ,що цей шанс нам подарував Джозеф .Я так йому вдячна ,хоч би тепер в нас все вийшло. 
Ми пішли за куліси і тут я побачила нашого рятівника ,який якраз виходив зі сцени.
—Джозеф ,дякую тобі .Ти нас врятував. 
—Всього лиш дав шанс на перемогу. Не вірив ,що ти так просто здашся .А тепер покажіть ,що ви можете. —хлопець пішов ,а ми почали чекати поки нас оголосять. 
—Ви знайомі ?—зі здивуванням запитав Ворнер. 
—Так .Одного разу він мені дуже допоміг .
—Ясно .—я глянула на Майкла ,який все ще не відпускав мою руку. 
—Ми зможемо .Я вірю в нас .
—Я теж.—він мило усміхнувся .
Ведучий оголосив нас і ми пішли на сцену. Це наш останній танець ,останній шанс ,який ми просто не можемо втратити .Я викладусь наповну ,всю техніку і емоції я вкладу в нього .Я відчула ,як заграла музика і мимовільно усміхнулась .Саме на рахунок цієї пісні ми так довго сперечались з Майклом .Не віриться ,що це останній наш танець ,за декілька хвилин наша історія з ним завершиться ...Я відкрила очі і стрибнула. Ворнер спімав мене і притиснув до себе .Мить і я знову в повітрі .Ми поглядом спопеляли один одного .В середині в мене просто був вогонь,який спалював мене .Останні акорди ,останні рухи ,останні доторки  і в кінцевому результаті по наших щоках почали котитись сльози .Я більше не могла стримувати емоції .Ми обоє усвідомлювали ,що це кінець ,але жоден з нас не міг з цим змиритись .В кінці ми мали просто розійтись ,але Ворнер спіймав мене за зап'ястя і розвернув до себе .Знову спопеляв мене своїм поглядом ,від якого в мене мурашки по тілу пройшли .Відстань між нами скорочувалась з кожною секундою . Хлопець нахилився і вп'явся в мої губи з пристрасним поцілунком. Я стала на п'яточки ,щоб дотягнутися до нього .Відчула його приємний аромат і забула про все на цьому світі. Теплі руки Ворнера опинились на моїх щоках ,які вже давно палали рум'янцем .Мої ж безсоромно блукали в його розбурханому волоссі. І нам було байдуже на те ,що на нас дивиться багатотисячна публіка .Нам було байдуже на все ,бо ми бачили лише один одного і наше кохання ,яке в нас хоче відібрати ця клята доля ,це кляте минуле ,цей клятий Нік !Чому ж це повітря так швидко закінчується ?Я б віддала все ,лиш би ще трохи побути в його обіймах ,та не вийде ...Мені прийшлось відсторонитись.Сльози знову покотились по палаючих щоках ,та я навіть витирати їх не стала. Ми обернулись до публіки і поклонились .Я боялась ,що наш поцілунок сприймуть якось неправильно ,та всі лише встали і голосно нам поаплодували .Я мимовільно побачила декілька людей ,які теж плакали разом з нами .Всі присутні тут пережили цю історію разом з нами .Я перевела погляд на Джозефа .Він гірко усміхнувся і теж утер сльозу. Навіть його ми змогли розчулити. Ворнер взяв мене за руку і ми вийшли в хол .
—Я люблю тебе .—тремтячим голосом сказала я .
—І я тебе .—Майкл з усієї сили прижав мене до себе .Я відчула шалений ритм ,в якому билось серце Ворнера .Здається воно зараз вилетить в нього з грудей .Я приклала до нього руку і сказала :
—Я завжди житиму тут .Знаєш ,я дивитимусь на зорі і завжди згадуватиму тебе. Буду радіти тому ,що ми можемо дивитись на одне небо .Це єдине ,що мені залишиться .—Ворнер ж лише поцілував мене в лоб і все ще не відпускав від себе. 
До нас підійшла Фелісія ,яка теж була заплакана. 
—Це було прекрасно .—промовила вона .
—Дякую.—сказала я ,витираючи сльози .
—Я зайняла вам місця в залі .Ходімо .—ми пішли за дівчиною .На нас вже там чекала Бланка і Ніколас .
Я побачила пропущений від Дерека і вирішила йому передзвонити. 
—Привіт. Ну як ти там?—запитала я .
—Я вже в місті.Написав заяву на них .Вони одразу ж вказали на Ніка ,тож думаю ,що його затримають .—я перевела погляд на сцену і дивилась ,як той хто зруйнував моє життя якраз виступав .
—Дереку ,я можу тебе дещо попросити ?—тихо промовила я,щоб Майкл не почув .
—Так ,звісно .—відповів хлопець .
—В тебе ж є ключі від квартири Ворнера .Під його ліжком лежить моя валіза .Можеш мені її привезти?
—Ви кудись їдете ?—з цікавості запитав Браян .
—Я їду звідси . Назавжди ...
—Що ?Ворнер знає про це ?— від здивування засипав мене питаннями Дерек .
—Так ,знає .Не питай мене нічого ,прошу .Мені так важко .—я знову почала витирати сльози .
—Гаразд.Я зроблю все ,як ти хочеш .
—Дякую...—я кинула трубку і перевела погляд на сцену. 
Коли Нік поклонявся ,то кинув на мене свій розлючений погляд .Його план таки не вдався ...
3 пара вже вийшла на сцену. Мені дуже сподобався їх танець .Я намагалась зосередитись на ньому ,але в мене погано виходило. Я мертвою хваткою тримала Ворнера за руку ,боялась його відпустити ,чи просто хотіла до останнього побути з ним .Оплески і кінець останнього виступу. До оголошення результатів  залишилось 20 хвилин. Ми з Майклом пішли в гримерку .Мені підправили макіяж ,бо я його трохи зіпсувала через сльози. Тоді ми мовчки в обнімку сиділи на сходах ,очікуючи на те ,що нас покличуть на сцену .І от цей момент настав .Всі шестеро конкурсантів вийшли на сцену. Майкл усміхнувся і прошепотів мені на вухо :
—Дякую тобі за цей танець .
—А я тобі .
—Ну що ж ,момент на який ми всі так довго чекали нарешті настав .—розпочав ведучий. —Прошу винести мені на сцену конверт ,в якому знаходяться імена учасників ,які зайняли 3 місце. —до нього підійшла красива блондинка з конвертом в руках .Ведучий відкрив його .Я затамувала подих і схрестила пальці. Очікування вбивало...—І так...бронзу отримує пара...Емілі Грін та Вілл Дауні .—я видихнула і знову затамувала подих .Ми привітали пару  і знову тишина. Все вирішиться за декілька секунд .Ми чи Нік і Аліса. Невже він знову зможе мене зламати ?Ворнер обняв мене за плечі і ми обоє зжали кулаки .
—Винесіть, будь ласка ,на сцену конверт ,в якому знаходяться імена переможців .—дівчина знову вручила ведучому конверт і покинула сцену. Той повільно його відкрив і усміхнувся .—І так ...переможцями конкурсу Young stars стають ...Кейт Летвиненко та Майкл Ворнер !!!Вітаємо нашим переможців .—на нас згори посипалось конфеті і залунала гучна музика. Всі почали нам аплодувати .
—Ми виграли !!!—радісно почав кричати Ворнер .Він підхопив мене на руки і почав кричати .По моїх щоках почали литись сльози щастя. Ми змогли !!!Моя мрія здійснилась ,наша мрія здійснилась !!!
—Ура!—почала кричати я .
—Наші переможці виграють тижневу поїздку на Мальдіви .Також ви маєте шанс викладати в одній з найкращих танцювальних шкіл Нью-Йорку .Ще раз вітаємо наших переможців !—ми підійшли і забрали сертифікати. Я зрозуміла ,що не зможу скористатись жодним з них ,бо покидаю це місто ,та мені було байдуже на приз ,бо я втрачаю набагато більше —Майкла Ворнера —кохання всього свого життя .Хіба це зрівняється з будь-якою іншою втратою?Ми виграли конкурс ,але програли наше кохання .Ось таке от наше життя ...
Прийнявши привітання від пари ,яка зайняла 3 місце і суддів ми зійшли зі сцени. Там була поліція .
—Микола Малієнко ,вас затримано за викрадення людини. Прошу пройти за нами. —на Ніка одягнули наручники .Він розлючено глянув на мене і почав кричати. 
—Катя ,ідіотка !Я ніколи тобі цього не пробачу .Ти ще відплатиш мені за все.—він підійшов до мене і хотів замахнутись ,та йому не дали це зробити. 
—Ти нарешті розплатишся за всі свої погані вчинки ,Малієнко .І навіть тюрми буде замало ,за все те зло ,яке ти зробив мені .
—Дура !—цей ненормальний вже так мені надоїв .
—Ходімо .—його шарпнув поліцейський і його нарешті забрали. Аліса підійшла до нас .
—Вітаю вас .Кейт ,пробач.Я бажаю тобі щастя .—сказала вона і розплакавшись, кудись побігла .Ох ,Аліса ,якби ж ти знала чого мені коштувала твоя брехня ...
Я побачила біля входу Браяна з моєю валізою .Ворнер пішов приймати привітання від друзів ,а я пішла до Дерека .
—Вітаю .
—Дякую .—сумно промовила я .
—Це кінець ?—запитав Дерек ,дивлячись мені прямо в очі .
—Так .—сказала я і знову почала плакати. Скільки ще я маю платитись за ту помилку?Дерек кинув валізу ,підійшов і міцно мене обійняв .Я поклала голову на його плече .
—Чому ?Ти ж так його любиш ...—він знову подивився на мене .
—Люблю і любитиму до свого останнього подиху .Та мушу відпустити. 
—Це через Ніка ?—запитав Браян .
—Так .—коротко відповіла я.
—Я просто хочу подякувати ...—почав хлопець .—Ти так нас всіх змінила. В мене нарешті появилась така подруга .Дякую за спогади ,за ті пригоди ,що ми разом пережили,за допомогу з пропозицією ...Я так вдячний.
—А я вдячна тобі .Якби не ти ,ми б так і не знайшли Майкла .Дереку я...Я вдячна долі ,що подарувала мені такого друга. 
—Блін ...—він скинув свої окуляри і я побачила і його сльози .Від цього стало ще болючіше .Сьогодні я втрачу стільки людей .—І як мені тепер тебе відпустити ?Хто буде захищати мене від жартів Ворнера ?—на наших обличчях з'явились гіркі усмішки .
—Я скучатиму .—чесно сказала я .
—Я теж .—я поцілувала Браяна в щоку і пішла до решти ,забравши валізу .
Ворнер кудись зник ,тому я вирішила попрощатись з Фелісією ,Ніколасом і Бранкою.Перша до мене підбігла Рівера .Вона за цей короткий період стала вже для мене рідною .
—Кейт...—дівчина теж почала плакати. Всі стоять в сльозах і я розумію ,що моє серце зараз просто розбивається на друзки. —Я ніколи тебе не забуду .
—Я ніколи не забуду жодного з вас.—ми всі разом обійнялись .
—Удачі тобі ,Кейт. —промовила на останок дівчина .
—І вам усім .Я так вас полюбила.—я усміхнулась ,бо почала згадувати все ,що ми раніше пережили.Ці спогади назавжди залишаться в моїй пам'яті .
—І ми тебе. —я навіть Ніколаса змогла розчулити. Хотілось просто впасти на землю і кричати від болю ,та я максимально стримувала себе ,бо попереду ще прощання з Ворнером .
—Він чекає на тебе за сценою.—Фелісія ніби прочитала мої думки. 
—Бувайте. —сказала я і повільними кроками пішла до Майкла .Здавалось ,що я йду у безвість .І тут я побачила його .Він сидів на краю сцени ,сам .Лише я ,він і холодний вітер. Хлопець почув мої кроки і обернувся .Він повільно відкрив очі ,ніби боявся востаннє глянути на мене .А я повільно наближалась до нього ...
—Ворнер ...—я видавила з себе усмішку .
—Peach girl ...—він глянув на мене і теж усміхнувся .Ніколи не забуду його "peach girl" .
—Я зненавиділа тебе з першої нашої зустрічі ,а зараз готова віддати своє життя ,щоб ще секунду побути з тобою .—сказала я і ступила ще крок на зустріч .
—А я коли тебе в клубі побачив ,то ...—він знову усміхнувся і не закінчив речення. —Та байдуже. День за днем ми відкривались один одному ,як зовсім інші люди ,а вірніше ...показали себе справжніми.Дякую ,що змінила мене на краще .Дякую ,що дозволила пізнати мені ,що таке справжнє кохання ,дякую за кожен разом прожитий момент.За все ...Ти казала ,що нам прийдеться розлучитись ,та я не думав ,що це настане так скоро .—по щоці Майкл покотилась одинока сльоза. —Не повіриш ,але навіть Ворнеру буває страшно ...Моїм найбільшим страхом виявилось втратити тебе ...peach girl.—я відчула сильний біль в області серця. Мої ноги просто перестали мене тримати і я повільно сповзла донизу по стіні .Майкл присів біля мене.—В мене залишилось останнє бажання ...—промовив Ворнер. 
Я закрила очі і гірко промовила :
—Яке ?
—Залишся ...—тихо промовив він. —прошу ...
Я обернулась до нього і з гіркотою промовила :
—Не можу...
—Прошу ...—ще раз промовив він і доторкнувся до моєї ,же холодної щоки. Очі Майкла аж почервоніли від сліз .Я дивилась в них і повільно помирала. Я ще ніколи раніше не відчувала такого болю. Я похитала головою .Ворнер скривився від моєї відповіді. —Прошу !—голосно закричав він і вдарив кулаком в стіну. По його руці почала текти кров ,та він на це не зважав .Ми зараз разом згорали від болю .Ми прогали нашу гру ... програли .
—Ворнер ,моя зараза ,де б я не була ,знай ,що я до кінця свого нещасного життя любитиму тільки тебе. —Майкл ж нічого не відповів ,а лише притягнув до себе. Я опинилась на колінах хлопця .Наші руки переплелись. Я повільно нахилилась і поцілувала його .З усією любов'ю ,пристрастю і ніжністю,яка залишилась в мені .Я віддала цьому поцілунку всі свої хороші емоції ,які в мене залишились .Не вірю ,що це відбувається востаннє...що я останній раз чую його приємний і такий вже рідний аромат ,дивлюсь в ці голубі бездонні очі ,чую як б'ється його серце ,одночасно з моїм . Я більше не відчую доторку його солодких губ , ніколи не побачу його чудової усмішки...
Щойно ти втратила все ,Кейт. Ви втратила свій шанс бути щасливою ...
Наш поцілунок тривав до того моменту ,поки нам обом не бракнуло повітря. Я встала і востаннє глянула на нього .
—Бувай ,Ворнер .
—Бувай ... peach girl .—почула я .Це кінець ....наш з тобою кінець Ворнер .А я так надіялась ,що він буде хорошим ...