40 глава

*Кейт 
—Ні ,ми не можеш зайти .—впевнено промовив Майкл ,коли я хотіла зайти в його кімнату. 
—Ну чому ?—запитала я .
—Peach girl про це ти дізнаєшся зовсім скоро .В мене можуть бути таємниці ?—Ворнер хитро подивився на мене. 
—Гаразд .—ображено відповіла я.—Тоді ми з peach котом йдемо гуляти .—я розвернулась ,щоб піти ,але хлопець впіймав мене за зап'ястя і розвернув до себе .Наші погляди зустрілись .
—Ну не дуйся .Будь ласочка .Це сюрприз .Згодом я тобі все розкажу .—він ніжно поцілував мене в щоку ,від чого я усміхнулась .
—Ну добре .—вже м'якше відповіла я .Тоді він відпустив мене і я пішла .Взявши котика ,я спустилась на ліфті вниз .У нас є година ,щоб прогулятись ,бо потім в нас репетиція .Найбільше я не хотіла знову стикнутись з Ніком .Після цього він мене не турбував ,але я  не знала що від нього очікувати. Він дуже непередбачуваний ,а ще —злопам'ятний .І тут я схаменулась. Чому я знову думаю про нього ?Він взагалі мене не хвилює ...
Викинувши цього зрадника з своїх думок я поринула в власні мрії .Що ж там такого готує для мене Майкл ?Останніми днями він якийсь загадковий ,а ще часто кудись пропадає .Надіюсь ,що він нічого не натворить .
Тримаючи рижика на руках ,я присіла на вільну лавочку .Закутала малого в власне пальто і включила музику в навушниках .Програло щось три треки і я відчула ,як хтось торкнувся мого ліктя .Я зняла навушники і просто відкрила рот від здивування .Переді мною стояла похмура Аліса .
—Можна ?—запитала вона .
—Ти стежиш за мною ?—питанням на питання відповіла я .
—Ні ,просто живу поруч. —відповіла вона .—Хоча ,якщо ми вже зустрілись ,то я маю тобі дещо розказати ,бо більше не можу тримати це в собі .—я щось нічого не розумію .
—Думаю ,що нам немає про що говорити .—сказала я і піднялась з лавочки,щоб піти. Та слова ,які я почула заставили мене просто завмерти .
—Це я у всьому винна .—промовила Аліса .—Я винна у тому ,що Нік так вчинив з тобою ,Кейт !—вже голосніше промовила вона .Я розвернулась і повернулась на своє колишнє місцезнаходження .
—Що ?—запитала я ,не розуміючи слів дівчини .
—Я розкажу все ,тільки вислухай .
—Гаразд .—спокійно відповіла я .
—Я була закохана в Ніка ,як тільки вперше його побачила .Високий ,красивий ,добрий ,веселий ...та по вуха закоханий в тебе .Спочатку я намагалась просто викинути його з голови ,та в мене це не виходило .Тоді я перейшла до більш рішучих дій .Одного вечора я напилась і приїхала до Ніка додому. Призналась йому в коханні ,сказала ,що зроблю все заради нього ,лиш би ми були разом.Я навіть намагалась його звабити ,але він сказав ,що я йому не потрібна і виставив за двері .Тоді я зненавиділа вас обох .Його —за те ,що він так повівся зі мною ,а тебе —за те ,що вкрала моє кохання .
—Алісо...—єдине ,що змогла промовити я ,та вона не дала мені договорити .Повільно по її щоках почали скочуватися сльози .
—Не перебивай ...Тоді я вирішила ,що заставлю вас розлучитись ,чого б мені це не коштувало .Пам'ятаєш день ,коли ми з тобою були в клубі ?—я схвально покивала головою .—Я підлила тоді тоді в коктейль снодійного і ти солодко проспала до самого ранку .Ти думала ,що перебрала з алкоголем ,але це не так .Це все влаштувала я .
—Як ?—я щось нічого не розумію.
—Вадим з нашого класу допоміг мені. Вночі я надіслала Ніку  ваші спільні фото ,де ви були разом вдома в Вадима .
—Між нами щось було ?—з острахом запитала я .
—Ні .Лише фото,де він тебе цілує .Тоді ми відвезли тебе додому ,так ніби нічого й не бувало .—в мене почали текти сльози по очах .Який жах .—Тоді я одразу поїхала до Ніка .Він напився ,був розбитий .Сказав ,що ненавидить тебе ,а я сказала ,що ти обманювала його з самого початку .Він обіцяв ,що помститься тобі ,що зруйнує твоє життя .І так і сталось. А я натомість отримала бажане .Він таки став моїм .І сказати чесно ,я була мега цим задоволена. Думала ,що він полюбить мене так само ,як і тебе ,що ми разом будемо щасливі .Але в цій грі я програла .Виявилось ,що Нік не був ідеальним хлопчиком ,яким я собі його уявляла .Я дізналась дуже багато про його минуле .Виявляється ,лише з тобою він був таким хорошим і добрим ,бо напевно ти йому справді була небайдужа ,а до цього він мав проблеми з наркотою .Під час того ,як ви зустрічались ,він зав'язав ,але потім знову почав .Я благала його зупинитись ,та він і слухати мене не хотів. Я хотіла кинути його ,але зрозуміла ,що не можу ,бо люблю .Я почала ховати від нього наркотики і заміняти їх звичайними вітамінками. Ніку ставало по-трохи краще .Тут ми дізнались про конкурс і вирішили взяти участь .В нього аж очі загорілись ,коли він дізнався про це .Здавалось ,що я побачила щастя в його очах. Ми почали готуватись ,потім приїхали сюди. Він зробив мені пропозицію і я була така щаслива .Безмежно щаслива ,та це все виявилось лише заради того ,щоб просто тобі помститись .Я була вбита, коли він мені про це сказав .Хотіла втекти і забути ,але конкурс не давав мені це зробити .Після фіналу я поїду звідси далеко і ми з Ніком більше ніколи не зустрінемось .Та я хочу тебе попередити —він не збирається програвати .Йому байдуже на те ,хто затанцює краще —він прагне перемоги .Він може зробити щось тобі ,або Майклу .Стережіться його ,бо останнім часом він неконтрольований. Я знаю ,що я жахливо вчинила з вами ,проте ,мені дуже дуже шкода .
—Та ти знаєш ,що ти зробила ?—я вибухнула .—Ти ж життя моє зруйнувала !!!Я через тебе пережила весь цей жах !Як ти могла так вчинити зі мною ?Я ж так тобі довіряла!—Аліса закрила очі руками і почала плакати. —Я ненавиджу тебе і ненавиджу Ніка ,який навіть не додумався в мене про це запитати. Він повірив цій брехні ,а отже нічим не кращий за тебе. Ви обоє —зрадники ,яким я ніколи цього не пробачу. 
Я зірвалась з місця і побігла в невідомому напрямку .Світлофор ,червоне світло ,яке навіть не зупинило мене і звук сигналу .
—Дівчино ,ви геть здуріли ?Я ж міг вас вбити ?!—вибіг розлючений юнак з автівки ,яка ледве мене не розчавила. Я просто впала на пішохідному переході ,міцно прижавши кота до себе .—Що з вами ?—запитав юнак ,коли побачив в якому я стані. —Вам допомогти ?—він підійшов і подав мені руку. Я піднялась і поглянула на білявого хлопця з красивими сірими очима .Він виглядав трохи старшим за мене. 
—А ви вмієте повертати час назад ?—іронічно запитала я ,коли він запропонував свою допомогу .
—Ні ,але скажу вам одне —головне ,це вміти виправити помилки,які ви зробили в минулому .—слова хлопця засіли в моїй голові.
—А якщо помилку неможливо виправити ?
—Тоді просто винесіть з неї урок і не допускайте більше такого в майбутньому.—я застигла не знаючи ,що й відповісти. —Давайте ,вже підемо з дороги ,а то нас зараз тут розчавлять .Куди вас підвести ?
—Та ні ,я сама доберусь. 
—В такому стані ?Ні ,я вас не відпущу .Скажіть адресу. 
—Добре. —ми сіли в машину цього хлопця і я продиктувала йому адресу .
—Можна на "ти" ?—перший звернувся хлопець .
—Так .—відповіла я ,дивлячись в вікно .
—Як тебе звати ?—продовжив блондин .
—Кейт .—відповіла я .
—Приємно познайомитись .Мене звати Джозеф. —хлопець подав мені руку і я її пожала .—Так що заставило тебе кинутись мені під колеса ,Кейт ?
—Життя заставило .—іронічно відповіла я .
—Можу лише догадуватись ,що ти  пережила .Хтось помер ?Чи присмерті ?—чому цей хлопець ,так цікавиться моїм життям .
—Ні .—коротко відповіла я .
—Тоді не все так погано .—спокійно відповів він .Я перевела погляд на нього. —Смерть —це єдине ,що ніяк не можна виправити ,а все решта нам під силу. Тому не раджу більше кидатись комусь під колеса .
—А якщо я не хочу більше жити?
—Невже ?Тоді б ти кинулась під іншу машину ,яка б точно тебе роздавила ,Кейт .А знаєш ,я тебе розумію .Коли життя підкидає тобі стільки труднощів ,та ще й на раз ,ти втрачаєш віру в те ,що ця чорна полоса колись закінчиться .Ти думаєш ,що ця пітьма остаточно огорнула тебе ,та це не так .Життя не дає нам випробувань ,які ми не можемо перенести. Якщо хочеш стати щасливою ,то просто йди до кінця .Життя —це велика гра ,а ми її гравці .Одні здаються на шляху ,а інші йдуть до кінця і отримують бажане —щастя ,кохання ,турботу ,успіх. Хочеш цього всього ,то просто борись .
—Але ж це важко .—сказала я .
—Хм...—хлопець усміхнувся .—Звісно ,що не легко.Знаєш ,я був на твоєму місці і розумію тебе як ніхто .Я не хотів боротись ,чекав ,що все само якось налагодиться ,шукав легших шляхів ,та це не так. Нічого не стається просто так .Потрібно докласти до цього зусиль .Правда ,вибір за тобою.Бути лузером ,чи все таки переможцем в цій грі .—його слова просто засіли в моїй голові .
—Хто ти ,Джозеф ?—дивне питання ,проте я так хотіла його задати. 
—Один з учасників цієї гри .Та здається я створив власну ,бо не міг грати по чиїхось правилах . І знаєш ,ти теж з тих хто може піти проти правил і перемогти. Просто йди до кінця ,Кейт. 
—Як я можу тобі віддячити ?—запитала я ,коли ми вже під'їхали до під'їзду Ворнера .
—Стань переможцем і докажи всім ,що жодні труднощі не можуть зломати тебе .Цього буде достатньо. —він мило посміхнувся і нажав на газ. Я була в якомусь шоковому стані ,та чи то він слів Джозефа чи від признань Аліси я не знаю.Я неначе в трансі .Лише кіт нагадав про те ,що це таки реальність .Я міцно прижала його до себе і зайшла в під'їзд .
Здавалось ,що я піднімалась на цьому ліфті вічно. Стільки думок і нарешті вже висновків ,які я зробила після звичайної розмови з перехожим .Я зрозуміла ,що моє минуле було повне загадок ,про які я навіть не здогадувалась ,та зараз все стало на свої місця .Але копирсатись в ньому я більше не буду .Слова Аліси вже нічого не змінять .Нік винен в цьому всьому не менше ніж вона. Хотів би бути зі мною ,то б поговорив ,а так .Він мабуть і хотів вірити в цю брехню .Хіба любляча людина стане так робити ?Ні ,звісно що.Навіть ,якщо вони приховують від мене ще щось я не стану більше через це розчаровуватись .Не можливо зробити мені ще болячіше ,гірше вже не буде .Але я не дам їм просто так піти з мого життя .В цій грі я таки стану переможцем .І ні ,ніякої помсти не буде .Я не стану такою ж жалюгідною як вони .Просто буду щасливою і це буде для них найкращим покаранням .Ми виграємо цей конкурс і покажемо ,чого ми насправді варті .Не дам ніколи більше руйнувати моє життя .Я витерла всі сльози і впевнено видихнула. 
—Кейт ,це ти ?—я почула голос з вітальні .
—Так.—я зайшла в середину .
—Як прогулялись ?—запитав Ворнер .
—Добре .—відповіла я ,як ні в чому не бувало .
—Я погодую кота ,а ти іди збирайся .В нас репетиція через 20 хвилин. 
—Добре .—я швидко прийняла душ і одягнулась .
—Поїхали ?—запитала я ,коли побачила Майкла ,який сидів в телефоні .
—Так .—сказав хлопець і ми пішли .
20 хвилин на сцені під час яких я думала лише про нас з Майклом. 3 дні. В нас залишилось всього лиш кляті 3 дні. Це ж так мало .А розуміти ,що з кожною секундою часу стає все менше було так боляче .Як же я зможу жити без його чарівної посмішки ,жартів ,турботи ,його красивого погляду ...Я зможу це зробити ?
Одразу ж після оголошення результатів конкурсу я поїду в Чикаго .Поїду з розумінням ,що більше ніколи не побачу хлопця ,якого я безмежно кохаю .Реальність така жорстока .На мить мені захотілось стати героїнею якоїсь казки .Принцесою ,яка в кінці вийде заміж за свого принца і в них буде happy end.Та наші мрії не завжди здійснюються .Ми з принцом залишимось з розбитими серцями ,та ще й мені прийдеться одружитись з злим гобліном .Ось так от закінчиться моя казка .Шкода ,що вона вже написана і я не можу змінити кінець...
—Проходь .—сказав мені Майкл .Хлопець закрив мені долонями очі і я на сліпо йшла вперед .Що він знову задумав ?—Сідай ,але очі не відкривай .Я зараз прийду .—я присіла на диван в вітальні і очікувала на Ворнера .—Можеш відкривати. 
Переді мною стояв Майкл ,який тримав в руках гітару ,яку я йому подарувала.
—Я обіцяв ,що буду грати на ній лише для тебе.Та сьогодні я заспіваю тобі дещо особливе .Надіюсь тобі сподобається .—він мило мені усміхнувся ,а я затамувала подих .